Рішення

від 31.01.2020 по справі 161/8668/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/8668/19

Провадження № 2/161/664/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді - Крупінської С.С.

при секретарі - Кузіній А.С.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи - Гусака ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання недійсним державного акту про право власності на землю та скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся з позовом ОСОБА_5 , головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання недійсним державного акту про право власності на землю та скасування державної реєстрації земельної ділянки .

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі рішення Липинської сільської ради Луцького району Волинської області від 05 вересня 1995 року № 5/3 27 грудня 1995 року йому було видано державний акт серії 11-ВЛ № 037109 на право приватної власності на землю, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 151 на земельні ділянки: загальною площею 0,50 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (площею 0,15 га) та ведення особистого селянського господарства (площею 0,35га), які знаходяться в селі Липини Луцького району Волинської області. Під час того, як позивач виготовляв технічну документацію з відновлення (встановлення) меж належної мені земельної ділянки у ПП Сота Нова виявилось, що на земельну ділянку (в державному акті зазначена за № 2, площею 0,35 га, розташована за адресою: с. Липини, Луцького району Волинськоїобласті) накладається земельна ділянка з кадастровим номером 0722883400:02:000:0532, належна ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯА № 659097 від 10.10.2007.

Зазначає, що згідно із схематичними матеріалами та протоколом перевірки електронного документа від 12.02.2019, перетин належної йому ділянки з ділянкою, належною ОСОБА_5 , становить 79.071%. У зв`язку з тим, що Позивачу державний акт на право приватної власності на землю видано значно раніше, ніж власнику ділянки, яка накладається, тому переконаний, що при складанні технічної документації із землеустрою ОСОБА_6 Мироновичу допущена помилка. Допущені працівниками проектної організації порушення при реєстрації земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 0722883400:02:000:0532 та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_6 , порушують право володіти та розпоряджатися належним позивачу майном.

З огляду на наведене, просив визнати недійсним державний акт серії ЯА № 659097 року про право власності на землю від 10.10.2007 року, виданий управлінням Держгеокадастру у Луцькому районі Волинської на ім`я ОСОБА_5 , на підставі договору міни земельної ділянки від 08.08.2007 року № 2086 та скасувати реєстрацію прав власності на земельну ділянку кадастровий номер 0722883400:02:00:0598.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області подало до суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечило. Підтвердило, що воно є правонаступником Управління Держгеокадастру у Луцькому районі Волинської області - установи, яка вчиняла реєстраційні дії стосовно реєстрації земельної ділянки ОСОБА_5 . Однак,зазначають, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області є неналежним відповідачем. При цьому, підтвердили переважне право ОСОБА_4 на земельну ділянку, перед правом ОСОБА_5 , оскільки Позивачу державний акт на право приватної власності на землю видано значно раніше, ніж власнику ділянки, яка накладається.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити .

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, повторно не з`явився. Відзиву, клопотань та заяв від останнього не надходило.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Липинської сільської ради, проти задоволення позову не заперечив. Пояснив, що причиною ситуації, яка склалась стала помилка проектної організації під час виготовлення документів ОСОБА_5 .

Заслухавши думку часників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Липинської сільської ради Луцького району Волинської області від 05 вересня 1995 року № 5/3 ОСОБА_4 було видано державний акт серії 11-ВЛ № 037109 на право приватної власності на землю, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 151. 29 березня 2012 року земельним ділянкам, право на які посвідчено державним актом було присвоєно кадастрові номери: земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (площею 0,15 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:4137) та ведення особистого селянського господарства (площею 0,35га, кадастровий номер 0722883400:01:001:4138), якізнаходяться в селі ЛипиниЛуцького району Волинської області.

11 жовтня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до проектної організації - Приватного підприємства СОТА НОВА з заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (не місцевості) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,3453 га в с. Липини Луцького району Волинської області.

Після цього, дана технічна документація та електронний документ, виготовлені на ім`я ОСОБА_4 , були передані для внесення земельної ділянки до Державного земельного кадастру. Однак, у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме - знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, така дія виконана не була.

Про невідповідність електронного документа з наведених підстав зазначено у Протоколі Державного земельного кадастру № ПП-07001949902019 від 12 лютого 2019 року, прийнятого на підставі заяви ОСОБА_4 за реєстраційним №ЗВ-0705466432019. У зв`язку з таким, ОСОБА_4 не зміг внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру.

Як вбачається із схематичних матеріалів та протоколу перевірки електронного документа від 12.02.2019 року, перетин ділянки, належної ОСОБА_4 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (площею 0,35га, кадастровий номер 0722883400:01:001:4138), з ділянкою, належною ОСОБА_6 , кадастровий номер 0722883400:02:000:0532, становить 79.071%. Тобто, підтверджено знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

10 жовтня 2007 року ОСОБА_6 було видно державний акт на право власності на землю серії ЯА № 659097, згідно з яким останній набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0722883400:02:000:0532, площею 3,0107 га на підставі Договору міни № 2086 від 08.08.2007 року.

Спір виник між сторонами при встановленні меж належних їм земельних ділянок на місцевості, через те, що землевпорядна організація неправильно встановила координати земельних ділянок позивача і відповідача, а тому державний акт на право власності на землю серії ЯА № 659097 підлягає до визнання недійсним.

Згідно з ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частиною 3 даної статті визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей, про що зазначено в ч.2 ст.158 Земельного кодексу України.

Зі змісту ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України вбачається - у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з приписами статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Нормами ст. 321 Цивільного кодексу України гарантовано непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 ст.79-1 Земельного кодексу України визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Стаття 391 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується, про що зазначено в ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного суд дійшов до висновку, що позов підставний. тому порушене право підлягає до захисту. Приймаючи таке рішення, суд враховує той факт, що сторони належним чином і у встановленому законом порядку отримали у власність земельні ділянки, їх право власності на ці земельні ділянки ніким не оспорюється. Земельні ділянки є суміжними, проте необхідним є приведення у належність реєстрації прав на ці земельні ділянки. Реєстрація земельної ділянки ОСОБА_5 у такому варіанті, який є на сьогодні, позбавляє позивача можливості внести відомості про свою земельну ділянку до Державного земельного кадастру, так як земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивача.

При цьому, суд, також, враховує таке.

Відповідно до статей 15 , 16 Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 8 Конституції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

З сукупного аналізу положень частин 1, 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України вбачається - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтями 6 та 13 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий суд та на ефективний засіб юридичного захисту. У розумінні статті 13 Конвенції ефективний засіб юридичного захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 ).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК України ).

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.76, 78, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст.79-1, 152, 158, 198 Земельного кодексу України, Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про державний земельний кадастр", суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним державний акт серії ЯА № 659097 року про право власності на землю від 10.10.2007 року, виданий управлінням Держгеокадастру у Луцькому районі Волинської на ім`я ОСОБА_5 , на підставі договору міни земельної ділянки від 08.08.2007 року № 2086 та скасувати реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер 0722883400:02:00:0598.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлено 06.02.2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С.Крупінська