Рішення

від 03.02.2020 по справі 307/421/19

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/421/19

Провадження № 2/307/94/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2020 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Ком`яті Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю АВТОЦЕНТРГРУП про розірвання попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0102 від 07.11.2018 р. та стягнення коштів (в порядку Закону України Про захист прав споживачів ),

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що 07.11.2018 р. між ТОВ АВТОЦЕНТРГРУП та ним було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0102, відповідно до якого він мав намір придбати автомобіль ВАЗ.

Відповідно до п. 2.1. попереднього договору чітко визначено дату укладення основного договору - 08.11.2018 р., за умови повного виконання п. 2.1. цього попереднього договору, а саме за умови оплати авансу в розмірі 60000 грв.

Ним було виконано вимоги п. 2.1. попереднього договору та сплачено 60000 грв. за автомобіль, але до 08.11.2018 р. транспортний засіб йому так і не був переданий.

Ні в усному, ні в письмовому вигляді про зміну та визначення конкретної дати, часу, місця укладення основного договору його ніхто не повідомив, крім того, часу чекати в нього немає.

04.12.2018 р. він звернувся до відповідача з письмовою заявою про розірвання попереднього договору та повернення коштів, але станом на день подачі позову до суду відповіді не отримав.

До цього часу підбір автомобіля не здійснено, транспортний засіб йому не передано, основний договір купівлі-продажу не укладено, іншого транспортного засобу не запропоновано та кошти йому не повернули, крім того переговори по телефону і в офісі в м. Дніпро ні до чого не привели.

Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0102 від 07.11.2018 р. між позивачем та відповідачем є розірваним у розумінні ст. 651 ч. 3 ЦК України - у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У зв`язку із чим кошти, сплачені ним за цим попереднім договором у вигляді авансу в сумі 60000 грв. підлягають поверненню.

Позивач вважає, що ТОВ АВТОЦЕНТРГРУП повинно сплатити на його користь неустойку за несвоєчасне повернення сплачених ним сум в розмірі 1 % вартості продукції за кожен день затримки.

Враховуючи, що відповідачем у тридцятиденний строк, встановлений ст. 12 ч. 4 Закону України Про захист прав споживачів не повернуто позивачеві сплачені за попереднім договором кошти у сумі 60000 грв., то в силу вимог ст. 12 ч. 9 цього Закону, він повинен сплатити неустойку за несвоєчасне повернення сплачених коштів в розмірі 1 % вартості продукції за кожен день затримки за період з 04.12.2018 р.(день подання вимоги) по 08.02.2019 р. (день подання позовної заяви), тобто за 66 днів у сумі 38295 грв. х 1% х 66 днів = 39600 гривень.

Вважає, що своїми діями відповідач завдав йому моральну шкоду , яку він оцінює у 5000 гривень.

Просить розірвати попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0102 від 07.11.2018 р., стягнути сплачені ним 60000 грв., неустойку в розмірі 39600 грв. та моральну шкоду в розмірі 5000 грв.

Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник ТОВ АВТОЦЕНТРГРУП у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 07.11.2018 р. між ТОВ АВТОЦЕНТРГРУП та ОСОБА_1 було укладений попередній Договір № 0102 купівлі - продажу транспортного засобу, за яким сторони зобов`язались у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу на умовах встановлених у попередньому договорі транспортного засобу ВАЗ Lada Xray/Універсал , рік випуску 2015, 1.8/122 л.с./ МТ5 / Exlusive / Чорний 1000 км.

Згідно п. 1.5 даного договору сторони зобов`язуються укласти основний договір 08 листопада 2018 року, за умови повного виконання п. 2.1 цього Попереднього договору. Якщо на зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на 5 день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31 грудня 2020 року.

На виконання умов пункту 2.1. Договору позивач 07.11.2018 року здійснив оплату авансу відповідачу в сумі 60000 грн., що підтверджується квитанцією № 114 від 07.11.2018 (а.с. 91).

Статтею 635 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Станом на 08.11.2018 року (передбачену попереднім договором дату укладення основного договору) основний договір між позивачем і відповідачем укладений не був. Жодних повідомлень від відповідача про придбання чи не придбання транспортного засобу для його наступної передачі позивачу на адресу позивача від відповідача не надходило, пропозиції про укладення основного договору сторонами не направлялись, на письмові звернення позивача також відповідей не надходило.

Статтею 626 ч. 1 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 656 ч. 1 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з положеннями ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що у порушення приведених норм та умов попереднього договору відповідач свої зобов`язання за договором не виконав. Основний договір купівлі-продажу транспортного засобу 08.11.2018 відповідно до п. 1.5 попереднього договору відповідачем укладений не був, хоч позивачем умови п. 2.1. цього договору виконано в повному обсязі.

Згідно з ст. 635 ч. 2 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

В частині 3 ст. 635 ЦК України істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства

Згідно вимог ст. 530 ЦК України, відповідач протягом 7 днів з моменту отримання листа вимоги, яка є пропозиція укласти договір, не придбав майно, що є предметом попереднього договору та не повідомив про це та про конкретну календарну дату, місце та час укладання Основного договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У положеннях ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ч. 1 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Таким чином, розглянувши справу, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору та повернення авансових коштів слід задовольнити.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Моральні страждання позивач оцінив у 5000 грв. що є співрозмірною сумою тим нервовим стражданням, які він потерпає на даний час. Гроші відірвані від сім`ї, безрезультатні перемовини з відповідачем та тривале безрезультатне листування з ним, підготовка позовної заяви і звернення до суду потребують від нього зайвих нервових зусиль та незапланованих витрат як грошей так і часу. А з цим порушується звичайний ритм його життя що також відображається на загальному стані здоров`я.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. 1167 ч. 1 ЦК України).

Згідно з ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини душевних страждань, ступеня вини особи, що завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло у зв`язку з неправомірною поведінкою відповідача, що призвело до моральних переживань.

При вирішенні даної справи і визначенні моральної шкоди судом враховуються положення п. п. 3, 5, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

З огляду на положення вищевказаної постанови Пленуму ВС, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Разом з тим, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 5000 грв. є співрозмірним.

В частині стягнення неустойки слід відмовити з таких міркувань. Згідно ст. 12 ч. 9 Закону України Про захист прав споживачів якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

З вищевказаної норми закону вбачається, що сплата неустойки на стадії судового розгляду питання про розірвання договору є передчасною.

У відповідності зі ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За таких обставин з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 768.40 гривень.

Тому, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 23, 526, 527, 530, 626, 627, 635, 651, 655 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково. Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0102 від 07.11.2018 р. укладений між товариством з обмеженою відповідальністю АВТОЦЕНТРГРУП та ОСОБА_1 розірвати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АВТОЦЕНТРГРУП , код ЄДРПОУ 42561049, місце знаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 1/36, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , авансові кошти сплачені за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу № 0102 від 07.11.2018 р. в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АВТОЦЕНТРГРУП на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Сягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 13.02.2020 р.

Головуючий В.І. Гримут