Рішення

від 11.02.2020 по справі 304/1875/19

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/1875/19 Провадження № 2/304/135/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу № 304/1875/19 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Турицька сільська рада Перечинського району Закарпатської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, -

В С Т А Н О В И В:

позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, який мотивують тим, що вони є власниками приватного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який прийняли в дар від матері - ОСОБА_4 в рівних частках. З довідки виконкому Турицької сільської ради Перечинського району вбачається, що у вказаному будинку зареєстрована ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка являється колишньою вихованкою Перечинської ЗОШ-інтернату, де він - ОСОБА_1 є директором. У свій час відповідач попросила його на добровільних засадах допомогти їй з припискою, оскільки бажала привести до ладу свої документи, пообіцявши самостійно знятися з обліку протягом року. Однак на даний час відомостей про її місцезнаходження чи проживання немає, вони не підтримують жодного зв`язку та не перебувають у сімейних чи родинних відносинах. Крім того зазначають, що відповідач ніколи за вказаною адресою не проживала, не брала участі в утриманні будинку, не сплачувала комунальних послуг по його утриманню. Оскільки реєстрація відповідача створює їм перешкоди у реалізації належних як власникам прав володіння, користування та розпорядження власним будинком, тому просять позов задовольнити.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, однак попередньо подали заяви про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просила такі задовольнити. Одночасно не заперечили проти винесення заочного рішення.

У судове засідання відповідач не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причину неявки не повідомила, відзив не подала, а тому суд зі згоди позивачів ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник Турицької сільської ради Перечинського району Закарпатської області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у судове засідання також не з`явився, направив суду заяву, в якій проти задоволення позову не заперечує.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У судовому засіданні встановлено, що на підставі Договору дарування житлового будинку від 22 червня 2009 року позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності в рівних частинах належить будинок АДРЕСА_1 , що стверджується копією вказаного Договору, посвідченого приватним нотаріусом Перечинського районного нотаріального округу Закарпатської області Маріаш В.І. та зареєстрованим у реєстрі за № 768 (а. с. 10, зворот, 11-12, 16).

Також встановлено, що у зазначеному будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_3 , що стверджується копією будинкової книги для прописки громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_1 Перечин, що перешкоджає позивачеві користуватися та розпоряджатися своїм майном (а. с. 13-14).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ЄСПЛ у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі Кривіцька та Кривіцький проти України (заява № 30856/03) зазначив, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Так, згідно довідки виконкому Турицької сільської ради Перечинського району від 22 листопада 2019 року № 395/02-16 відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 фактично не проживає з жовтня 2009 року. Місце її перебування невідоме (а. с. 17).

Також довідкою Перечинської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Закарпатської обласної ради від 25 листопада 2019 року № 01-30/1276 підтверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчалася, виховувалася, постійно проживала та знаходилася на повному державному утриманні у школі-інтернаті з 30 серпня 1991 року по 09 червня 1999 року. Вибула із закладу у зв`язку із закінченням навчання (9-го класу), наказ про відрахування № 141 від 09 червня 1999 року (а. с. 15).

Як роз`яснено у постанові Верховного Суду України Про усунення перешкод у користуванні власністю від 16 січня 2012 року у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частинами 1, 4 статті 156 ЖК України визначено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо під час їх вселення не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування житлом інакше як на підставах і в порядку, передбачених законом.

За правилами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 у зазначеному будинку не проживає більше десяти років, а позивачі не можуть належним чином користуватися своєю власністю, суд вважає, що її слід визнати такою, що втратила право користування будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знявши відповідача з реєстраційного обліку у вказаному будинку.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, ст. ст. 9, 71, 72 Житлового Кодексу Української РСР, ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 223 ч. 4, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Турицька сільська рада Перечинського району Закарпатської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 , знявши її з реєстраційного обліку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп судового збору кожному.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Турицька сільська рада Перечинського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351251; місцезнаходження: 89222 Закарпатська область Перечинський район с.Туриця, вул. Центральна, № 98.

Головуючий: Чепурнов В. О.