Рішення

від 14.02.2020 по справі 911/2614/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2020Справа № 911/2614/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КПП ЦЕНТР

до Приватного підприємства ЕЛІТ ТАЄРС

про стягнення 222 046,24 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КПП ЦЕНТР (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства ЕЛІТ ТАЄРС (відповідач) про стягнення 222 046,24 грн, з яких: 175 000,00 грн - основний борг, 35 000,00 грн - штраф, 9 943,84 грн - пеня, 877,40 грн - 3% річних, 1 225,00 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №547335 від 28.05.2019 щодо оплати товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/2614/19 від 28.10.2019 постановлено передати матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КПП ЦЕНТР до Приватного підприємства ЕЛІТ ТАЄРС про стягнення 222 046,24 грн до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019 матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КПП ЦЕНТР до Приватного підприємства ЕЛІТ ТАЄРС про стягнення 222 046,24 грн передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Гумеги О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

11.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 про залишення позовної заяви без руху, зокрема, позовну заяву № 539 від 06.12.2019 (із зазначенням адреси місцезнаходження відповідача), розрахунок суми боргу, довідку банку про надходження коштів та докази направлення цих документів відповідачу.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Водночас, судом враховано, що позивачем подано позовну заяву № 539 від 06.12.2019 (із зазначенням адреси місцезнаходження відповідача), яка містить позовні вимоги про стягнення 222 046,24 грн, з яких: 175 000,00 грн - основний борг, 35 000,00 грн - штраф, 9 943,84 грн - пеня, 877,40 грн - 3% річних, 1 225,00 грн - інфляційні втрати, які відповідають вимогам у первісно поданій позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю КПП ЦЕНТР прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2614/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

08.01.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 про відкриття провадження у справі № 911/2614/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 911/2614/19.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 911/2614/19 було направлене відповідачу за адресою: 01601, м. Київ, Спортивна площа, буд. 1-А, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 911/2614/19 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, клопотання позивача про долучення до матеріалів справи документів, подані на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 про залишення позовної заяви без руху та на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 про відкриття провадження у справі № 911/2614/19 та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

28.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю КПП ЦЕНТР (постачальник, позивач) та Приватним підприємством ЕЛІТ ТАЄРС (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 547335 (далі - Договір або Договір № 547335 від 28.05.2019), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Предметом Договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів, далі за текстом - товар, за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника (п. 1.2 Договору).

Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видасться на кожну партію товару (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що товар передається, на умовах оплати згідно п. 5.5 даного Договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур`єрськими фірмами.

Оплата товару здійснюється покупцем на основі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару (п. 5.5 Договору).

Згідно п. 5.7 Договору, моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (кур`єрським фірмам) у порядку п. 2 ст. 664 Цивільним кодексом України.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що, у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

У випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п. 6.3 Договору).

На виконання умов укладеного Договору № 547335 від 28.05.2019, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму у розмірі 556 261,96 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач додав до матеріалів справи видаткові накладні, підписані та скріплені печатками обох сторін на підтвердження факту поставки позивачем відповідачу товару за Договором № 547335 від 28.05.2019: № FТМ00062929/19 від 15.04.2019 на суму 3 814,00 грн; № FТМ00062930/19 від 15.04.2019 на суму 2 245,00 грн; № FTM00087882/19 від 24.05.2019 на суму 30 916,98 грн; № FTM00092083/19 від 30.05.2019 на суму 8 386,00 грн; № FTM00094485/19 від 03.06.2019 на суму 9 177,00 грн; № FTM00095426/19 від 04.06.2019 на суму 2 518,00 грн; № FTM00096896/19 від 06.06.2019 на суму 27 824,02 грн; № FTM00098902/19 від 10.06.2019 на суму 3 595,00 грн; № FTM00101260/19 від 12.06.2019 на суму 2 596,98 грн; № FTM00101024/19 від 12.06.2019 на суму 39 576,01 грн; № FTM00101883/19 від 13.06.2019 на суму 13 274,00 грн; № FTM00102447/19 від 13.06.2019 на суму 1 083,00 грн; № FTM00102995/19 від 14.06.2019 на суму 8 785,04 грн; № FTM00111025/19 від 26.06.2019 на суму 17 141,02 грн; № FTM00112819/19 від 29.06.2019 на суму 22 131,01 грн; № FTM00113848/19 від 01.07.2019 на суму 10 500,00 грн; № FTM00112991/19 від 01.07.2019 на суму 14 242,00 грн; № FTM00114514 від 02.07.2019 на суму 5 906,00 грн; № FTM00117742/19 від 05.07.2019 на суму 35 266,01 грн; № FTM00117746/19 від 05.07.2019 на суму 7 950,00 грн; № FTM00118107/19 від 06.07.2019 на суму 5 445,00 грн; № FTM00118100/19 від 06.07.2019 на суму 15 876,98 грн; № FTM00118847/19 від 08.07.2019 на суму 2 200,00 грн; № FTM00119364/19 від 09.07.2019 на суму 5 245,00 грн; № FTM00120281/19 від 10.07.2019 на суму 1 165,99 грн; № FTM00122105/19 від 11.07.2019 на суму 38 455,96 грн; № FTM00122899/19 від 12.07.2019 на суму 4 786,00 грн; № FTM00123818/19 від 15.07.2019 на суму 43 353,01 грн; № FTM00124797/19 від 16.07.2019 на суму 36 995,02 грн; № FTM00124588/19 від 16.07.2019 на суму 13 535,10 грн; № FTM00127215/19 від 19.07.2019 на суму 8 294,00 грн; № FTM00127218/19 від 19.07.2019 на суму 2 848,01 грн; № FTM00127221/19 від 19.07.2019 на суму 6 273,00 грн; № FTM00127225/19 від 19.07.2019 на суму 6 740,00 грн; № FTM00128744/19 від 22.07.2019 на суму 6 090,00 грн; № FTM00128742/19 від 22.07.2019 на суму 8 945,00 грн; № FTM00131521/19 від 25.07.2019 на суму 38 737,97 грн; № FTM00132826/19 від 26.07.2019 на суму 10 500,84 грн; № FTM00132828/19 від 26.07.2019 на суму 444,00 грн; № FTM00133524/19 від 29.07.2019 на суму 2 702,00 грн; № FTM00136719/19 від 01.08.2019 на суму 2 084,00 грн; № FTM00136721/19 від 01.08.2019 на суму 7 312,00 грн; № FTM00137083/19 від 01.08.2019 на суму 1 202,00 грн; № FTM00137115/19 від 01.08.2019 на суму 20 104,01 грн.

Загальна вартість поставленого згідно вищезазначених видаткових накладних товару становить 556 261,96 грн.

Під час виконання Договору № 547335 від 28.05.2019 мало місце повернення відповідачем позивачу товару на загальну суму 20 118,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 11, № 12 та № 13 від 24.07.2019.

Матеріалами справи, а саме довідкою Акціонерного товариства КРЕДОБАНК № 52-45215/19 від 11.10.2019, підтверджується, що за період з 15.04.2019 по 07.10.2019 відповідачем було здійснено часткові оплати за поставлений позивачем товар в загальній сумі 361 143,97 грн.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 222 046,24 грн, з яких: 175 000,00 грн - основний борг, 35 000,00 грн - штраф, 9 943,84 грн - пеня, 877,40 грн - 3% річних, 1 225,00 грн - інфляційні втрати.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 556 261,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.5 Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем на основі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Товар на загальну суму 20 118,00 грн був повернутий відповідачем позивачу на підставі накладних № 11, № 12 та № 13 від 24.07.2019.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений позивачем товар на загальну суму 361 143,97 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 174 999,99 грн (556 261,96 грн - 20 118,00 грн - 361 143,97 грн = 174 999,99 грн).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується невиконане відповідачем зобов`язання за Договором № 547335 від 28.05.2019 щодо оплати поставленого позивачем товару в сумі 174 999,99 грн, а доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 174 999,99 грн .

Позивачем нараховані пеня у розмірі 9 943,84 грн за період з 16.08.2019 по 15.10.2019, 3% річних у розмірі 877,40 грн за період з 16.08.2019 по 15.10.2019, інфляційні втрати у розмірі 1 225,00 грн за вересень 2019 року та штраф у розмірі 35 000,00 грн.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 6.1 Договору, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені та 3% річних позивач здійснює за період з 16.08.2019 по 15.10.2019 на заборгованість у сумі 175 000,00 грн, що утворилась за поставлений товар за Договором № 547335 від 28.05.2019.

По матеріалам справи судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 174 999,99 грн.

За таких обставин, нарахування пені та 3% річних повинно здійснюватися на суму 174 999.99 грн.

Здійснивши перерахунок пені та 3% річних за період з 16.08.2019 по 15.10.2019 на суму боргу 174 999,99 грн, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 9 752,00 грн та 3% річних у сумі 877,39 грн , а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснюється за вересень 2019 року на суму боргу в розмірі 175 000,00 грн, в той час, як вірним є нарахування інфляційних втрат на суму боргу в розмірі 174 999,99 грн.

У зв`язку з цим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 1 224,99 грн .

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 6.3 Договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Враховуючи наявність прострочення з оплати товару в сумі 174 999,99 грн понад 30 календарних днів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

Позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 34 999,99 грн .

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із стст 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КПП ЦЕНТР .

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 330,70 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 3 327,82 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 2,88 грн покладається на позивача.

Щодо судових витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано доказів, які підтверджують понесення ним витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що судові витрати в розмірі 10 000,00 грн не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ЕЛІТ ТАЄРС (01601, м. Київ, Спортивна площа, буд. 1-А; ідентифікаційний код 35089009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КПП ЦЕНТР (81500, Львівська обл., Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97; ідентифікаційний код 38169102) 174 999,99 грн (сто сімдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 99 коп.) заборгованості, 9 752,00 грн (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дві гривні 00 коп.) пені, 34 999,99 грн (тридцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 99 коп.) штрафу, 1 224,99 грн (одну тисячу двісті двадцять чотири гривні 99 коп.) 3% річних, 877,39 грн (вісімсот сімдесят сім гривень 39 коп.) інфляційних втрат та 3 327,82 (три тисячі триста вісімдесят дві гривні 82 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 14.02.2020.

Суддя Гумега О.В.