Постанова

від 15.01.2020 по справі 160/1294/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1294/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Баранник Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Кязимовій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рост - Траст на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 р. (суддя Кальник В.В., повний текст рішення складено 07.06.2019 р.) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рост - Траст до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

в с т а н о в и В:

08.02.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Рост - Траст звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, де, посилаючись на те, що за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р. посадовими особами відповідача встановлено порушення ПК України, внаслідок чого складено акт № 48174/04-36-14-16/37384406 від 29.08.2018 р. та 10.10.2018 р. прийнято податкові повідомлення- рішення № 0027801416, чим зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі за 2016 р. - 72 435 грн, за 2017 р. - 6 613 547 грн; № 0027811416, чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 2 133 087,50 грн, де 1 706 470 грн - податкове зобов`язання та 426 617,50 - штрафні санкцій; № 0027831416, чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4 665 010,50 грн, де 3 110 007 грн - податкове зобов`язання, а 1 555003,50 грн - штрафні санкції. Вищезазначені ППР прийняті на підставі відсутності факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ Рост - Траст з ТОВ Універсал Компані Україна . 10.10.2018 р. відповідачем прийнято ППР № 0027841416 про застосування до ТОВ Рост - Траст штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість в розмірі 5 505 795,00 грн за відсутності реєстрації податкових накладних та № 0027701410 про застосування до ТОВ Рост - Траст штрафних санкцій за порушення законодавства про регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 818 710,55 грн. Оскільки не погодилися з прийнятими рішеннями, просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.10.2018 р. №№ 0027801416, 0027811416, 0027831416, 0027841416 та 0027701410.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 р. адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 10.10.2018 р. №№ 0027841416 та 0027701410.

Рішення суду обгрунтовано тим, що позивачем в повному обсязі відображено податкові зобов`язання у зведених податкових накладних, що не заперечується і відповідачем, а штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки здійснено поза межами строків, встановлених ст. 250 ГК України, в іншій частині позовні вимоги позивача є безпідставними.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 р., та ухвалити нову постанову, де задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що реальність господарських операцій підтверджена рухом товарів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача просив суд задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.08.2018 року по 21.08.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Рост-Траст з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р.

За результатами перевірки складено акт № 48174/04-36-14-16/37384406 від 29.08.2018 р., де зафіксовані порушення:

1. п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого ТОВ Рост-Траст занижено податок на прибуток всього на 1 706 470 грн., в т.ч. за: 2017 рік на суму 1 706 470 грн; п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1ст. 135 ПК України, в результаті чого ТОВ Рост-Траст неправомірно завищено збитки за: 2016 рік на суму 72 435 грн.; 2017 рік на суму 6 613 547 грн;

2. пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТОВ Рост-Траст занижено податок на додану вартість всього в сумі 3 110 007 грн., у тому числі: за травень 2017 року в сумі 545 772 грн.; за червень 2017 року в сумі 1 821 059 грн.; за серпень 2017 року в сумі 743 176 грн;

3. п. 201.1 та п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством несвоєчасно зареєстровані податкові накладні, що тягне за собою накладення штрафу у розрахунковому розмірі в залежності від термінів порушення реєстрації накладних та незареєстрованої суми ПДВ;

4. п.9 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і п. 2.2, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. в частині: не оприбуткування готівкових коштів в день їх фактичного надходження в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) на загальну суму 163 742,11 грн;

5. п.119.2 ст.119, пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за ф. №1-ДФ за І кв. 2017 р., ІІ кв. 2017 р. надано з недостовірними відомостями.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.10.2018 р.:

- № 0027801416, яким ТОВ Рост-Траст зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі за 2016 р. на 72 435,00 грн., за 2017 р. - 6 613 547 грн.;

- № 0027811416, яким ТОВ Рост-Траст збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 2 133 087,50 грн., з яких 1 706 470,00 грн. - податкового зобов`язання, 426 617,50 грн. - штрафних санкцій;

- № 0027831416, яким ТОВ Рост-Траст збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4 665 010,50 грн., з яких 3 110 007,00 грн. податкового зобов`язання, 1 555 003,50 грн. - штрафних санкцій;

- № 0027841416 про застосування до ТОВ Рост-Траст штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість у розмірі 5 505 795,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних;

- № 0027701410 про застосування до ТОВ Рост-Траст штрафних санкцій за порушення законодавства про регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 818 710,55 грн.

Судом встановлено, що позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, але рішенням ДФС України від 28.12.2018 р. в задоволенні скарги відмовлено.

Як вбачається з акту перевірки, 03.01.2017 р. між ТОВ Рост-Траст , як замовником та ТОВ Дніпро-Консалтинг , як виконавцем укладено договір №1-РТ/2017, згідно якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе обов`язки з надання послуг з консультування стосовно особливостей законодавства в сфері податкового обліку, згідно зі змінами до ПК України, надання консультацій з оподаткування підприємств, роз`яснень у сфері взаємовідносин з іншими суб`єктами господарювання, а також консультацій юридичного характеру, за що замовник зобов`язався сплатити виконавцю щомісячну винагороду в розмірі 35 000,00 грн. без ПДВ.

Виконання даного договору підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), на загальну суму 280 000,00 грн. (без ПДВ). Дані акти містять назву документу, дату та місце складання, назву від підприємства, від імені якого складено документи, особистий підпис та посаду особи, відповідальну за здійснення господарської операції і правильність оформлення, а зміст і обсяг господарської операції зазначено у Звіті ТОВ Дніпро - Консалтинг .

Таким чином, судом встановлено, що первинні документи, складені ТОВ Дніпро - Консалтинг не носять формального характеру, а дійсно підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Дніпро - Консалтинг .

Судом також встановлено, що між ТОВ Рост-Траст , як покупцем та ТОВ Універсал Компані Україна , як постачальником укладено договори поставки нафтопродуктів, де постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти, згідно з умовами договорів. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договорів, що є невід`ємною частиною договорів.

Так, 01.05.2017 р. укладено договір №УР-0012, та додаткову угоду №УР-531000013,де передбачено, що постачальник зобов`язався поставити на умовах EXW - (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець зобов`язався прийняти до 31.05.2017 р. види товарів: бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 Код УКТЗЕД 2710124194 (ДСТУ 7687:2015) на загальну суму 9 075350,35 грн., в т. ч. ПДВ 1 512 558,39 грн.;

- 01.06.2017 р. укладено договір №УР-0030, та додаткову угоду №УР-170601000014, де передбачено, що постачальник зобов`язався поставити на умовах EXW - (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець зобов`язався прийняти до 30.06.2017 р. види товарів: бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 Код УКТЗЕД 2710124513 (ДСТУ 7687:2015) на загальну суму 9580795,76 грн., в т. ч. ПДВ 1 596799,29 грн.

Виконання вищезазначених договорів підтверджено актами приймання-передачі нафтопродуктів, податковими накладними, товарними накладними, платіжними дорученнями, договорами про відступлення права вимоги.

Крім того, судом встановлено, що для виконання вказаних договорів, 27.12.2016 р. між позивачем та ПАТ Дніпронафтопродукт укладено договір зберігання нафтопродуктів № 6006, де позивач, як поклажодавець, зобов`язався передати на зберігання та оплатити, а ПАТ Дніпронафтопродукт , як зберігач, зобов`язався прийняти та зберігати нафтопродукти і інші ТМЦ поклажодавця.

Виконання даного договору підтверджено актами приймання - передачі послуг від 31.05.2017 р. та 30.06.2017 р.

З матеріалів справи вбачається, що з місць відповідального зберігання до міста реалізації ПММ здійснювалося їх транспортування автомобільним транспортом згідно договорів про перевезення вантажів № 134 від 20.12.2016 р, та № 5930 від 19.12.2016 р.

Виконання даних договорів підтверджено ТТН за травень та червень 2017 р., актами наданих послуг, сертифікатами відповідності палива.

Також судом встановлено, що для реалізації придбаного пального позивач використовував в своїй діяльності автозаправні станції, на підтвердження чого до перевірки надано договори оренди АЗС та реєстри чеків на придбання палива.

Оприбуткування, фактична наявність та рух нафтопродуктів підтверджено Касовими книгами та фіскальними звітами позивача.

Таким чином, матеріалами справи повністю підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ, їх використання у господарській діяльності, оскільки в зв`язку з даними господарськими операціями відбулися реальні зміни в активах позивача.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем не заперечується факт наявності у позивача нафтопродуктів, що реалізовано через АЗС.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, не заперечуючи наявність у позивача нафтопродуктів, та, зазначаючи про нереальність господарських операцій, вказує на існування вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05.06.2018 р. у кримінальній справі № 243/2659/18.

Так, вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05.06.2018 р. затверджено угоду від 30.03.2018 р. про визнання винуватості укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області юристом 1 класу Ільєнком Сергієм Дмитровичем та підозрюваним ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження № 32018050390000014 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України.

Визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, та призначено йому узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн в дохід держави.

Як слідує з даного вироку, господарські операції між позивачем та ТОВ Універсал Компані Україна не досліджувалися, доказів, що свідчили б про здійснення незаконних господарських операцій позивачем не встановлено, а обставини діяння ОСОБА_2 , встановлені вироком суду по кримінальній справі не можливо вважати обов`язковими при оцінюванні правомірності вчинення господарських операцій по даній справі.

Крім того, встановлено, що вирок датований 05.06.2018 р., при цьому правовідносини між позивачем та ТОВ Універсал Компані Україна здійснювалися в травні - червні 2017 р. і матеріали справи не містять доказів, що позивач міг знати про протиправність дій свого контрагента, оскільки ТОВ Універсал Компані Україна в травні - червні 2017 р. було зареєстровано як суб`єкт господарювання та на період здійснення господарських операцій будь - яких вироків щодо цього контрагенту не було.

Також судом встановлено, що зазначений вирок не містить даних, що ТОВ Універсал Компані Україна утворювалося в інтересах позивача та, саме, з позивачем укладені фіктивні договори.

Матеріали справи підтверджують, що господарські операції позивача з ТОВ Універсал Компані Україна здійснювалися, про що свідчать первинні документи і матеріали справи не містять підтверджень, що під час укладання договорів та здійснення господарських операцій позивач міг знати про можливі порушення вказаним контрагентом податкового законодавства.

Також суд зазначає, що сам факт наявності вироку, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, що набрали законної сили.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду від 31.07.2018 р. по справі № 808/1507/16.

Статтею 90 КАС України передбачено, що 1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. 2. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. 3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Згідно статті 9 ч.4. КАС України встановлено, що Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи .

А відповідно статті 90 КАС України 4. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) .

Крім того, статтею 242 КАС Укораїни передбачено, що 1. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи .

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що судом першої інстанції не досліджувався та не перевірявся фактичний рух активів між позивачем та ТОВ Універсал Компані Україна , не перевірялася реальність здійснення господарських операцій, не перевірялися здійснення поставок товару, виконання послуг між позивачем та його контрагентами, в зв`язку з чим грунтування висновку, лише, на наявності вироку щодо контрагенту не є правомірним та обгрунтованим.

Також відповідачем не надано доказів, що підтверджували б факт, що вчинення правочинів позивачем з контрагентом ТОВ Універсал Компані Україна не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення щодо висновку у відносинах між позивачем та його контрагентом Універсал Компані Україна .

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей чи послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як вбачається з акту перевірки, взаємовідносини позивача з постачальником здійснювалися на підставі договорів поставки нафтопродуктів, що підтверджується наданими до перевірки договорами, а отриманий товар використаний позивачем у господарській діяльності, так як реалізований іншим контрагентам. Виконання договорів підтверджено наданими до перевірки первинними документами.

Таким чином, судом встановлено, що під час перевірки позивач надав перевіряючому усі первинні документи, що підтверджують факт реального здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані, лише, про фактично здійснені господарські операції.

Крім того, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог ст.77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а (К/9901/4022/18).

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані, саме, до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене та той факт, що відповідачем, всупереч ст. 77 ч.2 КАС України, не доведено правомірність своїх рішень, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в цій частині та скасування податкових повідомлень - рішень.

Крім того, судом встановлено, що при подачі апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 28 815 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями ст.ст. 315,317 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рост - Траст - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати та прийняти нову постанову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.10.2018 р. № 0027831416, № 0027801416 та № 0027811416.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС У Дніпропетровській області на користь ТОВ Рост - Траст судові витрати в розмірі 28 815 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня викладення повного тексту постанови.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Н.П. Баранник