Рішення

від 13.02.2020 по справі 300/2121/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. справа № 300/2121/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати виставлену йому як фізичній особі - підприємцю вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління ДФС в Івано-Франківській області протиправно прийняло вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн., оскільки позивач як фізична особа-підприємець обрав спрощену систему оподаткування та не отримує дохід від підприємницької діяльності, а тому в ОСОБА_1 відсутній обов`язок щодо сплати внеску у мінімальному розмірі. Також позивач зазначив, що перебуває у трудових відносинах з Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника, який сплачує єдиний внесок із заробітної плати ОСОБА_1 . При цьому, позивач не подавав звітність як підприємець, а відповідач чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно підприємця ОСОБА_1 , не витребовував бухгалтерських чи інших документів, що вказує на прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 без врахування його пояснень.

Ухвалою суду від 30.10.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 поновлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

03.12.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 02.12.2019 № 1296/09-19-08-02 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиву представник відповідача зазначив, що з 01.01.2017 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник зобов`язаний сплачувати до державного бюджету зобов`язання зі сплати єдиного внеску, навіть якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець не перебуває в процесі припинення, а тому зобов`язаний сплачувати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зважаючи на те, що позивач самостійно не сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки, то в ОСОБА_1 виникла заборгованість на загальну суму 18276,72 грн. Щодо доводів позивача про обов`язковість проведення контролюючим органом перевірок для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55, то представник відповідача вказав на помилковість таких доводів, оскільки контролюючий орган вправі виносити податкову вимогу на підставі даних згідно інформаційних систем органу доходів і зборів. Таким чином, представник відповідач вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 прийнята правомірно. Просив в задоволенні позову відмовити (а.с.27-28.

Ухвалою від 18.12.2019 Івано-Франківський окружний адміністративний суд витребував в:

- ОСОБА_1 : докази перебування в трудових відносинах з Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника в 2017-2018 роках; довідку Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника про суми нарахованої заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 за 2017-2018 роки;

- Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області: інформацію про суми нарахованої заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за 2017-2018 роки; довідку про суми сплачених страхових внесків за 2017-2018 роки по ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

- Головного управління ДФС в Івано-Франківській області витяг з особовою картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік.

27.12.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду на виконання вимог ухвали від 18.12.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направило Індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.49-53).

06.01.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду на виконання вимог ухвали від 18.12.2019 представник Головного управління ДФС в Івано-Франківській області подав додаткові пояснення № 4/09-19-08-02 від 02.01.2020, згідно яких повідомив про неможливість надання витягу з особовою картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік, оскільки у відповідача наявні відомості про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише з 09.02.2018 (а.с.55).

15.01.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду на виконання вимог ухвали від 18.12.2019 позивач надав довідку ДВНЗ Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника № 11 від 15.01.2020 про те, що ОСОБА_1 дійсно працює в зазначеному вищому навчальному закладі, а також Індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.58).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 з 01.11.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності 93.02.0 - надання послуг перукарнями та салонами краси, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Сторони визнають факт, що ОСОБА_1 є підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування та не подав звітність з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки.

06.02.2019 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-134596-55, якою зобов`язано позивача сплатити за звітний період: 2017-2018 року з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн. (а.с.14).

Відповідач направив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 поштовим зв`язком з рекомендованим повідомленням про вручення потового відправлення на адресу позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1, однак поштове відправлення повернулося на адресу відповідача з відміткою установи зв`язку За закінченням встановленого строку зберігання (а.с.31).

26.07.2019 ОСОБА_1 отримав від банку повідомлення на мобільний телефон про арешт коштів Івано-Франківським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на рахунку позивача (а.с. 9).

29.07.2019 позивач звернувся до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області з заявою про надання інформації щодо підстав накладення арешту на банківські рахунки (а.с.12).

31.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив надати копію вимоги про сплату боргу, на підставі якої накладено арешт коштів на рахунку позивача (а.с.10).

Вважаючи вищевказану вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № від 06.02.2019 № Ф-134596-55 протиправною, позивача звернувся з даним адміністративним позовом до суду, в якому просив її скасувати.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Щодо строків звернення до суду з цим позовом, то суд вказує на таке.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області направило ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 поштовим зв`язком з рекомендованим повідомленням про вручення потового відправлення на адресу позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1, однак поштове відправлення повернулось на адресу відповідача з відміткою установи зв`язку За закінченням встановленого строку зберігання (а.с.31).

Строки звернення до суду визначені в статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Так, відповідно до частин 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

В даному випадку, нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є частина 4 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , відповідно до якої у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Таким чином, судом встановлено, що позивач пропустив встановлений вище 10-денний строк звернення до суду.

Щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд зазначає таке.

Позивач пояснив, що дізнався про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 після отримання 26.07.2019 від банку повідомлення на мобільний телефон про арешт коштів Івано-Франківським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на рахунку позивача (а.с.9). З метою з`ясування підстав накладення такого арешту, 29.07.2019 позивач звернувся до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (а.с.12). За заявою від 31.07.2019 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 отримав копію вимоги про сплату боргу, на підставі якої накладено арешт коштів на рахунку позивача (а.с.10).

За вказаних обставин, в суду немає будь-яких об`єктивних даних про те, що позивач знав про вказану вимогу відповідача раніше за 26.07.2019 року.

З врахуванням 10-денного строку на оскарження вимоги про сплату недоїмки, встановлену законом, за відсутності в суду даних про те, що позивач володів інформацією про можливість надходження йому як підприємцю будь-якої кореспонденції від контролюючого органу, висновок суду про те, що ОСОБА_1 міг раніше знати про порушення його прав внаслідок винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55, буде занадто формальним, та таким, що грунтується на припущеннях. Отже, за таких обставин справи, суд вважає що застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених процесуальним законом у вигляді залишення позову без розгляду, можливе, але за умови дотримання розумного балансу між способом і наслідками такого застосування та цілями, з якими закон пов`язує необхідність їх застосування. Дійсно дотримання строків звернення до суду має метою сприяти належному здійсненню правосуддя, правовій визначеності в спірних правовідносинах, дисциплінувати сторін. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином, що буде порушена сама його сутність. За відсутності доказів у справі неповажності пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд вважає, що застосування процесуального інституту залишення позову без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду буде не пропорційним меті обмеження права позивача доступу до суду та суперечитиме самій суті такого права. Отже, навіть за незначного сумніву суду щодо обставин чи міг позивач знати раніше за 26.07.2019 року про винесення відповідачем оскарженої вимоги, за відсутності будь-яких даних, що позивач знав та міг реально оскаржити цю вимогу в встановлений законом 10-денний строк, - висновок суду про неповажність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом буде необгрунтованим та позбавлятиме права особи на доступ до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом.

Щодо підстав прийняття Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55, то суд вказує на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Платники єдиного внеску визначені в частині 1 статті 4 Закону № 2464-VI. Так, згідно частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:

військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу";

патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами;

осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;

осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини;

одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;

інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;

15) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

16) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

В даному випадку, ОСОБА_1 з 01.11.2002 по даний час зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.34).

В період 2017-2018 років позивач як фізична особа - підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI був платником єдиного внеску.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464-VI).

Таким чином, норми Закону № 2464-VI не передбачають звільнення особи від сплати єдиного внеску в разі якщо в такої особи в спірних періодах не було доходу, що свідчить про безпідставність доводів позивача про відсутність в нього як фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує доходу, обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина 5 статті 8 Закону № 2464-VI).

В даному випадку, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області нарахувало ОСОБА_1 єдиний внесок: за 2017 рік в розмірі 8448,00 грн. з розрахунку 704,00 грн. мінімального страхового внеску (22% від розміру мінімальної заробітної плати станом на початок календарного року, що складає в 2017 році 3200 грн.); за 2018 рік в розмірі 9828,72 грн. з розрахунку 819,06 грн. мінімального страхового внеску (22% від розміру мінімальної заробітної плати станом на початок календарного року, що складає в 2018 році 3723 грн.).

Таким чином, за 2017-2018 роки в ОСОБА_1 виникла недоїмка по єдиному внеску в загальному розмірі 18276,72 грн., що підтверджується витягом з інтегрованої картки позивача (а.с.32-33). Звітність по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вказаний період платник: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , який обрав спрощену систему оподаткування, не подавав.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, встановленим Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (надалі - Інструкція).

Пунктом 3 Інструкції встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з пунктом 4 Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вищезазначені положення вказують на те, що відповідач, в разі не виконання платником свого обов`язку по самостійному нарахуванню та сплаті єдиного соціального внеску в звітному періоді, що для позивача відповідає календарному кварталу, вправі нараховувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі даних інформаційної системи навіть за умови відсутності поданої платником єдиного внеску звітності та без проведення перевірки, що, в свою чергу, вказує на безпідставність доводів позивача про те, що суми єдиного внеску нараховано контролюючим органом без проведення перевірки та отримання його пояснень.

При цьому суд, посилаючись вище на законність в діях відповідача, припускає, що такі схожі процедурні норми можуть за певних обставин порушувати стандарти права особи на участь в прийнятті рішення. Однак в даному випадку такі дії контролюючого органу були прийняті не через відмінне від платника тлумачення певних спірних обставин, які б вимагали отримання від нього пояснень щодо цих обставин, а за факту несплати платником єдиного соціального внеску в чітко встановленому законом розмірі та звітному періоді. В будь-якому випадку, забезпечення такого права має на меті доведення відсутності обставин, з якими закон пов`язує виникнення певного обов`язку. Тобто чи могла особа, в даному випадку позивач, надавши свої пояснення до 06.02.2019 року, довести контролюючому органу відсутність в неї обов`язку по сплаті єдиного соціального внеску.

Суд також звертає увагу на те, що згідно з пунктом 4 Інструкції орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера Ю (вимога до юридичної особи) або Ф (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера У (узгоджена вимога). В третій частині літера У (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції,- у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги; інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі надсилання вимоги до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі). У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та: якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом, підшивається і примірник (копія) рішення суду до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд; у разі списання боргу (недоїмки) у випадках, визначених статтею 25 Закону, підшивається і копія рішення про списання.

В даному випадку, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області направило вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 поштовим зв`язком з рекомендованим повідомленням про вручення потового відправлення на адресу позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1, однак поштове відправлення повернулось на адресу відповідача з відміткою установи зв`язку За закінченням встановленого строку зберігання (а.с.31).

Відповідно до пункту 5 Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку. Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Таким чином, з огляду на зміст пункту 4 Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 вважається надісланою (врученою) ОСОБА_1 .

Щодо того, чи були законні підстави для нарахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за 2017-2018 роки єдиного внеску в розмірі 18276,72 грн. в розрізі доводів позивача про те, що він перебував в зазначений період та надалі перебуває в трудових відносинах з Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника, який сплачує єдиний внесок із заробітної плати ОСОБА_1 , то суд вказує на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Верховний Суд в постанові від 04.12.2019 за результатом розгляду справи № 440/2149/19 зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, зазначає Верховний Суд, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

В даному випадку, суд встановив, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, та одночасно перебуває в трудових відносинах з державним вищим навчальним закладом Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника , що підтверджується довідкою № 11 від 15.01.2020, в якій зазначено, що позивач дійсно працює в зазначеному вищому навчальному закладі на посаді доцента кафедри менеджменту і маркетингу економічного факультету (а.с.58).

Факт роботи позивача в Державному вищому навчальному закладі Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника підтверджують також Індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.58).

Згідно даних Індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в 2017 році ОСОБА_1 також отримував дохід в Товаристві з обмеженою відповідальністю Підйомсервіс (ідентифікаційний код - 32367957) та в Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (ідентифікаційний код - 02223750), з якого сплачувались страхові внески (а.с. 62). Також судом встановлено, що з серпня по грудень 2017 року розмір щомісячного доходу ОСОБА_1 від вказаних страхувальників, є меншим за розмір мінімальної заробітної плати станом на початок календарного року, який в 2017 році складав 3200 грн.

В 2018 році ОСОБА_1 отримав заробітну плату в Державному вищому навчальному закладі Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника , з якої щомісяця сплачувались страхові внески, а саме: в І, ІІ та IV кварталах, та отримував дохід в Товаристві з обмеженою відповідальністю Підйомсервіс - в І кварталі 2018 року. З січня по травень 2018 року розмір отриманого від вказаних страхувальників доходу ОСОБА_1 , є меншим за розмір мінімальної заробітної плати станом на початок календарного року, який в 2018 році складав 3723 грн.

Окрім цього, відповідно до Індивідуальних відомостях про застраховану особу - ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в ІІІ кварталі 2018 року страхові внески за ОСОБА_1 не сплачено жодних страхувальником. Вказані обставини підтверджуються відсутністю в Індивідуальних відомостях про застраховану особу - ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позначки про сплату страхових внесків в липні, серпні та вересні 2018 року (а.с. 63).

Однак суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Таким чином, якщо роботодавець чи інший страхувальник в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нарахували позивачу заробітну плату чи інший дохід в розмірі, меншому ніж розмір мінімальної заробітної плати, то єдиний внесок все одно сплачується роботодавцем в розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок.

Таким чином, з врахуванням положень частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідно до даних Індивідуальних відомостях про застраховану особу - ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в липні, серпні, вересні 2018 року страхові внески за ОСОБА_1 не сплачено ні роботодавцем, ні будь-яким іншим страхувальником. Також як встановлено судом з витягу з облікової картки платника: фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, в липні, серпні, вересні 2018 року, тобто в звітному періоді ІІІ квартал 2018 року позивачем не сплачено єдиний внесок і як підприємцем.

З огляду на наявність в позивача як фізичної особи-підприємця обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за умови відсутності фактичної сплати за вказаний період єдиного внеску роботодавцем за ОСОБА_1 як застраховану особу, суд вважає правомірним нарахування ФОП ОСОБА_1 сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень, серпень та вересень 2018 року в розмірі 2457,18 грн. з розрахунку 819,06 грн. мінімального страхового внеску за місяць (22% від розміру мінімальної заробітної плати станом на початок календарного року, що складає в 2018 році 3723 грн.). Визнання судом правомірності таких дій відповідача, має за собою і соціальну справедливість, яка полягає в забезпеченні мінімального рівня соціального захисту позивача шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, та забезпечення в майбутньому мінімального рівня однієї з форм такого державного соціального страхування - пенсійного забезпечення.

В свою чергу, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області безпідставно нарахувало позивачу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік та за перший, другий і четвертий квартали 2018 року, оскільки в зазначені періоди єдиний внесок за ОСОБА_1 як застрахованою особою сплачено його роботодавцем та іншими страхувальниками.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 в частині нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 15819,54 грн. (18276,72 - 2457,18 = 15819,54 грн.) підлягає скасуванню.

Отже, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області належить частково задовольнити: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 в частині нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 15819,54 грн. Відмовити в задоволенні позову про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 в частині нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2457,18 грн.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № МР_АВ240489КNU_10337883 від 22.10.2019 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 660,82 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 в частині нарахування ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 15819 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень 54 копійки.

Відмовити в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-134596-55 в частині нарахування ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2457 (дві тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень 18 копійок.

Cтягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 39394463, вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) - 660 (шістсот шістдесят) гривень 82 копійки судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код - 39394463, вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.