Постанова

від 06.02.2020 по справі 160/3301/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/3301/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року в адміністративній справі №160/3301/19 (головуючий суддя першої інстанції Боженко Н.В.) за позовом Приватної науково-виробничої фірми Акцент до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 12.04.2019 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 року № UA 5001720/2018/000004/2;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС №UA 500170/2018/00154.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем до митного оформлення було подано разом з митною декларацією всі відповідні документи, що підтверджують митну вартість товару, визначену контрактом. Проте, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості, згідно з яким основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням резервного методу визначення митної вартості. Підставою коригування митної вартості відповідачем вказано, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надано неналежні документи на вимогу митного органу. На думку позивача, до митного оформлення подані належні документи та надані документи не містять жодних розбіжностей, в повному обсязі підтверджують ціну товару, визначену контрактом, тому наданих документів було достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 року № UA 5001720/2018/000004/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA 500170/2018/00154.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при постановлені рішення не враховано, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказані обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до положень частини 1 статі 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Однак, оскільки інформація у поданих додаткових документах також містила розбіжності та не містила всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, це і було підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - Приватна науково-виробнича фірма Акцент є юридичною особою (код ЄДРПОУ 30983056).

Відповідач - Одеська митниця ДФС є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Між ПНВФ АКЦЕНТ (покупець) та SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. (продавець) 19.07.2007 року укладено Контракт №3, згідно з пунктом 1 якого продавець продає, а покупець покупає на умовах ОСОБА_1 (INCOTERMS 2000) товари із скла партіями, визначеними в накладних (Proforma Invoices). Ціни на товари узгоджуються сторонами по кожній накладній (Proforma Invoices) (п. 2.2. Контракту від 19.07.2007 року № 3) (а.с.19-29).

Додатковою угодою від 30.12.2007 року зазначений Контракт був доповнений п.3.2. На умовах окремих угод Покупець здійснює оплату вартості товару з відстроченням платежу, що визначається угодою сторін . У Додатковій угоді від 05.01.2018 року до згаданого Контракту сторони домовилися, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару.

На виконання умов зазначеного вище Контракту та відповідно до інвойсів від 30.11.2018 року №85182646, №85182647 та Проформи-Инвойс від 07.11.2018 року №90254135 SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. поставило позивачу посуд столовий та кухонний власного виробництва, торгової марки Pasabahce . Товар поставлений Продавцем в морському контейнері, згідно коносаменту від 03.12.2018 року № 200410011469.

Послуги по декларуванню вантажу надавалися ТОВ ЛАМАН ШИППИНГ на підставі договору від 15.06.2017 року № 1193.

З метою здійснення митного оформлення вищезгаданого товару та на підтвердження митної вартості товару, декларантом (ТОВ ЛАМАН ШИППИНГ ) відповідачу разом із митною декларацією від 21.12.2018 року № UA500170/2018/028703 було надано:

1. Інвойс від 30.11.2018 року № 85182646.

2. Пакувальний лист від 30.11.2018 року № 85182646.

3. Інвойс від 30.11.2018 року № 85182647.

4. Пакувальний лист від 30.11.2018 року № 85182647.

5. Коносамент від 03.12.2018 року № 200410011496.

6. Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA500170/2018/028265 від 20.12.2018 року.

7. Сертифікат про походження товару загальної форми від 04.12.2018 року №0859474.

8. Сертифікат про походження товару форми А від 04.12.2018 року № 0476151.

9. Довідка ТОВ ЛАМАН ШИППИНГ про транспортно-експедиційні витрати від 17.12.2018 року № 1116.

10. Копія Контракту від 19.07.2007 року №3 з копіями Додаткових угод від 23.12.2017 року, від 05.01.2018 року.

11. Копія Проформи - Инвойс від 07.11.2018 року № 90254135.

12.Копії митних декларацій SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. від 04.12.2018 року №143100ЕХ272665 та №18343100ЕХ272666.

Під час митного контролю товарів програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документі; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією від 22.12.2018 року відповідачем було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 2) у наданих до митного оформлення копіях експортних декларацій країни відправлення від 04.12.2018 року №18343100ЕХ272665 та № 18343100ЕХ272666 відсутні відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) від 19.07.2007 року №3 та зазначені відомості про інші комерційні рахунки ніж ті, що були подані до митного оформлення; 3) у поданих до митного оформлення комерційних рахунках від 30.11.2018 №85182646 та № 85182647 зазначені умови оплати у вигляді передплати за товар, разом з тим, декларантом до митного оформлення не надано жодного платіжного документа за товар.

Митним органом направлено уповноваженій особі декларанта повідомлення, в якому для підтвердження заявленої митної вартості товару, митним органом було зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати такі додаткові документи:

а) виписку з бухгалтерської документації;

б) каталоги, специфікації, виробника товару;

в) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларанта повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

На зазначене повідомлення митного органу, декларант надав відповідачу платіжне доручення від 21.12.2018 року № (MUR)3191 та Прайс-лист SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. Інших документів декларантом не подано.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення товару, зазначеного у митній декларації від 21.12.2018 року № UA500170/2018/028703 відповідачем 22.12.2018 рок прийнято рішення про коригування митної вартості товарів у №UA5001720/2018/000004/2 (а.с.30-31).

Декларанту надіслано Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500170/2018/00154 (а.с.32-34).

Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 року №UA5001720/2018/000004/2 обґрунтовано тим, що відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення / не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; також у наданих до митного оформлення копіях експортних декларації країни відправлення №18343100ЕХ272665 від 04.12.2018 року та № 18343100ЕХ272666 від 04.12.2018 року відсутні відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) від 19.07.2007 року № 3 та зазначені відомості про інші комерційні рахунки ніж ти, що були подані до митного оформлення; у поданих до митного оформлення комерційних рахунках від 30.11.2018 року № 85182646 та № 85182647 зазначені умови оплати у вигляді передплати за товар, разом з тим, декларантом до митного оформлення не надано жодного платіжного документу за товар в порушення вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Також зазначено, що наданий додатковий документ, платіжне доручення в іноземній валюті від 21.12.2018 року (MUR) 3191, не стосується даної партії товару. Прайс - лист з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року не визначає одиниці виміру товару, умови поставки товару (FОВ-......, який географічний пункт відправки), умови оплати за товар. Також не підтверджено документально таку складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 року № UA5001720/2018/000004/2, позивач подав митну декларацію від 24.12.2018 року №UA500172/2018/029107, за якою додатково було сплачено ввізного мита 3167,73 грн. та податку на додану вартість 6969,01 грн., всього на суму 10136,74 грн..

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин неврахування наданих документів для встановлення митної вартості товару. Відповідачем необґрунтовано було застосовано резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МКУ), який може бути застосовано лише у випадках, якщо митна вартість товарів не може бути встановлена шляхом послідовного використання методів, визначених у статтях 58-63 Митного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Так, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 року № UA5001720/2018/000004/2 вбачається, що додаткові документи були витребувані відповідачем від декларанта у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально.

Вимагаючи від декларанта відомості про розмір понесених витрат на пакування, митний орган вважав, що вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, мають бути включені до митної вартості товару.

Так, згідно пп. в ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Проте, як вбачається з пункту 1 контракту від 19.07.2007 року №3 сторони визначили, що продавець продає, а покупець покупає на умовах ОСОБА_1 (INCOTERMS 2000) товари із скла партіями, визначеними в Накладних (Proforma Invoices). Ціни на товари узгоджуються сторонами по кожній Накладній (Proforma Invoices) (п. 2.2. Контракту від 19.07.2007 року № 3).

Відповідно до п.5.1 Контракту від 19.07.2007 року №3 та додатковою угодою від 31.01.2008 року до контракту від 19.07.2007 року №3 в п.5.1 вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з наступним пакуванням, включена продавцем до ціни у накладній (Proforma Invoices).

Таким чином, митним органом не враховані умови поставки товару, відповідно до яких пакування товару здійснюється за рахунок продавця, та надані до митного оформлення документи, з яких вбачається, що вартість упаковки входить до ціни товару.

Щодо відсутності відомостей про зовнішньоекономічний договір (контракт) від 19.07.2007 року № 3 та зазначення відомостей про інші комерційні рахунки ніж ти, що були подані до митного оформлення у наданих до митного оформлення копіях експортних декларації країни відправлення №18343100ЕХ272665 від 04.12.2018 року та №18343100ЕХ272666 від 04.12.2018 року, слід зазначити наступне.

В графі А експортної декларації країні відправлення №18343100ЕХ272665 від 04.12.2018 року та №18343100ЕХ272666 від 04.12.2018 року (що були надані митному органу) нявне посилання на Інвойс №85182646 та №85182647, які містять посилання на контракт від 19.07.2007 року №3.

В документах виробника та продавця SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. : Інвойс від 30.11.2018 року № 85182646, Пакувальний лист від 30.11.2018 року №85182646, Інвойс від 30.11.2018 року №85182647, Пакувальний лист від 30.11.2018 року №85182647, Проформи-Інвойс від 07.11.2018 року № 90254135 (що були надані митному органу), наявні відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) від 19.07.2007 року №3.

Вказані обставини апелянтом не оскаржуються та не спростовуються.

Колегія суддів зазначає, що відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного договору сама по собі не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Посилання апелянта на те, що у поданих до митного оформлення комерційних рахунках від 30.11.2018 року № 85182646 та № 85182647 зазначені умови оплати у вигляді передплати за товар, разом з тим, декларантом до митного оформлення не надано жодного платіжного документа за товар, колегія суддів до уваги не приймає та зазначає наступне.

Додатковою угодою від 30.12.2007 року до контракту від 19.07.2007 року №3, зазначений контракт був доповнений п.3.2 наступного змісту: на умовах окремих угод Покупець здійснює оплату вартості товару з відстроченням платежу, що визначається угодою сторін.

Додатковою угодою від 30.11.2008 року до контракту від 19.07.2007 року №3 сторони домовились, що оплата за відвантажений у грудні 2018 року товар здійснюється з відстроченням платежу в 120 календарних днів з моменту відвантаження товару.

В свою чергу, рахунок в частині умов оплати не вносить зміни до умов контракту від 19.07.2007 року №3, так на момент розмитнення товару він не був оплачений.

Колегія суддів звертає увагу, що Митний кодекс України не ставить в залежність право декларанта на розмитнення товару за ціною договору від наявності банківського документу, що підтверджує оплату товару.

Так, відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товару, є платіжні або банківські документи лише в разі їх наявності.

Тому, відсутність документу про оплату товару при його розмитнені (тим більш при наявності умов контракту про відстрочення платежу в 120 календарних днів з моменту відвантаження товару), не є підставою для висновку, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, що також узгоджується з висновками Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень МК України в редакції від 13 березня 2012 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься експертний висновок Дніпропетровської торгівельно-промислової палати викладений у листі від 31.01.2019 року № ГО-195, у якому зазначається, що ринкова вартість столового скляного посуду Pasabahce та Borcam , який постачається за контрактом №3 від 19.07.2007 року, інвойсам № 85182647 від 30.11.2018 року та № 85182646 від 30.11.2018 року за умовами FOB Стамбул, повністю відповідає ціні вказаній у зазначеному контракті.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Щодо посилання апелянта на ненадання позивачем перекладу англійської мови документів, які підтверджують митну вартість товару, слід зазначити, що рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 року № UA 5001720/2018/000004/2 не містить такої підстави, а отже відповідач не може посилатись на дану обставину в апеляційній скарзі.

Суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проте, таких доводів відповідачем ані суду першої ані суду апеляційної інстанції не надано.

У картці відмови відповідач зазначив що, за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості- резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інстпектор-2006 та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару є більшим та становить: товар №2-2,21 дол. США/кг (МД від 20.02.2018 №UA100180/2018/403030). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №2 скориговано до рівня 2,21 дол. США/кг..

При цьому, відповідачем не зазначено, вартість якого товару ним вибрано, не зроблено порівняння характеристик оцінюваних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що не відповідає ст.55 МК України.

Отже, відповідачем необґрунтовано було застосовано резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МКУ), який може бути застосовано лише у випадках, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, визначених у статтях 58-63 Митного кодексу України.

При апеляційному розгляді колегія суддів враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року в адміністративній справі №160/3301/19 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року в адміністративній справі № 160/3301/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак