Рішення

від 12.02.2020 по справі 485/1378/19

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/1378/19

Провадження № 2/485/24/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Шеремет Ю.Є.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Дяченко Н.П., Собчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" (далі - ТОВ "Колосс") про розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановив:

У вересні 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ "Колосс", в якому просила достроково розірвати договір оренди землі від 09 лютого 2011 року, укладений між нею та відповідачем. Свої вимоги мотивувала таким.

Вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,00га, розташованої в межах території Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. 09 лютого 2011 року між нею та ТОВ "Колосс" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, державна реєстрація якого проведена 16 березня 2012 року Відділом Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області. За умовами вказаного договору, відповідач зобов`язався не пізніше першого грудня кожного року сплачувати орендну плату за користування землею. Посилаючись на те, що відповідач своїх зобов`язань за договором не виконує, оренду плату не сплачує з 2017 року, позивачка просила розірвати вказаний договір оренди земельної ділянки через істотне порушення відповідачем умов договору, а саме систематичної несплати орендної плати.

У своєму відзиві на позовну заяву від 16 вересня 2019 року, відповідач позовні вимоги позивачки не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, пославшись на таке.

Починаючи з 2012 року по 2016 рік включно позивачка отримувала орендну плату за договором оренди землі від 09 лютого 2011 року у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік оренди, яка на час укладення договору становила 65 505,63грн. З 2017 року позивачка, без пояснення причин, відмовилася від отримання орендної плати, у зв`язку з чим ТОВ "Колосс" було направлено кошти шляхом поштового переказу на її ім`я та адресу, зазначені у договорі, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень за 2017-2018 роки, але кошти орендної плати були повернуті на рахунок товариства за спливом термінів зберігання, що свідчить про умисне неотримання позивачкою грошей. Зі свого боку ТОВ "Колосс" виконало взяті на себе зобов`язання згідно з умовами укладеного договору оренди землі, натомість позивачка ухилилася від виконання свого обов`язку, не з`являлася за отриманням коштів та не повідомляла про альтернативні способи перерахунку орендної плати, що свідчить про навмисне створення умов позивачкою для подальшого розірвання укладеного договору.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили про їх задоволення. Суду пояснили, що про направлення відповідачем коштів орендної плати поштовим переказом позивачка дізналася лише з відзиву на позовну заяву, при цьому, у наданих ним копіях списків згрупованих поштових відправлень її адресу вказано неповно, що свідчить про навмисні дії відповідача, направлені на повернення йому коштів назад. До того ж, відповідач міг їй зателефонувати, як це робив у попередні роки, та повідомити про переказ грошових коштів, хоча раніше дружина директора привозила їй гроші особисто під розпис. Також не відповідає дійсності твердження відповідача про її відмову від отримання орендної плати без пояснення причин, оскільки вона у телефонному режимі не погоджувалася лише із сумою нарахованої орендної плати, а договір оренди земельної ділянки уклала з відповідачем саме з метою отримання коштів з оренди землі.

Представники відповідачів позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що обставини, вказані позивачкою не відповідають дійсності, так як на протязі дії договору оренди останній сплачувалися кошти, але згодом вона з невідомих причин відмовилася від отримання орендної плати, у зв`язку чим підприємство змушено було направити орендну плату шляхом поштового переказу на вказану у договорі адресу. Підписуючи договір оренди, позивачка не зробила виправлення в адресі її місця проживання. При цьому, позивачкою не додано жодного доказу на звернення до ТОВ "Колосс" з вимогою про сплату орендної плати, натомість остання чекала два роки, щоб мати можливість звернутися до суду.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,00га, кадастровий номер 4825783400:11:000:0038, розташованої в межах території Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, що підтверджується наданою нею копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №273023, виданим 14 травня 2010 року Відділом Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №1-656 від 03.04.2009 року (а.с.9).

09 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Колосс" в особі директора Дермельова С.Л. був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянок строком на 10 років, який зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 березня 2012 року за №481578004004767, з додатковою угодою від 18 грудня 2015 року, що підтверджується копією вказаного договору та додаткової угоди. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 143677,02грн. Наведені обставини сторонами не оспорені.

За даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 89906852 станом на 19 червня 2017 року (а.с.19), державним реєстратором Снігурівської райдержадміністрації Зимою Ю.В. 15 червня 2017 року зареєстровано право оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ"Колос".

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та (або) відробітковій формі по узгодженню сторін, але не менше 3% від вартості земельної ділянки в грошовому виразі з врахуванням прибуткового податку.

Згідно з розрахунками орендної плати, наданих відповідачем, позивачу нараховано орендну плату за договором до видачі у розмірі: за 2017 рік - 3886,18грн; за 2018 рік - 3886,18грн. (а.с.27-30).

Сторони визнали, що орендна плата за 2017-2018 роки орендодавцю виплачена у повному обсязі на початку січня 2020 року.

Відповідно до п.11 Договору, у редакції додаткової угоди, орендна плата вноситься не пізніше тридцять першого грудня кожного року.

Згідно п.38 Договору оренди передбачено, що його дія припиняється шляхом розірвання лише у разі: взаємної згоди сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок не виконання другою стороною обов"язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору. Вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17.

Як слідує із ст.537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Згідно ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Так, матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем умов договору оренди землі та оплати позивачці коштів за користування земельною ділянкою за період 2017-2018 роки у встановлений договором строк.

Надані відповідачем копії списків згрупованих поштових переказів пайщиків за 2017-2018 роки, разом з копіями квитанцій до списку та виписками по рахунку (а.с.31-34) на підтвердження належного виконання умов договору шляхом здійснення поштового переказу грошових коштів, не підтверджують не лише факт їх отримання орендодавцем, а навіть і їх відправлення адресату за належним місцем проживання, яке відповідачу було відоме. Правом на внесення коштів оредної плати у депозит нотаріуса задля забезпечення належного виконання зобов"язання за договором відповідач не скористався.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що орендар протягом 2017-2018 років не міг виконати обов`язок по виплаті орендної плати через перешкоди з боку орендодавця, що він здійснював повідомлення позивачки про строки та можливість отримання грошових коштів в рахунок орендної плати, а остання відмовлялась прийняти належне виконання, запропоноване відповідачем.

Твердження відповідача про те, що позивачка не зверталася до ТОВ "Колос" з претензією щодо несплати орендної плати за вказаний період, не має значення, оскільки сплата орендної плати є однією з істотних умов договору оренди землі, виконання якої покладено на відповідача, місце виконання та спосіб отримання коштів орендодавцем у договорі оренди не визначався.

Частиною першою статті 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач запропонував, а ОСОБА_1 відмовилась приймати орендну плату за 2017-2018 роки, отже, з боку ОСОБА_1 не відбулось прострочення кредитора.

За таких обставин, а саме доведеності факту систематичного порушення зобов`язань, яке полягає у несплаті відповідачем орендної плати більш ніж за два роки у строк, передбачений договором оренди землі, що є істотним порушенням умов договору оренди, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, наявні підстави для розірвання спірного договору, а тому позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 76-78, 81, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" про розірвання договору оренди земельної ділянки, - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 5,00га, кадастровий номер 4825783400:11:000:0038, розташованої в межах території Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, укладений 09 лютого 2011 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Колосс", право оренди зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35737807 від 19 червня 2017 року, внесеного державним реєстратором Снігурівської райдержадміністрації Миколаївської області Зимою Ю.В., номер запису про інше речове право: 20974619.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", ЄДРПОУ 37125766, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 768,40грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного судового рішення - 12.02.2020.