Рішення від 28.01.2020 по справі 910/11158/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2020Справа № 910/11158/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Право" (відповідач 1);

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (відповідач 2);

про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Вербицька В.М., адвокат, ордер серії КС 494010 від 27.12.19;

Від відповідача 1: не з`явилися;

Від відповідача 2: Саламов О.В., довіреність № 2434-03/549 від 17.09.19.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я", ТОВ "Реал-Право" та Міністерства про визнання недійсним свідоцтва України від 10.07.2014 № 188498 на знак для товарів і послуг, власником якого є ТОВ "Реал-Право" відносно товарів 5 класу МКТП; зобов`язання Міністерства внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання повністю недійсним свідоцтва України від 10.07.2014 № 188498 на знак для товарів і послуг, власником якого є ТОВ "Реал-Право" щодо товарів 5 класу МКТП та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність"; визнання відсутнім права товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я" на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 10.07.2014 № 188498 на знак для товарів і послуг в період з 07.02.2014 по 07.07.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 10.07.2014 № 188498 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар, а саме щодо позивача, який з 2007 року та станом на дату подання позову у справі здійснює виробництво та реалізацію товару (лікарського засобу) з нанесенням на його упаковку позначення "АТРОГРЕЛ".

У розгляді справи місцевим господарським судом позивач відмовився від позову в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я" про визнання відсутнім права названого Товариства на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 10.07.2014 № 188498 в період з 07.02.2014 по 07.07.2017, провадження у справі № 910/11158/17 в частині позовних вимог до названого Товариства просив закрити.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у задоволенні позову ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 (ухваленою у новому розгляді справи) рішення місцевого господарського суду у справі № 910/11158/17 скасовано; ухвалено нове рішення про задоволення позову; визнано недійсним повністю свідоцтво України від 10.07.2014 № 188498 на знак для товарів і послуг, власником якого є ТОВ "Реал-Право"; зобов`язано Міністерство внести зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг стосовно визнання повністю недійсним свідоцтва України від 10.07.2014 № 188498 на знак для товарів і послуг, власником якого є ТОВ "Реал-Право", та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність". Стягнуто з ТОВ "Реал-Право" на користь ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" 8000,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Право" задоволено частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 зі справи № 910/11158/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 26.09.2019 вказував, що судам у вирішенні даного спору, насамперед, належало встановити визначені законом підстави застосування абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону та з`ясувати, чи існують підстави для застосування до спірних правовідносин приписів абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону (з огляду на абсолютність визначеного ним критерію для відмови у наданні правової охорони), на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2018 року, справа № 910/11158/17 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2019 року прийнято справу до свого провадження суддею Мандриченком О. В. підготовче засідання призначено на 14.11.2019 року.

Через відділ діловодства суду 13.11.2019 року від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 ГПК у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Жодних доказів на підтвердження того, що необхідність зміни підстав позову виникла у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи, позивачем суду надано не було.

Враховуюче те, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна підстав позову не допускаються, судом було відмовлено у клопотанні позивача про зміну підстав позову.

Через відділ діловодства суду 14.11.2019 р. від представника позивача надійшло клопотання про призначення експертизи у сфері інтелектуальної власності. Судом відхилене зазначене вище клопотання, оскільки у матеріалах справи вже міститься висновок експерта, а позивачем не обґрунтовано неможливості вирішення спору без призначення ще однієї експертизи у сфері інтелектуальної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 року змінено найменування відповідача 2 у справі Міністерство економічного розвитку і торгівлі на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.11.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/11158/17 до судового розгляду по суті на 05.12.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 відкладено слухання справи по суті до 14.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 відкладено слухання справи по суті до 28.01.2020 р.

Під час розгляду спору по суті 28.01.2020 р. позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 28.01.2020 р. проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідач 1 у судове засідання 28.01.2020 не з`явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвала була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача 1 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" з 2007 року здійснює виробництво й реалізацію лікарського засобу під назвою "АТРОГРЕЛ" із нанесенням на його упаковку комбінованого позначення "АТРОГРЕЛ", що підтверджується:

- довідкою від 29.06.2017 № 21/2-1692, яка свідчить про кількість виробленого та реалізованого лікарського засобу, маркованого торгівельною маркою "АТРОГРЕЛ";

- реєстраційним посвідченням міністерства охорони здоров`я України на лікарський засіб "АТРОГРЕЛ" від 03.07.2017 № UA/6567/01/01, витягом з аналітичної нормативної документації та змінами до них, в якій затверджено маркування упаковки, а також інструкцією для медичного застосування препарату "АТРОГРЕЛ";

- реєстраційним посвідченням міністерства охорони здоров`я України на лікарський засіб "АТРОГРЕЛ" від 12.07.2012 № UA/6567/01/01, витягом з методів контролю якості лікарського засобу, в яких затверджено маркування упаковки та інструкцією для медичного застосування препарату;

- реєстраційним посвідченням міністерства охорони здоров`я України на лікарський засіб "АТРОГРЕЛ" від 25.05.2017 № UA/6567/01/01, текстом маркування до реєстраційного посвідчення та інструкцією для медичного застосування препарату;

- договорами на поставку лікарських засобів, серед яких - лікарський засіб, маркований торгівельною маркою "АТРОГРЕЛ" з додатковими угодами, специфікаціями та розхідними накладними;

- договорами на розміщення та виготовлення інформаційно-рекламних послуг;

- витягами з "Компедиум - лікарські препарати" за 2007-2016 роки, видавництва Маріон.

Так позивач зазначає про тривале та безперервне виробництво лікарського засобу з нанесенням на його упаковку позначення "АТРОГРЕЛ" в період з 2007 по 2017 рік.

07.02.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров`я" було подано заявку № m 2014 01761 на комбіноване позначення "АТРОГРЕЛ" для товарів 05 класу МКТП, а 10.07.2014 отримано свідоцтво України № 188498 на знак для товарів і послуг "АТРОГРЕЛ" (далі - оскаржуване свідоцтво).

У подальшому право власності на знак для товарів і послуг за цим свідоцтвом перейшло до ТОВ "Реал-Право".

17.02.2017 позивач звернувся до Міністерства із заявкою на реєстрацію комбінованого позначення "АТРОГРЕЛ" (заявка № m 2017 03283).

Проте, у реєстрації знака йому було відмовлено, оскільки заявлене комбіноване позначення є схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема, зі словесним позначенням "Атрогрел" та з комбінованим знаком "Атрогрел", раніше поданим на реєстрацію та раніше зареєстрованим в Україні за товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я", з наступною передачею права ТОВ "Реал-Право".

На думку позивача, знак за свідоцтвом України від 10.07.2014 № 188498 є схожим зі словесним позначенням "АТРОГРЕЛ", яке він (позивач) використовує під час маркування товару (лікарських засобів); наведене й стало підставою для звернення з позовом у даній справі.

Відповідно до наявного у матеріалах справи висновку експерта Жили Б.В. від 20.11.2017 № 112 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності:

- для таких товарів 05 класу МКТП, як (наведено перелік) елемент у вигляді позначення "Атрогрел" у комбінованому знаку для товарів і послуг за оскаржуваним свідоцтвом є схожим настільки, що його можна сплутати з позначенням "АТРОГРЕЛ", яке з 2007 року використовує позивач при маркуванні відповідного лікарського засобу;

- станом на 07.02.2014 - дату подання заявки m 2014 01761 стосовно таких товарів 05 класу МКТП, як (наведено перелік) знак за оскаржуваним свідоцтвом є таким, що може ввести в оману щодо особи виробника, а саме може викликати помилкове враження як про пов`язаність вказаних товарів 05 класу МКТП з діяльністю позивача, так і про пов`язаність особи, яка виробляє вказані товари 05 класу МКТП, з позивачем, зокрема про наявність тісних ділових зв`язків між обома особами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (стаття 418 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 494 ЦК України).

Постанова Верховної Ради України від 23.12.1993 № 3771-XII "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Постанова № 3771):

- свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки (пункт 3).

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (в редакції, чинній станом на момент подачі заявки № m201401761 від 07.02.2014, далі - Закон):

- правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом; обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг (пункти 1 та 4 статті 5);

- згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу (абзац п`ятий пункту 2 статті 6);

- свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб (стаття 19).

Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, які затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116:

- до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов`язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача (пункт 4.3.1.9).

Причиною спору в даній справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсним свідоцтва України від 10.07.2014 № 188498 на знак для товарів і послуг щодо товарів 05 класу МКТП; задоволення похідної позовної вимоги щодо зобов`язання Міністерства внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Верховний Суд у своїй постанові від 26.09.2019 у справі № 910/11158/17, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, вказував, що, першочерговим у розгляді даної справи є вирішення питання щодо того, чи існують підстави для застосування до спірних правовідносин приписів абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

В обґрунтування позову позивач посилався на приписи абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону (в редакції, чинній станом на момент подачі заявки № m201401761 від 07.02.2014), відповідно до якої згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Згідно зі статтею 19 Закону свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

За приписами абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону № 3689 згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Відповідно до пункту 4.3.1.9 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, які затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116, до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов`язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

Абзацом другим пункту 3 статті 6 Закону передбачено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

Обставини, зазначені в абзаці п`ятому пункту 2 статті 6 Закону № 3689 та в абзаці другому пункту 3 цієї ж статті Закону, є самостійними підставами для відмови в наданні правової охорони.

При цьому наведений припис абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону № 3689 є абсолютним критерієм для відмови в наданні правової охорони та стосується виключно змісту самого заявленого на реєстрацію позначення (його власної видимої оманливості), тоді як можливість сплутування з іншими раніше зареєстрованими або заявленими на реєстрацію знаками інших осіб як відносний критерій та наслідки цього (зокрема, щодо можливості введення в оману) мають правове значення при застосуванні пункту 3 статті 6 та пункту 5 статті 16 Закону № 3689.

Таким чином, посилаючись в обгрунтування своїх позовних вимог на приписи абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону, які стосуються виключно змісту самого заявленого на реєстрацію позначення (його власної видимої оманливості), а не можливості введення в оману внаслідок сплутування з іншими раніше зареєстрованими або заявленими на реєстрацію знаками інших осіб, позивачем було не вірно обрано правову норму і спосіб захисту порушеного права, оскільки підстави для застосування до спірних правовідносин приписів абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону відсутні.

Також суд відзначає, що позивач не має жодних реєстрацій на знак "АТРОГРЕЛ" або раніше поданих заявок на їх реєстрацію, тобто не має жодних раніше набутих законних прав на таке або схоже позначення, а відтак у позивача відсутні будь-які охоронювані законом права на позначення "АТРОГРЕЛ".

Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" про визнання недійсним свідоцтва України від 10.07.2014 № 188498 на знак для товарів і послуг судом відхиляються. Також не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання відповідача 2 внести зміни до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним оскаржуваного свідоцтва та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність", оскільки є похідною від позовної вимоги про визнання такого свідоцтва недійсним, в задоволенні якої судом відмовлено.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача зважаючи на відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.02.2020 р.

Суддя О.В. Мандриченко