Рішення

від 07.02.2020 по справі 908/3387/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/219/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2020 Справа № 908/3387/19

м.Запоріжжя

За позовом: Адвокатського об`єднання "АСТРЄЯ", код ЄДРПОУ 43123321 (69118, м.Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118, кв.33)

до відповідача: Комунального підприємства "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради, код ЄДРПРОУ 22144952 (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 23-А)

про стягнення 18623,65 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кучерява В.Ф., керівник; Пасова Т.Ф., ордер серія АР № 1009458 від 30.01.2020;

від відповідача: Шкабуро О.В., довіреність б/н від 23.08.2019

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Адвокатського об`єднання "АСТРЄЯ" до відповідача: підприємства "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради, про стягнення суми 18623,65 грн., в тому числі: 18050,00 грн. основної заборгованості, 487,60 грн. - пені, 86,05 грн. - 3% річних.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 05.12.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3387/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 10.12.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3387/19 (номер провадження 9/219/19). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.12.2019 від відповідача надійшов відзив, в якому, в тому числі у відповідності до ст.90 ГПК України поставлено запитання позивачу. 09.01.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив. 14.01.2020 від відповідача судом отримано клопотання про зобов`язання АО "АСТРЄЯ" надати відповіді на запитання поставлені у відзиві.

Ухвалою суду від 16.01.2020 суд з власної ініціативи призначив розгляд справи №908/3387/19 в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання призначено на 30.01.2020.

23.01.2020 від позивача надійшла заява свідка, в якій викладено відповіді на запитання, поставлені позивачу у відзиві відповідача.

23.01.2020 до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, провадження у даній справі відкрито 10.12.2019. Розгляд справи по суті було розпочато судом через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, без виклику сторін.

З огляду на викладене, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог залишена судом без розгляду на підставі приписів ст. 118 ГПК України, оскільки подана позивачем після закінчення процесуального строку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

В судовому засіданні 30.01.2020 оголошено перерву до 07.02.2020.

07.02.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем. Позов обґрунтовано ст.ст. 14, 16, 526, 549, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору № 879 про надання правової (правничої) допомоги від 24.07.2019 та мотивовано тим, що відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг в розмірі 18050,00 грн. Надані послуги прийняті відповідачем за підписаним сторонами Актом надання послуг № 2 від 27.09.2019, разом з актом відповідачеві надано рахунок-фактуру від 27.09.2019 на суму 18050,00 грн. Враховуючи пункт 4.5 договору кінцевий день оплати настав 07.10.2019. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача суму 18050,00 грн. боргу, а також суму 487,60 грн. пені та суму 86,05 грн. 3% річних за період з 08.10.2019 по 04.12.2019.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зокрема, зазначивши, що відповідачем не було отримано примірник рахунку для сплати, акт надання послуг № 2 від 27.09.2019 складено за період серпень - вересень 2019, що є незрозумілим, оскільки згідно з вимогами п. 4.3 договору передбачено щомісячне складання актів, акт не містить зазначення часу, обсягу та найменування виконаних робіт. З акту незрозуміло у яких саме судових засіданнях та ким здійснювалося представництво, що має вирішальне значення, враховуючи, що представники позивача (Кучерява В.Ф. - засновник, керівник, та Пасова Т.Ф. - засновник) були одночасно співробітниками відповідача, а саме - обіймали посади начальника юридичного відділу КП Запоріжремсервіс та заступника директора з загальних питань. Відповідно до посадових інструкцій їх обов`язком був захист та представництво інтересів підприємства на підставі довіреностей, за що останніми отримувалася заробітна плата. Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту виконання договору з надання послуг, просив у позові відмовити. У відзиві відповідачем на підставі ст.90 ГПК України поставлено запитання позивачу, а саме: в які дати, час та в якому суді відбувались судові засідання, хто приймав у них участь як представник (з наданням відповідних доказів), а також щодо того як підрахована загальна вартість представництва інтересів в суді, виходячи з вартості таких послуг, визначених в п. 2 Додатку № 1 до договору.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідно до вимог законодавства, з 01.01.2018 поступово вводилася адвокатська монополія щодо здійснення інтересів в судах виключно адвокатами, крім певних категорій справ. З метою реалізації своїх прав, відповідачем в особі директора укладалися відповідні договори, в тому числі договір № 879 від 24.07.2019 з Адвокатським об`єднанням АСТРЄЯ , який припинено за згодою сторін 27.09.2019. Після припинення дії цього договору, відповідач, маючи у штаті юрисконсультів, в тому числі з правом на зайняття адвокатської діяльністю, укладав договори на надання правової допомоги з двома адвокатами. Зазначені правочини оприлюднені відповідно до Закону України Про публічні закупівлі . Кучерява Т.Ф. та Пасова Т.Ф. , які на момент виникнення боргу у відповідача перебували з останнім у трудових взаємовідносинах, є засновниками АО АСТРЄЯ . У посадових інструкціях, на які посилається відповідач, передбачається право представляти на підставі довіреностей інтереси підприємства у взаємовідносинах з іншими підприємствами, установами та організаціями з господарських та інших питань. Вимоги позивача засновані на договорі про надання правової (правничої) допомоги № 879 від 24.07.2019, укладеному КП Запоріжремсервіс з АО АСТРЄЯ , а не з Кучерявою Т.Ф. та Пасовою Т. Ф. особисто. За умовами п. 4.3 договору підставою для проведення розрахунків є акт приймання передачі наданих послуг, надання розшифровки до акту не передбачено. Рахунок на оплату був переданий відповідачу безпосередньо в кабінеті директора 27.09.2019, в день підписання угоди про припинення дії договору, разом з Актом наданих послуг № 2 від 27.09.2019, який підписаний відповідачем без заперечень. Аналогічним способом відповідачу передавався акт № 1 разом з рахунком, який був оплачений. За умовами п. 4.5 договору обов`язок з оплати настає з моменту підписання акту, не передбачено облік часу для оплати з моменту отримання рахунку. Щодо підрахування загальної суми послуг за актом, позивач зазначив, що вартість та опис послуг, що надавались в межах укладеного договору, встановлено в додатку № 1; загальна вартість послуг, вказаних в акті, складається за підсумком усіх наданих послуг, а не лише за представництво інтересів відповідача в суді.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством Запоріжремсервіс (Замовник, відповідач у справі) та Адвокатським об`єднанням Астрєя (Виконавець, позивач у справі) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 879 від 24.07.2019, згідно з умовами якого Замовник доручає, в Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити захист, представництво інтересів та надати інші види правової допомоги Замовнику (ст.ст. 1, 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язується оплачувати надану правову допомогу на підставі актів наданих послуг (п.1.1).

В п.п. 1.2.1 п. 1.2 визначено перелік та обсяг послуг із захисту, представництва інтересів та інших видів правової допомоги, що надаються за договором. У п.п. 4.1, 4.7 визначено, що розмір плати, яка підлягає перерахуванню виконавцю розраховується з узгодженої сторонами вартості послуг, зазначених у Додатку № 1 даного договору. Загальна сума договору складається зі всієї вартості фактично наданих послуг в період дії договору, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг та орієнтовно складає 99000,00 грн. без ПДВ.

Сторонами підписано Додаток № 1 до договору, в якому узгоджено вартість послуг в залежності від видів та характеру правової допомоги.

В розділі 3 договору визначено порядок надання послуг.

Відповідно до п. 4.3 договору підставою для розрахунків за надані послуги є Акти приймання-передачі наданих послуг підписуються сторонами щомісячно до кожного і 30-го числа наступного за звітним місяцем та виставлений рахунок. Обов`язок складення актів та виставлення рахунків покладається на Виконавця.

Оплата за договором здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання Акту приймання-передачі та отриманого від Виконавця рахунку. Платежі здійснюються Замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок виконавця (п.п. 4.4, 4.5).

В пункті 8.1 договору встановлено, що він діє до 31 грудня 2019 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання.

27.09.2019 сторонами підписано Додаткову угоду до договору про надання правової (правничої) допомоги № 879 від 24.07.2019 за якою сторони дійшли згоди припинити дію цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами за договором № 879 від 24.07.2019 було підписано Акти надання послуг № 1 від 31.07.2019 на суму 5050 грн. за послуги надані у липні 2019, Акт надання послуг №2 від 27.09.2019 на суму 18050 грн. за послуги надані Виконавцем протягом серпня - вересня 2019. АО Астрєя виставлено рахунки на оплату.

Надані послуги за актом № 1 від 31.07.2019 на суму 5050 грн. на підставі рахунку від 31.07.2019 оплачено КП Запоріжремсервіс за платіжним дорученням № 4017 від 05.08.2019.

У зв`язку із тим, що КП Запоріжремсервіс не здійснив оплату за надані позивачем послуги відповідно до Акту надання послуг №2 від 27.09.2019 на суму 18050 грн. у визначений договором строк, останній звернувся до господарського суду із позовом за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст.ст. 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77, статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 цього Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини (Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року), практику якого, згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ як джерело права, вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

В даному випадку для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, необхідною умовою є встановлення на підставі поданих доказів: чи мали місце господарські правовідносин між сторонами, чи надані послуги позивачем відповідачу, чи виник обов`язок відповідача щодо виконання грошового зобов`язання та, відповідно, наявності підстав для захисту порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду.

Із досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, слідує, що позивачем та відповідачем було укладено договір № 879 від 24.07.2019 про надання правової допомоги, сторонами підписано Акт надання послуг №2 від 27.09.2019 за вказаним договором на суму 18050 грн., за послуги надані Виконавцем протягом серпня - вересня 2019. В акті зазначені наступні надані послуги: послуги з правової (правничої) допомоги (послуги з юридичного консультування та юридичного представництва) представництво у 23-х судових засіданнях. Акт підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін. АО Астрєя виставлено рахунок-фактуру від 27.09.2019 на оплату 18050 грн.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ч. 2 ст. 67 та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України слідує, що сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За умовами договору, Замовник зобов`язався оплачувати надану правову допомогу на підставі актів наданих послуг (п.1.1); підставою для розрахунків за надані послуги є підписані сторонами Акти приймання-передачі наданих послуг та виставлений рахунок (п.4.3); оплата за договором здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання Акту приймання-передачі та отриманого від Виконавця рахунку (п.4.5).

Згідно з п. 2.1.9 договору Замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату наданих за договором послуг.

Таким чином, в даному випадку, підписаний сторонами Акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 27.09.2019 є підтвердженням погодженого сторонами обсягу та вартості наданих послуг та підставою для проведення розрахунків. Обов`язок оплатити послуги у визначений договором строк настає після підписання акту, договором також передбачено виставлення виконавцем рахунку, що було зроблено. Як вказує позивач, рахунок-фактура був переданий директору КП Запоріжремсервіс безпосередньо під час підписання Акту надання послуг № 2 від 27.09.2019.

Доводи відповідача щодо неотримання рахунку документально не підтверджені, копія рахунку, що був виставлений позивачем відповідачу, мітиться в матеріалах господарської справи. Акт надання послуг підписаний обома сторонами без зауважень, отже вартість наданих послуг відповідачу була відома та повинна була ним сплачена відповідно до п. 4.5 договору.

Доводи відповідача, що акт надання послуг був підписаний помилково, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо не викладення в акті детального опису наданих послуг, то, в даному випадку, такі вимоги не є обов`язковими до акту. В акті зазначено наступні надані послуги: послуги з правової (правничої) допомоги (послуги з юридичного консультування та юридичного представництва) представництво у 23-х судових засіданнях. Акт підписаний керівником відповідача без зауважень та скріплений печатками сторін. Опис послуг, які надавалися в межах договору та їх вартість, визначені в п. 1.2 договору та додатку № 1 до нього.

Враховуючи вищевказане, інші викладені у відзиві заперечення відповідача за наявності підписаного акту, є необґрунтованими.

Відповідач доказів виконання зобов`язання щодо оплати заявленої до стягнення суми заборгованості за надані за договором послуги не надав, позовні вимоги в цій частині не спростував.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 18050,00 грн. заборгованості з оплати наданих послуг є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені до стягнення з відповідача суми 487,60 грн. пені та суми 86,05 грн. 3% річних за період з 08.10.2019 по 04.12.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, позовні вимоги про стягнення процентів річних є обґрунтованими. Судом перевірено розрахунок 3% річних та визнано його правильним, тому вимоги в цій частині судом задовольняються.

У наведеному позивачем розрахунку для визначення розміру пені позивач застосовує облікову ставку НБУ, посилаюсь при цьому на приписи ст. 549 ЦК України.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із змісту ч. 1 ст.546, ч.1 ст.547 ЦК України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони виду правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

У статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та у ч.2 ст.343 ГК України законодавцем встановлено лише загальнообов`язкове обмеження розміру пені, яка може бути стягнута в певний період - не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня.

Укладений сторонами договір не містить умов щодо встановлення розміру пені за порушення Замовником зобов`язання з оплати наданих послуг, розмір штрафних санкцій за порушення даного виду зобов`язання законом також не визначено. Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені заявлено позивачем безпідставно, у задоволенні позову в цій частині вимог судом відмовляється.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 23-А, код ЄДРПРОУ 22144952) на користь Адвокатського об`єднання "АСТРЄЯ" (69118, м.Запоріжжя, вул.Космічна, буд. 118, кв.33, код ЄДРПОУ 43123321) суму 18050 (вісімнадцять тисяч п`ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, суму 86 (вісімдесят шість) грн. 05 коп. - 3% річних, суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва