Рішення

від 14.02.2020 по справі 910/17489/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2020Справа № 910/17489/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ

до Товариства з обмеженою відповідальністю МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ

про стягнення 167 253,35 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 167 253,35 грн, з яких 75 272,98 грн - сума основного боргу, 63 924,93 грн - розмір завданих збитків, 4 251,96 грн - штраф 2%, 8 447,79 грн - 3 % річних, 15 355,69 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставки № 01/01-1 від 01.01.2017 здійснив 100% передоплату товару згідно виставленого відповідачем рахунку, проте відповідач поставив товар лише частково, чим порушивши встановлені наведеним договором строки поставки, що, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача штрафу, 3% річних, інфляційних втрат, а також завданих позивачу збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17489/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/17489/19.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 про відкриття провадження у справі № 910/17489/19.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ (далі - позивач, ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ (далі - відповідач, ТОВ МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ ) про стягнення 167 253,35 грн, з яких 75 272,98 грн - сума основного боргу, 63 924,93 грн - розмір завданих збитків, 4 251,96 грн - штраф 2%, 8 447,79 грн - 3 % річних, 15 355,69 грн - інфляційні втрати.

Позивач (ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ ) в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне:

- між ТОВ МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ (постачальник) та ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ (покупець) було укладено Договір поставки № 01/01-1 від 01.01.2017 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, вказаний у специфікації (Додаток до даного Договору), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його. Оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати загальної вартості товару, вказаної у специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника протягом п`яти банківських днів з дня підписання сторонами специфікації (п. 2.2 Договору);

- ТОВ МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ 06.06.2017 виставило ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ рахунок на оплату по замовленню № 1704 на загальну суму 212 598,04 грн з ПДВ;

- 08.06.2017 ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ оплатило вказаний рахунок на загальну суму 212 598,04 грн, що підтверджується банківською випискою від 27.11.2019;

- враховуючи п. 3.2 Договору, ТОВ МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ зобов`язано було поставити ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ товар протягом 10 робочих днів з моменту здійснення покупцем оплати вартості товару, тобто у строк до 22.06.2017 включно;

- проте, як стверджує позивач, ТОВ МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ допустило порушення умов Договору та здійснило часткову поставку оплаченого ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ на загальну суму 137 325,06 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2003-03 від 20.03.2018 на суму 104 595,24 грн та № 2803-02 від 28.03.2018 на суму 32 729,82 грн;

- 22.08.2019 ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ направило ТОВ МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ вимогу № 22-08 від 22.08.2019 щодо повернення суми попередньої оплати, претензія була отримана останнім 12.09.2019 року, проте залишена без задоволення та без відповіді;

- керуючись приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що станом на момент звернення з позовом до суду, у ТОВ МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ виник обов`язок перед ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 75 272,98 грн за непоставлений товар;

- ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ вважає, що згідно п. 6.2 Договору ТОВ МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ зобов`язано сплатити на користь ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ штраф у розмірі 2% від вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 4 251,96 грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - 15 335,69 грн інфляційних втрат за період з липня 2017 року по жовтень 2019 року, 8 447,79 грн 3% річних за періоди з 23.06.2017 по 20.03.2018, з 21.03.2018 по 28.03.2018 та з 29.03.2018 по 01.12.2019;

- крім того, ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ вважає, що ТОВ МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ зобов`язано на підставі ст. 224 ГК України відшкодувати збитки в розмірі 63 924,93 грн, оскільки, у зв`язку з невиконанням ТОВ МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ своїх зобов`язань, позивач був змушений звернутись до Приватного підприємства КОМІНВЕНТ ПЛЮС для отримання необхідних товарів на загальну суму 139 197,91 грн, що призвело до понесення позивачем додаткових витрат та отримання збитків.

Відповідач (ТОВ МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ ) відзив на позовну заяву та докази, які спростовують доводи позивача, у встановлений судом строк не подав та не надіслав.

2. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статей 11, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки № 01/01-1 від 01.01.2017 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи вищевказане, договір купівлі-продажу є складним зобов`язанням, що складається з двох поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому продавець повинен передати майно, а покупець наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому покупець зобов`язаний оплатити переданий товар, а продавець має право вимагати від покупця відповідної оплати.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1-3 статті 13 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із стст 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Оцінка аргументів учасників справи.

01.01.2017 між ТОВ МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ (постачальник, відповідач) та ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ (покупець, позивач) був укладений Договір поставки № 01/01-1 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, вказаний у специфікації (Додаток до даного Договору), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його. Найменування, асортимент (сортамент) кількість та вартість товару, що постачається, вказуються у відповідних специфікаціях, які складаються окремо на кожну партію товару та становлять невід`ємну частину даного Договору (п. 1.2 Договору).

Умовами Договору передбачено:

- оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати загальної вартості товару, вказаної у специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника протягом п`яти банківських днів з дня підписання сторонами специфікації (п. 2.2);

- передача та поставка товару здійснюється постачальником покупцю на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також інших особливостей, що випливають із його умов (п. 3.1);

- термін поставки товару складає 10 робочих днів, якщо в специфікації (Додаток № 1 до даного Договору) не вказаний інший термін поставки, та розраховується з дня наступного за днем здійснення покупцем оплати вартості товару на умовах, визначених у пункті 2.2 Договору (п. 3.2);

- право власності на товар та ризик його випадкового знищення або пошкодження переходить з моменту отримання товару уповноваженим на то представником покупця, що підтверджується видатковою накладною, підписаною повноважними представниками сторін (п. 3.3);

- за прострочення терміну поставки або додаткової поставки товару, вказаного в специфікації, а також невиконання чи/або неналежне виконання постачальником обов`язків, передбачених пп 5.2 та/або 5.5 даного Договору, постачальник на вимогу покупця зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 2% від вартості несвоєчасно поставленого товару (п. 6.2);

- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2017 (п. 9.1).

Щодо позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату по замовленню № 1704 від 06.06.2017 на загальну суму 212 598,04 грн (далі - рахунок № 1704 від 06.06.2017).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що 08.06.2017 позивач на виконання п. 2.2 Договору здійснив 100% передоплату товару в загальній сумі 212 598,04 грн на поточний рахунок відповідача згідно вищенаведених рахунків на оплату, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 27.11.2019. При цьому наведена банківська виписка містить дані про призначення платежу : За матеріали з-но рах № 1704 від 06.06.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 35 433,02 грн .

За своєю правовою природою сплачені кошти в загальному розмірі 212 598,04 грн є передоплатою, тобто коштами, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Враховуючи пункт 3.2 Договору, згідно якого термін поставки продукції - 10 (десять) робочих днів після зарахування 100% передоплати, відповідач мав поставити оплачений позивачем товар до 22.06.2017 включно (08.06.2017 + 5 робочих днів).

Як встановлено судом, товар, 100% передоплату якого здійснено позивачем згідно рахунку № 1704 від 06.06.2017 на загальну суму 212 598,04 грн, був поставлений відповідачем позивачу частково на загальну суму 137 325,06 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2003-03 від 20.03.2018 на суму 104 595,24 грн та № 2803-02 від 28.03.2018 на суму 32 729,82 грн.

З огляду на зазначене, станом на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем становить 75 272,98 грн (212 598,04 грн - 137 325,06 грн = 75 272,98 грн) - вартість непоставленого відповідачем товару.

Належні та достовірні докази протилежного (в розумінні стст 76-79 ГПК України) - в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку отриманням не в повному обсязі від відповідача товару, 100% передоплату який було здійснено позивачем, останній на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою № 22-8 від 22.08.2019 про сплату у термін не пізніше 5 календарних днів з дня отримання цієї вимоги 75 272.98 грн суми передоплати.

Відповідач вимогу позивача не задовольнив, передоплату в наведеній сумі не повернув, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, прострочення відповідачем поставки товару в спірному випадку та, відповідно, право позивача вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати в порядку частини 2 статті 693 ЦК України, виникло у останнього з 23.06.2017.

Враховуючи наведене та відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем товару, 100% передоплату якого здійснено позивачем згідно рахунку № 1704 від 06.06.2017 на загальну суму 212 598,04 грн, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 75 272,98 грн попередньої оплати за Договором поставки № 01/01-1 від 01.01.2017, у зв`язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем поставки товару в спірному випадку з 23.06.2017.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що за прострочення терміну поставки або додаткової поставки товару, вказаного в специфікації, а також невиконання чи/або неналежне виконання постачальником обов`язків, передбачених пп 5.2 та/або 5.5 даного Договору, постачальник на вимогу покупця зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 2% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 4 251,96 грн штрафу за прострочення терміну поставку товару.

Виходячи з положень ст. 549, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, враховуючи п. 6.2 Договору, здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку штрафу, суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем відповідно до встановлених обставин справи, а позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4 251,96 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 8 447,79 грн 3% річних за періоди з 23.06.2017 по 20.03.2018, з 21.03.2018 по 28.03.2018 та з 29.03.2018 по 01.12.2019.

З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з постачання товару (продукції), в межах яких відповідач повинен був поставити відповідачу відповідний товар (в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у рахунках або у специфікаціях, які є невід ємною частиною Договору).

У цій справі право на повернення грошових коштів виникло у кредитора внаслідок порушення боржником обов`язку передати кредиторові відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Положеннями статті 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим.

Суд вважає за необхідне відзначити, що частиною 3 статті 693 ЦК України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, укладеним між сторонами Договором розмір таких процентів (за користування чужими грошовими коштами) встановлено не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17, від 01.07.2019 у справі № 910/5773/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 8 447,79 грн 3% річних та 15 355,69 грн інфляційних втрат, отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

4. Щодо позовних вимог про стягнення 63 924,93 грн збитків.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 63 924,93 грн, збитків, понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, 100% передоплату за який було здійснено позивачем.

В обгрунтування правомірності заявлених до стягнення з відповідача збитків позивач зазначив про те, що, у зв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару по Договору № 01/01-1 від 01.01.2017, ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ було змушене звернутись до Приватного підприємcтва КОМІНВЕНТ ПЛЮС для отримання необхідних товарів.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору поставки товару № 1-23/07 від 23.07.2019, укладеного між позивачем (покупець) та Приватним підприємcтвом КОМІНВЕНТ ПЛЮС (продавець), відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити вироби з металу.

На виконання умов зазначеного Договору позивачем на підставі рахунку-фактури № КП-0000943 від 24.07.2019 було перераховано Приватному підприємству КОМІНВЕНТ ПЛЮС 139 197,91 грн за товар. Факт сплати позивачем грошових коштів в сумі 139 197,91 грн підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1024 від 31.07.2019, а факт поставки товару на загальну суму 139 197,91 грн підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-00000634 від 07.08.2019.

Таким чином, на переконання позивача, у зв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару, позивачем було понесено додаткові витрати по придбанню аналогічного товару у Приватного підприємcтва КОМІНВЕНТ ПЛЮС та отримано збитки, які полягають у різниці вартості між товаром, замовленим у відповідача і недопоставленим ним, і вартістю аналогічного товару, оплаченого та отриманого від Приватного підприємcтва КОМІНВЕНТ ПЛЮС (139 197,91 грн - 75 272,98 грн = 63 924,93 грн).

Вказана різниця в сумі 63 924,93 грн, на думку позивача, є збитками в розумінні ст. 224 ГК України, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Стаття 623 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред`являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання

Таким чином, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Враховуючи тривалий час, який минув з моменту укладання між позивачем та відповідачем Договору № 01/01-1 від 01.01.2017 до моменту укладання між позивачем та Приватним підприємcтвом КОМІНВЕНТ ПЛЮС Договору поставки товару № 1-23/07 від 23.07.2019, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, в даному випадку Товариства з обмеженою відповідальністю МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ та збитками потерпілої сторони - Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ . Також не доведено, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача, та у свою чергу збитки, які виникли у потерпілої особи є наслідком такої протиправної поведінки, також й не доведено причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. У зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 63 924,93 грн не підлягає задоволенню.

Висновки суду.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, надавши оцінку зібраним у справі доказам та аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 75 272,98 грн попередньої оплати за Договором № 01/01-1 від 01.01.2017 та 4 251,96 грн штрафу. У задоволенні вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та збитків позивачу належить відмовити з вищенаведених підстав.

5. Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 508,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Так, матеріали справи містять копію Договору від 19.08.2019 про надання професійної правничої допомоги та банківську виписку від 22.08.2019 по рахунку позивача, якою підтверджується факт перерахування позивачем 6 500,00 грн на рахунок Адвокатського об`єднання Івашкова, Купченко і партнери за послуги згідно Договору від 19.08.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи надані позивачем докази щодо правомірності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, категорію справи та розмір таких витрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковоу задоволенню.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 1 192,87 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 090,59 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАЙСТЕР ТЕХНОЛОГІЙ (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 60; ідентифікаційний код 37726472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОТЕХ (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 10/8; ідентифікаційний код 40650435) 75 272,98 грн (сімдесят п`ять тисяч двісті сімдесят дві гривні 98 коп.) попередньої оплати, 4 251,96 грн (чотири тисячі двісті п`ятдесят одну гривню 96 коп.) штрафу, 1 192,87 (одну тисячу сто дев`яносто дві гривні 87 коп.) судового збору та 3 090,59 грн (три тисячі дев`яносто гривень 59 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 14.02.2020.

Суддя Гумега О.В.