Рішення

від 13.02.2020 по справі 910/16178/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2020Справа № 910/16178/19

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В. , розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОБУД"

про стягнення 162 218,83 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОБУД" про стягнення 162 218,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 1501/18 від 05.01.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.12.2019 та 04.12.2019 до канцелярії суду представником позивача було подано заяви про усунення недоліків, до яких було долучено належні докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/16178/19 за вищезазначеною позовною заявою та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), сторонам визначено строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі, про що свідчить, наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103052115039 та № 0103052115047 з відміткою про вручення ухвали від 09.12.2019 про відкриття провадження у справі № 910/16178/19 17.12.2019 та 13.12.2019 відповідно.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019, не подав до суду заперечень на відповідь на відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв`язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" (продавець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОБУД" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 1501/18 (надалі - Договір), відповідно до якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити автомобільні шини (далі - Товар) згідно замовленням на умовах DAP ( склад покупця, м. Київ) згідно Інкотермс -2010. Загальний обсяг купівлі-продажу за Договором (ціна Договору) визначається як загальна вартість Товару, вказана в накладних, підписаних Сторонами у період дії цього Договору, включаючи ПДВ (розділ 1 Договору).

У розділі 3 Договору сторони погодили, що оплата кожної партії Товару покупцем здійснюється в українських гривнях протягом 1 (одного) календарного року з дати підписання ними видаткової накладної шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Накладна підписується уповноваженими представниками сторін та завіряється печаткою. З моменту підписання сторонами накладної право власності та всі ризики на товар переходить від продавця до покупця. (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договорів набирає чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками і діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

У пункті 6.1 Договору сторони погодили, що за прострочення оплати Товару покупець на вимогу продавця зобов`язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати по декільком накладним суми пені, річних та інфляційних визначаються (розраховуються) по сумарному балансу простроченої заборгованості.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку Товару відповідачу на загальну суму 251 025,94 грн, що підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями підписаних уповноваженими представниками відповідача видаткових накладних, а саме:

- № 3 від 15.01.2018 на суму 70 715,98 грн,

- № 7 від 08.02.2018 на суму 58 177,99 грн,

- № 28 від 28.02.2018 на суму 56 701,99 грн,

- № 59 від 16.04.2018 на суму 15 744,00 грн,

- № 113 від 13.07.2018 на суму 49 685,98 грн.

В матеріалах справи також наявні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за зазначеними накладними:

- № 8 від 15.01.2018 до видаткової накладної № 3 від 15.01.2018,

- № 37 від 08.02.2018 до видаткової накладної № 7 від 08.02.2018,

- № 57 від 28.02.2018 до видаткової накладної № 28 від 28.02.2018,

- № б/н від 16.04.2018 до видаткової накладної № 59 від 16.04.2018,

- № 139 від 13.07.2018 до видаткової накладної № 113 від 13.07.2018.

Позивачем на оплату Товару було виставлено відповідачу рахунки:

- № 1 від 11.01.2018 на суму 70 715,98 грн,

- № 13 від 06.02.2018 на суму 58 177,99 грн,

- № 19 від 23.02.2018 на суму 56 701,99 грн,

- № 48 від 16.04.2018 на суму 15 744,00 грн,

- № 82 від 13.07.2018 на суму 49 685,98 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач оплату за отриманий Товар здійснив частково в сумі 120 000,00 грн, що підтверджено наданими позивачем належним чином завіреними копіями платіжних доручень:

- № 1441 від 08.02.2018 на суму 20 000,00 грн,

- № 1670 від 23.02.2018 на суму 30 000,00 грн,

- № 1918 від 22.03.3018 на суму 20 000,00 грн,

- № 2175 від 16.04.2018 на суму 20 000,00 грн,

- № 2394 від 18.05.2018 на суму 30 000,00 грн.

Враховуючи здійснені проплати, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий Товар за Договором становить 131 025,94 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 27 від 01.11.2018 щодо сплати заборгованості з урахуванням інфляційного збільшення, 3% річних та пені.

Однак, за твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем та матеріалами справи, погашення заборгованості ТОВ "МЕТРОБУД" здійснено не було.

Сторонами було складено, підписано та скріплено печатками Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2018, відповідно до якого відповідачем визнано заборгованість у сумі 131 025,94 грн.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 131 025,94 грн заборгованості.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

покупець, згідно приписів статті 692 ЦК України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За правилом статті 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи, що строк оплати за отриманий Товар, встановлений пунктом 3.1 Договору є таким, що настав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 131 025,94 грн заборгованості за отриманий Товар підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім суми основного боргу позивачем також заявлено до стягнення 4 499,50 грн інфляційних збитків, 3 413,85 грн 3% річних та 23 279,54 грн пені.

За приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно із частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність, зокрема у вигляді пені, передбачена сторонами у пункті 6.1 Договору, відповідно до якого за прострочення оплати Товару покупець на вимогу продавця зобов`язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати по декільком накладним суми пені, річних та інфляційних визначаються (розраховуються) по сумарному балансу простроченої заборгованості.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

За результатами здійснення перевірки наявних в матеріалах справи розрахунків інфляційних втрат, пені та 3% річних, суд встановив, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично вірним, а позовні вимог підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем у позовній заяві також заявлено до стягнення з відповідача 8 500,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві позивачем було надано попередній (орієнтований) розрахунок витрат, в якому було зазначено, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу складають 8 500,00 грн.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на те, що факт надання правової допомоги підтверджується договором № 1707/19 про надання правової допомоги від 17.07.2019, укладеним між позивачем та адвокатом Стеців Р. І. з додатками, актом № 1211/3 від 12.11.2019 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 1707/19 про надання правової допомоги від 17.07.2019 та платіжним дорученням № 628 від 12.11.2019 на суму 8 500,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2019 адвокат Стеців Роксолана Іванівна та Товариство з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" уклали Договір № 1707/19 про надання правової допомоги від 17.07.2019, за умовами якого адвокат зобов`язався надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а позивач (замовник за договором) зобов`язався оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до Додатку № 1 до договору сторони дійшли домовленості, що гонорар за роботу адвоката складається з погодинної оплати за виконання робіт адвокатом по договору у розмірі 500,00 грн та оплати за кожну сторінку написаного документа у розмірі 500,00 грн.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання правової допомоги адвокатом Стеців Р. І. до матеріалів справи було долучено Акт № 1211/3 від 12.11.2019 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 1707/19 про надання правової допомоги від 17.07.2019 на суму 8 500,00 грн.

Відповідач жодних заперечень щодо розміру заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу не подав.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із наданого до суду Акту № 1211/3 від 12.11.2019 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 1707/19 про надання правової допомоги від 17.07.2019 вбачається, що загальна вартість наданих послуг адвоката позивачу за вказаним договором склала 8 500,00 грн.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на вказане, загальний розмір вартості послуг адвоката Стеців Р. І. за розрахунком позивача та суду становить саме 8 500,00 грн реально понесених позивачем витрат.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 73-80, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОБУД" про стягнення 162 218,83 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОБУД" (03164, місто Київ, вулиця Прорізна, будинок 8; ідентифікаційний код 32961977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" (04210, місто Київ, вулиця Кульженків Сім`ї, будинок 35; ідентифікаційний код 32772435) 131 025,94 грн (сто тридцять одну тисячу двадцять п`ять гривень 94 копійки) основного боргу, 4 499,50 грн (чотири тисячі чотириста дев`яносто дев`ять гривень 50 копійок) інфляційних збитків, 3 413,85 грн (три тисячі чотириста тринадцять гривень 85 копійок) 3% річних, 23 279,54 грн (двадцять три тисячі двісті сімдесят дев`ять гривень 54 копійки) пені, 8 500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правову допомогу та 2 433,28 грн (дві тисячі чотириста тридцять три

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ