Постанова

від 10.02.2020 по справі 924/48/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Справа № 924/48/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2019 р. у справі № 924/48/18 (суддя Смаровоз М.В., повний текст ухвали складено 10.12.2019 р.)

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" на дії органу ДВС

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс"

до державного підприємства "Нігинський кар`єр"

про стягнення 36 8623, 29 грн. основного боргу, 49 842, 63 грн. пені

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

відділу ДВС - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із скаргою на дії органу ДВС, в якій просило суд визнати незаконною та скасувати постанову від 29.10.2019 р. № 56807801 про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов`язати головного державного виконавця поновити виконавче провадження № 56807801 по виконанню судового наказу від 16.07.2018 р. № 924/48/18 та вжити всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів для стягнення боргу.

В обґрунтування скарги боржник посилається на те, що державним виконавцем порушено п. п. 20, 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки в оскаржуваній постанові не зазначено результати виконання, не здійснено належну перевірку майнового стану боржника, не встановлено факту, що все майно боржника належить до об`єктів права державної власності та використовується у діяльності підприємства, не витребувано статут боржника, який визначає джерела фінансування підприємства та особливості формування його балансу (зокрема, джерелом формування майна підприємства можуть бути не лише державні, а й інші джерела, не заборонені законодавством).

Окрім того, заявник вказує, що ані оскаржувана постанова, ані інші процесуальні документи виконавчого провадження не містять інформації, що виконавцем було перевірено майновий стан боржника. Виконавцем не встановлено факту, що все майно боржника належить до об`єктів права державної власності та використовується у діяльності підприємства. Можливість звернення стягнення на майно державного підприємства, яке не виробляється, не використовується ним у діяльності свідчить той факт, що мораторій на звернення стягнення майно державних підприємств не поширюється на майно, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності цими підприємствами.

Також державним виконавцем не виконано в повному обсязі вимоги Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов`язкового звернення стягнення на кошти боржника на які не розповсюджується дія Закону, на який у оскаржуваній постанові посилається державний виконавець.

Відтак, дії щодо винесення оскаржуваної постанови суперечать нормам Конституції України, Законів України, підзаконних нормативно-правових актів, нормам Конвенції, практиці ЄСПЛ, оскільки повністю унеможливлюють виконання рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2019 р. у справі № 924/48/18 в задоволенні скарги ТОВ "Автодортранс" - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції зазначив, що 20.10.2019 р. набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", згідно п. 3 прикінцевих та перехідних положень якого забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Оскільки до вказаного переліку було включено боржника, тому вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заборонено законом та відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова державного виконавця Кам`янець - Подільського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницькій області Януля В.Ю. 29.10.2019 р. про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням №56807801 не суперечить вимогам чинного законодавства та прийнята у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", тому відмовив в задоволенні скарги повністю.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити вимоги скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що існують особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державних підприємств, які встановлені ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за приписами якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Боржник входить до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно додатку 2 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 19.07.2018 р.), його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забепечення виконання рішення суду.

Разом з тим, ч. 3 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", але не пізніше строку, встановленого ч. 2 цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Однак, постанову про повернення виконавчого документа стягувачу винесено 29.10.2019р., що свідчить про те, що було проігноровано вимоги Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено результати виконання, не здійснено належну перевірку майнового стану боржника, не встановлено факту, що все майно боржника належить до об`єктів права державної власності та використовується у діяльності підприємства, не витребувано статут боржника, який визначає джерела фінансування підприємства та особливості формування його балансу.

Апелянт звертає увагу суду, що через законодавчі обмеження він не має можливості домогтися виконання рішення у порядку, який встановлений Законом України "Про виконавче провадження", тому в такому випадку таке виконання можливе лише на підставі Закону України "Про гаранта держави щодо виконання судових рішень".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.01.2020 р. об 14:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 р. розгляд скарги відкладено на 10.02.2020 р. об 11:20 год.; зобов`язано Кам`янець-Подільський районний відділ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області надіслати до суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження з виконання наказу № 924/48/18, виданого 16.07.2018 р. Господарським судом Хмельницької області та письмові пояснення з приводу доводів апеляційної скарги, зокрема, які стосуються посилання скаржника на положення ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Кам`янець-Подільський районний відділ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області вимог ухвали суду від 22.01.2020 р. не виконав, причини не виконання суду не повідомив.Разом з тим,наявних в матеріалах справи копій матеріалів викнавчого провадження достатньо для розгляду апеляційної скарги.

В судові засідання 22.01.2020 р. та 10.02.2020 р. представники сторін не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Судова колегія апеляційного суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, товариство з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з державного підприємства "Нігинський кар`єр" (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог) 368 623, 29 грн. основного боргу та 49 842, 63 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2018 р. позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 368 543, 29 грн. основного боргу, 49 842, 63 грн. пені та 6 275, 79 грн. судового збору.

16.07.2018 р. на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2018 р. у справі № 924/48/18 було видано наказ.

19.07.2018 р. державним виконавцем Кам`янець-Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Лихошерсть У.В., розглянуто заяву стягувача про примусове виконання наказу № 924/48/18, виданого 16.07.2018 р. Господарським судом Хмельницької області про стягнення заборгованості в розмірі 424 661, 71 грн. та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

В подальшому, даний виконавчий документ приєднано до зведеного виконавчого провадження № 44883482.

В межах зведеного виконавчого провадження, 13.08.2018 р. заступником начальника відділу Кам`янець-Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області винесено 17 постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника, зокрема: при примусовому виконані вимоги № Ю-2696-17-У, виданої 02.04.2014 р. Кам`яненець-Подільською ОДПІ управління Міністерства доходів у Хмельницькій області про недоїмку 384396,82 грн., боржник - ДП "Нігинський кар`єр", відповідно до якої встановлено, що рішення боржником у добровільний термін не виконано. З метою забезпечення повного виконання виконавчого документу необхідно описати та арештувати майно боржника.

Керуючись ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" постановлено: описати та накласти арешт на майно: вапняковий відсів, місцезнаходження: Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н/, селище Сахкамінь, вул. Радянська, 1А, у кількості 50000 тонни, що належить боржнику ДП "Нігинський кар`єр". Також вказано, що на описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним.

У листі № 14.9-30/1541 від 23.01.2019р., адресованому в.о. директора ДП "Нігинський кар`єр", заступником начальника Кам`янець-Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області повідомлено про те, що у відділі ДВС на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 44883482 від 03.01.2012 р. по примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення з ДП "Нігинський кар`єр" на користь стягувачів.

17.10.2018 р. реалізовано вапняковий відсів в кількості 850000 тонн на загальну суму 3400000 грн. На депозитний рахунок надійшло 3230000 грн., з яких перераховано: 2358704,52 грн. на погашення заборгованості по заробітній платі по 106 виконавчих провадженнях без урахування виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій як першочергові згідно закону. На користь ГУ ПФУ перераховано в загальному 265336,08 грн., на користь ОДПІ перераховано в загальному 305389 грн., на погашення судового збору перераховано в загальному 5778,43 грн., на користь Кам`янець-Подільського районного центру зайнятості перераховано в загальному 21100,79 грн., на користь Управління держпраці у Хмельницькій області перераховано в загальному 2939,72 грн. Крім того, вказано, що були перераховані виконавчий збір в загальній сумі 239278,46 грн. та витрати на проведення виконавчих дій в загальній сумі 31473 гри. згідно Закону України "Про виконавче провадження".

У листі № 25-4/1623-БТ від 15.02.2019 р., адресованому Міністерству юстиції України, державним виконавцем повідомлено про прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника від 12.02.2019 р. ВП № 58300305 та у відповідності до вимог п. 10.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, повідомлено про недостатність коштів на рахунках боржника для її виконання. Також, надано інформацію щодо залишків коштів на рахунках: НОМЕР_1 - 774, 26 грн.

У листі № 20-2/3/266 від 18.02.2019 р., адресованого Кам`янець-Подільському районному відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, директор Операційного департаменту ПАТ "Промінвестбанк" повернув без виконання постанову Кам`янець-Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області ВП № 58322305 від 12.02.2019 р., про арешт коштів боржника - ДП "Нігинський кар`єр" у зв`язку із тим, що в ПАТ "Промінвестбанк" відсутні поточні рахунки, які б належали ДП "Нігинський кар`єр".

У листі № 232-001-7072БЮТ-2019 від 21.02.2019 р., адресованому Кам`янець-Подільському районному відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, головний спеціаліст управління супроводження операцій юридичних осіб акціонерного банку "Південний" повідомив про те, що станом на 21.02.2019 р. грошові кошти на рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 відсутні.

У листі № 20.1.0.0.0/7-20190220/3618 від 22.02.2019 р., адресованого Кам`янець-Подільському районному відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, заступник керівника департаменту по вдосконаленню бізнес-процесів і технологій акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" повідомлено про те, що арешт накладений в сумі 1873956,47 грн. Також повідомлено, що на рахунках відсутні кошти для виконання постанови.

26.06.2019 р. та 11.09.2019 р. державним виконавцем Кам`янець-Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області при примусовому виконанні виконавчих документів за зведеним виконавчим провадженням № 44883482 про стягнення з ДП "Нігинський кар`єр" на користь стягувачів були винесені постанови про опис та арешт майна боржника, зокрема: автомобільний транспорт, який не використовується у виробництві.

У відповіді на запит № 20339 від 08.08.2019 р., адресованому директору ДП "Нігинський кар`єр", в.о. начальника Кам`янець-Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області повідомив про те, що у відділі ДВС на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №44883482 від 03.01.2012 р. по примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення з ДП "Нігинський кар`єр" на користь стягувачів.

03.06.2019 р. на депозитний рахунок надійшло 560601,50 грн., з яких перераховано 528107,50 грн. на погашення заборгованості по заробітній платі по 32 виконавчих провадженнях без урахування виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій як першочергові згідно закону.

Крім того, повідомлено, що були перераховані виконавчий збір в загальній сумі 29294,00 грн. та витрати на проведення виконавчих дій в загальній сумі 3200 грн. згідно Закону України "Про виконавче провадження".

02.08.2019 р. державним виконавцем направлено запит до Міністерства аграрної політики та продовольства України про надання дозволу на реалізацію рухомого майна боржника (транспортних засобів).

У відповіді на скаргу № 20089 від 06.08.2019 р., адресованій директору ТОВ "Автодортранс", в.о. начальника Кам`янець-Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області повідомлено про те, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №44883482 (до складу якого входить 204 виконавчих провадження) від 03.01.2012 р. по примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення з ДП "Нігинський кар`єр" на користь стягувачів заборгованості в сумі 15428012,46 грн.

Крім того, у відповіді зазначений перелік виконавчих дій, які проводились державним виконавцем з приводу зведеного виконавчого провадження №44883482.

У відповіді від 22.08.2019 р., адресованій Кам`янець-Подільському районному відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, Міністерством аграрної політики та продовольства України зазначено, що реалізація майна боржника заборонена відповідно до Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.04.2018 р. та від 05.12.2019 р., арешти на нерухоме майно боржника накладено постановами державних виконавців у зведеному виконавчому провадженні у 2006, 2009 p.p.

Згідно інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.12.2019 р., арешт рухомого майна (вапнякового відсіву) зареєстровано 31.05.2016 р.

29.10.2019 р. державним виконавцем Кам`янець-Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Януль В.Ю. при примусовому виконанні наказу № 924/48/18, виданого 16.07.2018 р. Господарським судом Хмельницької області про стягнення заборгованості в розмірі 424661,71 грн. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

В постанові зазначено, що 20.10.2019 р. набрав чинності Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Згідно із п. 3 прикінцевих та перехідних положень даного закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

До вказаного переліку включено боржника, а тому вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заборонено законом, у зв`язку із чим виконавче провадження підлягає поверненню стягувачу.

Відтак, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавиць повернув стягувачу судовий наказ № 924/48/18, виданий 16.07.2018 р. Господарським судом Хмельницької області про стягнення заборгованості в сумі 424661,71 грн.

Предмет скарги заявника стосується оскарження дій державного виконавця з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Хмельницької області № 924/48/18 від 16.07.2018 р.) стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 56807801 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", зобов`язання державного виконавця поновити виконавче провадження та вжити передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи для стягнення боргу за рішенням суду.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає, що статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 р.).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 р. Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005 р.) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. №11-рп/2012).

У пілотному рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 р. Європейський суд з прав людини встановив, що було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу № 1 через невиконання або несвоєчасне виконання остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені комбінацією чинників, включаючи відсутність бюджетних коштів, бездіяльністю державної виконавчої служби та недоліками національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники у подібній ситуації не змогли добитись примусового виконання судових рішень. Всі ці чинники належали до компетенції української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", від 15.10.2009 р., № 40450/04, п. 83-85). Суд також постановив, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту (п. 4 резолютивної частини рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України").

У п. 3 резолютивної частини рішення від 12.10.2017 р. у справі "Бурмич та інші проти України", заява № 46852/13, Велика палата Європейського суду з прав людини постановила, що п`ять заяв та 12143 заяв (всього 12148), перераховані в додатках I і II до цього рішення, а також ті, що можуть надійти вже після ухвалення цього рішення, повинні розглядатися відповідно до зобов`язань, які випливають із пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", в якому виявлено існування структурної проблеми, що спричиняє порушення параграфу 1 ст. 6 і 13 Конвенції та ст. 1 Протоколу № 1.

Отже, тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Таким чином, виходячи з практики з Європейського суду з прав людини держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення параграфу 1 ст. 6 і 13 Конвенції та ст. 1 Протоколу № .

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. п. 11 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: судові накази.

Статтею 4 даного Закону передбачені вимоги до виконавчого документа.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частинами 3, 4, 5 даної статті передбачено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

В свою чергу, 20.10.2019 р. набрав чинності Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень" вказаного Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Таким чином, Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржників (за винятком, вказаним в Законі).

Відтак, враховуючи те, що державне підприємство "Нігинський кар`єр" було включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно Додатку 2 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", тому державний виконавець повернув судовий наказ від 16.07.2018 р. у справі №924/48/18 стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується постановою державного виконавця від 29.10.2019 р. № 56807801.

Таким чином, вказаними обставинами у справі підтверджується, що стягувач через законодавчі обмеження не має можливості домогтися виконання рішення у порядку, який встановлений Законом України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, при винесенні державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу він не звернув уваги на дію Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". На вищевказані положення даного закону не звернув уваги і суд першої інстанції, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення справи. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета розгляду та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати правову кваліфікацію правовідносинам сторін у даній справі виходячи із фактів, установлених під час її розгляду та застосувати при прийнятті рішення ті норми матеріального і процесуального права, які регулюють відповідні правовідносини .

Колегія суддів вважає за необхідне надати правову оцінку доводам скаржника, які наведені ним в апеляційній скарзі щодо не застосування судом першої інстанції при розгляді його скарги норм Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Хоч і вони не були предметом розгляду поданої заявником до суду першої інстанції скарги,однак суд першої інстанції , перевіряючи законність і обгрунтованість повернення державним виконацем стягувачу виконавчих документів на підставі п. 9ч.1 ст.37 Закону України " Про виконавче провадження ", повинен був їх застосувати відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного суду, викладених у постановах від 25.062019 р. у справі № 924/1473/15, від 4.12.2019р. у справі № 917/1739/17.

Так, суд апеляційної інстанції вказує, що особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за приписами п. 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У частині 2 цієї статті визначено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Разом з тим, ч. 3 ст. 4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених п. п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого ч. 2 цієї статті (тобто до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Сукупний аналіз ч. ч. 2 та 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" в контексті визначеної в преамбулі мети його прийняття дає підстави для висновку про те, що не виконання в межах процедури примусового виконання згідно Закону України "Про виконавче провадження" рішення суду зумовлює його виконанню за рахунок коштів, передбачених відповідною бюджетною програмою у випадках:

- встановлення державним виконавцем підстав для повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", про що в частині випадків, передбачених п. п. 2-4 згідно ч. 2 ст. 37 цього Закону повинен бути складений відповідний акт протягом десяти днів з моменту встановлення таких, але не пізніше шести місяців з моменту відкриття виконавчого провадження;

- незалежно від наявності/відсутності підстав для повернення виконавчого документа процедура повинна бути ініційована державним виконавцем не пізніше шести місяців з моменту відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 845 від 03.08.2011 р., визначено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Отже, враховуючи дату відкриття виконавчого провадження (19.07.2018 р.), судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що 19.01.2019 р. закінчився шестимісячний строк, в межах якого державний виконавець повинен був здійснити сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання судового рішення по даній справі та виданого на його виконання наказу на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а з 20.01.2019 р. примусове виконання цього рішення повинно було здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що прямо визначено у ч. 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яка встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства, тобто до набрання чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження здійснення державним виконавцем заходів, спрямованих на виконання рішення за рахунок коштів бюджету відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Разом з тим, 29.10.2019 р. державний виконавець виносить постанову № 56807801 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що підстави, передбачені п. п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", свідчать про неможливість виконання судового рішення, в зв`язку з чим положення ч. 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вимагають не чекати спливу вищевказаного шестимісячного строку, оскільки це не має сенсу, рішення все одно не буде виконане, а протягом десяти днів з дня встановлення факту наявності однієї з таких підстав одразу передавати виконавчий документ на виконання до органів державної виконавчої служби, тобто, дана норма направлена на прискорення зміни процедури виконання та отримання реального результату стягувачем, а не на їх сповільнення.

Апеляційний господарський суд зазначає, що за умови наявності підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", керівник органу державної виконавчої служби повинен був подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, а не повертати виконавчий документ стягувачу.

Крім того, надсилання центральному органу, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не тільки не є заходом примусового виконання рішення у розумінні ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", але й відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 34 цього Закону є самостійною підставою для зупинення здійснення виконавчих дій.

Таке тимчасове зупинення Державою лише захищає саме боржника від примусових дій зі стягнення визначених судовим рішенням грошових коштів, але жодною мірою не звільняє/зупиняє обов`язків самої держави перед стягувачем особою приватного права, які (обов`язки) зумовлені встановленими Законом державними гарантіями.

На переконання судової колегії у даній ситуації слід керуватися інтересами стягувача, оскільки саме він вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна, як держава робить усе, аби наблизити його до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації його права на справедливий суд у розумінні Конвенції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку, державним виконавцем при винесені оскаржуваної постанови не були враховані положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та не вчинено відповідних дій щодо надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та зупинення у зв`язку з цим вчинення виконавчих дій.

Суд першої інстанції на вказані порушення уваги не звернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги скарги про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця від 29.10.2019р. № 56807801 про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов`язання поновити виконавче провадження № 56807801 по виконанню судового наказу від 16.07.2018 р. №924/48/18 та вжити всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів для стягнення боргу(в т.ч. передбачених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень") підлягають задоволенню.

Згідно з 4 ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2019 р. у даній справі скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення скарги позивача на дії органу ДВС.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Кам`янець - Подільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області згідно ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2019 р. у справі № 924/48/18 - задоволити .

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2019 р. у справі №924/48/18 скасувати.

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" задоволити.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Кам`янець - Подільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Януль В.Ю. від 29.10.2019 р. № 56807801 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Зобов`язати Кам`янець - Подільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області поновити виконавче провадження № 56807801 по виконанню судового наказу від 16.07.2018 р. № 924/48/18 та вжити всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів для стягнення боргу(в т.ч. передбачених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень") .

3. Стягнути з Кам`янець - Подільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (32300, Хмельницька обл., м. Кам`янець - Подільський, вул. Татарська, 8, код ЄДРПОУ 36400950) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" (04212, м. Київ, вул. Тимошенко, буд 9, код ЄДРПОУ 33300720) 1 921 грн. витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Матеріали справи повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2020 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.