Рішення

від 06.02.2020 по справі 804/5057/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Справа № 804/5057/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. за участі секретаря судового засіданняТрошиної А.С. за участі: представника позивача представника відповідача Молчанової А.В. Чабан О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Спецсплав (далі - ТОВ Спецсплав , підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 р. №002962201 на загальну суму 810 052, 50 грн. (основний платіж - 540 035, 00 грн., штрафні санкції - 270 017, 50 грн.), про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ, винесене Товариству з обмеженою відповідальністю Спецсплав на підставі Акту перевірки Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.10.2014 р. №938/22.01/31932704.

В обґрунтування позову ТОВ Спецсплав зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акту перевірки, за висновками якого відповідачем було встановлено порушення підприємством вимог п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.п. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за період з квітня по липень 2014 р. на загальну суму 540 035, 00 грн. При цьому, як зауважує позивач, підставою для таких висновків стали акти ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 11.06.2014 р. щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Альвис С , ДПІ у Запорізькому районі м.Запоріжжя від 11.07.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Стенторс , Західної ОДПІ м.Харкова від 28.07.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ КБГ Фудс Трейдінг , від 11.08.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Форест АП . Позивач вважає, що податковим органом неправильно застосовані норми діючого законодавства, на яких ґрунтуються висновки відповідача, оскільки підприємством до перевірки були надані договори поставки, договори перевезення вантажу, рахунки-фактури, податкові накладні та інші документи, але податковим органом фактично лише на підставі вищенаведених актів зустрічних звірок проведених без достатнього вивчення первинних документів був зроблений висновок про відсутність господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами. Також позивач стверджує, що, у разі якщо платник податків виконав свою частину зобов`язань за договором, то такий платник не може вважатися фіктивним, незалежно від подальшої поведінки контрагента, у зв`язку з чим висновки щодо не підтвердження факту реального здійснення позивачем операцій з придбання товарів у ТОВ Альвис С , ТОВ Стенторс , ТОВ КБГ Фудс Трейдінг та ТОВ Форест АП позивач вважає помилковими. При цьому, позивач зауважив, що увесь товар був повністю отриманий, а всі первинні документи були оформлені і надані при перевірці, з метою отримання прибутку вказаний товар був використаний у господарській діяльності позивача та всі операції були відображені в податковому та бухгалтерському обліку, податковий кредит відображений на підставі п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а подальша реалізація товару спричинила зміни у майновому стані платника, що вбачається із оборотно-сальдової відомості по рахунках 20.1, 63.1, 31.1.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 804/5057/17 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Конєвій С.О.

За результатами розгляду адміністративної справи №804/5057/17 за вищезазначеним позовом 12 жовтня 2015 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом (головуючий суддя - Конєва С.О.) винесено постанову, якою у задоволенні позову ТОВ Спецсплав - відмовлено.

Позивач оскаржив вищезазначену постанову в апеляційному порядку.

09 березня 2016 р. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу по справі №804/5057/17, у відповідності до якої апеляційну скаргу ТОВ Спецсплав залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду - без змін.

Не погодившись із даним рішенням позивач оскаржив вищезазначені постанову та ухвалу судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

01 серпня 2017 р. за результатами розгляду касаційної скарги підприємства Вищим адміністративним судом України винесено ухвалу по справі №804/5057/17, у відповідності до якої касаційну скаргу ТОВ Спецсплав задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2016 р. по справі №804/5057/17 скасовано та ухвалено направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

08 серпня 2017 р. адміністративна справа №804/5057/17 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та у зв`язку з повторним автоматизованим перерозподілом була передана на розгляд судді Царіковій О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Царікова О.В.) від 11 грудня 2017 р. у справі №804/5057/17 адміністративний позов ТОВ Спецсплав залишено без розгляду.

Підприємство оскаржило дану ухвалу в апеляційному порядку.

За результатами розгляду поданої ТОВ Спецсплав апеляційної скарги Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, якою скаргу позивача задоволено, а оскаржувану ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 р. у справі №804/5057/17 - скасовано та постановлено направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

25 травня 2018 р. адміністративна справа №804/5057/17 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та у зв`язку з повторним автоматизованим перерозподілом була передана на розгляд судді Єфановій О.В.

За результатами розгляду адміністративної справи №804/5057/17 за вищезазначеним позовом 19 липня 2018 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом (головуючий суддя - Єфанова О.В.) прийнято рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Спецсплав - відмовлено.

Позивач оскаржив вищезазначене рішення суду в апеляційному порядку.

29 січня 2019 р. Третім апеляційним адміністративним судом винесено постанову по справі №804/5057/17, у відповідності до якої апеляційну скаргу ТОВ Спецсплав залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду - без змін.

Не погодившись із даним рішенням позивач оскаржив вищезазначені рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

25 червня 2019 р. за результатами розгляду касаційної скарги підприємства Верховним Судом було прийнято постанову по справі №804/5057/17, якою касаційну скаргу позивача задоволено частково та постановлено скасувати винесені у справі №804/5057/17 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 р., направити адміністративну справу №804/5057/17 на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

08 серпня 2019 р. адміністративна справа №804/5057/17 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та у зв`язку з повторним автоматизованим перерозподілом була передана на розгляд судді Боженко Н.В.

12 серпня 2019 р. Дніпропетровський окружний адміністративний суд (головуючий суддя - Боженко Н.В.) ухвалив прийняти до провадження адміністративну справу №804/5057/17, справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання по справі.

10 вересня 2019 р. представником Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому контролюючий орган просив суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою було встановлено, що господарські операції між ТОВ Спецсплав та ТОВ Альвис С , ТОВ Стенторс , ТОВ КБГ Фудс Трейдінг , ТОВ Форест АП не мали реального характеру, а були спрямовані виключно на мінімізацію податкових зобов`язань, оскільки підприємством не надано документальне підтвердження фактичного виконання відповідних господарських операцій, а саме: транспортно-експедиційних послуг та навантажувально-розвантажувальних робіт і в сукупності підтверджують їх реальне виконання. Також, податковий орган звернув увагу на те, що в ході перевірки відділом податкової міліції опитано директора ТОВ Альвис С від імені якої підписано первинну документації та остання зазначила, що таких документів не підписувала та згідно з вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя дане підприємство визнано фіктивним. Стосовно наданих ТОВ Спецсплав сертифікатів якості, що підписано від імені директора ТОВ Стенторс відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів того, що ТОВ Стенторс є виробником придбаного позивачем товарів, як і не надано доказів оприбуткування товару на складах позивача й використання підприємством такого товару у власній господарській діяльності. Також відповідач зауважив відсутність за місцезнаходженням контрагентів позивача - ТОВ КБГ Фудс Трейдінг і ТОВ Форест АП . Контролюючим органом виявлено, що директор ТОВ КБГ Фудс Трейдінг - ОСОБА_1 є громадянкою Білорусі і мешкає у м. Могильові, а матеріальні ресурси і основні фонди у товариства відсутні, за даними ЄРПН придбаний у квітні 2014р.-червні 2014р. товар не відповідає проданому (пере сорт), придбаний товариством товар має різноманітні характеристики - продукти харчування, продукти хімічної галузі, побутова техніка, автомобільні запчастини, будівельні матеріали, іграшкові вироби, скло, косметичні товари та інше, що зумовлює особливі умови транспортування та зберігання, за висновками ДПІ у товариства відсутній технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби для здійснення реальної господарської діяльності. Аналогічний висновок зроблений відповідачем й по контрагенту позивача у якого був придбаний товар, а саме: ТОВ Форест АП . З огляду на викладене відповідач вважає, що підприємством не спростовано факт порушення ним вимог ст.ст. 185, 188, 198 Податкового кодексу України та, як наслідок, завищення податкового кредиту ТОВ Спецсплав на суму 540 035, 00 грн. і заниження на цю суду ПДВ, у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

16 вересня 2019 р. представником ТОВ Спецсплав подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач зауважив, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є достатнім доказом на підтвердження правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, в той час як підприємством були надані належним чином оформлені копії договорів поставки, рахунків, видаткових і податкових накладних, товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), які, на думку позивача, надають змогу відстежити весь ланцюг, через який пройшов товар, придбаний позивач у його контрагентів-постачальників. Також позивач зазначає, що контролюючим органом безпідставно не були взяті до уваги накладні, що складені за підсумком господарських операцій з реалізації виготовленої ним продукції покупцям. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що факт погашення ТОВ Спецсплав заборгованості перед контрагентами-постачальниками підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. При цьому, висновок контролюючого органу щодо відсутності необхідних умов для реального виконання відповідних господарських операцій, на думку позивача, є необґрунтованим. Позивач стверджує, що ним були надані усі необхідні докази на підтвердження факту транспортування придбаних товарів спірним перевізником (зокрема, ФОП ОСОБА_2 ). Крім того, позивач наголосив, що у вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя серед переліку підприємств, які здійснювали із ТОВ Альвис С фіктивну діяльність по формуванню податкового кредиту ТОВ Спецсплав є відсутнім. Безпідставними позивач вважає й твердження контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій підприємства із ТОВ КБГ Фудс Трейдінг , оскільки директор цього підприємства є громадянкою Республіки Білорусь.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року суд ухвалив допустити процесуальне правонаступництво у справі №804/5057/17 та замінити первинного відповідача у даній справі його процесуальним правонаступником - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, а також допустити процесуальне правонаступництво у справі та замінити відповідача у справі з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області процесуальним правонаступником, а саме: на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року суд задовольнив клопотання представника відповідача та ухвалив викликати в судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Суд здійснив заходи з метою допиту зазначеної вище особи в якості свідка, однак ОСОБА_3 (колишній директор ТОВ Альвис С ) у судові засідання не прибула та жодних клопотань чи пояснень до суду не надавала.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року суд задовольнив клопотання представника позивача та ухвалив допитати в судовому засіданні, призначеному на 30 січня 2020 р., у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якості свідка ОСОБА_4 .

Представник позивача в судовому засіданні 06 лютого 2020 р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, відповіді на відзив, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 06 лютого 2020 р. проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на доводи, що викладені у відзиві на адміністративний позов, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши у судовому засіданні свідка, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ТОВ Спецсплав (код ЄДРПОУ 31932704) зареєстровано як суб`єкта підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Криворізької міської ради від 22.05.2002 р. та взято на облік як платника податків в контролюючих органах від 07.06.2002 р. (в т.ч. як платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) від 20.06.2002 р. згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №04811771 за індивідуальним податковим номером юридичної особи - 319327004827).

У період з 02.10.2014 р. по 08.10.2014 р. на підставі направлень від 02.10.2014 р. за №837 і №838 та наказу Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Спецсплав (код ЄДРПОУ 31932704) за №889 від 01.10.2014 р. , згідно абз. 1, 4, 5 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України фахівцями Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства, за результатами якої відповідачем складено Акт Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Спецсплав (код ЄДРПОУ 31932704) з питань достовірності формування податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Альвис С (код ЄДРПОУ 39054268) за квітень 2014р., ТОВ Стенторс (код ЄДРПОУ 39148743) за травень 2014р., ТОВ КБГ Фудс Трейдінг (код ЄДРПОУ 33776671) за червень 2014р., ТОВ Форест АП (код ЄДРПОУ 38969987) за липень 2014р. та достовірності сформованого податкового зобов`язання з ПДВ по реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ Альвис С (код ЄДРПОУ 39054268) у квітні 2014р., ТОВ Стенторс (код ЄДРПОУ 39148743) у травні 2014р., ТОВ КБГ Фудс Трейдінг (код ЄДРПОУ 33776671) у червні 2014р., ТОВ Форест АП (код ЄДРПОУ 38969987) у липні 2014р. за №938/22.01/31932704 від 15.10.2014 р.(далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки контролюючий орган дійшов висновку щодо порушення підприємством п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ Спецсплав завищено суму податкового кредиту за квітень 2014 року на суму 182 159, 00 грн., за травень 2014 року на суму - 88 014, 00 грн., за червень 2014 року - 150 817, 00 грн., за липень 2014 року - 119 045, 00 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 540 035, 00 грн., в т.ч.: за квітень 2014 року на суму 182 159, 00 грн., за травень 2014 року - 88 014, 00 грн., за червень 2014 року - 150 817, 00 грн., за липень 2014 року - 119 045, 00 грн.

03 листопада 2014 р. Криворізькою південною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акта перевірки сформовано податкове повідомлення-рішення форми Р за №0002962201, яким збільшено грошове зобов`язання підприємства за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 810 052, 50 грн. (в т.ч.: за основним платежем на суму 540 035, 00 грн. та за штрафними санкціями на суму 270 017, 50 грн.).

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку та направив до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області первинну скаргу за вих. №275 від 04.12.2014 р., за результатами розгляду якої Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) було прийнято рішення за вих. №1055/10/04-36-10-08-09 від 06.02.2015 р., яким скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Надалі ТОВ Спецсплав продовжило оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення та направило до Державної фіскальної служби України скаргу за вих. №1-03-15 від 05.03.2015 р.

За результатами розгляду вказаної скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення №8144/6/99-99-10-01-01-25 від 17.04.2015 р., яким скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Таким чином, не погодившись із висновками контролюючого органу в акті перевірки та винесеним на підставі останнього податковим повідомленням-рішенням, ТОВ Спецсплав звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Із наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Альвис С" (м. Запоріжжя) щодо поставки товару(круг Ст3, кварціт КМ-6, протипригарне покриття, сталь ЄПЗВД, ферохром) , на підтвердження чого позивачем надані копії рахунку-фактури №0430/1 від 30.04.2014р., №0428/02 від 28.04.2014р., копії видаткових накладних №2804 від 28.04.2014р., №3005 від 30.04.2014р., копії податкових накладних №3005 від 30.04.2014р., №2804 від 28.04.2014р., а також копії товарно-транспортних накладних №3004 від 30.04.2014р., №2904 від 28.04.2014р. та копії сертифікатів якості від 28.04.2014р. та від 30.04.2014р. (т.1, а.с. 90-98,142 - 150).

Також, між позивачем та ТОВ "Стенторс" укладено договір поставки № 0528/01 від 28 травня 2014 року згідно із специфікацією № 1 товар - сталь, ферохром, круг, полстирол, на підтвердження реальності здійснення взаємовідносин з ТОВ Стенторс (Запорізька область, Запорізький район, с. Малишівка) позивачем надано копію рахунку-фактури №0528/01 від 28.05.2014р., копію видаткової накладної №2804 від 28.05.2014р., копію податкової накладної №2804 від 28.05.2014р., копію товарно-транспортної накладної №528 від 28.05.2014р. та копію сертифікату якості від 28.05.2014р. (т.1 а.с.85-89,137-141, 137-141, т.2 с.я. 116-118).

16 червня 2014р. між ТОВ "Спецсплав" як покупцем та ТОВ "КБГ Фудс Трейдінг" (м.Харків) як постачальником був укладений договір поставки № 0616/01 за умовами якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця товар, ціна якого наведена у специфікаціях до цього договору, умови поставки: місцем поставки товару є склад покупця. На підтвердження реальності укладення господарської операції до суду надано рахунки-фактури, видаткові накладні, специфікації, тоаврно-транспортні накладні (т.1 а.с., 47 -74, 99--126).

Аналогічного змісту було укладено і договір поставки №0623/1 від 23.06.2014р. між позивачем та ТОВ "Форест АП" (м. Харків) (т.1 а.с.81-84, 133-136).

На підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Форест АП" позивачем надано копію договору поставки № 0623/01 від 23 червня 2014 року, копії специфікацій, копії рахунків-фактур, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних, копії податкових накладних (т.1 а.с. 75-86, 127-136).

Між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Спецсплав" укладено договір № 2012 від 20.12.2013 року перевезення вантажу, на підтвердження укладення даного договору до суду надано копії свідоцтва платника єдиного податку, довіреності на транспортний засіб (витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей), рахунків, акти виконаних-робіт (т.2 а.с. 126-134).

Так, податковим органом на виконання своїх функцій та повноважень було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Альвис С" за квітень 2014р., з ТОВ "Стенторс" за травень 2014р., ТОВ "КБГ Фудс Трейдінг" за червень 2014р., ТОВ "Форест АП" за липень 2014р. та достовірності формування податкового зобов`язання з ПДВ по реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у вказаних контрагентів за результатами якої був складений акт №938/22.01/31932704 від 15.10.2014р. за висновками якого були встановлені порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.2,п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "Спецсплав" занижено ПДВ всього у сумі 540035 грн., у т.ч. за квітень 2014р. на суму 182159 грн., травень 2014р. - 88014 грн., червень 2014р. -150817 грн., липень 2014р. -119045 грн. (а.с.17-36).

Підставами для вищевказаних висновків податковою інспекцією було встановлення під час перевірки фактів нереальності здійснення господарських операцій внаслідок яких позивачем було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 5040034 грн. у період квітень-липень 2014р. по взаємовідносинах ТОВ "Спецспав" (м. Кривий Ріг) як Покупця з контрагентами позивача - ТОВ "Альвис С" ( м.Запоріжжя), ТОВ "Стенторс" (Запорізька область, Запорізький район, с. Малишівка), ТОВ "КБГ Фудс Трейдінг" (м.Харків), ТОВ "Ферст АП" (м. Харків) як Постачальниками за договорами поставки №0428/01 від 28.04.2014р., № 0528/01 від 28.05.2014р., №0616 від 16.06.2014р., №0623/01 від 23.06.2014р. за умовами яких на адресу позивача як покупця вказаними контрагентами ні би то поставлявся товар (круг Ст3, кварціт КМ-6, протипригарне покриття, сталь ЄПЗВД, ферохром, сталь12Х18Н10Т, полістирол та ін.) та у ході проведення посадовими особами податкового органу виїзної документальної перевірки позивача із наданих документів позивачем та із наявної у податкового органу інформації щодо перевірок (звірок) контрагентів позивача було встановлено, що ТОВ "Альвис С" надані сертифікати якості, однак вказане підприємство не є виробником вказаного товару, а отже сертифікати не є дійсними, транспортування товару відбувалося згідно ТТН автомобілем Камаз держ. № НОМЕР_2 , водій ОСОБА_6 , однак відповідно інформаційних баз центрального сервера ДАІ встановлено, що власником вказаного автомобіля є ОСОБА_7 , окрім того, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачальниками та покупцями з урахуванням того, що відділом податкової міліції було здійснено виїзд за адресою ТОВ "Альвис С" та встановлено, що за вказаною адресою розташована приватна будівля у якій мешкає ОСОБА_3 (директор ТОВ "Альвис С"), відсутні будь-які вивіски, які б вказували на знаходження вказаного підприємства, в усній розмові ОСОБА_3 повідомила, що ні яку фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ "Альвис С" вона не вела, дане підприємство зареєстрував на її ім`я чоловік на ім`я ОСОБА_10, який і вів фактично фінансово-господарську діяльність від імені вказаного підприємства у зв`язку з чим посадові особи відповідача дійшли висновку про дефектність підписаних первинних документів, які не могли бути підписані директором підприємства (ОСОБА_3.) через неможливість ідентифікувати осіб, які фактично займалися господарською діяльністю. Також встановлено, нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Стенторс" через відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність первинних документів, підтверджуючих фінансово-господарську діяльність підприємства, що є ознаками нереальності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Стенторс" та з наведеного встановлено відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за квітень-травень 2014р. Встановлено і нереальність здійснення господарських операцій з ТОВ "КБГ Фудс Трейдінг" по ланцюгу з постачальниками та покупцями через те, що проведеними заходами встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, встановлено, що директор підприємства ОСОБА_1. є громадянка Білорусі, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , згідно звіту про нарахування єдиного внеску за травень 2014 р. середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві складає 12 осіб, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби відсутні, а тому податкова інспекція прийшла до висновку про відсутність необхідних умов до досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності (основний вид діяльності згідно даних АС "Реєстр платників податків" - Вантажний автомобільний транспорт) в силу відсутності кваліфікованого персоналу, оборотних активів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, автомобільного транспорту, тощо. Також і не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлено неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ "Форест АП" по ланцюгу з постачальниками та покупцями через те, що місцезнаходження підприємства не встановлено, згідно звітів про нарахування єдиного внеску за квітень, травень, червень 2014 р. середньооблікова кількість штатних працівників становить 16 осіб, у власності підприємства об`єкти нерухомого майна, основні виробничі фонди, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби відсутні у зв`язку з чим податковим органом зроблено висновки про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності (основний вид діяльності згідно даних АІС "Реєстру платника податків" - Вантажний автомобільний транспорт) в силу відсутності кваліфікованого персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, автомобільного транспорту, тощо. За викладеного та враховуючи, що позивач є кінцевим споживачем ТМЦ по вищезазначеному ланцюгу постачання товару та у зв`язку з нереальністю здійснення господарських операцій з ТОВ "Альвис С", з ТОВ "Стенторс", з ТОВ "КБГ Фудс Трейдінг", з ТОВ "Форест АП" посадові особи податкової інспекції дійшли висновку про те, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 540035,00 грн. по взаємовідносинах з вказаними контрагентами (а.с.19-36).

Однією з підстав для таких висновків стали відомості, що відображені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок, а саме:

-Акт ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 11.06.2014 року №206/08-28-22- 12/39054268 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Альвис С (код ЄДРПОУ 39054268) щодо здійснення фінансово-господарських взаємовідносин у квітні 2014 року ;

-Акт ДПІ у Запорізькому районі м.Запоріжжя від 11.07.2014 року №30/2211/39148743 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Стенторс (код ЄДРПОУ 39148743) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2014 по 31.05.2014 року ;

-Акт Західної ОДПІ м.Харкова від 28.07.2014 року №512/20-33-22-03-07/33776671 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ КБГ Фудс Трейдінг (код ЄДРПОУ 33776671) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з квітень - червень 2014 року ;

-Акт Західної ОДПІ м.Харкова від 11.08.2014 року №563/20-33-22-01-07/38969987 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Форест АП (код ЄДРПОУ 38969987) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків .

Так, контролюючий орган має право вчиняти дії щодо проведення зустрічних звірок та оформляти їх результати відповідними довідкам чи актами.

Дії по проведенню зустрічних звірок є частиною процесу реалізації контролюючим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору контролюючим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Дії фахівців контролюючого органу, які мали наслідком оформлення документа про неможливість проведення зустрічної звірки не створюють будь-яких правових наслідків.

Проведення зустрічної звірки може розглядатися як юридичний факт, який впливає на законні інтереси платника податків виключно у випадку коли дані, отримані за результатами проведення зустрічних звірок, можуть бути використані контролюючим органом як інформація про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства. Відповідна обставина, у свою чергу, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є підставою для призначення податкової перевірки.

Контролюючий орган має право в довідках чи актах, за результатами зустрічної звірки, зазначати дані про проведений аналіз наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження, а також у разі наявності зазначати й іншу інформацію, що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці, зокрема і щодо проведення аналізу господарської діяльності та платником податків.

Висновки, викладені у вказаних довідках чи актах, є відображенням дій податкових інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків, а відповідно, включення суб`єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку також не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Внесена до інформаційних систем на підставі такого акта інформація використовується органами доходів і зборів для інформаційно-аналітичного забезпечення їх діяльності та не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Дане правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 17.11.2015 у справах №826/17248/14 та №826/11901/14,

Аналогічний підхід застосовується також Верховним Судом, зокрема, в постановах від 22.01.2019 у справі №804/17331/14, від 26.02.2019 у справі №826/13931/14.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов`язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит або віднесення витрат до складу валових за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Окрім того, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків та не ставить цей факт у залежність від дотримання вимог податкового законодавства третіми особами або іншими суб`єктами господарювання.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

У відповідності до положень ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України - ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

У рішенні від 31.01.2011р у справі №21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що у разі якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "Булвес АД" проти Болгарії (заява №3991/03) було встановлено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід мати на увазі, що в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України необхідною умовою для висновку про нікчемність правочину є докази наміру сторін на протизаконний результат. При цьому намір юридичної особи визначається умислом особи, яка підписала відповідний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Обов`язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином. У разі виконання своїх обов`язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб`єктами оподаткування податків випливає з обов`язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагенти ТОВ Спецсплав були зареєстровані як юридичні особи, а також як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.183 Податкового кодексу України, про що свідчить інформація в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи.

Твердження податкового органу про неможливість оформлення первинних документів директором ТОВ КБГ Фудс Трейдінг ОСОБА_1. у м. Харкові, зважаючи на те, що зазначена особа є громадянкою іншої держави (Республіка Білорусь) та місцем проживання ОСОБА_1 є Республіка Білорусь, не можна вважати достатнім аргументом в контексті того, що контролюючим органом не доведено те, що ОСОБА_1 у період здійснення господарської операції між ТОВ Спецсплав та ТОВ КБГ Фудс Трейдінг , знаходилась не на території України і не мала змоги виконувати свої обов`язки, як посадова особа ТОВ КБГ Фудс Трейдінг .

Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємств-контрагентів позивача (ТОВ Стенторс , ТОВ КБГ Фудс Трейдінг , ТОВ Форест Ап або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні.

У вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.02.2017 року у справі за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ст. 205, ч. 3, ст. 267 КК України міститься перелік підприємств, з якими ТОВ Альвис С здійснювалась фіктивна діяльність з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень і серпень 2014 року, однак позивач у даному переліку відсутній.

У судовому засіданні від 30 січня 2020 р. допитано в якості свідка ОСОБА_4 , який на момент укладення та здійснення позивачем із ТОВ "Альвіс-С" відповідних господарських операцій (2014 рік) ОСОБА_4 був директором ТОВ "Спецсплав", який підтвердив реальність господарських операцій ТОВ "Спецсплав" та ТОВ "Альвис С" та надав суду усні пояснення стосовно умов відповідних поставок, зазначивши про реальність укладення даної угоди та інших угод із контрагентами, які були предметом перевірки, підтвердив поставку та оприбуткування товару позивачем. В тому числі зазначив, що договори підписувались по пошті, у зв`язку з чим спеціальних відряджень до інших міст для підписання угод не відбувалось.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доводи ж податкового органу про те, що підписані від імені директора ТОВ Альвис С (ОСОБА_3) копії первинних бухгалтерських документів, не можуть підтверджувати реальність здійснення поставки товару на адресу позивача від вказаного контрагента, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, а вирок щодо ОСОБА_3 відсутній.

Також, в акті перевірки податковим органом було встановлено таке:

-згідно звіту 1-ДФ на ТОВ Спецсплав в період здійснення господарських операцій з ТОВ Альвис С , ТОВ Стенторс , ТОВ КБГ Фудс Трейдінг , ТОВ Форест Aп середньооблікова чисельність працівників складала 45 осіб (розд.2 (2.9.) акту перевірки) із фондом заробітної плати 62 420, 00 грн., що підтверджується штатним розкладом підприємства, затвердженим 01.02.2014 року;

-згідно звіту 1 -ДФ середньооблікова чисельність працівників ТОВ КБГ Фудс Трейдінг" в період здійснення господарських операцій із ТОВ Спецсплав склала 12 осіб (розд. 3 (3.3) акту перевірки);

-згідно звіту 1-ДФ середньооблікова чисельність працівників ТОВ Форест АП в період здійснення господарських операцій із ТОВ Спецсплав склала 16 осіб (розд. 3 (3.4) акту перевірки).

Виробничі потужності ТОВ Спецсплав (зокрема, у 2014 році) були розташовані у комплексі нежитлових будівель, який складається з: ливарного цеху (959,7 кв.м.), механічного цеху (589,7 кв.м.), трансформаторної підстанції (51,4 кв.м.), толочної №2 (20,0 кв.м.), будівлі адміністративних приміщень, блоку складів, механообробної дільниці (755,6 кв.м.), навісу (53,8 кв.м.), будівлі КПП (7,2 кв.м.) (розд. 2 (2.3.2.) акта перевірки), а також свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Вищевикладені обставини, які були встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки та відображені в акті перевірки спростовують висновки контролюючого органу про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності позивача із вказаними вище контрагентами.

Придбання та подальша реалізація придбаного позивачем у ТОВ Альвис С , ТОВ Стенторс , ТОВ КГБ Фудс Трейдінг , ТОВ Форест АП товару спричинила зміни у майновому стані ТОВ Спецсплав , що слідує зі змісту наданих до суду оборотно-сальдових відомостей підприємства за квітень, травень, червень, липень 2014 року по наступним рахункам: 20.1 Сировина та матеріали , 63.1 Розрахунки з постачальниками та підрядниками .

Використання ТОВ Спецсплав у виробництві власної продукції ТМЦ, які були придбані у вищевказаних контрагентів-постачальників, підтверджується Актами списання матеріалів на виробництво №36 від 06.05.2014 р., №37 від 14.05.2014 р., №39 від 22.05.2014 р., №40 від 22.05.2014 р., №42 від 02.06.2014 р., №43 від 04.06.2014 р., №44 від 11.06.2014 р., №45 від 13.06.2014 р., №46 від 13.06.2014 р., №47 від 18.06.2014 р., №48 від 18.06.2014 р., №50 від 10.06.2014 р., №54 від 10.06.2014 р., №55 від 11.06.2014 р., №57 від 15.06.2014 р., №61 від 31.06.2014 р., №62 від 31.06.2014 р., згідно яких за травень, червень, липень 2014 року тільки матеріалів у виробництві було використано на 2 113 043, 82 грн.

Факт реалізації виготовленої продукції підтверджується видатковими накладними №40 від 07.05.2014 р., №42 від 15.05.2014 р., №43 від 22.05.2014 р., №44 від 23.05.2014 р., №46 від 05.06.2014 р., №47 від 12.06.2014 р., №48 від 16.06.2014 р., №45 від 03.06.2014 р., №50 від 27.06.2014 р., №54 від 11.07.2014 р., №55 від 11.07.2014 р., №56 від 11.07.2014 р., № 553 від 14.07.2014 р., № 59 від 16.07.2014 р., які оформлювались ТОВ Спецсплав у травні, червні, липні 2014 року з такими контрагентами, як ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат , ПАО Полтавський авто агрегатний завод , ПАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат тощо.

Стосовно розрахунків ТОВ Спецсплав за придбані ТМЦ в акті перевірки контролюючим органом зазначено про відсутність у позивача заборгованості перед ТОВ Альвис С і ТОВ Стенторс та про наявність заборгованості у розмірі 800 000, 00 грн. перед ТОВ КБГ Фудс Трейдінг та у розмірі 714 272, 40 грн. перед ТОВ Форест АП , яку надалі позивачем погашено.

Вищенаведені обставини підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме копіями акту пред`явлення векселя до сплати від 22.10.2014 р., простих векселів серії АА 2478929, серії АА 2478931, серії АА 2478932, серії АА 2478928 , банківської виписки від 23.10.2014 р., акту пред`явлення векселя до платежу від 27.10.2014 р., простого векселя серії АА 2478933, серії АА 2478930 , банківської виписки від 27.10.2014 рр., а також копією договору Про відступлення права вимоги за №042401 тощо.

В акті перевірки відповідач також посилається на документальне не підтвердження реальності перевезення придбаного позивачем товару ФОП ОСОБА_6 , з цього приводу слід зазначити наступне.

Згідно із приписами чинного законодавства товарно-транспортні накладні (далі-ТТН) оформляються лише у випадку, якщо перевезення вантажів здійснюється автомобільним транспортом, - обов`язок оформлення ТТН встановлюється Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 (далі - Правила №363), дія яких поширюється лише на автомобільний транспорт.

Відповідно до розділу 1 Правил № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здачу вантажу і взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із підпунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 Правил №363 встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

На спростування доводів щодо неможливості транспортування придбаних товарів та формальності складених ТТН, з огляду на те, що транспортування товару, яке здійснювалося ФОП ОСОБА_6 оскільки автомобіль, яким перевозився товар належить ОСОБА_7, ТОВ Спецсплав були надані до суду наступні докази, а саме:

-довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бурлак Р.О., номер в реєстрі 1883, якою ОСОБА_7 уповноважує ОСОБА_2 розпоряджатися автомобілем марки КАМАЗ, державний номер НОМЕР_5 , тип ТЗ-самоскид, а також автопричепом марки ГКБ 8350 (т.2, а.с. 128-129);

-договір транспортування вантажу №2012 від 20.12.2013 р., який укладено між ФОП ОСОБА_6 і позивачем;

-акти виконаних робіт підписані ФОП ОСОБА_6 і ТОВ Спецсплав (т. 2, а.с. 172-178);

-банківська виписка ПАТ Перший український міжнародний банк , якою підтверджується сплата коштів за послуги перевезення ФОП ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 134).

Слід зазначити, що ТТН не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту або право на бюджетне відшкодування, при цьому відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтвердженні витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, в тому числі і первинних документів щодо оприбуткування, потрапляння, зберігання товарів на складі, здійснення подальшої реалізації, якості товару, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так само наявність недоліків товарно-транспортної накладної не є беззаперечним доказом безтоварності операцій з поставки товарів, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

При цьому, факт передання позивачу товару (набуття платником права власності) підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Зміни майнового стану ТОВ Спецсплав відображено у бухгалтерському та податковому обліку.

Окрім того, актом перевірки встановлено, що ТОВ Спецсплав є кінцевим споживачем поставленого товару по ланцюгу постачання та придбану у продукцію використовувало для власних потреб, що суперечить висновку податкового органу про безтоварність господарських операцій.

Щодо сертифікатів відповідності та/або походження на товар, слід зазначити.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, оскільки сертифікати відповідності та/або походження не містять відомостей про господарську операцію (не відображає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі), тому не є безпосереднім первинним документом, що підтверджує господарські відносини позивача із його контрагентом.

Таким чином, в акті на момент перевірки не зазначені об`єктивно підтверджені відомості чи докази, що проведення операції між позивачем та його контрагентом було фіктивним, що вчинялось порушення в сфері оподаткування, документувалось безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб`єктів господарювання, та укладались нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави та суспільства.

На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем в акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції ТОВ Спецсплав із його контрагентом за відповідний період щодо отримання/постачання товарів не спричиняють реального настання правових наслідків.

Згідно з п.30 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

У рішенні у справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Підсумовуючи вищенаведене, надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає, згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі Бочаров проти України , пар. 53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , пар. 43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Водночас, відповідачем не доведено в повній мірі правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд доходить висновку, що позов ТОВ Спецсплав до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду позивачем понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 487, 20 грн., що документально підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №117 від 30 квітня 2015 р. на суму 487, 20 грн.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що адміністративний позов ТОВ Спецсплав - задоволено, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 487, 20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 року №0002962201, Криворізької південної об`єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" (50025, м.Кривий Ріг, вул. Окружна, б.11Б, код ЄДРПОУ 31932704) судовий збір у розмірі 487,20 гривень (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14 лютого 2020 року.

Суддя Н.В. Боженко