Рішення

від 06.02.2020 по справі 916/3822/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3822/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Малаховська Ю.В.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеком" про стягнення заборгованості в загальній сумі 4323,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеком" про стягнення заборгованості в загальній сумі 4323,59 грн., у т.ч. 3696,77 грн. - основної заборгованості та 626,82 грн. - пені, посилаючись на наступне.

ТОВ "Елеком" за договором оренди № 16/201 від 02.01.1995 р., укладеним з Відділом нежилого фонду міського виконавчого комітету Одеської міської ради, було надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 256,7 кв.м, що розташоване за адресою: м Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 58, строком до 31.12.2009 р.

Так, позивач зазначає, що відповідно до Указу Президента України № 827/94 від 30.12.1994 р. "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в України" та розпорядження міського виконавчого комітету Одеської міської ради № 727 від 10.11.1994 р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради здійснює повноваження орендодавця об`єктів комунальної власності та є правонаступником за договорами оренди, укладеними до 10.11.1994 р., тому додатковим погодженням № 3310147 від 01.10.1996р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради є орендодавцем за договором оренди № 16/201 від 02.01.1995 р.

Як вказує позивач, додатковою угодою від 28.11.2002 р. строк дії договору оренди було продовжено до 31.12.2018 р.

Наразі позивач зауважує, що відповідно до Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 19.03.2013 року 2752-VI Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

При цьому, як вказує позивач, Департамент на адресу відповідача надіслав листи від 20.12.2018 р. № 01-13/6133, від 02.01.2019 р. № 01-13/7, від 10.01.2019 № 01-13/71, в яких повідомив про те, що строк дії договору оренди закінчується 31.12.2018 р. та керуючись ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомив відповідача, що договір оренди № 16/201 від 02.01.1995 р. на новий строк продовжуватися не буде та Департамент запропонував в добровільному порядку передати ключі та вищезазначене нежиле приміщення за актом приймання-передачі. Так, позивач зазначає, що вказані повідомлення були отримані, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За ствердженнями позивача, 03.06.2019 р. сторони уклали додатковий договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 16/201 від 02.01.1995 р. та відповідач передав за актом приймання-передачі нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 256,7 кв.м, що розташоване за адресою: м Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 58.

Таким чином, як стверджує позивач, договір оренди нежитлового приміщення № 16/201 від 02.01.1995 р. вважається розірваним за погодженням сторін з 03.06.2019 р. Однак, на момент розірвання вищевказаного договору в порушення п. 2.4. договору, ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України відповідач не сплатив орендну плату за користування об`єктом оренди, у зв`язку з чим виникла заборгованість з орендної плати у період з травня 2019 р. по червень 2019 р. у розмірі 3696,77 грн.

При цьому відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" відповідачу нарахована пеня за період з 16.01.2019 р. по 15.12.2019 р. за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 626,82 грн., яка заявлена до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2019 р. позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3822/19 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.01.2020 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.01.2020 р. відкладено розгляд справи на 06 лютого 2020 р.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також за адресою засновника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "вибув", "адресат відсутній" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

02 січня 1995 року між Відділом нежитлового фонду Одеської міської ради народних депутатів (виконкому) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеком" (орендар) був укладений договір № 16/201 оренди нежилого приміщення (а.с. 11-12), згідно п. 2.1. якого орендодавець на підставі рішення (розпорядження) виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 907р від 29.12.1994 р. здав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення, розташоване на першому поверсі в будинку № 58 по вул. Чорноморська дорога, 58, загальною площею 234кв.м під магазин.

Згідно п. 2.1 договору строк оренди на 15 років з 02 січня 1995 року по 31 грудня 2009 року.

Відповідно до п. 2.3. договору за вказані в п. 2.1 даного договору приміщення орендарю встановлена орендна плата в сумі 98280009 крб.

За умовами п. 2.4 договору встановлену в п. 2.3 орендну плату орендар зобов`язується вносити на рахунок орендодавця до 25 числа першого місяця кварталу за весь поточний квартал з одночасним повідомленням орендодавця про кожне внесення платежів. У випадку зміни діючих мінімальних ставок орендної плати на нежилі приміщення, орендна плата відповідно змінюється, починаючи з дня набрання чинності рішення (розпорядження) виконкому про зміну мінімальних ставок та вноситься орендодавцем в строки, вказані у повідомленні орендодавця про перерахунок.

За умовами п. 3.1 договору вказане у п. 2.1 приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під магазин. Орендар не має права використовувати не за прямим призначенням орендоване приміщення.

Положеннями п. 3.12 договору визначено, що у випадку закінчення строку дії даного договору по причині закінчення строку дії або його дострокового звільнення, орендна плата сплачується орендарем по день фактичної здачі приміщення орендодавцю.

Згідно п. 3.15 договору за несвоєчасне внесення орендної плати нараховується пеня в розмірі в розмірі 2,5% за кожен день прострочення, а у випадку невнесення орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з діючим законодавством.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що сторони можуть внести в договір за взаємною згодою додаткові, що не суперечать діючому в Україні законодавству умови, що витікають із особливостей оренди.

01 листопада 1996 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеком" (орендар) укладено додаткову угоду 3310147 до договору № 16/201 оренди нежилого приміщення від 02.01.1995 р. про наступне:

І. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради народних депутатів є орендодавцем по договору оренди № 16/201 нежилого приміщення від 02.01.1995 р..

ІІ. Викладено розділ договору оренди "Предмет договору? в наступній редакції: "1. В цілях ефективного використання комунальної власності та досягнення високих результатів господарської діяльності орендодавець здав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування нежиле приміщення першого поверху. Нежиле приміщення площею 234 кв.м. за адресою: Люстдорфська дорога, 58, на підставі рішення (розпорядження) виконкому Одеської міської ради народних депутатів для використання в цілях: розміщення магазину.

ІІІ. Викладено розділ "Орендна плата? договору оренди № 16/201 від 02.01.1995 р. в наступній редакції: "1. За орендоване приміщення орендар сплачує орендну плату з 01.09.1995 р. 1,2 грн. за кв.м. в місяць, згідно ставкам, прийнятим рішенням ГИК № 344 від 10.08.1995 р. (додаток 1). Сума орендної плати з 01.09.1995 р. з урахуванням індексу інфляції за 9 місяців 1995 року складає в місяць 570,87 грн. та вноситься на акумулятивний рахунок орендодавця № НОМЕР_1 в АБ "Південний? МФО 328209, код 19060111. Сума орендної плати поточного місяця корегується орендарем на момент внесення орендного платежу згідно індексу інфляції, визначеного Мінстатом України за попередній місяць. Орендар сплачує заборгованість по орендній платі, що виникла в результаті перерахунку орендної плати за новими ставками з 01.09.1995 р. протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення. У випадку прострочення орендар сплачує пеню в розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. 3. Розрахунок орендної плати проводиться з урахуванням ставок, затверджених рішенням виконкому міськради народних депутатів м. Одеси та додатків до нього. 4. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15-го числа поточного місяця. Орендна плата вноситься орендарем орендодавцю незалежно від результатів господарської діяльності. 6. У випадку закінчення дії договору орендар сплачує орендну плату по день фактичної здачі приміщення.

ІV. Встановлено матеріальну відповідальність за прострочення оплати орендної плати, а також підстави для розірвання договору, виклавши пункти в наступній редакції: 1. У випадку порушення термінів оплати орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. 2. Пеня за порушення термінів оплати за період з 01.01.1995 р. до підписання додаткової угоди не стягується. 3. Порушення орендарем будь-яких умов даної угоди та договору оренди є підставою для його розірвання за ініціативою орендодавця в порядку, передбаченому діючим законодавством?.

Вказана додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди № 16/201 від 02.01.1995 р.

В розділі VІ додаткової угоди визначені особливі умови, зокрема, що термін дії договору оренди № 16/201 від 02.01.1995 р. пролонгується до 31 грудня 2009 р. у відповідності зі ст. 17 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій".

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 1996 року Представництвом по керуванню комунальною власністю Одеської міської ради народних депутатів направлено ТОВ "Елеком" повідомлення за вих. № 3163 про зміни до договору оренди нежилого приміщення № 16/201 від 02.01.1995 р., згідно якого на підставі рішення ГИК № 96 від 30.03.1996 р. у зв`язку з заявою вх. № 2705 на орендованій орендарем площі за договором оренди нежилого приміщення № 16/201 від 02.01.1995 р. за адресою: Люстдорфська дорога, 58, оренда плата з 01.10.1996 р. розраховується новим чином. Сума орендної плати з 01.10.1996 р. з урахуванням індексу інфляції 1,348 становить 203,16 грн.

Як встановлено судом, 11 вересня 2002 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеком" (орендар) укладено додаткове погодження № 3 до договору оренди нежилого приміщення № 16/201 від 02.01.1995 р. про наступне: "1. На підставі рішення сесії Одеської міської ради від 31.10.2000 р за № 1665-ХХІІІ "Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси?, у зв`язку зі змінами методики розрахунку, граничних розмірів та порядку використання орендної плати за оренду майна комунальної власності міста, орендна плата за договором оренди № 16/201 від 02.01.1995 р. приміщення, розташованого за адресою: вул. Люстдорфська дорога, 58, з 11 вересня 2002 року розраховується наступним чином: експертна вартість 1 кв.м. = 345,28 грн. Сума орендної плати з 01.08.2002 р. з урахуванням пільг становить 1868,39 грн. (у т.ч. ПДВ 311,40 грн.). 2. Це додаткове погодження є невід`ємною частиною договору оренди № 16/201 від 02.01.1995 р.?.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою від 28.11.2002 р. до договору 16/201 оренди нежитлового приміщення від 02.01.1995 р., укладеної Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеком" (орендар), строк дії договору оренди № 16/201 від 02.01.1995 р. було продовжено до 31 грудня 2018 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ в„– 351411 від 01.11.2006 р. нежилі приміщення першого поверху № 503, які розташовані в м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, 58, належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності, який в цілому складається з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 253,6 кв.м, відображених у технічному паспорті від 11.10.2006 р. Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.11.2006 р. № 631.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12826987 від 09.12.206 р. за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ в„– 351411 від 01.12.2006 р. зареєстровано право комунальної власності на нежитлові приміщення першого поверху № 503 за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога (Чорноморська дорога), буд. 58.

Так, відповідно до п. 1.1 Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 19.03.2013 року 2752-VI Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, а також правонаступником прав та обов`язків приєднаного Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради.

Наразі судом встановлено, що між 03 червня 2019 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеком" (орендар) укладено додатковий договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 16/201 від 02.01.1995 р., пунктом 1 якого сторони погодили, що договір № 16/201 від 02 січня 1995 р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеком", на оренду нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 256,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 58, вважається розірваним за погодженням обох сторін відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна? з 03 червня 2019 р. Також згідно п. 2 додаткового договору вказаний договір оренди нежитлового приміщення № 16/201 від 02.01.1995 р. припинив свою дію з 03 червня 2019 р. В п. 3 додаткового договору сторони встановили, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна? - Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеком" здало орендодавцю - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 256,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 58, за актом прийому-передачі, підписаному обома сторонами, за погодженням обох сторін актом прийому-передачі приміщення (майна).

Вказаний додатковий договір про розірвання договору оренди № 16/201 від 02 січня 1995 р. є невід`ємною частиною цього договору, який підписано у двох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони договору.

Як свідчать матеріали справи, 03 червня 2019 року відповідною комісією у складі представників Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеком" (орендар) був складений та підписаний акт приймання-передачі нежитлових приміщень відповідно до договору оренди № 16/201 від 02.01.1995 р., згідно якого сторони згідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна? склали цей акт передачі орендодавцю нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 256,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 58, за погодженням сторін.

Однак, за ствердженнями позивача, умови договору оренди, передбачені п.п. 2.2, 2.4 щодо сплати орендної плати, відповідачем не виконані до теперішнього часу, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

При цьому матеріали справи свідчать, що позивач в надісланій відповідачу претензії від 15.11.2019 р. № 01-13/5596 вимагав у місячний строк сплатити заборгованість з орендної плати в сумі 3696,77 грн., а також пеню в розмірі 572,35 грн.

Згідно ч. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Так, в п. 6 розділу ІІІ додаткової угоди № 3310147. від 01.11.1996 р. до договору оренди у випадку закінчення дії договору орендар сплачує орендну плату по день фактичної здачі приміщення.

Між тим, як з`ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна та п.п. 2.2, 2.4 договору оренди не виконав належним чином зобов`язання за вказаним договором оренди щодо внесення орендної плати, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість по орендній платі за період з травня 2019 р. по 03.06.2019 р. (дата підписання акту приймання-передачі) в розмірі 3696,77 грн., розрахунок якої додано до позову (а.с. 22).

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з травня 2019 р. по червень 2019 р. в розмірі 3696,77 грн.

Тим більш згідно ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

При цьому з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати позивачем здійснено нарахування пені за період з 16.01.2019 р. по 15.12.2019 р. в розмірі 626,82 грн., розрахунок якої додано до позову (а.с. 22).

Так, за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов`язку щодо внесення орендної плати.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Наразі, як передбачено п. 3.15 вказаного договору оренди № 16/201 (в редакції додаткового погодження № 3310147 від 01.11.1996 р.), у випадку порушення термінів оплати орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором оренди щодо внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 16.01.2019 р. по 15.12.2019 р. на суму боргу по орендній платі у кожному місяці, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період, що складає 626,82 грн. Дослідивши та перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми пені в розмірі 626,82 грн. (а.с. 22), суд вважає обґрунтованими та арифметично правильними здійснені позивачем розрахунки з урахуванням діючої подвійної облікової ставки НБУ у обраний позивачем період прострочення.

При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості по орендній платі і пені відповідач не оспорив, наявність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано останнім.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню, становить 4323,59 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеком" про стягнення заборгованості в загальній сумі 4323,59 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеком" (65059, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 58; код ЄДРПОУ 13904418) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326036134299 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) заборгованість з орендної плати в сумі 3696/три тисячі шістсот дев`яносто шість/грн. 77 коп., пеню в сумі 626/шістсот двадцять шість/грн. 82 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921/одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 лютого 2020 р.

Суддя В.С. Петров