Рішення

від 13.02.2020 по справі 922/4152/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4152/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Волевському Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пафіс" (49000, м. Дніпро, вул. Вознесенська, 8-10) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 7" (61001, м. Харків, пр. Московський, 109) про стягнення 337575,92 грн. за участю представників:

від позивача - Філатов В.В., довіреність №04/12 від 04.12.2019

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пафіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 7" про стягнення 337575,92 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 5063,65 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.01.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 30.01.2020 о 10:30. Вказаною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.01.2020 відкладено розгляд справи на 13.02.2020 о 12:00.

Позивач у судове засідання 13.02.2020 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь 337575,92 грн. заборгованості.

Судом під час розгляду справи досліджені оригінали документів, копії яких подано разом із позовною заявою.

Відповідач у судове засідання 13.02.2020 не з`явився, у строк, встановлений судом не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що копія ухвали суду від 03.01.2020, яку було надіслано на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з ЄДРПОУ стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 7" (61001, м. Харків, пр. Московський, 109) повернулася на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення поштового зв`язку: "причина повернення: за місцем обслуговування - відсутність одержувача".

Також, з метою здійснення належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на офіційному веб-сайті Господарського суду Харківської області за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/ було розміщено повідомлення про місце, дату та час розгляду даної справи (т.с. І а.с. 42).

При цьому, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали господарського суду Харківської області від 03.01.2020 та від 30.01.2020 по справі № 922/4152/19 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра 7" мало можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Сам лише факт неотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра 7" кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною для багаторазового відкладення розгляду даної справи, яке в подальшому може призвести до порушення процесуальних строків, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторін щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.

При цьому суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 07.06.2018 у справі №910/17797/17, від 11.07.2018 у справі №916/2525/13.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

З урахуванням наведеного, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра 7" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Таким чином, з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 13.02.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

25.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтакомпані" (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра 7" (покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № НК-0237 (далі - Договір поставки) (т.с. І а.с. 4-5), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - товар, згідно умов Договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у Додаткових угодах до Договору, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.5. Договору поставки факт поставки товару оформлюється актом приймання - передачі товару, в якому вказують кількість, ціну і вартість переданого товару.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 5.1 Договору поставки покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника окремими сумами або одноразовим платежем протягом 120 днів з дати підписання акту приймання-передачі товару.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 150228000000237 від 25.02.2015 до Договору поставки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтокомпані" зобов`язувалося поставити відповідачу товар, визначений у цій додатковій угоді, у строк до 28.02.2015 (т.с. І а.с. 6).

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із обставин справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтокомпані" передало у власність відповідача товар, обумовлений Додатковою угодою до Договору поставки, на загальну суму 619494,96 грн., що вбачається з наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі нафтопродуктів № 150228000000237 від 28.02.2015 (т.с. І а.с. 7).

Натомість відповідач, отримавши у власність товар на суму 619494,96 грн. його вартість повністю та своєчасно Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтокомпані" не сплатив.

Згідно з п.1 ч.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У відповідності до ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, за приписами зазначених норм, уступка первісним кредитором права вимоги до його боржника новому кредиторові здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобов`язання, яке існувало на момент переходу прав, і такі права мають бути підтверджені належними документами.

Судом встановлено, що 01.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтакомпані" (як первісним кредитором), відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пафіс" (як новим кредитором) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра 7" (як боржником,) було укладено Договір про відступлення права вимоги М У-01/02-16 (далі - Договір про відступлення права вимоги) (т.с. І а.с. 8), відповідно до умов п. 1.1 якого, первісний кредитор передає новому кредитору належне йому право вимоги на отримання від боржника частини заборгованості за Договором поставки у вигляді несплачених коштів за поставлений товар у розмірі 337575,92 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги, право вимоги, зазначене у п.1.1 даного Договору, переходить до нового кредитора з моменту укладання цього Договору.

У відповідності до п. 1.3. вищезазначеного Договору, боржник заявив про свою згоду щодо заміни первісного кредитора на нового кредитора по Договору поставки в частині заборгованості на суму 337575,92 грн. і підтверджує наявність у нього даного грошового зобов`язання.

При цьому, звертаючись із даним позовом позивачем було зауважено про те, що на виконання умов п. 2.2 вищевказаного Договору, позивач розрахувалося із ТОВ "Нафтакомпані" за отримане право вимоги шляхом укладання між цими сторонами Договору про залік зустрічних однорідних вимог від 05.02.2016 (т.с. І а.с. 9).

Із обставин справи вбачається, що 02.03.2016 між позивачем та відповідачем була укладена Угода про пролонгацію заборгованості (т.с. І а.с. 10), відповідно до умов якої строк оплати заборгованості за Договором поставки в сумі 337575,92 грн. відповідачу був пролонгований до 02.03.2019.

Проте відповідач у встановлений вказаною Угодою строк не здійснив оплати заборгованості у розмірі 337575,92 грн., у зв`язку із чим, за відповідачем обліковується заборгованість за Договором поставки нафтопродуктів № НК-0237 від 25.02.2015, яка становить 337575,92 грн.

Договір відступлення права вимоги є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи наведені обставини справи та представлені суду докази, суд вважає підставними та обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № НК-0237 від 25.02.2015 р. становить 337575,92 грн., тому позов задовольняє повністю.

В силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 5063,63 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 7" (61001, м. Харків, пр. Московський, 109, код ЄДРПОУ 39473115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пафіс" (49000, м. Дніпро, вул. Вознесенська, 8-10, код ЄДРПОУ 33668302) - 337575,92 грн. заборгованості та 5063,63 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "14" лютого 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв