Постанова

від 05.02.2020 по справі 160/6539/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/6539/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., представника позивача - Кузниченко Д.Л., представників відповідача - Ваховської Г.О., Тоцької Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року в адміністративній справі №160/6539/19 (головуючий суддя у 1 інстанції Кальник В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003434606 від 15.04.2019 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в розмірі 56238,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 28119,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення № 0003434606 від 15.04.2019 року є протиправним, оскільки прийняте на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки №44/28-10-46-07/35537363 від 21.03.2019 року. Так, висновки перевірки про заниження податкових зобов`язань та завищення податкового кредиту, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту у грудні 2018 року на суму 56 828,00 грн. по операціям з придбання товарів та послуг у контрагента ТОВ «ТЕХІНКОМ-Т» , ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0003434606 від 15.04.2019 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 56238 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 28 119,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" судові витрати у розмірі 1921 (одна тисяча девятсот двадцять одна) грн. 50 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання строп текстильних СТК 3,0-3000-1 у ТОВ ТЕХІНКОМ-Т та як наслідок порушено п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у грудні 2018 року на суму ПДВ 56238,00грн. Так, в ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про неможливість встановлення ланцюга постачання, придбаного позивачем товару. При цьому, ТОВ ТЕХІНКОМ-Т не мало фізичної можливості виробляти/зберігати будь-який товар без достатньої кількості працівників та основних фондів та вказане підприємство є фігурантом кримінального провадження №42017000000002780 від 30.08.2017 року, порушеного за фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб фіктивного підприємництва, фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, підроблення групою осіб документів по створенню ряду суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч.2 ст.209, ч.3 ст.191 КК України.

В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Представники відповідачів у судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 21.02.2019 року по 14.03.2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.02.2019 року №343 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (код ЄДРПОУ 35537363) з питання перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року (вх. від 18.01.2019 року за №9307745573), з урахуванням уточнюючих розрахунків (вх. від 30.01.2019 року за №9008603305 та від 11.02.2019 року за № 9016336193).

За результатами перевірки складено акт № 44/28-10-46-07/35537363 від 21.03.2019 року, яким встановлено порушення п 187.8 ст. 187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п. 201.1 ст.201, п. 208.2 ст.208 Податкового кодексу України, внаслідок заниження податкових зобов`язань та завищення податковго кредиту, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту у грудні 2018 року на суму 56828,00 грн.

На підставі акту перевірки № 44/28-10-46-07/35537363 від 21.03.2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесене податкове повідомлення-рішення № 0003434606 від 15.04.2019 року форми «В1» , яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 56 828,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 28 414,00 грн.

В адміністративному порядку вказане рішення залишено без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильності обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на податковий кредит.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом «б» п.200.4 ст.200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також і за приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, за вищезгаданими нормами передбачено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Як слідує з матеріалів справи, між ТОВ «ТЕХІНКОМ-Т» (Постачальник) та ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» (Покупцем) було укладено договір поставки №20170517 від 21.09.2017 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість товару вказані у Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід`ємною його частиною. Так, за Специфікацією №10/20170517 від 21.12.2018 р. Постачальник поставив позивачеві як Покупцю товар (стропи СТК 3,0-3000-1) на умовах поставки відповідно до правил Інкотермс 2010 - СРТ (продавець товару бере на себе зобов`язання по перевезенню товару до місця призначення та передачі його покупцю).

Фактичне реальне здійснення господарської операції за наведеним договором поставки підтверджується податковими накладними, копією видаткової накладної №РН-0000689 від 27.12.2018 р., рахунку-фактури №СФ-0000699 від 27.12.2018 р., товарно-транспортної накладної №РН-0000689 від 27.1.2.2018 р., податкової накладної №6 від 27.12.2018 р. на загальну суму 281 190,00 грн, у тому числі ПДВ 56 238,00 грн., паспорту на придбаний товар, виданого виробником товару - ТОВ «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» , висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.05.2017р., копією 2-вимоги №3 від 15.01.2019 р. про використання вказаного товару у своїй господарській діяльності, а також копіями платіжнних доручень №2692 від 14.03.2019р., № 2734 від 15.03.2019р., 3337 від 02.04.2019р. зі змісту яких вбачаться, що позивачем було здійснено оплату за придбаний товар (стропи СТК 3,0-3000-1) на користь ТОВ «ТЕХІНКОМ-Т» у розмірі 281 190,00 грн., де у складі вартості товару позивачем як покупцем товару були сплачені і 20% ПДВ у розмірі 56238,00 грн. за вищезазначеним договором.

Таким чином, факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаного правочину. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладеного позивачем з ТОВ «ТЕХІНКОМ-Т» договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Також, не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Щодо посилання відповідача на кримінальне провадження № 1017000000002780 від 30.08.2017 року, слід зазначити, що у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003р. №3 роз`яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у ст.205 КК України, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України.

За положеннями ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в межах такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2018р. у справі №816/809/17.

Разом з тим, відповідачем не надано вироку у вказаному кримінальному провадженні, який би підтверджував фіктивне підприємництво позивача чи його контрагента - ТОВ «ТЕХІНКОМ-Т» .

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновків про нереальність вищевказаної господарської операції позивача із його контрагентом.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року в адміністративній справі №160/6539/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року в адміністративній справі №160/6539/19 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 05.02.2020 року, в повному обсязі постанова складена 10.02.2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя В.А. Шальєва