Рішення

від 11.02.2020 по справі 909/1278/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1278/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Європейська Компанія "Ерго Іншуранс Се",

вул. Гележине Вілко, буд. 6А,м. Вільнюс, Республіка Литва,03507

в особі представника за довіреністю Алтабасова Богдана Леонідовича

адреса для листування: АДРЕСА_1 .

до відповідача: Спільне Українсько-Польське підприємство "Еко Міван"

вул. Галицька, буд.92,м.Рогатин,Івано-Франківська область,77000

про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 100 000, 00 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Алтабасов Б.Л., (довіреність б/н від 20.04.19 )-представник

Від відповідача: Іваськевич Ю.С., (ордер 050869 від 19.10.07 )-адвокат

ВСТАНОВИВ:

Європейська Компанія "Ерго Іншуранс Се" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Спільного Українсько-Польського підприємства "Еко Міван" про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 100 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Європейська компанія Ерго Іншуранс Се на підставі Страхового свідоцтва транспортних засобів №851-0550992 від 01.09.2016 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України Про страхування та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 09.01.2019. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2020 відкладено розгляд справи на 21.01.2020р. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2020 розгляд справи по суті відкладено на 11.02.2020.

02.01.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшло клопотання про долучення письмових пояснень ( вх. 16/20)

11.02.2020 представник позивача надав у судовому засіданні клопотання про долучення додаткового письмового пояснення. (вх. 2321/20)

Відповідач адресував суду письмові пояснення ( вх. 1330/20 від 27.01.2020) Вказані клопотання долучено до матеріалів справи .

Позивач позовні вимоги підтримав просить суд стягнути з СУПП "Єко-Міван" 100 000,00грн.

Відповідач проти позову заперечує, вказує, що позовні вимоги позивача необгрунтовані.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

10.01.2017р. на автодорозі М-06-Київ -Чоп, 550км. приблизно о 18 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . н ., працюючи на посаді водія Спільного Українсько Польського Підприємства ЕКО МІВАН , керуючи автомобілем марки MAN F2201 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку до м. Львова, при проїзді її ділянки на 0 км + 550 м, порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 вад 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями, а саме: п. п. 1.5; 2.3 (б, д); 11.4, які виразилися в тому, що він будучи неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, виконуючи маневр повороту ліворуч не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.3 ПДР України додаток 2, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, створив небезпеку для руху автомобілю марки ВАЗ 210994 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався йому на зустріч, внаслідок чого останній, застосував екстрене гальмування щоб уникнути зіткнення з автомобілем марки MAN F2201 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого його автомобіль в стані заносу виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди-зіткнення з автомобілем марки Mercedes-Benz R350 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , (реєстрація республіки ЛИТВА) під керуванням громадянина Литви ОСОБА_5 .

18 січня 2018 року Пустомитівським районним судом Львівської області винесено вирок; згідно якого водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального злочину передбаченого ч.1 с 286 Кримінального Кодексу України.

Зазначений вирок не був оскаржений та набрав законної сили.

Станом на день дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Mercedes-Benz R350 , реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстрація республіки ЛИТВА), був застрахований у Європейській Компанії "Ерго Іншуранс Се згідно страхового свідоцтва транспортних засобів (договір КАСКО) № 851-0550992 від 01 вересня 2017 року (далі - Договір страхування) .

З метою визначення розміру збитку заподіяного автомобілю марки Mercedes-Benz R350 , реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачем проведено експертне автотоварознавче дослідження. Відповідно до Висновку №5475 вад 27.03.2017р. розмір відновлювальїюго ремонту автомобіля Mercedes-Benz R350 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає: 505 533,44 грн.

Позивачем було визначено вартість залишків автомобіля Mercedes-Benz R350 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до висновку про остаточну вартість транспортного засобу від 11.04.2017 року вартість залишків складає 2 301,00 євро.

У зв`язку із пошкодженням застрахованого автомобіля марки Mercedes-Benz R350 , реєстраційний номер НОМЕР_1 позивач на підставі розрахунку суми страхового відшкодування 24 квітня 2017 року здійснив виплату страхового відшкодування, власнику транспортного засобу Mercedes-Benz R350 , реєстраційний номер НОМЕР_1 на загальну суму 5 899,00 євро, еквівалент в національній валюті становить 168 703,73 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Mаn F 2201, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було забезпечено у ПрАТ СК "УНІКА" за полісом АІ/9565032, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000,00 грн. . 27 вересня 2018р. позивач звернувся до ПрАТ СК УНІКА з претензією про врегулювання збитків. ПрАТ СК УНІКА , листом вих № 7882 від 10.10.2018р. повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування. Після отримання відмови ПрАТ СК УНІКА , позивач з метою досудового врегулювання та відшкодування завданих збитків, 22.10.2018 року звернувся з претензією до СУПП "Еко Міван".

Листом від 05.11.18року СУПП "Еко Міван" відмовився відшкодувати збитки посилаючись на те, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність була застрахована ПрАТ СК УНІКА .

19.12.2018 року Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення розміру шкоди з ПрАТ СК УНІКА та СУПП"Еко Міван" солідарно. 15.04.2019р. до Господарського суду м. Києва позивачем було надано уточнену позовну заяву, відповідно до змісту заяви уточнювалися вимоги по розміру стягнення з ПрАТ СК УНІКА -100 000,00 гривень (ліміт відповідальності за укладеним договором/полісом страхування АІ/9565032), 68 703,73 гривні з СУПП "Еко Міван" так як розмір завданої шкоди перевищував ліміт укладеного договору/полісу страхування. 22.05.2019р. Господарським судом м. Києва було прийнято рішення по справі, а саме, позовні вимоги було задоволено частково: в стягненні з ПрАТ СК УНІКА - 100 000,00грн. було відмовлено, та задоволено позовні вимоги щодо стягнення з СУПП "Еко Міван" розміру шкоди в сумі 68 703,73грн. Вказане рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили.

01.08.2019р. СУПП "Еко Міван" виконано рішення суду та перераховано на рахунок Позивача суму у розмірі 2 458,71 евро.

Позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з СУПП "Еко Міван" 100 000,00грн. відшкодування шкоди.

Так, 24.09.2019 року з метою досудового врегулювання позивач звернувся з претензією до відповідача, яка залишена відповідачем без задоволення.

Предметом розгляду у даній справі є вимога Европейської компанії "Ерго іншуранс се" про стягнення з відповідача суми виплаченого позивачем страхового відшкодування потерпілій особі, якій було завдано шкоди в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, у відповідності до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Положеннями ст. ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за Полісом на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

В силу приписів п. 35.1 ст. 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

З огляду на наведене, для отримання страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов`язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1. ст. 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Враховуючи положення ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страховик зобов`язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За змістом пункту 37.1.4. ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З вищевикладеного випливає, що здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування, до нового кредитора, в порядку приписів ст. 514 ЦК України, переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували у останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 Законом права на відмову у виплаті страхового відшкодування у разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17).

Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується, зокрема, з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) в порядку, визначеному ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Як було зазначено, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки " Mercedes-Benz R350 , реєстраційний номер НОМЕР_1 сталася 10/01/ 2017 . Відтак, або потерпіла особа до заміни її новим кредитором, або позивач, як новий кредитор, з метою реалізації свого права на отримання страхового відшкодування за Полісом, повинен був в строк до 10.01.2018 подати страховику за полісом заяву на виплату страхового відшкодування, однак відповідна заява була подана до відповідача лише 22.10.2018. поза межами річного строку.

Відповідно до ст. 11 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно п. 55.1, 55.2, 55.3 ст. 55 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з метою організації обміну інформацією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.

Оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. Користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.

Користування інформацією обмеженого доступу здійснюється на безоплатній основі страховиками та МТСБУ, а також органами державної влади відповідно до їх компетенції, яка встановлена законом.

З наведеної норми слідує, що кожна особа має можливість скористатись ресурсами Централізованої бази даних МТСБУ, яка є загальнодоступною, та отримати відомості про чинні та припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.

А отже, після відшкодування шкоди потерпілій особі, позивач мав можливість скористатись ресурсами зазначеної бази та встановити в якого страховика на момент вчинення ДТП було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля MAN F2201, та як наслідок своєчасно звернутися із заявою про виплату страхового відшкодування. Відтак, посилання позивача на те, що пропуск річного терміну звернення до відповідача був обумовлений розглядом справи Пустомильським районним судом Львівської області щодо визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального злочину згідно ст. 286 ККУ є безпідставними.

За таких обставин, оскільки заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 100 000,00 грн. позивачем направлено відповідачу лише 22.10.2018,, тобто з пропуском річного строку, суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17212/18 від 22.05.2019 встановив, що відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу Mercedes-Benz R350 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , має нести СУПП "Еко Міван ", як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав технічних ушкоджень, в розмірі, що перевищує ліміт відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/09565032.

З СУПП "Еко-Міван" стягнуто 68703,73грн. - розмір завданої шкоди внаслідок ДТП, що перевищує ліміт відповідальності за полісом ОСЦПВ № АІ 9565032.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Верховного суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц

Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З огляду на вказане суд погоджується з доводами відповідача, який заперечував проти відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій страхового відшкодування, оскільки вважав, що саме на третю особу як страховика відповідача покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.02.2020

Суддя Шкіндер П.А.