Рішення

від 13.02.2020 по справі 905/2243/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.2020 Справа № 905/2243/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Доннік А.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Талаковські ковбаси» , м.Маріуполь

про стягнення внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою №148-001 від 01.12.2016 у розмірі 37377,29 грн. та 1493,16 грн. - пені.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні 14.01.2020 оголошувалась перерва до 30.01.2020, та з 30.01.2020 до 13.02.2020

Суть спору: Позивач, Маріупольська міська рада Донецької області, м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Талаковські ковбаси» , м. Маріуполь про стягнення внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою №148-001 від 01.12.2016 у розмірі 37377,29 грн. та 1493,16 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою №148-001 від 01.12.2016 в частині своєчасної оплати пайової участі в користування об`єктами благоустрою.

Ухвалою суду від 09.12.2019 позовну заяву Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь залишено без руху; надано Маріупольській міській раді Донецької області, м. Маріуполь строк для усунення недоліків її позовної заяви.

16.12.2019 через канцелярію суду від Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2243/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

16.01.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №2 від 13.01.2020, в якому останній просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, застосувати до вимог про стягнення пені у розмірі 1493,16грн. строк позовної давності. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що договір щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою №148-001 від 01.12.2016 не відповідає типовому договору, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.11.2013 №537, позивач не є підприємством чи балансоутримувачем, що є порушенням суб`єктного складу договору, в договорі змінено права та обов`язки сторін. Отже, за думкою відповідача правовідносини між сторонами не регулюються ст. 15 Закону України Про благоустрій населених пунктів , ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування . Позивач не надав відповідачу паспорт прив`язки торгівельної споруди, тому відповідач не мав можливості використати своє право на розміщення ТС. Крім того, відповідач наполягає, що надання відповідачу газону для розміщення ТС знищує озеленення території міста. Відповідач не заперечує, що з січня 2017 року має заборгованість за договором №148-001 від 01.12.2016, отже договір припинив свою дію 01.12.2017 з огляду на п. 4.2. договору.

27.01.2020 від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог, проти доводів відповідача, викладених у відзиві заперечив.

29.01.2020 відповідачем до канцелярії суду надані заперечення на відповідь на відзив.

Розгляд справи по суті розпочато 14.01.2020, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.01.2020 до 30.01.2020, та з 30.01.2020 до 13.02.2020.

Представники позивача та відповідача у судові засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення ухвал суду на їх юридичну адресу.

Згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив наступне.

28.10.2016 відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Талаковські ковбаси» звернувся до голови комісії з питань користування об`єктами благоустрою на території м.Маріуполя Маріупольської міської ради Донецької області з заявою, у якій просив розглянути можливість користування об`єктами благоустрою в місці розміщення тимчасової споруди (роздрібна торгівля продукцією власного виробництва та супутними товарами за адресою: проспект Миру (№Ц 120) у Центральному районі міста Маріуполя).

01.12.2016 між Маріупольською міською радою Донецької області (позивач, уповноважений орган) та ТОВ «Талаковські ковбаси» (відповідач, замовник) укладено договір № 148-001 щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою (договір).

За предметом договору замовник має намір розташувати на території міста Маріуполя тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, за адресою: проспект Миру (№Ц 120) у Центральному районі міста Маріуполя для торгівлі (ковбасними виробами, м`ясними продуктами, бакалією, молочними виробами), що є власністю замовника, та погоджується на пайову участь (внесок) в користуванні об`єктів благоустрою міста Маріуполя, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (п.1.1. договору).

Площа об`єктів благоустрою м.Маріуполь, за використання яких здійснюється плата (внесок) за пайову участь в користуванні об`єктів благоустрою, складає 19 квадратних метрів (п.1.2.договору).

Згідно з пунктом 1.3. договору замовник зобов`язався взяти пайову участь (внесок) в користуванні об`єктами благоустрою м. Маріуполь та перерахувати на рахунок позивача кошти на їх утримання.

Розмір пайової участі (внеску) в користуванні об`єктами благоустрою м. Маріуполь визначено пунктом 1.4. договору, а саме: з розрахунку на рік становить 14364,00 грн. Щомісячний розмір пайової участі (внеску) в користуванні об`єктами благоустрою м. Маріуполя складає 63,00 грн. за один квадратний метр площі об`єктів благоустрою, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1.5. договору плата за пайову участь (внесок) в користуванні об`єктами благоустрою м. Маріуполь здійснюється замовником: при розрахунках рівномірно протягом року - до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Замовник зобов`язується своєчасно оплатити пайову участь (внесок) в користуванні об`єктами благоустрою м. Маріуполь відповідно до умов договору (п. 2.1.1. договору).

Замовник зобов`язується забезпечити належне виконання вимог Положення про порядок розміщення тимчасових споруд (п. 2.1.5 договору).

Відповідно до п. 2.4.1. договору уповноважений орган має право вимагати від замовника своєчасної оплати пайової участі (внеску) в користуванні об`єктом благоустрою м.Маріуполь відповідно до умов договору.

Розділом 3 договору сторони визначили відповідальність сторін. Так, згідно п. 3.2. договору замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбаченого у розділі І договору, сплачує пеню в розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати від суми несплаченого платежу. У разі двомісячної несплати пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою договір розривається в односторонньому порядку (п. 3.4. договору).

За пунктом 4.3. строк дії договору становить з 1 грудня 2016 року до 1 грудня 2017 року та, як встановлено п. 4.2. договору, строк його дії продовжується автоматично на строк один рік за відсутності підтверджених фактів систематичного (більше трьох) порушення протягом останнього календарного року.

Пунктом 5.3. договору визначено, що одностороння зміна умов або одностороння відмова від договору неприпустима, крім випадків, передбачених Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 5.4. договору у разі припинення діяльності або відмови у розміщенні тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності сплачена сума пайового внеску поверненню не підлягає.

Договір підписано представниками сторін без зауважень.

08.07.2019 відповідач звернувся з заявою до позивача про розірвання договору щодо пайової участі в користування об`єктом благоустрою від 01.12.2016 №148-001 та на підставі чого 14 серпня 2019 року сторони уклали Додаткову угоду про розірвання договору щодо пайової участі в користування об`єктом благоустрою від 01.12.2016 №148-001.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди на підставі рішення Комісії з питань користування об`єктами благоустрою на території м.Маріуполя (протокол від 25.07.2019 №67) розірвано договір щодо пайової участі в користування об`єктом благоустрою від 01.12.2016 №148-001 з 08.07.2019.

За пунктом 2 Додаткової угоди з моменту набрання чинності цією угодою зобов`язання сторін, що виникли з Договору, припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли за Договором, крім фінансових зобов`язань.

Позивач наполягає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної сплати пайового внеску в користування об`єктами благоустрою м.Маріуполь відповідно до умов вищевказаного договору станом на 09.07.2019 у останнього виник борг на загальну суму 37377,29грн.

Отже, не виконання відповідачем умов договору щодо сплати внесків за пайову участь в користуванні об`єктом благоустрою за договором від 01.12.2016 №148-001 стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Донецької області.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість у розмірі 37377,29грн. нарахована за період з грудня 2016 року по 08.07.2019.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не заперечує щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором з січня 2017 року, яка збільшувалась протягом року, при цьому відповідач наполягає, що договір припинив свою дію 01.12.2017.

Згідно п. 4.3. договору строк дії договору становить з 1 грудня 2016 року до 1 грудня 2017 року.

За змістом п.4.2. договору строк його дії продовжується автоматично на строк один рік за відсутності підтверджених фактів систематичного (більше трьох) порушення протягом останнього календарного року.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.2 ст.212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Факт систематичного (більше трьох) порушення протягом 2017 року відповідачем умов договору №148-001 від 01.12.2016 щодо здійснення щомісячних платежів на користь позивача відповідно до умов договору сторонами не заперечується, отже, суд погоджується з доводами відповідача, що строк договору закінчився 01.12.2017 та не був продовжений автоматично у відповідності до п.4.2 договору на 2018 рік.

Те, що сторони уклали Додаткову угоду від 14.08.2019 про розірвання договору щодо пайової часті в користуванні об`єктом благоустрою від 01.12.2016 №148-001 з 08.07.2019 не спростовує факту дії договору до 01.12.2017, оскільки розірвати можливо тільки діючий договір.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання відповідачем умов договору щодо пайової участі в користуванні об`єктами благоустрою №148-001 від 01.12.2016 вимога про стягнення заборгованості за пайовою участю підлягає частковому задоволенню, у розмірі 14364,00 грн. за період з грудня 2016 року по листопад 2017 року.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1493,16грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.3.2. договору, сторони визначили розмір пені за несвоєчасну сплату пайової участі у розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, виходячи з того, що договором від 01.12.2016 №148-001 не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Із наданого розрахунку позивача вбачається, що позивач нараховує пеню за період з 11.09.2018 по 23.08.2019 на заборгованість, яка виникла за період з серпня 2018 року по липень 2019 року (враховуючи, що пеня нараховується з дати, коли зобов`язання мало бути виконано), однак приймаючи до уваги те, що суд дійшов висновку про припинення дії договору 01.12.2017, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1493,16грн.

Посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені судом до уваги не прийнято, адже позовна давність це строк, впродовж якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. У даному випадку в межах обсягу, предмету та підстав позовних вимог щодо стягнення пені порушення прав позивача не вбачається.

Інші заперечення відповідача не приймаються судом до уваги на підставі наступного.

Відповідач наполягає, що позивач не надав відповідачу паспорт прив`язки тимчасової споруди, тому відповідач не мав можливості використати своє право на розміщення тимчасової споруди.

В позовній заяві позивач зазначив, що за оформленням паспорту прив`язки споруди відповідач до позивача (його відповідного уповноваженого органу) не звертався.

В п. 1.1. договору зазначено, що замовник має намір розташувати на території міста Маріуполя тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності та погоджується на пайову участь (внесок) в користуванні об`єктів благоустрою міста Маріуполя, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції міських рад відноситься встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст.30 зазначеного Закону, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують організацію благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

На виконання приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Рішенням Маріупольської міської ради Донецької області від 28.09.2016 № 7/11-729 Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності затверджені, в тому числі, Положення про користування об`єктами благоустрою комунальної власності на території м. Маріуполя, Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, Типовий договір щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою.

Згідно п. 1.2. Положення про користування об`єктами благоустрою комунальної власності на території м. Маріуполя (далі Положення) є місцевим нормативно-правовим актом, який регулює правові відносини, що виникають у зв`язку із розміщенням окремих елементів для здійснення підприємницької діяльності.

Положення є обов`язковим для виконання усіма розміщеними на території міста Маріуполя органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форми власності та підпорядкування, їх посадовими та службовими особами (п. 1.3.).

У відповідності до зазначеного Положення, розміщенню тимчасової споруди передує укладання договору про пайову участь в користуванні об`єктом благоустрою, залишаючи за суб`єктом підприємницької діяльності право розмістити тимчасову споруду протягом строку дії договору.

Як вже зазначалось, 01.12.2016 між сторонами укладений договір №148-001, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов`язання взяти пайову участь (внесок) в користуванні об`єктами благоустрою м. Маріуполь та перерахувати на рахунок позивача кошти на їх утримання.

Таким чином, з огляду на приписи статей 627-629 Цивільного кодексу України, при укладенні договору №148-001 від 01.12.2016 сторони, зокрема відповідач, не був позбавлений права на вільне визначення умов договору, на свій розсуд та з власної волі узгодив умови договору, а тому, в повній мірі погодився зі змістом договору, у тому числі з порядком та умовами здійснення платежів за договором, і визнав умови щодо сплати внесків обов`язковими для виконання, прийнявши на себе ризик настання негативних наслідків невиконання умов договору.

Тобто, протягом строку дії договору, позивач мав обґрунтовані очікування на отримання грошових коштів від відповідача, який в будь-який час протягом строку дії договору може розмістити тимчасову споруду на земельній ділянці об`єкта благоустрою, отже твердження відповідача, що відсутність у нього паспорту прив`язки та, відповідно, права розміщення тимчасової споруди, не впливає на зобов`язання відповідача здійснювати відповідні платежі, що визначені в договорі №148-001 від 01.12.2016.

У своїх запереченнях відповідач наполягає, що договір щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою від 01.12.2016 №148-001 не відповідає типовому договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.11.2013 №537, так позивач не є підприємством чи балансоутримувачем, що є порушенням суб`єктного складу договору, в договорі змінено права та обов`язки сторін, отже за думкою відповідача, порушення зазначених норм при укладанні договору не дає змоги віднести правовідносини між сторонами до тих, що регулюються ст. 15 Закону України Про благоустрій населених пунктів , ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом №244 від 21.10.2011 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

У відповідності до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 15 Закону України Про благоустрій населених пунктів , органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об`єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі. Власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем. Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Власник об`єкта благоустрою щодо об`єктів приватної власності, орган державної влади та орган місцевого самоврядування щодо об`єктів благоустрою державної та комунальної власності відповідно до законодавства забезпечує встановлення на об`єкті благоустрою громадських вбиралень.

У відповідності до частин 2, 4 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.11.2013 за № 537 Про затвердження Типового договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою .

Як зазначалось вище, Маріупольською міською радою Донецької області рішенням від 28.09.2016 №7/11-729 затверджений Типовий договір щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою.

Враховуючи, що сторонами не надано доказів визнання незаконним (нечинним) вищезазначеного рішення, тому суд враховує його розгляді цієї справи.

Суд зазначає, що приписами ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, при цьому доказів визнання недійсним договору щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою №148-001 від 01.12.2016 суду не надано.

Твердження відповідача, що надання відповідачу газону для розміщення ТС знищує озеленення території міста, що є порушенням ст. 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів не підтверджено документально та не може слугувати підставою для нездійснення платежів, передбачених умовами договору від 01.12.2016 №148-001.

Всі інші твердження та заперечення сторін не приймаються судом до уваги оскільки не спростовують вищевикладених висновків суду.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Сплата судового збору Департаментом міського майна Маріупольської міської ради судового збору, який створений на підставі рішення Маріупольської міської ради №6/26-2983 від 26.02.2013, що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та здійснює за дорученням на підставі рішень міської ради повноваження по володінню, користуванню і розпорядженню об`єктами комунальної власності є належним доказом сплати судового збору у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 130, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Талаковські ковбаси» , м.Маріуполь про стягнення внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою №148-001 від 01.12.2016 у розмірі 37377,29 грн. та 1493,16 грн. - пені., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Талаковські ковбаси » (87594, Донецька область, м. Маріуполь, смт.Талаківка, вул.Річна, буд.2А; код ЄДРПОУ 37884845) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70 код 33852448) боргу у сумі 14364,00грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 709,88грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (стягувач) - Маріупольська міська рада Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70 код ЄДРПОУ 33852448).

Відповідач (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Талаковські ковбаси » (87594, Донецька область, м. Маріуполь, смт.Талаківка, вул.Річна, буд.2А; код ЄДРПОУ 37884845).

Повний текст рішення підписаний 13.02.2020.

Суддя Г.Є. Курило