Рішення

від 20.01.2020 по справі 910/14324/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа № 910/14324/18

За позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43)

до Приватного підприємства "Компанія Енерджи" (02660, м. Київ, пр-т. Визволителів, буд. 3);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Станфорд Груп" (02125, м. Київ, пр-т. Визволителів, буд. 3)

про визнання недійсним договору

В межах справи № 910/8635/18

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гінкстон"

до Приватного підприємства "Компанія Енерджи"

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Ігнатенко М.В. - представник

Від відповідача 1 не з`явились

Від відповідача 2 не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/8635/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гінкстон" про банкрутство Приватного підприємства "Компанія Енерджи" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.08.2018.

Акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Компанія Енерджи" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Станфорд Груп" про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підставі для визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) № 11-07/18 від 18.07.2018.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2018 (суддя Чинчин О.В.) відкрито провадження у справі № 910/14324/18.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.2018 справу № 910/14324/18 за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк" до Приватного підприємства "Компанія Енерджи" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Станфорд Груп" про визнання недійсним договору передати за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи № 910/8635/18 про банкрутство Приватного підприємства "Компанія Енерджи".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2019 справу № 910/14324/18 за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк" до Приватного підприємства "Компанія Енерджи" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Станфорд Груп" про визнання недійсним договору прийнято до розгляду в межах справи № 910/8635/18 про банкрутство Приватного підприємства "Компанія Енерджи". Підготовче засідання призначено на 13.05.2019.

13.05.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна Приватного підприємства "Компанія Енерджи" арбітражного керуючого Пісної Д.В. про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.05.2019 відкладено розгляд справи на 27.05.2019.

17.05.2019 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача 2 на позовну заяву.

У судових засіданнях 27.05.2019 та 03.06.2019 оголошувались перерви.

31.05.2019 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзив.

05.06.2019 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення відповідача 2 на відповідь на відзив, а також клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2019 задоволено клопотання відповідача 2 та зупинено провадження у справі № 910/14324/18 за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк" до Приватного підприємства "Компанія Енерджи" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Станфорд Груп" про визнання недійсним договору до набрання законної сили рішенням у справі № 910/13090/18 за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Станфорд Груп" до Акціонерного товариства "ОТП Банк" про стягнення 1 888 888 грн. 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ОТП Банк" задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.06.2019 скасовано, справу № 910/14324/18 направлено для розгляду до Господарського суду м. Києва.

Матеріали справи № 910/14324/18 повернуто до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2019 розгляд справи призначено на 02.12.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 розгляд справи відкладено на 16.12.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено позов Акціонерного товариства "ОТП Банк" до Приватного підприємства "Компанія Енерджи" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Станфорд Груп" про визнання недійсним договору в межах справи № 910/8635/18 до судового розгляду по суті на 20.01.2020.

У судовому засіданні 20.01.2020 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства "ОТП Банк" до Приватного підприємства "Компанія Енерджи" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Станфорд Груп" про визнання недійсним договору Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2017 року між Приватним підприємством Компанія Енерджи (далі - відповідач 1) та Акціонерним товариством ОТП Банк (далі - позивач) був укладений Договір про надання банківських послуг № СК 17-099/28-2.

У відповідності до п. 10 Кредитного договору Банк надав Клієнту Банківську послугу - кредитну лінію та овердрафт (п.п.28.1., 28.2 Кредитного договору). П. 34 Кредитного договору встановлено, що Ліміт зобов`язання - Генеральний ліміт становить 13 000 000,00 (тринадцять мільйонів) гривень. Строк виконання зобов`язань, Генеральний строк - до 31 травня 2020 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між відповідачем 1 та позивачем було укладено Договір застави (іпотеки) № РL 17-125/28-2 від 16.05.17, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., зареєстрований в реєстрі за № 613, заборона зареєстрована в реєстрі за № 614. Відповідно до п. 25 Договору іпотеки предметом іпотеки є: нежитлові приміщення -літера А: будівля офісно-складського приміщення, загальною площею 1 691,5 кв.м.; літера Б: складське приміщення, загальною площею 2 267,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вулиця Залізнична, 172, заставною вартістю - 14 417 917,00 грн. та предмет застави - обладнання (основні засоби), а саме: автомобільні ваги вантажопід`ємністю 90 тон; резервуар для води; трансформаторна підстанція ПВ-10 та В відгалуження в сторону ТП-589 ТП10/0 ИИВ-100 № 589; стрілочний перевод Р55 №73 під`їзної залізничної колії 15 м.п., під`їзна залізнична колія - 160 м.п., розвантажувально-навантажувальна підвищена естакада - 124 м.п., що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вулиця Залізнична, 172; заставна вартість - 737 083,00 грн.

Відповідач 1 порушив умови Кредитного договору та не сплатив належні до сплати суми Кредиту та відсотків як за Банківською послугою - Кредитною лінією, так і за Банківською послугою - Овердрафт. Тобто своїх зобов`язань із своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав, внаслідок чого, станом на 21.02.2018, за ним утворилася заборгованість з повернення кредитних коштів у сумі 12 407 035,99 грн., заборгованість за процентами в розмірі 972 972,76 грн. та заборгованість по пені в сумі 769 049, 40 грн.

24 липня 2018 року у справі № 910/2723/18 Господарським судом м. Києва було ухвалено рішення про задоволення позовних вимог Банку у повному обсязі, а саме: стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 12 407 035 грн. 99 коп. заборгованості по кредиту, 972 972 грн. 76 коп. заборгованості по відсоткам, 769 049 грн. 40 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 212 235 грн. 87 коп.

Під час розгляду судової справи № 910/2723/18, а саме: 19.07.2018 відбулося часткове погашення заборгованості за рахунок предмету іпотеки, переданого Боржником за Договором застави (іпотеки) № РL 17-125/28-2 від 16.05.17, у розмірі 13 825 000,00 грн. Зазначені кошти були направлені на часткове погашення заборгованості по Кредитному договору (як по кредитній лінії, так і по овердрафту).

Банк реалізував своє право та задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно - предмет іпотеки, за АТ ОТП БАНК , стало відповідне застереження в Договорі іпотеки , що підтверджується витягом № 130940189 від 16.07.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до п. 15 Договору іпотеки Банк може задовольнити забезпечені іпотекою за Договором Іпотеки боргові зобов`язання шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Сторони встановлюють, що положення цього пункту, разом з іншими положеннями Договору Іпотеки, являють собою окремий договір (правочин) про передачу Іпотекодавцем права власності на Предмет іпотеки Банку в рахунок виконання Боргових зобов`язань.

В силу зазначеного в цьому пункті, Іпотекодавець здійснює передачу Банку під відкладальною обставиною (умовою), а Банк набуває право власності щодо Предмета іпотеки за вартістю Предмета іпотеки, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки Предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, якщо Сторони письмово не домовляться про іншу вартість.

Відповідно до Звіту про оцінку майна № 158-04-18 від 24.04.2018 оцінювача - Приватного підприємства Тасадор , величина ринкової вартості об`єкта оцінки станом на дату оцінки, з округленням до тисяч гривень без ПДВ становить 13 825 000,00 грн.

Передача іпотекодавцем Банку прав власності на Предмет іпотеки вважається такою, що відбулася, і Банк вважається таким, що став власником Предмета іпотеки, з дати надання/направлення Банком письмового повідомлення Іпотекодавцю про набуття Банком права власності на Предмет іпотеки, суттєво за формою, що наведена в пункті 21 Договору Іпотеки. Сторони встановлюють, що Договір іпотеки є достатньою правовою підставою для здійснення будь-якої реєстрації, у випадку необхідності, прав Банку щодо Предмету іпотеки. З моменту набуття права власності Банку на Предмет іпотеки сума Боргових зобов`язань зменшується на вартість предмета іпотеки, що визначена в Повідомленні про набуття.

Іпотекодавець зобов`язаний виконати всі вимоги, встановленні чинним законодавством України та Договором Іпотеки, вимоги, що підлягають застосуванню при здійсненні передачі права власності, а також здійснити всі інші дії, необхідні для повної реалізації Банком своїх прав за Договором Іпотеки. Передача Банку прав власності на Предмет іпотеки здійснюється в силу та на підставі Договору Іпотеки, і не вимагає в подальшому підтвердження будь-якою додатковою угодою Сторін або будь-яким іншим чином.

Сторони домовились, що здійснення Банком права позасудового врегулювання, що передбачене цим пунктом, можливе лише за обставини, що Банком було надано/направлено Повідомлення про порушення, проте Клієнтом/Іпотекодавцем не було виконано/задоволено протягом 30 (тридцяти) календарних днів Боргових зобов`язань в повному обсязі.

18 липня 2018 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 11-07/18.

Відповідно до п. 1.1. Договору цесії Первісний кредитор відступає Новому кредитору своє право вимоги боргових зобов`язань в розмірі 18 054 261 гривня 76 коп., що виникли на підставі договору застави (іпотеки) № РL 17-125/28-2 від 16.05.2017, рішення приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42068138 та ч. 3 ст. 37 Закону України Про іпотеку до Публічного акціонерного товариства ОТП Банк , а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора, як сторону в Борговому зобов`язані, та приймає (набуває) право вимоги оплати боргу в розмірі 18 054 261 гривня 76 коп.

Згідно п. 1.2. Договору цесії за визначеним в пункті 1.1. Договором, сума заборгованості Боржника перед Первісним кредитором, яка Первісним кредитором відступається (передається), а Новим кредитором набувається складає: 18 054 261 гривня 76 коп.

Пунктом 1.3. Договору цесії передбачено, що всього за відступлення права вимоги за даним Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору 18 054 261 гривня 76 коп.

У п. 1.5. Договору цесії закріплено, що розрахунок між Новим кредитором та Первісним кредитором за цим Договором здійснюється шляхом безготівкового перерахунку Новим кредитором суми, вказаної в п. 1.3. цього Договору, на поточний рахунок Первісного кредитора, вказаний в цьому Договорі в строк до 18 липня 2019 року включно. Сторони вправі провести залік однорідних зустрічних вимог по взаємним зобов`язанням.

Відповідно до п. 13 Договору застави (іпотеки) № Р L 17-125/28-2 від 16.05.17 - Права іпотекодавця - передавати (відступати, здійснювати заміну сторони) будь-які права та/або зобов`язання за Договором Іпотеки будь-якій(им) третій(м) особі(ам) виключно (лише) за умови (обставини) отримання попередньої письмової згоди (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) Банку на це.

Згідно пункту 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, укладаючи Договір іпотеки Позивач і Відповідач 1 дійшли домовленості (згоди) щодо усіх його умов.

Пунктом 19 Договору застави закріплено, що підписанням Договору Застави Сторони підтверджують, що укладення Договору Застави відповідає вільному волевиявленню Сторін, жодна з Сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору Застави, права та обов`язки Сторін, інші умови Договору Застави), та умови Договору Застави є взаємовигідними для кожної із Сторін. Іпотекодавець приймає на себе ризик виконання умов Договору Застави при істотній зміні обставин, якими керувались Сторони при укладанні Договору Іпотеки.

Договір Застави може бути змінений та/або доповнений за взаємною згодою Сторін шляхом укладення та нотаріального посвідчення додаткової/угоди/договору/правочину до нього.

Таким чином, Договір іпотеки дійсний, зміни до нього не вносилися, він не був визнаний в судовому порядку недійсним, а тому є обов`язковим для виконання як Відповідачем 1, так і Позивачем.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні унормовані статтею 512 ЦК України, в силу якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Як визначено пунктом 3 частини 1 статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору певну грошову суму замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб`єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов`язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо інше не суперечить договору та не заборонено законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом

Відповідно, як підтверджує Договір іпотеки, а саме: його пункт 13, Позивач і Відповідач 1 встановили, що передавати (відступати, здійснювати заміну сторони) будь-які права та/або зобов`язання за Договором Іпотеки допускається виключно (лише) за умови (обставини) отримання попередньої письмової згоди (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) Банку на це.

Тобто передача права вимоги, належної Відповідачеві 1, можлива лише за умови отримання письмової згоди від Боржника (Позивача).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач такої згоди відповідачу 1 не надавав.

Таким чином, оскільки п. 13 Договору іпотеки встановлено заборону на вчинення вказаної вище дії без попередньої письмової згоди на те позивача та за відсутності такої згоди відповідач 1 не мав прав на укладання Договору відступлення права вимоги (цесії) № 11-07/18 від 18 липня 2018 року з відповідачем 2.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що Договір цесії, вчинений Відповідачем 1 разом із Відповідачем 2 без попередньої письмової згоди на те Позивача та за відсутності такої згоди, порушує права і законні інтереси Позивача та суперечить вимогам чинного законодавства України, що відповідно є підставою для визнання Договору цесії недійсним у відповідності до статей 203, 215 ЦК України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.01.2018 у справі № 910/7038/17.

Крім того, судом встановлено, що договір цесії, відповідно до якого Відповідач 1 відступив Відповідачу 2 своє право вимоги боргових зобов`язань, що виникли на підставі договору застави (іпотеки) № РL 17-125/28-2 від 16.05.17, не був нотаріально засвідчений, а укладений в простій письмовій формі.

Статтею 220 ЦК України передбачено наступне: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно із п. 1 ст. 18 Закону України Про іпотеку Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 208 ЦК України правочин (угода) між юридичними особами укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

А нормами статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання. право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на те, що предметом спірного договору цесії були права вимоги за договором іпотеки, суд дійшов висновку, що вказаний договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що договір відступлення права вимоги (цесії) № 11-07/18 від 18.07.2018 вчинений між відповідачем 1 та відповідачем 2 без попередньої письмової згоди на те позивача - Акціонерного товариства "ОТП Банк", відсутність такої згоди порушує права і законні інтереси позивача та суперечить вимогам чинного законодавства України, а також враховуючи, що спірний договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню, однак був укладений в простій письмовій формі, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання його недійсним у відповідності до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 129, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) № 11-07/18 від 18.07.2018, укладений між Приватним підприємством "Компанія Енерджи" (ідентифікаційний код 36602036) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станфорд Груп" (ідентифікаційний код 41110525)

3. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Компанія Енерджи" (02660, м. Київ, пр-т. Визволителів, буд. 3; ідентифікаційний код 36602036) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Станфорд Груп" (02125, м. Київ, пр-т. Визволителів, буд. 3; ідентифікаційний код 41110525) на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; ідентифікаційний код 21685166) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна боржника.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.01.2020

Суддя П.П. Чеберяк