Рішення

від 13.11.2019 по справі 760/13067/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/5517/19

Справа № 760/13067/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2019 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Г.О. Козленко,

за участю секретаря - А.Л. Хліменкової

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна,-

в с т а н о в и в :

Адвокат Антонюк С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до відповідача, в якому просить суд:

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно, грошові кошти отримані від продажу спільного майна та які є вкладом до статутного капіталу товариств, які підлягають поділу за даним позовом:

- OPEL VIVARO, фургон пасажирський - В, 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 куб. см, дата державної реєстрації 02.04.2011, який зареєстровано на позивача;

- ПФ 01 ФЕРМЕР, причіп легковий - В, 2002 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 16.11.2002, який зареєстровано на відповідача;

- грошові кошти в розмірі 406977 грн, отримані відповідачем від продажу 07.09.2017 автомобіля TOYOTA SIENNA, легковий універсал - В, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_3 , об`єм двигуна 3456 куб. см;

- грошові кошти в розмірі 4950 грн, є часткою, яка внесена ОСОБА_2 в статутний капітал ТОВ ВІПРОДУКТ ЄДРПОУ 31985610, статутний капітал якого становить 15000 грн;

- грошові кошти в розмірі 52500 грн, є часткою, яка внесена ОСОБА_2 в статутний капітал ТОВ МАРІТІМУС - ТОРГ ЄДРПОУ 35945078, статутний капітал якого становить 52500 грн;

- грошові кошти в розмірі 300 грн, є часткою, яка внесена ОСОБА_2 в статутний капітал ТОВ ДОНАМА , ЄДРПОУ 41774375, статутний капітал якого становить 3000 грн.

Поділити спільне сумісне майно, грошові кошти отримані від продажу спільного майна та які є вкладом до статутного капіталу товариств:

- визнати за ОСОБА_2 право власності на OPEL VIVARO, фургон пасажирський - В, 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 куб. см, дата державної реєстрації 02.04.2011, при цьому стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як грошову компенсацію у розмірі половини (1/2) вартості зазначеного майна в сумі 135659 грн;

- визнати за ОСОБА_2 право власності ПФ 01 ФЕРМЕР, причіп легковий - В, 2002 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 16.11.2002, при цьому стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як грошову компенсацію у розмірі половини (1/2) вартості зазначеного майна в сумі 4069,77 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 203488,50 грн, яка є половиною (1/2) від грошової суми отриманої ОСОБА_2 від продажу 07.09.2017 автомобіля TOYOTA SIENNA, легковий універсал - В, 2008 р.в., VIN: НОМЕР_3, об`єм двигуна 3456 куб. см;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі половини (1/2) внеску до статутного капіталу ТОВ ВІПРОДУКТ (ЄДРПОУ 31985610) - 2475 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі половини (1/2) внеску до статутного капіталу ТОВ ДОНАМА , (ЄДРПОУ 41774375) - 150 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі половини (1/2) внеску до статутного капіталу ТОВ МАРІТІМУС - ТОРГ , (ЄДРПОУ 35945078) - 26250 грн;

Зобов`язати ОСОБА_2 перерахувати грошову компенсацію в розмірі половини (1/2) частки спільного сумісного майна подружжя, що в грошовому розмірі складає - 372092,27 грн на банківський рахунок ОСОБА_1 за наступними реквізитами: рахунок № НОМЕР_4 в АТ КБ ПриватБанк , МФО 305299, призначення платежу НОМЕР_11, ОСОБА_1 , НОМЕР_5 .

Судові витрати позивача, покласти на відповідача.

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн, витрати на проведення експертизи в розмірі 4500 грн та судовий збір 3720,92 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 01.10.2003 між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.07.2018 шлюб між сторонами розірвано та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти.

За період шлюбу сторін з 01.10.2003 по 19.07.2018 було набуто та залишається неподіленим наступне майно, грошові кошти та корпоративні права:

- OPEL VIVARO, фургон пасажирський - В, 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 куб. см, дата державної реєстрації 02.04.2011, який зареєстровано на позивача, але перебуває у повному володінні та використанні відповідача;

- ПФ 01 ФЕРМЕР, причіп легковий - В, 2002 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 16.11.2002 , який зареєстровано на відповідача та перебуває у його повному володінні та використані відповідача;

- грошові кошти в розмірі 15000 доларів США, що в еквіваленті станом на 19.02.2019 складає 406977 грн, отримані відповідачем від продажу 07.09.2017 автомобіля TOYOTA SIENNA, легковий універсал - В, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_3 , об`єм двигуна 3456 куб. см;

- грошові кошти в розмірі 4950 грн, є часткою, яка внесена ОСОБА_2 в статутний капітал ТОВ ВІПРОДУКТ ЄДРПОУ 31985610, статутний капітал якого становить 15000 грн;

- грошові кошти в розмірі 52500 грн, є часткою, яка внесена ОСОБА_2 в статутний капітал ТОВ МАРІТІМУС - ТОРГ ЄДРПОУ 35945078, статутний капітал якого становить 52500 грн;

- грошові кошти в розмірі 300 грн, є часткою, яка внесена ОСОБА_2 в статутний капітал ТОВ ДОНАМА , ЄДРПОУ 41774375, статутний капітал якого становить 3000 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна.

29.07.2019 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва перейдено до розгляду вищевказаної справи за правилами загального позовного провадження.

29.07.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого останній просив задовольнити позов частково, визнати спільною сумісною власністю сторін OPEL VIVARO, 2007 року випуску та стягнути з відповідача на користь позивача половину вартості автомобіля, яка складає 67942,50 грн, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1669,20 грн.

В обґрунтування відзиву зазначив, що ПФ 01 ФЕРМЕР, причіп легковий - В, 2002 року випуску зареєстрований на відповідача, але є фактично проданим за довіреністю ще 05.12.2007, про що відомо позивачу. Щодо грошей у розмірі 15000 доларів США, які відповідач нібито отримав у результаті продажу автомобіля TOYOTA SIENNA, останній зазначає, що автомобіль був лише формально зареєстрований на відповідача, оскільки фактично був у розпорядженні та власності керівника відповідача, тобто жодних грошових коштів від його продажу відповідач не отримував, про це також відомо позивачу. Щодо корпоративних прав, відповідач вважає, що частки статутного капіталу підприємств ТОВ ВІПРОДУКТ , ТОВ МАРІТІМУС - ТОРГ , ТОВ ДОНАМА , не підлягають поділу. Підлягає поділу лише дохід підприємств, а тому вимога позивача є такою, що не підлягає задоволенню. Крім цього, відповідач вважає, що витрати позивача на правову допомогу є надмірними та просить задовольнити їх частково, стягнувши 1669,20 грн, що відповідає 40 % мінімальної заробітної плати.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09.09.2019 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частина 3 ст.129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно з п.4 ч.3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.07.2018 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, задоволено частково. Шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1485 від 01 жовтня 2003 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 930,00 грн щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з 29.08.2017 року і до її повноліття.

Також, під час розгляду справи судом встановлено, що у сторін наявне майно, що підлягає поділу, як таке що нажито подружжям за час шлюбу.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Слід зазначити, що згідно із ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Положеннями ч.1 ст.61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Стаття 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, якщо у придбанні майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є особистою приватною власністю.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Зокрема ч. 2 ст. 60 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що спірне майно є його особистою приватною власністю, тобто ним не спростовано презумпцію спільності майна подружжя за статтею 60 СК України, а тому спірне нерухоме майно підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Шлюбний договір між позивачем та відповідачем не укладався.

Згоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю не досягнуто.

Згідно з ст.70 СК України та ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, частки майна є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до п.п.23, 24 постанови пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на OPEL VIVARO, фургон пасажирський - В, 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 куб. см, дата державної реєстрації 02.04.2011 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошової компенсації у розмірі половини (1/2) вартості зазначеного майна в сумі 135659 грн і визнання за ОСОБА_2 права власності на ПФ 01 ФЕРМЕР, причіп легковий - В, 2002 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 16.11.2002, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошової компенсації у розмірі половини (1/2) вартості зазначеного майна в сумі 4069,77 грн, слід зазначити наступне.

З інформації наданої Міністерством внутрішніх справ України від 25.02.2019 №31/132аз, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , у період з 01.10.2003 по теперішній час зареєстрований на праві власності транспортний засіб - OPEL VIVARO, фургон малотоннажний-В, з 14.04.2011 пасажирський В , рік випуску 2007, номер кузова, шасі: НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 куб. см, дата державної реєстрації 02.04.2011. На ім`я ОСОБА_2 в той же період часу зареєстрований - ПФ 01 ФЕРМЕР, причіп легковий В, рік випуску 2002, номер кузова, шасі НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 16.11.2002. Вказані транспортні засоби не зняті з обліку для реєстрації або перереєстрації на нового власника.

Матеріали справи містять довіреність від 05.12.2005, якою ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_5 користуватися та розпоряджатися причепом марки ПФ 01 ФЕРМЕР, причіп легковий - В, 2002 р.в.

Під час розгляду справи було з`ясовано, що причіп легковий В, ПФ 01 ФЕРМЕР, 2002 року випуску є фактично проданим за довіреністю ще 05.12.2007, ця обставина визнана та не заперечувалася сторонами в судовому засіданні. Тому зазначений причіп, як спільне майно подружжя поділу не підлягає.

Щодо транспортного засобу OPEL VIVARO, 2007 року випуску слід зазначити наступне.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами транспортний засіб OPEL VIVARO, зареєстровано на позивача, але автомобіль перебуває у повному володінні та використанні відповідача.

Відповідно до експертної оцінки ТОВ Меркурій Партнерс суб`єкта оціночної діяльності, Акт №04/06/2019-012, здійсненої на замовлення ОСОБА_2 , визначено дійсну ринкову вартість станом на 26.07.2019 OPEL VIVARO, 2007 року випуску, яка складає 135855 грн.

Висновком експерта №317/19 від 06.09.2019 судової автотоварознавчої експертизи по цивільній справі №760/13067/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна, яка виготовлена на замовлення представника позивача, зокрема встановлена ринкова вартість OPEL VIVARO, яка станом на дату проведення експертизи становить 191694,27 грн.

Під час розгляду справи сторони не зверталися до суду з клопотанням про призначення судової експертизи для визначення дійсної ринкової вартості транспортного засобу OPEL VIVARO. Тому суд виходить з наданих сторонами доказів та приходить до висновку про доцільність взяття за основу при визначенні вартості вищевказаного транспортного засобу, саме висновку судового експерта Коваля І.М., оскільки останньому рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 03.07.2015 присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 - визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати право власності на транспортний засіб OPEL VIVARO, 2007 року випуску за відповідачем, при цьому на користь позивача підлягає виплаті компенсація Ѕ частини вартості транспортного засобу OPEL VIVARO, 2007 року випуску, в сумі 95847,14 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 203488,50 грн, яка є половиною (1/2) від грошової суми отриманої ОСОБА_2 від продажу 07.09.2017 автомобіля TOYOTA SIENNA, легковий універсал - В, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_3 , об`єм двигуна 3456 куб. см, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

В судовому засіданні відповідач взагалі заперечував купівлю цього автомобіля подружжям, вказуючи на те, що цей автомобіль був придбаний його роботодавцем і лише оформлений на ОСОБА_2 Позивачем ця обставина не спростована, не надано доказів придбання, користування та розпорядження вказаним авто саме подружжям ОСОБА_2.

Виходячи з письмових доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 01.10.2003 до 19.07.2018.

Однак відповідно до вищевказаної інформаційної довідки наданої Міністерством внутрішніх справ України від 25.02.2019 №31/132аз, вбачається, що транспортний засіб TOYOTA SIENNA, легковий універсал - В, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_3 , об`єм двигуна 3456 куб. см, з 25.11.2009 належав ОСОБА_2 , при цьому 07.09.2017 перереєстрований на нового власника.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу 8041/2017/614041 транспортного засобу від 07.09.2017 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , вбачається, що на умовах даного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб: марка TOYOTA, модель SIENNA, 2008 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_3 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 , зареєстрований за продавцем 01.07.2009 підрозділом МВС ЦЕНТР 8041.

Тобто, з наведеного вбачається, що вказаний транспортний засіб був придбаний на ім`я ОСОБА_2 та перереєстрований на нового власника під час перебування подружжя ОСОБА_2 у шлюбі, відповідно кошти від його продажу мали б бути використані на потреби сім`ї.

Враховуючи письмові докази, заперечення відповідача і відсутність інших належних та допустимих доказів позивача на спростування заперечень відповідача, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі половини (1/2) внеску до статутного капіталу:

ТОВ ВІПРОДУКТ (ЄДРПОУ 31985610) - 2475 грн;

ТОВ ДОНАМА , (ЄДРПОУ 41774375) - 150 грн;

ТОВ МАРІТІМУС - ТОРГ , (ЄДРПОУ 35945078) - 26250 грн, слід зазначити наступне.

Згідно інформації про юридичну особу ТОВ ВІНПРОДУКТ код ЄДРПОУ 31985610, вбачається, що ОСОБА_2 є одним з засновників (учасників) юридичної особи, розмір його внеску до статутного фонду - 4950 грн. Слід звернути увагу на те, що зазначене підприємство було утворено та зареєстровано 24.05.2002, тобто до початку шлюбних відносин сторін, у зв`язку з чим ця вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до інформації про юридичну особу ТОВ ДОНАМА , ЄДРПОУ 41774375, вбачається, що ОСОБА_2 є одним з засновників (учасників) юридичної особи, розмір його внеску до статутного фонду - 300 грн, зареєстровано підприємство 01.12.2017, тобто під час перебування сторін у шлюбі.

Згідно інформації про юридичну особу ТОВ МАРІТІМУС - ТОРГ ЄДРПОУ 35945078, вбачається, що ОСОБА_2 є засновником юридичної особи, його розмір внеску до статутного фонду - 52500 грн. З 08.06.2010 вказана юридична особа перебуває в стані припинення. Згідно копії постанови Господарського суду м. Києва від 14.01.2011 ТОВ МАРІТІМУС - ТОРГ визнано банкрутом. Зареєстровано підприємство 02.06.2008, під час шлюбу сторін, тобто до статутного фонду були внесені спільні кошти подружжя. Відомості про припинення данного підприємства відсутні.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19.09.2012 по справі № 17-рп/2012, статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності.

Таким чином, оскільки статутний фонд вказаних підприємств, засновником яких є ОСОБА_2 , був сформований під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, тому наявні правові підстави для задоволення позову тільки в частині визнання спільним сумісним майном подружжя статутних капіталів ТОВ ДОНАМА - 300 грн та ТОВ МАРІТІМУС - ТОРГ - 52500 грн.

Разом з тим, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.10.2013 по справі № 6-79 цс13, у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на своє майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Крім того, згідно з п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 за № 11, власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст.61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Позивач просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн, витрати на проведення експертизи в розмірі 4500 грн та судовий збір 3720,92 грн.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У відповідності до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи ; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази:

- копія ордеру на підставі договору про надання правової допомоги від 16.02.2019 ОСОБА_1 , виданий адвокатом АБ Сергія Антонюка Антонюком С.Д .

Відповідно до платіжного доручення №148371 від 18.02.2019, вбачається, що ОСОБА_1 сплатила 3700 грн за договором правової допомоги від 16.02.2019 на рахунок № НОМЕР_9 .

Згідно квитанції №001280132900 від 26.02.2019, ОСОБА_1 сплатила 300 грн на рахунок отримувача № НОМЕР_9 за надання правової допомоги №8 від 26.02.2019.

Відповідно до платіжного доручення №702135 від 10.06.2019, вбачається, що ОСОБА_1 сплатила 5000 грн за договором правової допомоги від 16.02.2019 на рахунок № НОМЕР_9 .

Згідно акту прийому-передачі від 24.06.2019 наданих послуг за договором про надання правової допомоги №8 від 16.02.2019, вбачається, що адвокатом Бюро було витрачено 18 год. робочого часу, за ціною 500 грн за одну годину, у зв`язку з цим загальна вартість послуг складає 9000 грн, які повністю перераховані заявником Адвокатскому бюро.

В матеріалах справи містяться чеки позивача з приводу оплати правової допомоги, загальною сумою в розмірі 9000 грн.

Вбачається, що відповідачем не наданий суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як це передбачено статтею 137 ЦПК України.

Згідно з частинами 4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З відзиву відповідача щодо вимог про витрати на правову допомогу вбачається, що відповідач просить стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1669,20 грн, посилаючись на ЗУ Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах №4191-VI. Однак, посилання відповідача на вищевказаний Закон, а саме на ст.1 даного Закону є хибними, оскільки вищезазначений закон втратив чинність на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436.

Згідно з п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Разом з тим, у пункті 48 Постанови Пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 799 статтями 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягується лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із надання правової допомоги у конкретній справі (наприклад: складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтвердженні та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.

Виходячи з вищевикладених обставин, з огляду на те, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн з відповідача на користь позивача підлягає частковому задоволенню, оскільки стороною позивача не надано суду доказів сплати саме 15000 грн, в матеріалах справи містяться чеки та платіжні доручення на загальну суму в розмірі 9000 грн. Виходячи з викладеного, суд вважає за доцільне та співмірне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в підтвердженому розмірі 9000 грн.

Згідно квитанції №317/19 від 02.09.2019 вбачається, що ОСОБА_1 сплатила 4500 за судову автотоварознавчу експертизу автомобілів Toyota Sienna, Opel Vivaro та причепа Фермер ПФ 01 на користь СПД-ФО ОСОБА_9 . Однак, як з`ясовано в судовому засіданні до спільного майна подружжя, що підлягає поділу віднесено тільки транспортний засіб Opel Vivaro. Послуги за експертизу сплачені в розмірі 4500 грн були сплачені за дослідження 3 одиниць техніки, оскільки поділу підлягає тільки один з них, суд позбавлений можливості відокремити суму витрат за проведення експертизи тільки одного авто, без урахування другого та причепа, тому в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3720,92 грн.

Щодо пропорційного розміру задоволених позовних вимог слід зазначити наступне:

-ціна позову становитла 372092,27 грн - 100%

-сума задоволених вимог 122247,14 грн - 32,85 %

Таким чином,

-сума сплаченого судового збору становить 3720,92 грн - 100%

-сума судового збору до стягнення з відповідача 1222,32 грн - 32,85 %

Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.61, 68, 69, 70, 71 СК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- OPEL VIVARO, фургон пасажирський - В, 2007 р.в., VIN: НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 куб. см, дата державної реєстрації 02.04.2011, який зареєстровано на позивача;

- грошові кошти в розмірі 52500 грн, є часткою, яка внесена ОСОБА_2 в статутний капітал ТОВ МАРІТІМУС - ТОРГ ЄДРПОУ 35945078, статутний капітал якого становить 52500 грн;

- грошові кошти в розмірі 300 грн, є часткою, яка внесена ОСОБА_2 в статутний капітал ТОВ ДОНАМА , ЄДРПОУ 41774375, статутний капітал якого становить 3000 грн.

В порядку поділу спільного майна подружжя:

-визнати за ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) право власності на OPEL VIVARO, фургон пасажирський - В, 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 куб. см, дата державної реєстрації 02.04.2011;

-стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), грошову компенсацію у розмірі половини (1/2) вартості OPEL VIVARO, 2007 року випуску в сумі 95847,14 грн.

-стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію в розмірі половини (1/2) внеску до статутного капіталу ТОВ ДОНАМА , (ЄДРПОУ 41774375) - 150 грн;

-стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію в розмірі половини (1/2) внеску до статутного капіталу ТОВ МАРІТІМУС - ТОРГ , (ЄДРПОУ 35945078) - 26250 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 )

витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) частину сплаченої суми судового збору в розмірі 122,32 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Г.О. Козленко