Рішення

від 13.02.2020 по справі 920/1237/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.2020 Справа № 920/1237/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В. розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1237/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САТ Інжиніринг (40009, м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка, буд. 50, кв. 21, код ЄДРПОУ 37186970)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Буринський молокозавод (41700, Сумська область, Буринський район, м. Буринь, вул. Конотопське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 39580318)

про стягнення 84224 грн 36 коп.

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 84224 грн 36 коп. (з яких: 79020 грн 00 коп. сума основного боргу за виконані роботи, 1683 грн 47 коп. 3% річних, 2149 грн 34 коп. сума інфляційних збитків, 1371 грн 55 коп. пеня) за неналежне виконання договору підряду № САТ01-19 від 24.01.2019, а також судовий збір у сумі 1921 грн 00 коп.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № САТ01-19 від 24.01.2019 щодо своєчасної оплати виконаних робіт. Відповідно, до стягнення заявлено 3 % річних, інфляційні та пеню.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17 . 12.2019 у справі № 920/1237/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1237/19; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 10.01.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 14.01.2020; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 15.01.2020 .

Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку, копію вищезазначеної ухвали отримано уповноваженим представником відповідача 26.12.2019.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 13.02.2020 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

24 січня 2019р. між сторонами укладено договір підряду № САТ01-19 від 24.01.2019 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач виконує роботи: Виготовлення та заміна частини трубупроводу повітря на сушці сухого молока. Довжина - 5000 мм. Діаметр - 960 мм. Конфузор 1960х1960-960 мм, з квадратним фланцем. Дифузор діаметром 960-760 мм. Матеріал АISI 304. Товщина 2 мм. на ТОВ Буринський молокозавод за адресою: Україна, Сумська область, м. Буринь, вул. Конотопське шосе, буд. 1, а відповідач зобов`язується оплатити роботи по даному договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору загальна вартість робіт за договором становить 137040,00 грн в т.ч. ПДВ.

Згідно з пунктом 2.3 договору попередня оплата по даному договору становить 50 % від вартості робіт, а саме 68520,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання пункту 2.3 договору відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача згідно платіжного доручення № 9716 від 19.01.2019 50 % передоплати в сумі 68520,00 грн.

Відповідно до пункту 2.4 договору остаточна оплата за роботи по даному договору у розмірі 50 % вартості робіт, а саме 68250,00 грн здійснюється протягом 10 календарних днів з дати складання Акту приймання виконаних робіт за умови надання позивачем правильно оформлених оригіналів рахунку та податкової накладної.

Відповідно до пункту 8.1 договору, цей договір набуває чинності з дати зазначеної на початку договору та припиняється 31.12.2019, але не раніше дати повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за договором.

Позивач виконав роботи згідно з договором своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується актом надання послуг № 6 від 20.03.2019 року, на загальну суму 137040,00 грн без ПДВ. Позивачем зареєстрована податкова накладна № 1 від 20.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані також додаткові роботи які виникли під час виконання робіт зазначених вище, а саме: Роботи по виготовленню та встановленню ревізійного люку на трубопроводі повітря сушки сухого молока за домовленістю з відповідачем. Згідно даної домовленості між сторонами була складена додаткова угода № 1 до договору підряду № САТ 01-19 від 24.01.2019р, де змінюється загальна вартість виконаних робіт з урахуванням додаткових робіт та становить 147540,00 грн.

Зазначені підрядні роботи виконані позивачем, про що свідчать складені та передані відповідачу акт надання послуг № 8 від 28.03.2019, рахунок на оплату № 11 від 28.03.2019 на загальну суму 10500,00 грн. (в тому числі ПДВ), та зареєстрована податкова накладна за першою подією № 4 від 28.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідач прийняв вищезазначені роботи без зауважень але відмовився підписувати акт надання послуг та додаткову угоду без будь-якого мотивування.

Зі сторони позивача були оформлені всі необхідні документи та зареєстровані податкові накладні до Єдиного реєстру податкових накладних у строки передбачені законодавством України. Позивачем надіслано на електронну адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 10.12.2019, проте відповідач не підписав та не повернув зазначений акт звірки взаєморозрахунків, а також не надав позивачеві вмотивованої відмови від його підписання.

Відповідно до пункту 2.4 договору оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем протягом 10 календарних днів з дати складання Акту приймання виконаних робіт.

Відповідач в порушення умов пункту 2.4 договору не здійснена оплата за виконані роботи згідно акту надання послуг № 6 від 20.03.2019 у сумі 68520,00 грн в т.ч. ПДВ, та оплата за виконані роботи згідно акту надання послуг № 8 від 28.03.2019 у сумі 10500,00 грн у т.ч. ПДВ.

Таким чином, відповідач порушив зобов`язання з оплати виконаних підрядних робіт, не сплатив позивачу частину остаточного розрахунку в сумі 79020,00 грн., чим порушив вимоги статей 193 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 837 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 Господарського кодексу України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Нормами статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями Цивільного кодексу України про ці види договорів.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.

Як передбачено статтями 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідач не заявив про недоліки до виконаних робіт (за наявності таких), а тому він не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї сторони із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем є обов`язковою передумовою для виконання замовником своїх грошових зобов`язань перед підрядником. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів, які підтверджують обсяги виконаних робіт та їх вартість. Такі документи складаються та підписуються підрядником і передаються замовнику. Після підписання таких документів у замовника виникає обов`язок сплатити виконані роботи в передбачені договором терміни. В даному випадку, документом, що підтверджує обсяг виконаних робіт та їх вартість є акти надання послуг № 6 від 20.03.2019 та № 8 від 28.03.2019.

Згідно з частинами першою, другою статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача на його користь основної заборгованості за виконані роботи за договором підряду в сумі 79020,00 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України,боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3 % річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховані 3 % річних в сумі 1683,47 грн за загальний період з 01.04.2019 по 16.12.2019 та інфляційні втрати в сумі 2149,34 грн за загальний період з 01.04.2019 по 16.12.2019.

Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних та інфляційних суд встановив, що вищезазначений розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1683,47 грн за загальний період з 01.04.2019 по 16.12.2019 та інфляційних втрат в сумі 2149,34 грн за загальний період з 01.04.2019 по 16.12.2019 підлягають задоволенню на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями у Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частин першої, другої статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Нарахування вказаних санкцій позивач обґрунтовує положеннями договору підряду.

Згідно з пунктом 5.4 договору, за затримку оплати робіт згідно пункту 2.2 договору, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної в період затримки оплати, від суми простроченого платежу за кожен день затримки, але не більше 10 % цієї суми.

Матеріалами даної справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт в передбачений договором строк.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нарахована пеня в сумі 1371,55 грн. за загальний період з 01.04.2019 по 01.10.2019.

Здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені за порушення строків виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором є арифметично вірним.

Враховуючи факт невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати виконаних підрядних робіт, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1371,55 грн правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовною заявою позивачем було сплачено 1921,00 грн. судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням № 3885 від 13.12.2019 (а.с. 11).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1921,00 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Буринський молокозавод (41700, Сумська область, Буринський район, м. Буринь, вул. Конотопське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 39580318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САТ Інжиніринг (40009, м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка, буд. 50, кв. 21, код ЄДРПОУ 37186970) заборгованість за договором підряду від 24.01.2019 № САТ01-19 в сумі 79020,00 грн, пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 1371,55 грн, 3 % річних в сумі 1683,47 грн, інфляційні втрати в сумі 2149,34 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13 лютого 2020 року.

Суддя С.В. Заєць