Рішення

від 14.02.2020 по справі 300/2434/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2020 р. справа № 300/2434/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області до колективного підприємства Надвірнянської міжгосподарської шляхової госпрозрахункової дільниці № 7 про стягнення капіталізованих платежів в сумі 547883,65 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області звернулося до суду з позовом до колективного підприємства Надвірнянської міжгосподарської шляхової госпрозрахункової дільниці № 7 про стягнення капіталізованих платежів в сумі 547883,65 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у колективного підприємства Надвірнянської міжгосподарської шляхової госпрозрахункової дільниці № 7, внаслідок перебування у стані припинення, виникли зобов`язання перед позивачем щодо сплати капіталізованих платежів в розмірі 547883,65 грн., розрахованих відносно потерпілих внаслідок нещасного випадку на підприємстві, які в добровільному порядку ним не сплачено.

Поштове відправлення із ухвалою суду, направлене відповідачу за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулося до суду без вручення. В такому випадку у відповідності до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином. Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.

11.05.1988 року здійснено державну реєстрацію колективного підприємства Надвірнянської міжгосподарської шляхової госпрозрахункової дільниці № 7, відповідача взято управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області на облік як страхувальника, платника податків та зборів.

Судом встановлено, що в Надвірнянському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області перебувають на обліку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які отримали травми під час роботи в колективному підприємстві Надвірнянської міжгосподарської шляхової госпрозрахункової дільниці № 7.

Факт отримання вказаними особами травм підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 29.04.1960 року щодо ОСОБА_1 (а.с.14) та стосовно ОСОБА_2 актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 29.11.2013 року (а.с.15-16) та актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 29.11.2013 року за № 1 (а.с.17-19

Згідно довідки МСЕК серії ВТЄ-8 № 069442 від 01.03.1991 року ОСОБА_1 встановлено втрату працездатності 60 % та третю групу інвалідності, безстроково (а.с.13).

ОСОБА_2 , згідно виписки з акта огляду МСЕК серії АБ № 0012222 від 16.04.2014 року, встановлено втрату працездатності 45 % та третю групу інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом, без переогляду (а.с.20).

Судом встановлено, що відповідно до постанови Надвірнянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області від 29.03.2018 року за № 0908/90.1/1390.1/129 призначено потерпілому ОСОБА_1 (номер справи 90.1, номер випадку 1390.1) перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2346,85 грн. з 01.03.2018 року безстроково (а.с.12); згідно постанови Надвірнянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області від 29.03.2018 року за № 0908/403.1/403.1/8 призначено потерпілому ОСОБА_2 (номер справи 403.1, номер випадку 403.1) перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1563,11 грн. з 01.03.2018 року безстроково (а.с.21).

Згідно розрахунку капіталізованих платежів по колективному підприємстві Надвірнянської міжгосподарської шляхової госпрозрахункової дільниці № 7, станом на 28.12.2018 року потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим ОСОБА_1 складає 182491,06 грн., з ОСОБА_2 - 365392,59 грн., що разом становить 547883,65 грн. (а.с.22).

Внаслідок внесення, 28.12.2018 року, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про перебування колективного підприємства Надвірнянської міжгосподарської шляхової госпрозрахункової дільниці № 7 в стані припинення, позивач звернувся до відповідача із заявами про визнання грошових вимог від 25.01.2019 року та від 07.10.2019 року, які залишені без реагування.

У зв`язку із несплатою відповідачем капіталізованих платежів в розмірі 547883,65 грн., позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року за № 765 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 339 від 15.03.2013) (далі - Порядок № 765).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з статтею 3 вказаного Закону соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов`язані з цією діяльністю.

Страхуванню від нещасного випадку, у відповідності до частини 1 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами (частини 1, 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Згідно пункту 5 частини 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за №765 від 06.05.2000 затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю.

Відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд). Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством (пункт 1 Порядку).

Відповідно до пункт 3 Порядку № 765 капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Згідно пункту 4 Порядку № 765 до суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута з виплат, пов`язаних з його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та виплат за листками непрацездатності.

У вимогах Фонду до суб`єкта підприємницької діяльності, щодо якого порушено справу про банкрутство, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб`єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку (пункт 5-1 Порядку).

Встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників (суб`єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю чи здоров`ю працівників зобов`язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

Таким чином, наведеними нормами передбачено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат потерпілому від нещасного випадку на виробництві.

Суд зазначає, що законодавець зобов`язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням Порядку № 765.

Відповідно до статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу - щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Верховним Судом України у постанові 26.06.2012 року в справі № 21-156а12 сформовані правові висновки з приводу того, що вимоги Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 року поширюються на правовідносини щодо стягнення заборгованості по капіталізації платежів з підприємств, які ліквідуються поза процедурою банкрутства.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо джерел формування коштів Фонду за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, Верховний Суд України в ухвалі від 16.10.2015 року по справі № 810/1078/15 вказав на помилковість висновку щодо неможливості застосування у випадку ліквідації платоспроможної особи розрахунку капіталізованих платежів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (у Порядку № 765).

Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку капіталізованих платежів по колективному підприємстві Надвірнянської міжгосподарської шляхової госпрозрахункової дільниці № 7, загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складає 547883,65 грн. Проте на момент розгляду справи доказів визнання грошових вимог чи сплати зазначеної суми капіталізованих платежів або заперечення щодо правильності її обчислення відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 41315333, вул. Андрія Мельника, 11, м. Івано-Франківськ, 76014) до колективного підприємства Надвірнянської міжгосподарської шляхової госпрозрахункової дільниці № 7 (код ЄДРПОУ 05454237, вул. Молодіжна, 5, смт. Ланчин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78455) про стягнення капіталізованих платежів в сумі 547883,65 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з колективного підприємства Надвірнянської міжгосподарської шляхової госпрозрахункової дільниці № 7 (код ЄДРПОУ 05454237, вул. Молодіжна, 5, смт. Ланчин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78455) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 41315333, вул. Андрія Мельника, 11, м. Івано-Франківськ, 76014) капіталізовані платежі в сумі 547883 (п`ятсот сорок сім тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 65 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.