Рішення

від 14.02.2020 по справі 160/12718/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року Справа № 160/12718/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

17.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Ф №431126-5340-0408 від 25.09.2019 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що позивач є власником 1/2 частки нерухомого майна - ділянки по виробництву екструдованих продуктів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., м АДРЕСА_2 Складський, 2 а (два А ) на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22 жовтня 2010 року, посвідченого нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бакою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4713. На думку позивача, оскільки ним право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ., м АДРЕСА_2 , 2 а (два А ) з кадастровим номером 1211900000:02:015:0012 не зареєстровано, що підтверджується даними з державного земельного кадастру, податкове-повідомлення рішення, яким позивачу було нараховано земельний податок з фізичних осіб у сумі 96123,24 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а справу призначено до розгляду на 21 січня 2020 року.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що з часу коли позивач набув у власність нерухоме майно - ділянку по виробництву екструдованих продуктів за адресою: Дніпропетровська АДРЕСА_3 ., м АДРЕСА_2 . Складський, 2 а (два А ) в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України у нього виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об`єкт. Оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов`язок щодо сплати сум податкових зобов`язань зі плати за землю у власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою. Також, зазначено, що факт не оформлення права користування земельною ділянкою є порушенням земельного законодавства та не є підставою для звільнення позивача від сплати земельного податку.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 є власником 1/2 частки нерухомого майна - ділянки по виробництву екструдованих продуктів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 а (два А ) на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22 жовтня 2010 року, посвідченого нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бакою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4713 (далі-Договір).

Відповідно до п.2 Договору майно розташоване на земельній ділянці 4100,00 кв.м., кадастровий номер 1211900000:02:015:0012, держфонду, наданої для комерційного використання.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку власником земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:02:015:0012 є Територіальна громада міста Новомосковська Дніпропетровської області в особі Новомосковської міської ради, номер запису 22220106.

25.09.2019 року згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №431126-5340-0408, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік" на суму 96123,27 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням "Ф" №431126-5340-0408 від 25.09.2019 року, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Спірним у цій справі є визначення, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У відповідності до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Отже, виходячи з наведеного, особа, яка придбала (отримала як подарунок) будівлю має сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи-власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй прав, у разі набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.

У розумінні положень підпункту 14.1.72., підпункту 14.1.73. пункту 14.1 статті 14, пунктів 269.1-269.2 статті 269, пунктів 270.1.1.-270.1.2. пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набув право власності на 1/2 частки нерухомого майна - ділянки по виробництву екструдованих продуктів, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 а (два А ).

Право власності набуте на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.10.2010 року, посвідченого нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бакою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4713.

Відповідно до п.2 Договору майно розташоване на земельній ділянці 4100,00 кв.м., кадастровий номер 1211900000:02:015:0012, держфонду, яка надана для комерційного використання.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку власником земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:02:015:0012 є Територіальна громада міста Новомосковська Дніпропетровської області в особі Новомосковської міської ради, номер запису 22220106.

Відповідно до п. 269.1 статті 269, пункту 270.1 статті 270, п. 287.1 статті 287, п.286.6 статті 286, п. 287.8 статті 287, п.286.1 статті 286 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2)пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

З аналізу викладених норм вбачається, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого у встановленому чинним законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року К/800/67654/14.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 року №21-2352а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла наступних висновків: "У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.".

Отже, обов`язок сплати земельного податку виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За частиною третьою статті 7 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до вимог ПК України, земельна ділянка під об`єктами нерухомості (будівлями та спорудами), яка є в користуванні позивача, є об`єктом оподаткування, а позивач як користувач земельної ділянки, є платником земельного податку.

Відтак, має спірний характер твердження позивача про те, що земельна ділянка, на якій розташоване придбане нею за договором купівлі-продажу нерухоме майно, не перебували ані у власності, ані у користуванні та не є об`єктом оподаткування, оскільки, у відповідності до наведених норм, до особи, яка набула право власності на нерухоме майно, переходить право користування на земельну ділянку, на якій воно розміщено.

Відповідачем не надано доказів того, що починаючи з серпня 2018 року позивач є власником/користувачем спірної земельної ділянки, відтак контролюючим органом безпідставно нараховано позивачу податкове зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік на суму 96123,27 гривень.

З урахуванням викладеного, відповідачем під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення форми Ф №431126-5340-0408 від 25.09.2019 року не дотримано вимог Податкового кодексу України, а отже вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми Ф №431126-5340-0408 від 25.09.2019 року про земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 96123,27 гривень визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 961,24 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд. 17А, ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Ф №431126-5340-0408 від 25.09.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 961,24 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд. 17А, ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна