Постанова

від 13.02.2020 по справі 805/188/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №805/188/17-а

адміністративне провадження №К/9901/23598/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача Білак М.В.,

суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (у складі головуючого судді Куденкова К.О.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О.)

у справі №805/188/17-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - УДАІ ГУ МВС), в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року у розмірі 31152,87 грн.

2. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку у розмірі 1000 грн., з відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, позов задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 03 листопада 2015 року № 332 о/с ОСОБА_1 - заступника начальника відділення ДАІ з обслуговування міста Слов`янськ Слов`янського району звільнено з органів внутрішніх справ з 05 листопада 2015 року через хворобу, що також підтверджується дублікатом трудової книжки позивача НОМЕР_1 .

4. Згідно з даними довідки УДАІ ГУ МВС про заробітну плату позивача у вересні 2015 року ним отримано 4213,00 грн., у жовтні 2015 року - 4212,00 грн., у листопаді 2015 року (5 календарних днів) - 2877,20 грн.

5. Позивач у грудні 2015 року звернувся до начальника УФЗБО ГУ НП України в Донецькій області із листом, в якому просив пояснити, чи законно йому була зменшена премія та зупинені виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. Листом від 25 грудня 2015 року № 15/212 УФ за роз`ясненням поставлених питань позивачеві було рекомендовано звернутись до фінансової частини УДАІ ГУ МВС.

6. Позивач 03 лютого 2016 року звернувся до заступника начальника ГУ НП України в Донецькій області із листом, в якому просив надати розрахунок належних йому виплат сум грошового забезпечення станом на 06 листопада 2015 року; надати розрахунок виплачених сум грошового забезпечення станом на 06 листопада 2015 року; надати розрахунки належної компенсації за невикористану відпустку протягом 2015 року; одноразової грошової допомоги при звільнені з ОВС; вказати конкретні дати виплати належних грошових коштів.

7. Листом від 02 березня 2016 року № 2-31/18-2016 позивачеві надано відповідні розрахунки та повідомлено про те, що станом на 01 березня 2015 року заборгованість УДАІ ГУ МВС перед позивачем складає: одноразова грошова допомога при звільнені - 44015,40 грн., компенсація за невикористану відпустку - 4076,12 грн.

8. Згідно з випискою від 27 березня 2017 року № 0040-26259512729437 з карткового рахунку позивача 13 квітня 2016 року ОСОБА_1 перераховано 43 355,17 грн. з призначенням платежу зарплата та матеріальна допомога за червень 2015 .

9. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/805/16-а за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про стягнення грошової допомоги та інших виплат при звільненні.

10. У межах розгляду справи № 805/805/16-а встановлено наступне.

11. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення суми одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 44015,40 грн.; стягнення суми компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4076,12 грн.; зобов`язання нарахувати та виплатити винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25 листопада 2014 року по 06 листопада 2015 року; стягнення суми невиплаченої премії в липні 2015 року та серпні 2015 року на загальну суму 2106,00 грн.

12. 18 квітня 2016 року позивач змінив предмет позову, в якому просив стягнути суму компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4076,12 грн.; зобов`язати нарахувати та виплатити винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25 листопада 2014 року по 06 листопада 2015 року; стягнути суми невиплаченої премії в липні 2015 року та серпні 2015 року на загальну суму 2106,00 грн.

13. У постанові Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 805/805/16-а зазначено, що позивачу виплачені суми одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку. Отже, предметом доказування у справі № 805/805/16-а була правомірність невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та не виплати премії.

14. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 805/805/16-а позов задоволено частково. Стягнуто суми невиплаченої премії та частково винагороду за участь в антитерористичній операції.

15. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 805/805/16-а рішення суду першої інстанції в частині задоволеного позову скасовано, прийнято нове - про відмову у позові.

16. Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 805/805/16-а рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

17. Також суди попередніх інстанцій установили, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає 195,93 грн. (8425,00 грн./43 дні). У періоді з 06 листопада 2015 року (включно) по 12 квітня 2016 року було 110 робочих днів.

18. Таким чином, суди встановили, що грошове забезпечення за час затримки розрахунку з 06 листопада 2015 року (включно) по 12 квітня 2016 року складає 21552,30 грн. (195,93 грн. х 110 роб. днів).

19. Вважаючи, що повний розрахунок належних ОСОБА_1 виплат при звільненні УДАІ ГУ МВС здійснило лише 13 квітня 2016 року, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом про стягнення 31152,87 грн.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

20. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до виплати 13 квітня 2016 року позивачу коштів, а саме: одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 44015,40 грн. і суми компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4076,12 грн., та після виплати цих коштів між позивачем і відповідачем існував спір про розмір сум, належних ОСОБА_1 при звільненні (справа №805/805/16-а).

21. Під час розгляду спору у межах справи № 805/805/16-а про розмір сум, належних ОСОБА_1 при звільненні, останньому були виплачені кошти, з якими позивач пов`язує здійснення повного розрахунку при звільненні. Водночас, у позові щодо стягнення невиплаченої премії та винагороди за участь в антитерористичній операції відмовлено.

22. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав за необхідне визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні із застосуванням принципу співмірності. При цьому, суди також врахували спірну суму, яка була виплачена під час розгляду справи №805/805/16-а в суді першої інстанції та частку, яку вона становила у первісних заявлених вимогах у вказаній справі, а також розмір позовних вимог, щодо яких позивачу було відмовлено у задоволені адміністративного позову, з урахуванням законодавства, яке визначає розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

23. Отже, на підставі викладеного, суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку, з урахуванням принципу співмірності, у розмірі 1000,00 грн.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що повний розрахунок належних йому сум під час звільнення УДАІ ГУ МВС здійснило 13 квітня 2016 року, а тому відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середньоденний заробіток (195,93 грн.) за весь час затримки розрахунку з 06 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року.

25. Зазначає, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях погоджуються з сумою середньоденного заробітку (195,93 грн.) та вказують розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 06 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року в розмірі 21552,30 грн. Проте, позивачу не зрозуміло як саме було розраховано суму до стягнення у розмірі 1000,00 грн.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

27. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

28. В силу вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

29. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму (частина друга статті 116 КЗпП України).

30. Згідно з положеннями частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

31. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП).

32. Таким чином, у разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

33. Верховний Суд звертає увагу на те, що листом № 2-31/18-2016 від 02 березня 2016 року, тобто до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у справі № 805/805/16-а, позивачеві повідомлено про те, що станом на 01 березня 2015 року заборгованість УДАІ перед ним складала: одноразова грошова допомога при звільнені - 44015,40 грн., компенсація за невикористану відпустку - 4076,12 грн. Тобто, відповідач визнав вказану заборгованість та відсутність спору щодо відповідних сум ще до звернення позивача до суду з відповідним позовом.

34. Вказані суми, як установлено судами попередніх інстанцій, позивачу виплачені відповідачем самостійно 13 квітня 2016 року, тобто до прийняття рішення у справі № 805/805/16-а.

35. З огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що між позивачем та відповідачем не існувало спору щодо належних ОСОБА_1 сум при звільненні, а саме: одноразової грошової допомоги при звільнені - 44015,40 грн., компенсації за невикористану відпустку - 4076,12 грн.

36. Зважаючи на приписи частини другої статті 116 КЗпП України, відповідач зобов`язаний був виплатити ОСОБА_1 не оспорювані суми у день звільнення, проте виконав свій обов`язок лише 13 квітня 2016 року.

37. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що УДАІ ГУ МВС повинне виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в неоспорюваній сумі виплат на підставі частини першої статті 117 КЗпП України, оскільки відповідач не виконав приписи частини другої статті 116 вказаного Кодексу.

38. Своєю чергою, наявний спір між позивачем і відповідачем щодо сум з виплати премій і винагороди за участь в антитерористичній операції вирішено судом у межах розгляду справи №805/805/16-а 25 жовтня 2016 року. У зв`язку з відмовою у позові немає підстав для застосування положень статі 117 КЗпП України. У випадку задоволення позову, стягненню з відповідача підлягав би середній заробіток позивача за весь час затримки з 06 листопада 2015 року по 25 жовтня 2016 року. Тоді як часткове задоволення позову давало б підстави для застосування частини другої статті 117 КЗпП України.

39. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення лише 1000,00 грн.

40. Водночас, зі змісту позовних вимог та касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року у розмірі 31152,87 грн., при цьому погоджуючись із розрахунком судів попередніх інстанцій щодо розміру середньоденного заробітку в сумі 195,93 грн.

41. Таким чином, позивач вважає, що виплаті підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку, виходячи з кількості календарних днів у відповідному періоді (31152,87 грн./195,93 грн. =159 днів).

42. Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

43. Отже, судами попередніх інстанцій правильно розраховано, що виплата позивачу за час затримки розрахунку за період з 06 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року становить 21552,30 грн., виходячи зі 110 робочих днів у відповідному періоді.

44. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 1000,00 грн., суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

45. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

46. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 805/188/17-а скасувати , ухвалити в цій справі нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 23312222, місцезнаходження: 87535, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Нове життя, будинок 14) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку у розмірі 21552,30 (двадцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 30 копійок, за відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду