Рішення

від 07.02.2020 по справі 915/2374/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року Справа № 915/2374/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Адвокатського об`єднання «Грищенко та партнери Одеса» , Фонтанська дорога, 4а, м. Одеса, 65039 (код ЄДРПОУ 42689506)

адреса представника: вул. М. Бабаджаняна, буд. 19, кв. 82, м. Одеса, 65017

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» , пров. Корабелів, 2, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 39904132)

про стягнення коштів в сумі 14 197, 25 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Адвокатське об`єднання «Грищенко та партнери Одеса» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» суму заборгованості за договором про надання правової допомоги від 18.02.2019 року в загальній сумі 14 197, 25 грн., з яких: 11 000, 00 грн. - заборгованість за договором про надання правової допомоги від 18.02.2019 року; 2 795, 15 грн. - нарахована пеня за прострочку здійснення оплати; 247, 56 грн. - нараховані 3 % річних; 154, 54 грн. - нарахована інфляція.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про надання правової допомоги від 18.02.2019 року щодо оплати за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі та позивачем нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 901, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 35).

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

18.02.2019 року між Адвокатським об`єднанням «Грищенко та партнери Одеса» (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (арк. 12-13).

Відповідно до п. 7.1 Договору даний Договір укладений на строк до ___ р. та набирає чинності з моменту його підписання.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу у наступному обсязі:

- надавати Клієнтові усні і письмові юридичні консультації з будь-яких питань цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та іншого законодавства України;

- представляти інтереси Клієнта в усіх судах будь-якої інстанції та юрисдикції, державних органах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, в усіх підприємствах, установах та організаціях та перед будь-якими третіми особами;

- складати необхідні процесуальні документи, складати та аналізувати договори, претензії, скарги.

Відповідно до п. 2.1.1 договору Адвокатське об 'єднання має право на оплату наданої за цим Договором правової допомоги.

Відповідно до п. 2.1.5 договору Адвокатське об 'єднання має право на власний розсуд призначати адвоката для надання правової допомоги та виконання доручень Клієнта.

Відповідно до п. 2.2.1 договору Адвокатське об 'єднання приймає на себе наступні зобов`язання: вчасно та належним чином надавати Клієнту правову допомогу, що передбачена даним Договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 3.1.1 договору Клієнт має право отримувати інформації щодо правової допомоги, яка надається Адвокатським об 'єднанням.

Відповідно до п. 3.1.2 договору Клієнт має право вимагати від Адвокатського об`єднання належного та своєчасного надання правової допомоги.

Відповідно до п. 3.2.3 договору Клієнт приймає на себе наступні зобов`язання: оплачувати правову допомогу у відповідності до умов розділу 4 Договору та витрати, необхідні для виконання його доручень.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів виконаних робіт та рахунків.

Відповідно до п. 4.2 договору акти виконаних робіт та рахунки складаються Адвокатським об`єднанням та надаються Клієнту кожного місяця. Порядок передачі актів виконаних робіт та рахунків визначений п. 9.5 цього Договору.

Відповідно до п. 9.5 договору передача Адвокатським об`єднанням актів виконаних робіт та рахунків здійснюється шляхом передачі цих документів уповноваженому представнику Клієнта під розписку або шляхом направлення засобами поштового та факсимільного зв`язку або надіслання електронною поштою. Клієнт вважається таким, що отримав рахунок та акт виконаних робіт у випадку передачі способами, що передбачені цим пунктом Договору.

Відповідно до п. 4.4 договору клієнт зобов`язується оплатити рахунок протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання рахунку від Адвокатського об`єднання, якщо сторони не домовилися про інше.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем, засобом електронного зв`язку, направлено відповідачу Акт виконаних робіт від 16.04.2019 року на суму 16 000, 00 грн. та рахунок на оплату № 3 від 16.04.2019 року (арк. 14, 15). Факт направлення акту та рахунку підтверджується скріншотом електронного листа, датованим 16.04.2019 року (арк. 16).

Крім того, 06.06.2019 року позивачем, засобом електронного зв`язку, повторно направлено відповідачу Акт виконаних робіт від 16.04.2019 року на суму 16 000, 00 грн. та рахунок на оплату № 3 від 16.04.2019 року, що підтверджується скріншотом електронного листа, датованим 06.06.2019 року (арк. 17).

Судом встановлено, що Акт виконаних робіт від 16.04.2019 року на суму 16 000, 00 грн. не підписано зі сторони клієнта ТзОВ Центрліфт .

В силу умов п. 4.4 договору обов`язок з оплати наданих послуг у клієнта (відповідача) виникає протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку від адвокатського об`єднання. Як вказано вище, в пункті 9.5 договору сторони домовились, що клієнт (відповідач) вважається таким, що отримав рахунок та акт у випадку передачі способом, що передбачений вказаним пунктом договору, тобто у даному випадку шляхом надіслання електронною поштою.

Отже, відповідач в силу умов п. 9.5 договору вважається таким, що отримав рахунок та акт виконаних робіт 16.04.2019 року, а в силу умов п. 4.4 договору - у відповідача виник обов`язок з оплати наданих послуг протягом п`яти банківських днів з дати отримання рахунку, тобто в період з 17.04.2019 року по 23.04.2019 року включно (з урахуванням вихідних днів).

Суду не подано жодних доказів, які б підтверджували зміну сторонами строку проведення оплати або порядку здійснення розрахунків, передбаченого п. 4.4 договору.

15.08.2019 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № б/н від 15.08.2019 року про сплату заборгованості на надані послуги (арк. 18-19). Факт направлення претензії підтверджується скріншотом електронного листа, датованим 15.08.2019 року (арк. 20).

Доказів надання відповідачем відповіді на вищевказану претензію від 15.08.2019 року суду не надано. Натомість, в цей же день відповідачем частково проведено оплату за отримані послуги в сумі 5 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1255 від 15.08.2019 року з призначенням платежу "оплата за юридичні послуги зг. рах. 3 від 16.04.2019 без ПДВ" (арк. 21).

Отже заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно рахунку від 16.04.2019 року становить 11 000, 00 грн. (16 000, 00 грн. - 5 000, 00 грн.).

Доказів погашення заборгованості в розмірі 11 000 грн. суду не подано.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Правил адвокатської етики право адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару не залежить від результату виконання доручення, якщо інше не передбачене договором про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги і він зобов`язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, у разі, якщо: результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Правил адвокатської етики адвокат повинен повідомити клієнта про можливий результат виконання доручення на підставі закону та практики його застосування. При цьому забороняється давати клієнту запевнення і гарантії стосовно реального результату виконання доручення, прямо або опосередковано сприяти формуванню у нього необґрунтованих надій, а також уявлення, що адвокат може вплинути на результат іншими засобами, окрім сумлінного виконання своїх професійних обов`язків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, підтверджена матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 000, 00 грн. (16 000, 00 грн. - 5 000, 00 грн.).

Відповідачем не подано суду ані письмового відзиву на позовну заяву по даній справі, ані будь-яких письмових пояснень, клопотань, заяв тощо по даній справі. Відповідачем не подано суду жодного доказу, який би спростовував позовні вимоги, а також факт наявності заборгованості. Відповідачем не подано суду жодних доказів на підтвердження факту надання неналежних послуг. Відповідачем не подано суду жодних доказів, які б підтверджували факт оплати заборгованості в розмірі 11 000 грн., строк оплати якої настав.

Отже, позовна вимога про стягнення заборгованості за надані послуги по договору про надання правової допомоги підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 247, 56 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 24.04.2019 року по 01.12.2019 року з урахуванням здійсненої відповідачем оплати.

Перевіривши розрахунок позивача (арк. 7), судом встановлено що розрахунок суми 3 % річних у сумі 247, 56 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 247, 56 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховано відповідачу 154, 54 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 16.08.2019 року по 01.12.2019 року. Детальний розрахунок позивача зазначений в позовній заяві (арк. 7).

Суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця , а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Враховуючи вищевикладене, помилковим є нарахування позивачем індексу інфляції за період з 16.08.2019 року по 31.08.2019 року включно (неповний місяць), оскільки часткове погашення відповідачем суми заборгованості в розмірі 5 000 грн. здійснено 15.08.2019 року.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з вересня 2019 року по листопад 2019 року включно. Судом встановлено, що інфляційні втрати, виходячи з суми заборгованості в розмірі 11 000 грн., за вказаний період становлять 165, 69 грн.

Отже, суд, не виходячи за межі позовних вимог (заявленого позивачем до стягнення розміру інфляційних втрат), дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 154, 54 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 6.1 договору у випадку порушення Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та(або) чинним законодавством України. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до п. 6.3 договору Клієнт несе відповідальність за несвоєчасний розрахунок (оплату) послуг виконавця у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано відповідачу 2 795, 15 грн. - пені за період з 24.04.2019 року по 01.12.2019 року (арк. 6).

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно, позивачем правильно застосовано подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування становить менше шести місяців.

Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 2 795, 15 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами у справі та підлягають задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 1 921, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме: "Орієнтовна сума судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, складає - 8 644, 50 грн. Крім того, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу буде надано додатково під час розгляду даної справи".

В позовній заяві наведено розрахунок суми в розмірі 8 644, 50 грн., яка складається з: 1 921 грн. - судового збору за подачу позовної заяви майнового характеру; 2 881, 50 грн. - судового збору за подачу апеляційної скарги; 3 842 грн. - судового збору за подачу касаційної скарги.

Розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в позовній заяві не зазначений.

17.12.2019 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України (вх. № 19231/19), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача ТзОВ Центрліфт суму витрат на правову допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи № 915/2374/19 у розмірі 8 000, 00 грн.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами: договором про надання правової допомоги (витяг) від 12.11.2019 року, укладеним між Воронюком М.О. (адвокат) та Адвокатським об`єднанням Грищенко та партнери Одеса (клієнт) (арк. 28); актом виконаних послуг від 10.12.2019 року (арк. 29); платіжним дорученням № 62 від 12.12.2019 року на суму 8 000, 00 грн. (арк. 30); банківською довідкою про наявність рахунку від 13.12.2019 року (арк. 31).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Враховуючи, що позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, суд відмовляє у відшкодуванні позивачу з відповідача таких судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.).

Вказана правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 12.11.2019 року по справі № 904/4494/18.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» , пров. Корабелів, 2, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 39904132) на користь позивача Адвокатського об`єднання «Грищенко та партнери Одеса» , Фонтанська дорога, 4а, м. Одеса, 65039 (код ЄДРПОУ 42689506):

- 11 000, 00 грн. (одинадцять тисяч грн. 00 коп.) - заборгованості за договором про надання правової допомоги від 18.02.2019 року;

- 247, 56 грн. (двісті сорок сім грн. 56 коп.) - 3 % річних;

- 154, 54 грн. (сто п`ятдесят чотири грн. 54 коп.) - інфляції;

- 2 795, 15 грн. (дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять грн. 15 коп.) - пені за прострочку здійснення оплати;

- 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України

Повний текст рішення складено 12.02.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш