Рішення

від 22.01.2020 по справі 910/12625/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2020Справа № 910/12625/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" 03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 127

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ" 01015, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 5, ЛІТЕРА А, офіс 21

про стягнення 321521,45 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача Ряба В.В., довіреність № 010-00/297 від 15.01.2019;

Від відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ" про стягнення 321521,45 грн., а саме: заборгованість з орендної плати в сумі 295 119,64 грн., заборгованість з оплати компенсації вартості використаних комунальних послуг в сумі 23 842,38 грн., заборгованість з оплати платежів по індексації орендної плати в сумі 2 559,43 грн., а також судовий збір в сумі 4 823,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна банку № 216-00/3/0901817 від 09.08.2017 року в частині своєчасної орендної сплати за користування нерухомим майном, що складається із заборгованість з оплати компенсації вартості використаних комунальних послуг в сумі 23 842,38 грн., заборгованість з оплати платежів по індексації орендної плати в сумі 2 559,43 грн., відповідно до умов договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12625/19, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.10.2019 року.

Проте, судове засідання, призначене на 23.10.2019 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 року підготовче засідання призначено на 13.11.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 року відкладено підготовче засідання на 12.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2020 року.

У судовому засіданні 15.01.2020 року судом протокольно оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті на стадії дослідження доказів та з`ясування обставин справи на 22.01.2020 року.

У судові засідання 13.11.2019, 12.12.2019, 15.01.2020 та 22.01.2020 з`явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судові засідання 13.11.2019, 12.12.2019, 15.01.2020 та 22.01.2020 не з`явився.

Доказів отримання відповідачем ухвал суду від 26.09.2019, 13.11.2019, 15.01.2020 поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи до суду не повернуто. Про поважні причини неявки суд не повідомлено.

Судом здійснено запит з офіційного сайту "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень №№ 0103052562345, 0103052563651, №0103052564798, №0103052473067, які направлялися на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, б. 5 А, офіс 21, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача згідно інформації за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в яких зазначено, що станом на 31.10.2019, 20.11.2019, 19.12.2019 та 17.01.2020 поштові відправлення не вручено під час доставки: інші причини.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/12625/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, зважаючи на той факт, що суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу, в т.ч. відповідачу, можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, суд відзначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкладення підготовчого засідання, які також визначені судом в ухвалах суду від 26.09.2019 та 13.11.2019, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Натомість, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких пояснень, заяв та клопотань процесуального характеру, зокрема, на виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 26.09.2019, 13.11.2019, в тому числі відзиву відповідача на позовну заяву, станом на 22.01.2020 року до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, керуючись ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

В свою чергу інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, а також заяв та клопотань процесуального характеру від позивача на час розгляду справи до суду не надходило.

У судових засіданнях 15.01.2020 та 22.01.2020 з розгляду справи по суті представник позивача надав усні пояснення та відповіді на запитання суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 22.01.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 09.08.2017 Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (позивач у справі, орендодавець за договором) та Товариство з обмеженою відповідальністю Український продукт (відповідач у справі, орендар за договором) уклали Договір оренди нерухомого майна банку № 216-00/31090817 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 48,84 кв.м., а саме: частину нежилих приміщень (в літ.А) приміщення №№10-13 групи приміщень № 2 площею 40,7 кв.м. (далі - Орендовані приміщення) та місця загального користування площею 8,14 кв.м., другого поверху будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 3 (далі - Будівля), зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями, що існують на час укладення цього Договору (далі з Орендованим приміщенням - Орендоване майно).

Відповідно до п. 1.4. Договору загальна вартість (відновна) Орендованого майна, разом з ПДВ, складає 1 384 291,65 грн та може змінюватися Орендодавцем без укладення додаткових договорів до цього Договору. На вимогу Орендаря Орендодавцем надається інформація про поточну відновну вартість Орендованого майна.

Розділами 2-15 Договору сторони визначили мету оренди, умови передачі та повернення орендованого майна, орендну оплату та компенсація витрат орендодавця, гарантійний платіж, обов`язки орендаря, обов`язки орендодавця, права орендодавця, відповідальність сторін і вирішення спорів за договором, конфіденційність, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), строк дії, умови зміни та припинення договору та інші умови тощо.

Розділом 15 Договору передбачено, що невід`ємною частиною цього Договору є його наступні додатки: Додаток №1 - План-схема Орендованих приміщень, Додаток №2 - Форма Акту приймання-передачі Орендованого майна від Орендодавця до Орендаря, Додаток №3 Форма Акту приймання-передачі Орендованого майна від Орендаря до Орендодавця.

Вказаний договір підписаний представниками орендодавця та орендаря, скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 3.1 Договору Орендодавець 14 серпня 2017 року передає, а Орендар приймає у строкове платне користування Орендоване майно на підставі Акту приймання-передачі Орендованого майна від Орендодавця до Орендаря, що складається у формі, викладеній в Додатку №2 до цього Договору. Орендоване майно вважається переданим Орендодавцем Орендарю від дати підписання від дати підписання Акту приймання-передачі Орендованого майна від Орендодавця до Орендаря уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За умовами п. 8.1 Договору Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове платне користування Орендоване майно та прийняти у Орендаря Орендоване майно на умовах Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна банку № 216-00/3/090817 від 09.08.2017 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 48,84 кв.м., а саме: частину нежилих приміщень (в літ.А) приміщення №№10-13 групи приміщень №2 площею 40,7 кв.м. (Орендовані приміщення) та місця загального користування площею 8,14 кв.м., другого поверху будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 3 (Будівля), зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями, що підтверджується Актом приймання-передачі Орендованого майна від Орендодавця до Орендодавця від 14.08.2017 року.

Факт отримання в оренду та подальше користування нерухомим майном відповідачем не заперечувався.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем було належним чином виконано свій обов`язок з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Український продукт нерухомого майна, загальною площею 48,84 кв.м., а саме: частини нежилих приміщень (в літ.А) приміщення №№10-13 групи приміщень №2 площею 40,7 кв.м. (Орендовані приміщення) та місця загального користування площею 8,14 кв.м., другого поверху будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 3 (Будівля), зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями на підставі Договору оренди нерухомого майна банку № 216-00/3/090817 від 09.08.2017 року, а відповідачем прийнято вказане майно в оренду без будь - яких зауважень.

За змістом ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 13.1 даного Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін та діє до останнього дня Строку оренди. В частині сплати Орендарем Орендної плати, індексації Орендної плати, компенсації Орендодавцю вартості комунальних послуг та інших витрат Орендодавця, передбачених цим Договором, сплати неустойки (штрафів/пені) за порушення умов цього Договору, зобов`язань компенсації спричинених збитків, Договір діє до повного та належного виконання Сторонами зобов`язань за ним.

Згідно п. 13.2 Договору умови договору зберігають чинність протягом всього строку його дії, в тому числі у випадках, коли після його укладення чинним законодавством України буде встановлено правила, що погіршують становище Орендаря.

Зміни і доповнення до Договору можуть вноситись виключно за взаємною згодою Сторін. Внесення змін та/або доповнень до Договору здійснюється Сторонами у письмовій формі шляхом укладення додаткових договорів, які підписуються уповноваженими представниками Сторін, а їх підписи скріплюються відбитками печаток Сторін (13.3 п. Договору).

При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткових угод про зміну умов Договору, в тому числі про дострокове припинення дії Договору та, як наслідок, складення відповідного акту приймання-передачі орендованого майна з оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п. 9.1. Договору Орендодавець має право отримувати орендну плату у порядку передбаченому Договором.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору розмір орендної плати за один календарний місяць користування 1 кв.м. Орендованого майна становить 233,33 грн., крім того ПДВ 46,67 грн, а всього з ПДВ 280,00 грн. Загальний розмір орендованої плати за один календарний місяць користування Орендарем Орендованим майном становить 11 396,00 грн., крім того ПДВ - 2 279,20 грн., а всього з ПДВ 13 675,20 грн. (Орендна плата).

Згідно п. 4.2 Договору Орендна плата нараховується, починаючи з дати передачі Орендованого майна Орендарю за Актом приймання-передачі Орендованого майна від Орендодавця до Орендаря та сплачується Орендарем Орендодавцю щомісяця на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем протягом п`яти робочих днів з дня отримання Орендарем відповідного рахунку-фактури. Орендодавець виставляє Орендарю рахунки-фактури щодо сплати Орендної плати до п`ятнадцятого числа кожного поточного місяця, за який сплачується Орендна плата.

Орендна плата за цим Договором підлягає щомісячній індексації наступний чином: розмір індексації Орендної плати за поточний місяць користування орендарем Орендованим майном, визначається як різниця між Орендною платою, скоригованою на індекс інфляції (застосовується оприлюднений Державною службою статистики України індекс інфляції за місяць що передає поточному місяцю користування Орендарем Орендованим майном) та платою (у випадку дефляції розмір орендної плати залишається незмінним та Орендодавець не сплачує Орендарю будь-яких грошових коштів) (п. 4.3 Договору).

Відповідно п. 4.4.1 Договору Компенсація вартості комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), що безпосередньо пов`язані із Орендованим майном здійснюється Орендарем Орендодавцю щомісячно у сумі фактичних витрат Орендодавця, що розраховується за діючими на дату отримання послуг цінами і тарифами, збільшеними на суму ПДВ. Розрахунок вартості зазначених комунальних послуг здійснюється Орендодавцем відповідно до показників лічильника(ів) Орендованого майна, яким(и)здійснюється облік споживання конкретного виду комунальних послуг, а у разі відсутності окремого(их) лічильника(ів) для такого обліку, відповідно до показниківі загального(их) лічильника(ів) Будівлі, яким(и) здійснюється облік споживання конкретного виду комунальних послуг, пропорційно площі усієї будівлі.

Оплата платежів, передбачених цим пунктом Договору, здійснюється Орендарем протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідного акту-рахунку від Орендодавця, який виставляється Орендодавцем до двадцять п`ятого числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання Орендарем таких послуг.

Згідно п. 4.6 даного Договору нарахування Орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування Орендованим майном.

Відповідно до положень ч. 1ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Орендар зобов`язаний перерахувати на рахунок Орендодавцю, зазначений в цьому Договорі, гарантійний платіж у розмірі 13 675,20 грн. (далі гарантійний платіж) не пізніше 10 (десяти) днів після укладення цього Договору.

Орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендну плату та інші платежі, передбачені Договором (в тому числі здійснювати компенсацію Орендодавцю вартості комунальних послуг та інших витрат відповідно до умов Договору) (п. 6.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з доданого позивачем до позову розрахунку, відповідач у визначений Договором строк орендні платежі належним чином не здійснив, у зв`язку з чим за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Український продукт обліковується прострочена заборгованість по орендній платі за період 14.08.2017 по 31.05.2019 в сумі 295 119,64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами №08/ЛМ/2017 від 29.09.2017 на суму 7 940,44 грн., №09/ЛМ/2017 від 29.09.2017 на суму 13 675,20 грн., №10/ЛМ/2017 від 13.10.2017 на суму 13 675,20 грн., №11/ЛМ/2017 від 10.11.2017 на суму 13 675,20 грн., №12/ЛЛ/2017 від 12.12.2017 на суму 13 675,20 грн., №01/ЛЛ/2018 від 15.01.2018 на суму 13 675,20 грн., №02/ЛЛ/2018 від 09.02.2018 на суму 13 675,20 грн., №03/ЛЛ/2018 від 14.03.2018 на суму 13 675,20 грн., №04/ТК/2018 від 10.04.2018 на суму 13 675,20 грн., №05/ТК/2018 від 08.05.2018 на суму 13 675,20 грн., №06/ТК/2018 від 13.06.2018 на суму 13 675,20 грн., № 07/ТК/2018 від 06.07.2018, № 08/ТК/2017 від 07.08.2018 на суму 5 734,20 грн., № 08/ТК/2018 від 31.08.2018 на суму 7 940,44 грн., №09/ТК/2018 від 07.09.2018 на суму 13 675,20 грн., №10/ТК/2018 від 05.10.2018 на суму 13 675,20 грн., №10/ТК/2018 від 05.11.2018 на суму 13 675,20 грн., №12/ТК/2018 від 14.12.2018 на суму 13 675,20 грн., №01/ТК/2019 від 16.01.2019 на суму 13 675,20 грн., №02/ТК/2019 від 13.02.2019 на суму 13 675,20 грн., №03/ТК/2019 від 15.03.2019 на суму 13 675,20 грн., №04/ТК/2019 від 16.04.2019 на суму 13 675,20 грн., №05/ТК/2019 від 13.05.2019 на суму 13 675,20 грн.;

заборгованість з оплати платежів по індексації орендної плати за період 14.08.2017 по 31.05.2019 в сумі 2 559,43 грн., відповідно до рахунків-фактур №08/ЛЛ/2017-інд від 25.09.2017 на суму 15.88 грн., №10/ЛЛ/2017-інд від 19.10.2017 на суму 273,50 грн., №11/ЛЛ/2017-інд від 21.11.2017 від 164,10 грн., №12/ЛЛ/2017-інд від 18.12.2017 на суму 123,07 грн., №01/ЛЛ/2018-інд від 136,75 грн., №02/ЛЛ/2018-інд від 19.02.2018 на суму 205,13 грн., №03/ЛЛ/2018-інд від 15.03.2018 на суму 123,07 грн., №04/ТК/2018-інд від 17.04.2018 на суму 150,43 грн., №05/ТК/2018-інд від 17.05.2018 на суму 109.40 грн., №10/ТК/2018-інд від 12.10.2018 на суму 259,82 грн., №11/ТК/2018-інд від 14.11.2018 на суму 232,48 грн., №12/ТК/2018-інд від 14.12.2018 на суму 191,45 грн., №01/ТК/2019 від 16.01.2019 на суму 109,40 грн., №02/ТК/2019 від 13.02.2019 на суму 136,75 грн., №03/ТК/2019 від 15.03.2019 на суму 68,38 грн., №04/ТК/2019 від 16.04.2019 на суму 123,07 грн., №05/ТК/2019 від 13.05.2019 на суму 136,75 грн.;

а також заборгованість з оплати компенсації вартості використання комунальних послуг за період 14.08.2017 по 31.05.2019 в сумі 23 842,38 грн., згідно Акту-рахунку від 25.09.2017 на суму 214,81 грн., Акту-рахунку від 27.10.2017 на суму 258,68 грн., Акту-рахунку від 30.11.2017 на суму 379,15 грн.. Акту-рахунку від 27.12.2017 на суму 896,77 грн., Акту-рахунку від 24.01.2018 на суму 1 380,92 грн., Акт-рахунок від 27.02.2018 на суму 1 662,38 грн., Акт-рахунку від 27.03.2018 на суму 2 033,86 грн., Акт-рахунку від 26.04.2018 на суму 2 100,19 грн., Акт-рахунку від 30.05.2018 на суму 1 301,75 грн., Акт-рахунку від 26.06.2018 на суму 776,03 грн., Акт-рахунку від 25.07.2018 на суму 466,98 грн., Акт-рахунку від 20.08.2018 від 436,94 грн., Акт-рахунку від 28.09.2018 на суму 440,66 грн., Акт-рахунку від 25.10.2018 на суму 731,04 грн., Акт-рахунок від 27.11.2018 на суму 657,40 грн., Акт-рахунок від 28.12.2018 на суму 1 391,72 грн., Акт-рахунок від 30.01.2019 на суму 2 154,56 грн., Акт-рахунок від 28.02.2019 на суму 2 162,47 грн., Акт-рахунок від 29.03.2019 на суму 1 856,93 грн., Акт-рахунку від 25.04.2019 на суму 1 447,19 грн., Акт-рахунок від 24.05.2019 на суму 1 091,95 грн.

В свою чергу заперечень щодо розміру та порядку нарахувань за Договором від відповідача до суду не надходило.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з доданих позивачем до позову рахунків-фактур, Актів-рахунків, відповідач у визначений Договором строк орендні платежі належним чином не здійснив, у зв`язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю Український продукт обліковується прострочена заборгованість по орендній платі в сумі 321 521,45 грн. (295 119,64 грн. заборгованість з орендної плати, 23 842,38 грн. заборгованість з оплати компенсації вартості використаних комунальних послуг, 2 559,43 грн. заборгованість з оплати платежів по індексації орендної плати).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ст. ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконання положень Договору оренди та відповідно до ст. 222 ГК України Банком було направлено боржнику усі вище зазначені рахунки-фактури, а також листи з відповідною вимогою (докази їх поштового направлення /отримання відповідачем додані до матеріалів справи). Проте станом на дату подання позовної заяви до суду вимоги Банку не задоволені з огляду, на що позивач змушений звернутися до суду з метою своїх законних прав та інтересів.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення орендних платежів за оренду нерухомого майна банку на загальну суму 321 521,45 грн. (295 119,64 грн. заборгованість з орендної плати, 23 842,38 грн. заборгованість з оплати компенсації вартості використаних комунальних послуг, 2 559,43 грн. заборгованість з оплати платежів по індексації орендної плати) у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем (орендодавцем) за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив суд стягнути в позовній заяві.

Пунктом 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору оренди нерухомого майна банку №216-00/31090817 від 09.08.2017 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін також відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати, оплати компенсації вартості комунальних послуг та оплати платежів по індексації орендної плати за вказаним Договором в загальній сумі 321 521,45 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "ГарсіяРуїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії" свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За таких обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127; ЄДРПОУ 00032112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український продукт (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 5 літера А, офіс 21) 321 521 грн. (триста дев`ять одна тисяча п`ятсот двадцять одна) грн. 45 коп. заборгованості та 4 823,00 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12 лютого 2020 року

Суддя А.М. Селівон