Рішення

від 03.02.2020 по справі 922/3237/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3237/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Чкан Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ), в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (м. Харків) простягнення 3825,07 грн, за участю представників:

позивача - юр. Жиленко Х.О. (довіреність від 07.10.2019);

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач), надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (відповідач), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (код ЄДРПОУ 37379307) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081216) р/р НОМЕР_1 в ХОУ АТ "Ощадбанк", неустойку у сумі 3825,07 грн.

Також у цій позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.10.2019 було залишено без руху позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ), в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Харків), та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме на подання Господарському суду Харківської області: оригіналу опису вкладення про відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів за вірною адресою.

16.10.2019 позивач надав Господарському суду Харківської області документи на виконання ухвали суду від 08.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3237/19.

У вказаній ухвалі суду було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Також у цій ухвалі судом вирішено розглядати справу №922/3237/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.11.2019 о 14:30 год, про що повідомлено учасників справи.

14.11.2019 позивач надав заяву про уточнення редакції позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 18.11.2019 не прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення редакції позовних вимог, оскільки вона не уточнює редакцію позовних вимог.

18.11.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області учасників справи було повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 04.12.2019 о 12:30 год.

04.12.2019 протокольною ухвалою суду підготовче засідання було відкладено на 18.12.2019 о 12:30 год, про що позивача було повідомлено ухвалою суду від 04.12.2019.

04.12.2019 ухвалою господарського суду відповідача було викликано в підготовче засідання для участі в розгляді справи на 18.12.2019 о 12:30 год.

16.12.2019 позивач надав письмові пояснення щодо обсягів правонаступництва акціонерного товариства "Українська залізниця".

18.12.2019 позивач надав заяву про продовження строку підготовчого провадження по справі.

Протокольною ухвалою суду від 18.12.2019 було задоволено заяву позивача про продовження строку проведення підготовчого провадження, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.01.2020 об 11:30 год, про що позивача було повідомлено ухвалою суду від 18.12.2019, а відповідача було викликано в підготовче засідання для участі в розгляді справи на 13.01.2020 об 11:30 год ухвалою суду від 18.12.2019.

09.01.2020 позивач надав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про поновлення строку на подання доказів.

Протокольною ухвалою суду від 13.01.2020 задоволені клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та про долучення доказів до матеріалів справи.

Також 09.01.2020 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (код ЄДРПОУ 37379307) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081216) р/р НОМЕР_1 в ХОУ АТ "Ощадбанк", штраф за жовтень 2018 року у сумі 1899,24 грн та за листопад 2018 року в сумі 1925,83 грн, загальна сума стягнення 3825,07 грн.

13.01.2020 протокольною ухвалою суду прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог у наданій редакції та відкладено підготовче засідання на 20.01.2020 о 12:00 год, про що позивача було повідомлено ухвалою суду від 13.01.2020.

Ухвалою господарського суду від 13.01.2020 відповідача було викликано в підготовче засідання для участі в розгляді справи на 20.01.2020 о 12:00 год.

20.01.2020 позивач надав письмові пояснення по справі.

Також 20.01.2020 позивач надав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи разом із клопотанням про поновлення строку на подання доказів, в якому просить визнати поважними причини неповного подання позивачем доказів у встановлений законом строк та встановити додатковий строк позивачу для подання доказів по справі.

20.01.2020 протокольною ухвалою суду було задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів у повному обсязі, про долучення доказів до матеріалів справи та про не прийняття до розгляду копії наказу №043 від 01.12.2015 з додатком №1, копії акту приймання-передачі від 15.10.2015, оскільки вони не засвідчені належним чином.

20.01.2020 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2020 об 11:30 год, про що позивача було повідомлено ухвалою суду від 20.01.2020.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2020 відповідача було викликано в судове засідання для участі в судовому розгляді справи на 03.02.2020 об 11:30 год.

03.02.2020 представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи суду не надав.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з`явився, зокрема у судове засідання від 03.02.2020, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 3 ст. 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Частина 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачає, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

Положеннями ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру та передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвали Господарського суду Харківської області, зокрема, ухвала суду від 21.10.2019 про відкриття провадження у справі, відправлені на адресу відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 2, однак поштові конверти з відповідними рекомендованими відправленням повернуті відділенням зв`язку до суду з відмітками "за закінченням встановленого строку зберігання" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, вбачається, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (названу правову позицію висловлено в численних постановах Верховного Суду, у тому числі від 28.01.2019 у справі №915/1015/16 та від 12.03.2019 у справі №923/1432/15).

Крім того ухвала Господарського суду Харківської області від 21.10.2019 про відкриття провадження у цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у пункті 41 свого рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

До того ж, сам лише факт не отримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

За таких обставин, враховуючи зазначені вище положення Господарського процесуального кодексу України, якими регламентовано порядок повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема пункт 41 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України", суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на судовий захист своїх прав та інтересів.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11.03.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (орендар) був укладений договір оренди №5714-Н (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного вище договору орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення у напівпідвалі першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом (інв.№085057, літ. А-1) (далі - майно), загальною площею 5,4 кв м, за адресою: м. Харків, пл. Привокзальна, 1-а, що перебуває на балансі Відокремленого підрозділу "Господарська служба" ДП "Південна залізниця" (балансоутримувач).

Нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 213,2 кв м, розташована за адресою: м. Харків, Привокзальний майдан, будинок 1-А, згідно з витягом №96229009 від 04.09.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, належить Державі України, в особі публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", на підставі: свідоцтва про право власності, виданого 21.12.2007 виконавчим комітетом Харківської міської ради; зведеного переліку майна Державного підприємства "Південна залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", виданий 18.08.2015 Міністерством інфраструктури України; передавального акту ДП "Південна залізниця" від 18.08.2015, виданого Міністерством інфраструктури України.

З 01.12.2015 розпочата господарська діяльність публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яке утворено на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, що реорганізовані шляхом злиття, відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного "Українська залізниця", Статуту ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015.

ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Державного підприємства "Південна залізниця".

Верховний суд України при розгляді справи №910/14018/18 дійшов висновку, що до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" як до правонаступника надійшли права та обов`язки Державного підприємства "Південна залізниця".

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця".

Нежитлова будівля "площа з фонтанами", що розташована у місті Харкові за адресою: майдан Привокзальний 1-А була внесена до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" згідно "Зведеного переліку майна Державного підприємства "Південна залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" (затверджений Міністром інфраструктури України 18.09.2015) під 526 позицією (далі - Перелік) та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером 567545863101.

Наведений Перелік внесено до витягу як підставу виникнення права власності Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" при видачі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Враховуючи вищевикладене акціонерне товариство "Українська залізниця" є повним правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 284 Господарського кодексу України реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або розірвання договору оренди.

У зв`язку з утворенням публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та на підставі ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" 22.02.2016 між позивачем та відповідачем був укладений додатковий договір №П/НА-16250/НЮ до договору оренди нерухомого майна №5714-Н від 11.03.2014 (надалі - додатковий договір).

В пункті 1 додаткового договору №П/НА-16250/НЮ від 22.02.2016 встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди №5714-Н від 11.03.2014 є ПАТ "Укрзалізниця".

В пункті 6 вказаного додаткового договору сторони визначили, що усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін.

Відповідно до пункту 7 цього ж додаткового договору, цей додатковий договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та застосовується до відносин, що виникли між сторонами з 01 грудня 2015 року.

22.02.2016 між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за договором, який є додатком №2 до додаткового договору №П/НА-16250/НЮ від 22.02.2016 до договору оренди нерухомого майна №5714-Н від 11.03.2014.

Додатковими договорами №1 від 30.03.2016 - №9 від 02.01.2018 до договору оренди сторони продовжували строк дії договору до 31 березня 2018 року включно (п.10.1 договору).

Згідно з п. 3.11 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 10.4 договору сторони визначили, що після закінчення терміну дії договору оренди подальше використання об`єкта оренди буде визначатися відповідно до чинного законодавства та за зверненням орендаря.

Відповідно до п. 10.6 договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання-передавання.

Пунктом 10.10 договору сторони визначили, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.

Відповідно до п. 10.11 договору якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення орендованого майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Договір оренди припинив свою дію з 01.04.2018.

30.11.2018 між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна до договору оренди від 11.03.2014 №5714-Н.

Згідно з актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 30.11.2018 до договору оренди №5714-Н від 11.03.2014 орендар передав, а орендодавець прийняв нерухоме майно - нежитлове приміщення у напівпідвалі першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом, що знаходиться за адресою: м. Харків, пл. Привокзальна, 1-а, площею 5,4 кв м.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 по справі №922/3291/18 за позовом ПАТ "Укрзалізниця", в особі регіональної філії "Південна залізниця", до ТОВ "Евро Инвест" про виселення та стягнення коштів позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (код ЄДРПОУ 37379307) неустойку за договором оренди №5714-Н від 11.03.2014 за період з 23.05.2018 по 30.09.2018 у сумі 7914,80 грн.

Враховуючи те, що період з жовтня 2018 року по листопад 2018 року залишився поза межами попередніх позовних вимог зі стягнення неустойки за договором, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача штраф за жовтень 2018 року у сумі 1899,24 грн та за листопад 2018 року в сумі 1925,83 грн, що загалом становить 3825,07 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Оскільки строк дії договору закінчився з 01.04.2018, відповідач зобов`язаний був повернути позивачу об`єкт оренди шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів, як-то передбачено у п. 10.9 договору.

Проте, акт приймання-передачі (повернення нерухомого майна) до договору оренди №5714-Н від 11.03.2014 було підписано сторонами тільки 30.11.2018.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно із ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 10.11 договору сторони визначили, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення орендованого майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

На підставі п. 10.11 договору позивач нарахував відповідачу штраф за жовтень 2018 року у сумі 1899,24 грн та за листопад 2018 року в сумі 1925,83 грн.

Як було зазначено судом вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 по справі №922/3291/18 за позовом ПАТ "Укрзалізниця", в особі регіональної філії "Південна залізниця", до ТОВ "Евро Инвест" про виселення та стягнення коштів, позов було задоволено частково та, зокрема, стягнуто з ТОВ "Евро Инвест" неустойку за договором оренди №5714-Н від 11.03.2014 за період з 23.05.2018 по 30.09.2018 у сумі 7914,80 грн.

Період з жовтня 2018 року по листопад 2018 року залишився поза межами попередніх позовних вимог зі стягнення неустойки за договором.

Враховуючи вказане, звертаючись до господарського суду з позовом, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача неустойки в загальній сумі 3825,07 грн, нарахованої за період жовтень та листопад 2018 року.

З огляду на прострочення відповідачем зобов`язань щодо повернення орендованого майна після спливу строку дії договору, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3825,07 грн неустойки за період жовтень та листопад 2018 року.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи те, що неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин та визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за весь час прострочення, і така відповідальність також була передбачена сторонами у п. 10.11 договору оренди №5714-Н від 11.03.2014, суд, враховуючи вищезазначені законодавчі приписи та умови договору оренди, вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за жовтень та листопад 2018 року у сумі 3825,07 грн обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 193, 216, 218, 230, 231 ГК України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 629, 759, 762, 763, 785, 795 ЦК України, ст. 13, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (код ЄДРПОУ 37379307) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081216) неустойку за жовтень та листопад 2018 року у сумі 3825,07 грн та судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційного скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "12" лютого 2020 р.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http:// reyestr.court.gov.ua.