Рішення

від 04.02.2020 по справі 734/3278/19

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/54/20 Справа № 734/3278/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 лютого 2020 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді - Бараненко С.М.,

за участю:

секретаря судових засідань - Колоколуши Н.В.,

представника відповідача - Сааді Р.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт Козелець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Сираївське , третя особа: Відділ державної реєстрації та надання адміністративних послуг Бобровицької районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

До суду з позовом до ТОВ Сираївське , третя особа: Відділ державної реєстрації та надання адміністративних послуг Бобровицької районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку, звернулася ОСОБА_1 , мотивуючи позов зокрема наступним.

Позивач з 07 серпня 2018 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину номер 1188, виданого 07 серпня 2018 року приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Афанасьевою О.Ф. набула права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7546 га, з кадастровим номером 7422088900:70:052:0171, яка розташована на території Скрипчинської с/ради, Козелецького району, Чернігівської області.

31 березня 2017 року державним реєстратором Бобровицької районної державної адміністрації Беляевою Катериною Андріївною було зареєстровано речове право, а саме право оренди земельної ділянки, строком на 7 років, на підставі договору оренди землі №20- 2/16 від 20.12.2016 (далі - Договір ), який укладений між Відповідачем, як орендарем за Договором, та ОСОБА_2 - орендодавцем.

Як стало відомо, Договір було підписано не орендодавцем, як законним власником земельної ділянки, а третьою особою, яка не була уповноважена відповідно до положень чинного законодавства ОСОБА_2 на укладання від її імені правочинів.

Так статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно з положенням ч. 3 ст. 203 ЦКУ волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України належить вчиняти у письмовій формі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини найму (оренди) земельної ділянку регулюються законом, який встановлює обов`язкову письмову форму для договорів оренди земельної ділянки. Згідно зі ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 2 статті 207 ЦКУ передбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Згідно з ч. 4 ст. 207 якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Враховуючи те, що Договір ОСОБА_2 , як законний власник земельної ділянки на момент його укладання, особисто не підписувала, повноваження на це іншій особі не надавала, це свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення та порушення вимоги законодавства щодо письмової форми договору оренди землі та є підставою для визнання такого договору недійсним.

Позивач в судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, а також пояснив, що позивачем в підтвердження заявлених позовних вимог не надано суду належних та допустимих доказів, договір існує та є чинним. Позивачу неодноразово направлялися кошти за оренду земельної ділянки. Але вона їх відмовляється отримувати. Також просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати згідно наданих доказів.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, але надав суду відзив на позов та просить розгляд справи проводити без його участі.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно договору оренди землі № 20-2/16 від 20 грудня 2016 року (далі в межах даного тексту Договір ), зазначено, що орендодавцем є ОСОБА_2 , а орендарем Товариство з обмеженою відповідальністю Сираївське . На всіх аркушах договору напроти напису Орендодавець , що розміщений внизу аркушів, мається підпис, а на останньому аркуші договору в розділі Реквізити сторін як орендодавець зазначена ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 та маються два підписи напроти написів орендодавець /а.с. 108-112/.

Згідно п. 3.1 Договору, договір укладено на 7 (сім) років. Строк оренди визначено Сторонами з урахуванням 7 річного періоду ротації основної сівозміни.

Враховуючи вище викладене, на час розгляду справи дія Договору не закінчилася.

31 березня 2017 року державним реєстратором Бобровицької районної державної адміністрації Беляевою Катериною Андріївною було зареєстровано речове право, а саме право оренди земельної ділянки, строком на 7 років, на підставі договору оренди землі №20- 2/16 від 20.12.2016 (далі - Договір ), який укладений між Відповідачем, як орендарем за Договором, та ОСОБА_2 - орендодавцем /а.с.105/.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В позові позивач зазначає, що Договір ОСОБА_2 , як законний власник земельної ділянки на момент його укладання, особисто не підписувала, повноваження на це іншій особі не надавала, це свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення та порушення вимоги законодавства щодо письмової форми договору оренди землі та є підставою для визнання такого договору недійсним, але зі сторони позивача не було надано суду жодного належного та допустимого доказу в підтвердження зазначених в позові обставин.

Аналізуючи в сукупності вище викладе, суд остаточно приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі в зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог, так-як позивачем в підтвердження заявлених позовних вимог не надано суду жодного належного та допустимого доказу, що Договір дійсно не підписувався та не укладався особисто ОСОБА_2 .

Згідно ч.1,2 ст. 141 ЦПК України:

1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так-як в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то судові витрати понесені позивачем під час розгляду справи, з відповідача стягненню не підлягають.

Щодо судових витрат понесених стороною відповідача під час розгляду справи, то суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.3 ст. 133 ЦПК України - до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.1, 3 ст. 134 ЦПК України - разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

04 жовтня 2019 року між ТОВ Сираївське та адвокатським бюро Юридичний центр Рустама Сааді укладено договір № 1-КРС/19 про надання правничої допомоги /а.с. 102-103/.

Також 08 січня 2020 року між ТОВ Сираївське та адвокатським бюро Юридичний центр Рустама Сааді укладено додаткову угоду № 1 до договору № № 1-КРС/19 про надання правничої допомоги від 04.10.2019 року /а.с. 119-120/.

В рахунку на оплату № 1/2020-СР від 03 лютого 2020 року зазначено, яку роботу виконав адвокат та її вартість, а саме 12000 грн. /а.с. 121/.

Згідно платіжного доручення № 10036 від 03 лютого 2020 року платником ТОВ Сираївське перераховано отримувачу АБ Юридичний центр Рустама Сааді 12000 грн. /а.с. 122/.

Згідно ч.2 ст. 137 ЦПК України - за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3-6 ст. 137 ЦПК України - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З врахуванням складності справи, кількості судових засідань та їх тривалості, об`єму матеріалів справи, суд враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України, остаточно приходить до висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 5000 грн. по даній справі і підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в даному розмірі.

Керуючись ст. 80, 81 133,134,137, 141, 265 ЦПК України суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Сираївське , третя особа: Відділ державної реєстрації та надання адміністративних послуг Бобровицької районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 ) на користь ТОВ "Сираївське" (ідентифікацйний код юридичної особи 37652102) п`ять тисяч гривень судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Козелецький районний суд Чернігівської області до апеляційного суду Чернігівської області.

Судове рішення в повному обсязі виготовлено 14 лютого 2020 року.

Головуючий суддя С.М. Бараненко