Рішення

від 27.01.2020 по справі 210/3056/19

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3056/19

Провадження № 2/210/230/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"27" січня 2020 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н.А., розглянувши порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАК-АВТОПЛЮС про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач ОСОБА_1 із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на ті обставини, що на початку серпня 2018 року він знайшов оголошення про продаж транспортного засобу Renaut Kangoo за ціною, що є нижче ринкової 200 000,00 грн. Отримав інформацію від представника ТОВ МАК-АВТОПЛЮС що бажаний транспортний засіб є можливість придбати з розстроченням платежу зі сплатою щомісяця у розмірі 20 000,00 грн., та транспортний засіб позивач отримає на підставі акту передачі протягом 20 днів з дня здійснення першого платежу. 28 серпня 2018 року між ТООВ МАК-АВТОПЛЮС (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено Договір №800072, згідно якого виконавець зобов`язується здійснювати представництво інтересів замовника при укладанні договорів щодо отримання транспортного засобу у продавця, в тому числі аналіз і оцінки ризиків в межах переданих повноважень, укладання договору щодо отримання транспортного засобу у відповідного продавця (п.1.1.2). Згідно п. 1.2 договору назва транспортного засобу, ціна його придбання вказується у додатках №1,2 до договору. У заявці №1 додатку №1 до договору визначений транспортний засіб Renaut Kangoo 1,5 dCiMT MAX з ціною 200 000,00 грн. 28.08.2018 року позивачем сплачено перший платіж згідно договору № 800072 у розмірі 20 000,00 грн. У телефонному режимі представник ТОВ МАК-АВТОПЛЮС повідомила позивача що послуга згідно договору виконана виконавцем у повному обсязі і сплата 20 000,00 грн. є оплатою за аналітичний висновок. 19.09.2018 року позивачем на адресу відповідача надіслана заява про розірвання договору та повернення грошових коштів, але отримав відмову. Виконавець не виконує умови договору та не повідомляє замовника про адресу місця поставки транспортного засобу, безпідставно користується коштами замовника та безпідставно відмовляється їх повернути.

Позивач просить визнати недійсним договір № 800072 від 28.08.2018р. укладений між ТОВ МАК-АВТОЛЮКС та ОСОБА_1 ..

Стягнути з ТОВ МАК-АВТОПЛЮС на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 79184,34 грн., судові витрати у розмірі 1921 грн.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач ТОВ МАК-АВТОПЛЮС не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, подачі зустрічної позовної заяви.

У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання (юридичну адресу), однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з оголошення дізнався про продаж транспортного засобу Renaut Kangoo за ціною, що є нижче ринкової 200 000,00 грн. з розстроченням платежу зі сплатою щомісяця у розмірі 20 000,00 грн., та транспортний засіб отримає на підставі акту передачі протягом 20 днів з дня здійснення першого платежу.

28 серпня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю МАК-АВТОПЛЮС (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено Договір №800072, згідно якого виконавець зобов`язується здійснювати представництво інтересів замовника при укладанні договорів щодо отримання транспортного засобу у продавця, в тому числі аналіз і оцінки ризиків в межах переданих повноважень, укладання договору щодо отримання транспортного засобу у відповідного продавця (п.1.1.2).

Згідно п. 1.2 договору назва транспортного засобу, ціна його придбання вказується у додатках №1,2 до договору. У заявці №1 додатку №1 до договору визначений транспортний засіб Renaut Kangoo 1,5 dCiMT MAX з ціною 200 000,00 грн.

Так, 28.08.2018 року позивачем сплачено перший платіж згідно договору № 800072 у розмірі 20 000,00 грн. Згідно квитанції № 4019880 отримувачем коштів є ТОВ МАК-АВТОПЛЮС .

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору та не здійснив передачу транспортного засобу, позивачем 19.09.2018 р. була надіслана заява про розірвання договору та повернення грошових коштів, але була отримана відмова, а саме, що товариство лише надало позивачу інформаційно-консультаційну послугу, вартість якої і оплатив позивач. Підстави для повернення коштів відсутні.

Розділом 5 договору визначений порядок отримання транспортного засобу.

Відповідно до п. 5.1. Замовник при підписанні акту приймання-передачі транспортного засобу зобов`язаний оглянути його в місці поставки протягом 3 (трьох) днів з моменту повідомлення його про адресу місця поставки. В акті приймання-передачі транспортного засобу зазначаються його індивідуальні ознаки (номер двигуна, кузова, рік випуску, тощо), а також зазначаються відомості про продавця.

Згідно п.9.4 розділу 9 Договору, замовник має право відмовитися від договору в односторонньому порядку про що письмово повідомляє виконавця шляхом направлення рекомендованою поштою на адресу виконавця відповідного листа з чітким волевиявленням щодо відмови від договору та зазначенням власних банківських реквізитів. Винагорода за надані послуги не підлягає поверненню. Кошти за ненадані послуги виконавець повертає протягом 15 банківських днів відповідно до додаткової укладається на підставі отриманої від замовника заяви про відмову від договору та повернення коштів із зазначенням власних банківських реквізитів п.9.5 р.9 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина третя статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів , зокрема передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , суд приходить до висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів ); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 названого Закону, зокрема, передбачено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни, потреби у послугах. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів , права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Відсутність належної інформації щодо предмету надання послуг, а саме введення в оману споживача що предметом договору є придбання автомобіля у розстрочку по 20 000,00 грн. щомісяця, а натомість лише здійснено інформаційно-консультативний висновок, який споживач не замовляв як послугу є обмеженням визначених пунктами 3, 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та ведення чесної підприємницької практики. Вказані умови, ураховуючи зазначені вище положення, є несправедливими в розумінні ст.ст. 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів .

Згідно правових висновків, викладених у постанові ВСУ від 14.11.2011 р. у справі № 6-40цс11, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Згідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1ст. 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При укладенні договору між сторонами, позивач мав право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Укладаючи договір з ТОВ МАК-АВТОПЛЮС , позивач мав на меті придбання певного автомобіля, а не отримання інформаційно-консультативних послуг, які фактично є предметом договору. Враховуючи, що відповідач при укладенні договору не повідомив позивача, що його основною діяльністю в даному випадку буде лише надання певної інформації про транспортний засіб, позивач був позбавлений можливості свідомого вибору та був ведений в оману з приводу суттєвих умов договору.

Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що діяльність ТОВ МАК-АВТОПЛЮС щодо укладення спірного договору має ознаки нечесної підприємницької діяльності.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ч. 1 ст. 230 ЦК України визначено, що у разі якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ст. 230 ЦК України правочин може бути визнано судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Згідно із п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року № 9 Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Таким чином з письмових матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ввів в оману позивача щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, чим безпідставно заволодів грошовими коштами, а тому суд вважає що позов необхідно задовольнити.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє доведення в судовому засіданні, з підстав викладених вище, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи що позовна заява містить вимоги немайнового та майнового характеру з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 1536, 80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 15, 18 - 22 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 11, 15, 16, 203, 207, 215, 216, 509, 526, 627, 638, 640 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 81, 82, 128, 133,141, 223, 247, 258-259, 263-265, 274, 280-282, 354, 355ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАК-АВТОПЛЮС про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення коштів задовольнити.

Визнати недійсним договір № 800072 від 28.08.2018р. укладений між товариством з обмеженою відповідальністю МАК-АВТОПЛЮС та ОСОБА_1 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МАК-АВТОПЛЮС (ЄДРПОУ 41892569, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 31, оф. 714) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн..

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МАК-АВТОПЛЮС (ЄДРПОУ 41892569, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 31, оф. 714) в дохід держави судовий збір в сумі 1 536 гривень 80 копійок.

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н. А. Літвіненко