Рішення

від 11.02.2020 по справі 295/9898/19

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/9898/19

Категорія 81

2/295/235/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

11.02.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Козакевич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл груп про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним Договір № 55/18 інформаційно-консультаційного обслуговування від 07.05.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл груп ; стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 19800 грн. В обгрунтування вимог позивач пояснила, що 07.05.2018 року між сторонами було укладено договір № 55/18 інформаційно-консультаційного обслуговування, згідно якого працівник доручає, а посередник приймає на себе зобов`язання надати послуги та консультації сприяння в оформленні документів, необхідних для отримання в`їзної робочої візи в Норвегію та працевлаштування, а працівник зобов`язується оплатити надані послуги. Відповідач повинен був приступити до виконання прийнятих ж зобов`язань в день підписання даного договору працівником. За спірним договором відповідачу було сплачено 19800,00 грн. Проте, станом на день звернення до суду відповідач свої обов`язки за договором не виконав. На неодноразові звернення ОСОБА_1 відповідач спочатку повідомляв, що кошти будуть повернуті, а в подальшому взагалі перестав відповідати на телефонні дзвінки. Позивач вважає, що умови укладеного договору є несправедливими та такими, що порушують вимоги ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Від ОСОБА_1 , надійшла заява про проведення розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про час та місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення судових повісток на поштову адресу, проте, судові повістки повернулись на адресу суду не врученими адресату, з відміткою пошти За закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 07.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл груп та ОСОБА_1 було укладено договір №55/18 інформаційно-консультаційного обслуговування (далі - Договір). Предметом договору виступало зобов`язання посередника - Товариства з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл груп надання послуг та консультації сприяння в оформленні документів, необхідних для отримання в`їзної робочої візи в Норвегію та працевлаштування, а працівник - ОСОБА_1 зобов`язалась оплатити надані послуги (а.с. 21-22).

Згідно п. 3.1. Договору сторони домовились, що послуги вважаються наданими за даним Договором у повному обсязі з моменту надання посередником працівнику належним чином оформленого документу, а саме належно оформленої візи.

Пункт 4.1. Договору передбачає порядок оплати послуг. Так, оплата винагороди посередника у розмірі 39600,00 грн. здійснюється у національній валюті України. Перша частина оплати в розмірі 19800,00 грн. здійснюється протягом трьох днів з моменту підписання сторонами договору. Другу частину суми в розмірі 19800,00 грн. працівник сплачує після прибуття документів з Норвегії по вказаній адресу в даному договорі протягом трьох днів.

07.05.2018 року ОСОБА_1 сплатила Товариству з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл груп 19800,00 грн. на підставі Договору, про що свідчить прибутковий касовий ордер №65/18 (а.с. 23).

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл груп будь-яких дій на виконання умов договору не вчинялось, про причини неможливості виконання договору ОСОБА_1 не повідомлено, а сплачені кошти в розмірі 19800,00 грн не повернуто.

Статтею 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статей 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 901, 902 Цивільного кодексу України визначають, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою ст. 227 ЦК України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном підлягає обов`язковому ліцензуванню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1060 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (далі Ліцензійні умови).

Згідно п.п. 11-13 Ліцензійних умов невід`ємним додатком до договору про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном є завірена ліцензіатом копія погодженого проекту трудового договору з іноземним роботодавцем. Ліцензіат зобов`язаний надавати клієнту достовірну інформацію відповідно до вимог законодавства. Виконання умов договору між ліцензіатом і клієнтом про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном оформляється актом наданих послуг, який підписується обома сторонами. Ліцензіат не має права отримувати від клієнтів плату за послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном до дня отримання останнім підписаного іноземним роботодавцем примірника трудового договору (контракту наймання) та підписання акта наданих послуг.

Згідно переліку суб`єктів господарської діяльності, які отримали ліцензії на посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном, який розміщений на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України вбачається, станом на 27.12.2019 року відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл груп в указаному переліку відсутні.

Про нявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл груп відповідної ліцензії у Договорі не вказано, копії погодженого проекту трудового договору з іноземним роботодавцем в якості додатку до Договору не долучено.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові ВСУ від 14.11.2011року у справі № 6-40цс11, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Зі змісту норми статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" вбачається, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни, потреби у послугах. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Відсутність належної ліцензії на здійснення діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та відсутність додатку до договору, а саме копії погодженого проекту трудового договору з іноземним роботодавцем є обмеженням які визначені пунктами 3, 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та ведення чесної підприємницької практики.

З урахуванням викладених положень, обставин справи, суд дійшов висновку про те, що положення договору є несправедливими в розумінні ст. 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів .

Беручи до уваги те, що відповідачем умови договору не виконані, кошти, сплачені ОСОБА_1 не повернуто, права та інтереси позивача порушені та підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 526, 527, 901, 902 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл груп про захист прав споживачів - задовольнити .

Визнати договір №55/18 інформаційно-консультаційного обслуговування, укладений 07.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл Груп та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл груп на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 19800 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот),00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл груп на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сае інтернешнл груп , місцезнаходження: м. Київ, вул. Зоологічна, 4а, оф. 139, ідентифікаційний код юридичної особи: 40535022.

Суддя Л.М. Чішман