Рішення

від 06.02.2020 по справі 804/12796/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Справа № 804/12796/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаковської О.В. за участі секретаря судового засідання за участі: представника позивача представника відповідача Хозяїнова В.В. Атрошенко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Енергопромбуд до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство Енергопромбуд з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003381501, №0003362201, №0003371501 від 31.08.2015.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазнчив, що податковим органом на підставі висновків, викладених у акті перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач з зазначеними рішеннями не погоджується, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог податкового законодавства. Реальність господарських операцій підтверджена первинними бухгалтерськими документами, які було надано до перевірки та до суду. Також, позивач зазначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента не впливає на результати діяльності позивача, оскільки відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 09.04.2019 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 у справі №804/12796/15, а справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи судові рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а саме не дослідили зібрані у справі докази. Має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 09.04.2019 року вказано на те, що в матеріалах справи відсутні належним чином засвідчені копії письмових доказів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Маковській О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.07.2019.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2019, замінено первинного відповідача на правонаступника - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.

За клопотанням представника позивача підготовче засідання 23.07.2019 відкладено на 06.08.2019.

Від відповідача 23.07.2019 надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що під час перевірки встановлено, що господарські операції ПрАТ Енергопромбуд та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та інших ресурсів й іншого майна. Згідно отриманих актів перевірок, складених іншими податковими органами, встановлено факти маніпулювання податковою звітністю контрагентами позивача, що свідчить про завищення позивачем витрат з податку на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що висновки податкового органу є обґрунтованими та правомірними, а тому податкові повідомлення-рішення №0003381501, №0003362201, №0003371501 від 31.08.2015 не підлягають скасуванню.

Підготовче засідання 06.08.2019 відкладено на 12.09.2019 за клопотанням предстаника позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Підготовче засідання 12.09.2019 відкладено на 01.10.2019.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 провадження у справі №804/12796/15 зупиненно за клопотанням представника позивача для надання можливості подання додаткових доказів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 провадження у справі №804/12796/15 поновлено.

На обговорення сторін поставлено питання про можливість закриття підготовчого засідання. Сторони не заперечували про закриття підготовчого засідання та перехід до розгляду справи по суті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у той самий день. Розгляд справи відкладено на 06.02.2020.

В судове засідання 06.02.20202 сторони з`явились. В судових дебатах позивач просив адміністративний позов задовольнити, відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги адміністративного позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство Енергопромбуд є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24446982. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПрАТ Енергопромбуд було зареєстровано у ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська: свідоцтво від 06.12.2012 №200086701, індивідуальний податковий номер - 244469804641, зареєстровано платником ПДВ з 16.12.2002. Основним видом діяльності ПаАТ Енергопромбуд є будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20).

За період перевірки ПрАТ Енергопромбуд здійснювало діяльність на підставі ліцензії серії АЕ №524373, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 21.10.2014 р., з переліком робіт провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.

ПрАТ Енергопромбуд на підставі свідоцтва від 19.05.2000, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради використовує для офісу приміщення, яке розташоване за адресою м.Дніпро, вул. Прапорна 3. Також на підставі договору суборенди відкритого майданчика від 31.01.2014 р. №14/30, копія якого мається в матеріалах справи, використовувався склад.

За період перевірки позивач мав найманих працівників, що підтверджується копіями штатних розкладів від 01.10.2013 та від 01.11.2014. Здійснював сплату податку з доходів фізичних осіб за найманих робітників, що підтверджується копіями щомісячних податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, форма 1-ДФ позивача за 2014 рік.

Податковим органом у червні-липні 2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої викладені в акті перевірки від 10.07.2015 №1496/04-61-22-01/24446982 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, перевіркою встановлено порушення ПрАТ Енергопромбуд :

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.5 ст. 138, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, ПрАТ Енергопромбуд занижено податок на прибуток на загальну суму 3 288 079 грн.;

- 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України підприємством завищено податок на додану вартість всього на суму 2 748 408 грн., у тому числі за січень 2014 року на суму 354 442 грн., за лютий 2014 року на суму 623 173 грн., за березень 2014 року на суму 990 629 грн., за квітень 2014 року на суму 508 433 грн., за травень 2014 року на суму 84 660 грн., за червень 2014 року на суму 16 122 грн., за липень 2014 року на суму - 55 995 грн., за серпень 2014 року на суму 17 371 грн., за вересень 2014 року на суму 8 333 грн., за жовтень 2014 року на суму - 67 537 грн., за листопад 2014 року на суму 189 грн., за грудень 2014 року на суму 21 524 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства.

- п.51.1 ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України підприємство не відобразило в податкових розрахунках за формою 1 ДФ за період, що перевірявся оподатковувані доходи, нараховані платником податку фізичним особам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і ОСОБА_5 по договорам оренди.

- п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 з урахуванням пп.170.1.2 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб, за період, що перевірявся, в сумі 6 507,20 грн.

Не погодившись з вказаними висновками позивачем 19.08.2015 подано заперечення на акт перевірки.

Листом від 28.08.2015 №3757/10/04-61-22-02 позивача повідомлено про результати розгляду заперечень та про залишення без змін висновків акту перевірки від 10.07.2015 №1496/04-61-22-01/24446982.

Встановлені порушення мали наслідком виненсення оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень.

Податковим повідомленням-рішенням №0003362201 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 3288079 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1644039 грн 50 коп. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0003371501 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2731037 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1365518 грн 50 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов`язання визначені положення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0003381501 зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2014 року у сумі 17371 грн, за порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Вказані податкові повідомлення - рішення є предметом оскарження в даному адміністративногму процессі.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді ПрАТ Енергопромбуд мало взаємовідносини з будівельного підряду з наступними підрядниками ТОВ БК Консул , ТОВ Мілленіум Білд , ПП ПРИМА БУД КАПІТАЛ , ТОВ БУДКАПІТАЛГРУП , ТОВ Віра люкс сервіс , ТОВ Укртрейдбуд , ТОВ ТД ПРОМТЕХСТРОЙ , ПП Будівельно-монтажна компанія Дніпровентсервіс та з ТОВ БК Консул (підрядник) на підставі договорів на виконання будівельних робіт №21-11-13 від 21.11.2013, №03-07-14 від 03.07.2014.

Згідно вказаних договорів ТОВ БК Консул (підрядник) зобов`язувався виконати будівельно-монтажні роботи по реконструкції логістичного центру розташованого за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Красилівка, пров. Димеревський, 4.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ БК Консул здійснило будівельно - монтажні роботи на загальну суму 938 760,17 грн., ПДВ 156 460,03 грн.

Господарські операції між позивачем та ТОВ БК Консул підтверджі належними первинними бухгалтерськими документами: актами виконаних будівельних робіт форма КБ-2в з довідками про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за період лютий-березень 2014 року, податковими накладними №45 від 31.03.2014 на загальну суму 322 260,16 грн., №1 від 01.07.2014 на загальну суму 16 500 грн., №28 від 28.01.2014 на загальну суму 200 000 грн., №31 від 28.02.2014 на загальну суму 300 000 грн., №19 від 27.01.2014 на загальну суму 100 000 грн., платіжними дорученнями на суму 1 010 177,96 грн.

Факт перевезення товарів підтверджується товарно-транспортними накладними №170114 від 17.01.2014, №210114 від 21.01.2014, №100214 від 10.02.2014, №040314 від 04.03.2014, №130314 від 13.03.2014, №260314 від 26.03.2014, №270314 від 27.03.14, №310314 від 31.03.2014, №310314/а від 31.03.2014, №080414 від 08.04.2014, №150514 від 15.05.2014, №260514 від 26.05.2014, №270514 від 27.05.2014, №300514 від 30.05.2014, №110614 від 11.06.2014, №170614 від 17.06.2014, №170714 від 17.07.2014, №010714 від 01.07.2014, №210714 від 21.07.2014, №080814 від 08.08.2014, 090914 від 09.09.2014, №011014 від 01.10.2014, №101014 від 10.10.2014, №101114 від 10.11.2014.

Як вказано в акті перевірки та зазначено представником відповідача під час розгляду справи в суді, у позивача немає податкових накладних, які віднесено до податкового кредиту липня та серпня 2014 р., по контрагенту ТОВ БК Консул на суму 5000 грн. та 6903 грн. податкового кредиту.

Суд критично ставиться до таких висновків відповідача, оскільки копії податкових накладних №15 від 12.08.2014 та №5 від 04.07.2014 містяться в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що у перевіряємому періоді ПрАТ Енергопромбуд (замовник) мало взаємовідносини з ТОВ Мілленіум Білд (підрядник) на підставі договору підряду на будівництво №03/02 від 03.02.2014 року.

Згідно вказаного договору ТОВ Мілленіум Білд зобов`язувалось виконати загальнобудівельні та демонтажні роботи на об`єкті, розташованому за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Красилівка, пров. Димеревський,4.

На виконання умов договору ТОВ Мілленіум Білд виконало вказані роботи на суму 3538000,00 грн., ПДВ 589 667,00 грн.

Господарські операції між позивачем та ТОВ Мілленіум Білд підтверджуються належними бухгалтерськими первинними документами, а саме: актами виконаних будівельних робіт форма КБ-2в з довідками про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за період лютий-квітень 2014 р., податковими накладними №225 від 12.03.2014 на загальну суму 55 600 грн., №226 від 12.03.2014 на загальну суму 55 600 грн., №227 від 12.03.2014 на загальну суму 55 600 грн., №228 від 12.03.2014 на загальну суму 55 600 грн., №229 від 12.03.2014 на загальну суму 55 600 грн., №230 від 12.03.2014 на загальну суму 55 600 грн., №231 від 12.03.2014 на загальну суму 55 600 грн., №232 від 12.03.2014 на загальну суму 55 600 грн., №233 від 12.03.2014 на загальну суму 55 600 грн., №234 від 12.03.2014 на загальну суму 55 600 грн., №182 від 11.03.2014 на загальну суму 556 000 грн., №470 від 21.02.2014 на загальну суму 200 000 грн., №198 від 10.02.2014 на загальну суму 371 550 грн., №118 від 06.02.2014 на загальну суму 371 550 грн., №153 від 07.02.2014 на загальну суму 371 550 грн., №679 від 31.03.2014 на загальну суму 555 750 грн., №286 від 14.04.2014 на загальну суму 555 600 грн., платіжними дорученнями на загальну суму 3 538 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді ПрАТ Енергопромбуд (замовник) мало взаємовідносини з ПП ПРИМА БУД КАПІТАЛ (підрядник) на підставі договору на виконання ремонтних робіт №2709 від 27.09.2013.

Згідно вказаного договору ПП ПРИМА БУД КАПІТАЛ зобов`язувалось виконати реконструкцію логістичного центру, розташованому за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Красилівка, пров. Димеревський,4.

На виконання умов договору ПП ПРИМА БУД КАПІТАЛ виконало вказані роботи на загальну суму 545 705,58 грн, ПДВ 90 950,93 грн.

Господарські операції між позивачем та ПП ПРИМА БУД КАПІТАЛ підтверджуються належними бухгалтерськими первинними документами, а саме: актами виконаних будівельних робіт форма КБ-2в з довідками про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за березень та жовтень 2014 року, податковими накладними №1 від 15.09.2014 на суму 50000 грн., №2 від 26.06.2014 на суму 37100 грн., №3 від 27.06.2014 на суму 50000 грн., №2 від 29.05.2014 на суму 10000 грн., №1 від 06.08.2014 на суму 60000 грн., №1 від 31.03.2014 на загальну суму 178605,67 грн., №1 від 15.01.2014 на загальну суму 50000 грн., №2 від 29.01.2014 на загальну суму 50000 грн., платіжними дорученнями.

Також, у перевіряємому періоді ПрАТ Енергопромбуд (замовник) мало взаємовідносини з ТОВ Будкапіталгруп (підрядник) на підставі договору будівельного підряду №02/05 від 06.05.2014 та договору будівельного підряду №01/06 від 01.06.2014.

Згідно вказаного договору ТОВ Будкапіталгруп зобов`язувалось виконати роботи загальнобудівельних робіт, робіт на зовнішньому електрозабезпеченню та частковому благоустрою території об`єкта, розташованому за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с.Красилівка, пров. Димеревський,4.

На виконання умов договору ТОВ Будкапіталгруп виконало вказані роботи на загальну суму 497 000,00грн, ПДВ 82 833,33 грн.

Господарські операції між позивачем та ТОВ Будкапіталгруп підтверджуються належними бухгалтерськими первинними документами, а саме: актами виконаних будівельних робіт форма КБ-2в з довідками про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за травень та червень 2014 року, податковими накладними №545 від 28.05.2014 на суму 60000 грн., № 381 від 21.05.2014 на загальну суму 150 000 грн., № 544 від 28.05.2014 на загальну суму 60000 грн., № 543 від 28.05.2014 на загальну суму 60000 грн., № 542 від 28.05.2014 на загальну суму 60000 грн., № 547 від 28.05.2014 на загальну суму 47000 грн., № 546 від 28.05.2014 на загальну суму 60 000 грн., № 419 від 17.06.2014 на загальну суму 230 000 грн., платіжними дорученнями.

У перевіряємому періоді ПрАТ Енергопромбуд (замовник) також мало взаємовідносини з ТОВ Віра люкс сервіс (підрядник) на підставі договору підряду від 23.12.2013 №1312-23.

Згідно договору ТОВ Віра люкс сервіс зобов`язувалось виконати будівельні роботи на об`єкті, розташованому за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Красилівка, пров. Димеревський,4.

На виконання умов договору ТОВ Віра люкс сервіс виконало вказані роботи на загальну суму 700 000,02 грн, ПДВ 116 666,67 грн.

Господарські операції між позивачем та ТОВ Віра люкс сервіс підтверджуються належними бухгалтерськими первинними документами: актами виконаних будівельних робіт форма КБ-2в з довідками про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за січень 2014 р., податковими накладними №7 від 21.03.2014 на суму 300000 грн., №37 від 06.01.2014 на загальну суму 48050,40 грн., №38 від 08.01.2014 на загальну суму 40003,40 грн., №35 від 03.01.2014 на загальну 59820,60 грн., №62 від 20.01.2014 на загальну суму 100000 грн., № 36 від 04.01.2014 на загальну суму 52125,60 грн., №63 від 28.01.2014 на загальну суму 100000 грн., платіжними дорученнями.

Також судом встановлено, що ПрАТ Енергопромбуд (замовник) мало взаємовідносини з ТОВ Укртрейдбуд (підрядник) на підставі договору підряду на будівництво від 03.03.2014 №03/01.

Згідно вказаного договору ТОВ Укртрейдбуд зобов`язувалось виконати підготовчі та загально будівельні роботи на об`єкті, розташованому за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с.Красилівка, пров. Димеревський,4.

На виконання умов договору ТОВ Укртрейдбуд виконало вказані роботи на загальну суму 800000,00 грн, ПДВ 133 333,33 грн.

Господарські операції між позивачем та ТОВ Укртрейдбуд підтверджуються належними бухгалтерськими первинними документами: актом виконаних будівельних робіт форма КБ-2в з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за квітень 2014 року, податковою накладною №519 від 28.04.2014 на загальну суму 800 000 грн., платіжним дорученням №2321 від 28.04.2014 на суму 800 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПрАТ Енергопромбуд (замовник) мало взаємовідносини з ТОВ ТД ПРОМТЕХСТРОЙ (підрядник) на підставі договору підряду на будівництво від 03.03.2014 №03/01.

Згідно договору, ТОВ ТД ПРОМТЕХСТРОЙ зобов`язувалось виконати постачання та монтаж системи вентилювання та кондиціювання повітря та опалення власними силами матеріалами підрядника на об`єкті: магазин АТБ за адресою м.Цюрупинськ, вул.Пролетарська, 122/7.

На виконання умов договору ТОВ ТД ПРОМТЕХСТРОЙ виконало вказані роботи на загальну суму 255 000,00 грн, ПДВ 42 500,00 грн.

Господарські операції між позивачем та ТОВ ТД ПРОМТЕХСТРОЙ підтверджуються належними бухгалтерськими первинними документами: актом виконаних будівельних робіт форма КБ-2в з довідками про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за квітень 2014 року, податковими накладними №1 від 21.03.2014 на загальну суму 200 000 грн., №1 від 18.04.2014 на загальну суму 55 000 грн., платіжними дорученнями.

ПрАТ Енергопромбуд (замовник) також мало взаємовідносини з ПП Будівельно-монтажна компанія Дніпровентсервіс (підрядник) на підставі договору №9919/К ВЕНТАТБ від 29.09.2014 та договору №1119/К ВЕНТАТБ від 14.10.2013.

Згідно договорів ПП Будівельно-монтажна компанія Дніпровентсервіс зобов`язувалось виконати будівельні роботи на об`єкті, розташованому за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Красилівка.

На виконання умов договору ПП Будівельно-монтажна компанія Дніпровентсервіс виконало роботи на загальну суму 7474707,73 грн, ПДВ 1245778,62 грн.

Господарські операції між позивачем та ПП Будівельно-монтажна компанія Дніпровентсервіс підтверджуються належними бухгалтерськими первинними документами: актами виконаних будівельних робіт форма КБ-2в з довідками про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за січень, березень, червень, липень, листопад, грудень 2014, податковими накладними № 6 від 28.07.2014 на загальну суму 5409,88 грн., № 1 від 20.01.2014 на загальну суму 1 193 736,98 грн., № 2 від 31.01.2014 на загальну суму 477 673,20 грн., № 2 від 06.10.2014 на загальну суму 300 000 грн., № 5 від 23.10.2014 на загальну суму 100 000 грн., № 1 від 05.12.2014 на загальну суму 119 276,18 грн., № 3 від 31.03.2014 на загальну суму 3 057 623,35 грн., № 2 від 13.02.2014 на загальну суму 2 000 000 грн., № 4 від 15.07.2014 на загальну суму 220 988,14 грн., платіжними дорученнями.

При дослідженні матеріалів справи судом також встановлено, що вказані господарські відносини будівельного підряду виникли у позивача у зв`язку із виконанням ним своїх зобов`язань, взятих на себе за договорами підряду з замовником ТОВ Рітейл-Девелопмент від 14.02.2011 №14-02/4, від 01.07.2013 №01-07/9 та від 12.06.2014 №12-06/2.

Згідно даних договорів позивач зобов`язався здійснити будівельні підрядні роботи з реконструкції та будівництва об`єктів за за адресами: Київська обл., Броварський р-н., с.Красилівка, пров. Димеревський,4, та м. Цюрупинськ, вул. Пролетарська, 122/7.

Виконання позивачем будівельних підрядних робіт підтверджується, зокрема, копіями сертифікату серії ІУ №164150990100 Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 09.04.2015 р. з копією акту готовності об`єкта до експлуатації від 30.03.2015 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 18.04.2014 р. №ІУ 143141080351, що містяться в матеріалах справи.

Вказана обставина також підтверджує використання позивачем отриманих від контрагентів будівельних підрядних робіт у своїй господарській діяльності.

Податковий орган в акті перевірки, та його представник у відзиві на адміністративний позов, зазначили про те, що контрагенти-підрядники не мали змоги виконувати обсяги будівельних підрядних робіт у зв`язку з тим, що вони не мали достатню кількість найманих працівників та з тим, що в договорах підряду не визначається можливість наймання субпідрядних підприємств.

Суд критично ставиться до таких висновків контролюючого органу, оскільки відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Отже, законодавчо визначеними нормами надано право суб`єкту господарювання вирішити питання про можливість виконання певних дій самостійно чи за допомогою інших осіб.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідними листами до договорів підряду позивач повідомляв контрагентів, що не заперечує про виконання робіт іншими особами.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивач не мав фактичної можливості виконати зазначені підрядні роботи, враховуючи відсутність трудових ресурсів, оскільки зазначені відповідачем людино-години є нормативними, а не фактично витраченими в процесі робіт, тому не можуть відображати реально затраченого працівниками часу.

Також податковим органом в акті перевірки зроблено розрахунок людино-годин виходячи із графіку роботи позивача. Проте, судом такі аргументи не приймаються, оскільки контролюючим органом до уваги взято графік роботи саме позивача при здійсненні аналізу можливості виконання робіт безпосередньо контрагентів позивача, а не їх графіки робіт.

Верховним Судом у справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також, суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

З матеріалів справи встановлено, що у перевіряємому періоді ПрАТ Енергопромбуд мало взаємовідносини з закупівлі товарів з наступними постачальниками ТОВ ПРОФ-СТРОЙ , ТОВ Електротехсервіс , ТОВ Валстройсервіс , ПП Термотехніка , ТОВ КС А , ТОВ РУСОБІТ-М УКРАЇНА та з ТОВ ПРОФ-СТРОЙ (продавець) щодо придбання товарів.

Протягом перевіряємого періоду ТОВ ПРОФ-СТРОЙ поставило у власність позивачеві товари на загальну суму 29 487,30 грн, ПДВ 4 914,55 грн.

Господарські операції між позивачем та ПРОФ-СТРОЙ підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними №64 від 11.02.2014, №24/3Р від 25.03.2014, №123 від 24.02.2014, податковими накладними №1 від 03.03.2014 на суму 4249,80 грн., №64 від 11.02.2014 на суму 16686 грн., №123 від 21.02.2014 на суму 5400 грн., №1 від 03.03.2014 на суму 4249,80 грн., №129 від 24.03.2014 на суму 3151,50 грн., платіжними дорученнями. Перевезення товарів підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №110214 від 11.02.2014, №240214 від 24.02.2014, №030314 від 03.04.2014, №250314 від 24.03.2014.

Матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ Енергопромбуд (покупець) мало взаємовідносини з ТОВ Електротехсервіс (продавець) щодо придбання товарів.

Протягом перевіряємого періоду ТОВ Електротехсервіс поставило у власність позивачеві товари на загальну суму 1696,32 грн, ПДВ 282,72 грн.

Господарські операції між позивачем та ТОВ Електротехсервіс підтверджені первинними бухгалтерськими документами: видатковою накладною №12 від 13.01.2014, податковою накладною №16 від 13.01.2014 на загальну суму 1696,32 грн., платіжним дорученням №1313 від 13.01.2014 на загальну суму 1696,32 грн., товарно-транспортною накладною №130114 від 13.01.2014, подорожнім листом вантажного автомобіля від 13.01.2014 №30/03.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПрАТ Енергопромбуд (покупець) мало взаємовідносини з ТОВ Валстройсервіс (продавець) щодо придбання товарів.

Протягом перевіряємого періоду ТОВ Валстройсервіс поставило у власність позивачеві товари на загальну суму 1696,32 грн, ПДВ 282,72 грн.

Господарські операції між позивачем та ТОВ Валстройсервіс підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними №9 від 25.06.2014, №10 від 21.07.2014, №7 від 16.07.2014, №1 від 02.07.2014, №2 від 08.08.2014, №1 від 03.10.2014, №3 від 21.11.2014, №6 від 12.02.2014, №9 від 22.01.2014, №5 від 18.12.2014, №б/н від 27.03.2014, №7 від 22.01.2014, №2 від 14.01.2014, №10 від 28.05.2014, податковими накладними №1 від 02.07.2014 на загальну суму 445,21 грн., №7 від 16.07.2014 на загальну суму 2265,00 грн., №10 від 21.07.2014 на загальну суму 360 грн., №2 від 14.01.2014 на загальну суму 1000 грн., №8 від 21.01.2014 на загальну суму 1862,50 грн., №13 від 28.02.2014 на загальну суму 2624,50 грн., №5 від 12.02.2014 на загальну суму 5041,51 грн., №12 від 21.03.2014 на загальну суму 10132 грн., №1 від 02.10.2014 на загальну суму 5220 грн., №3 від 18.12.2014 на загальну суму 9903,60 грн., №11 від 28.05.2014 на загальну суму 960 грн., №3 від 21.11.2014 на загальну суму 1134 грн., №10 від 25.06.2014 на загальну суму 9630,36 грн., №2 від 08.08.2014 на загальну суму 2808 грн., платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними №140114 від 14.01.2014, №220114 від 22.01.2014, №220114/1 від 22.01.2014, №120214 від 12.02.2014, №280214 від 28.02.2014, №270314, від 27.03.2014, №280514 від 28.05.2014, №250614 від 25.06.2014, №020714 від 02.07.2014, №160714 від 16.07.2014, №210714 від 21.07.2014, №080814 від 08.08.2014, №031014 від 03.10.2014, №211114 від 21.11.2014, №181214 від 18.12.2014.

У періоді, що перевірявся ПрАТ Енергопромбуд (покупець) мало взаємовідносини з ПП Термотехніка (продавець) щодо придбання товарів.

Так, ПП Термотехніка передано у власність позивачеві товари на загальну суму 47 040,85 грн, ПДВ 7 833,03 грн.

Господарські операції між позивачем та ПП Термотехніка підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами: податковими накладними №6 від 13.01.2014 на загальну суму 18832,78 грн., №10 від 17.01.2014 на загальну суму 6430,63 грн., №5 від 04.02.2014 на загальну суму 21789,61 грн., видатковими накладними №РН-00023 від 05.02.2014, №РН-00010 від 17.01.2014, №РН-00008 від 15.01.2014, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними №150114 від 15.01.2014, №170114 від 17.01.2014, №050214 від 05.02.2014.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПрАТ Енергопромбуд (покупець) мало взаємовідносини з ТОВ КС А (продавець) щодо придбання товарів.

Протягом перевіряємого періоду ТОВ КС А поставило у власність позивачеві товари на загальну суму 41175,00 грн, в т.ч. ПДВ 6 862,50 грн.

Господарські операції між позивачем та ТОВ КС А підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами: податковими накладними №168 від 29.01.2014 на суму 12855,50 грн., №55 від 15.01.2014 на суму 28320 грн., видатковими накладними №168 від 30.01.2014, №55 від 16.01.2014, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними №160114 від 16.01.2014, №300114 від 30.01.2014, подорожнім листом вантажного автомобіля від 16.01.2014 №16/01 та подорожнім листом вантажного автомобіля від 30.01.2014 №30/01.

Також, протягом перевіряємого періоду ПрАТ Енергопромбуд (покупець) мало взаємовідносини з ТОВ РУСОБІТ-М УКРАЇНА (продавець) щодо придбання товарів на підставі договору поставки №19/03/14 від 19.03.2014 та договору поставки №21/03/14 від 24.03.2014.

Протягом перевіряємого періоду ТОВ РУСОБІТ-М УКРАЇНА поставило у власність позивачеві товари - асфальт на загальну суму 1 440 000,00 грн, ПДВ 240 000,00 грн.

Господарські операції між позивачем та ТОВ РУСОБІТ-М УКРАЇНА підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами: податковими накладними №17 від 24.03.2014 на загальну суму 70000 грн., №13 від 21.03.2014 на загальну суму 130000 грн., №8 від 17.04.2014 на загальну суму 74000 грн., №11 від 25.04.2014 на загальну суму 1166000 грн., видатковими накладними №РН-2803-02 від 28.03.2014, №РН-1704-01 від 17.04.2014, №РН-2504-01 від 25.04.2014, платіжними дорученнями. Транспортування товару здійснювалось ТОВ РУСОБІТ-М УКРАЇНА , що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №280314 від 28.03.2014, №280314/1 від 28.03.2014, №280314/2 від 28.03.2014, №280314/3 від 28.03.2014, №280314/4 від 28.03.2014, №280314/5 від 28.03.2014, №280314/6 від 28.03.2014, №280314/7 від 28.03.2014, №280314/8 від 28.03.2014, №280314/9 від 28.03.2014, №280314/10 від 28.03.2014, №280314/11 від 28.03.2014, №280314/12 від 28.03.2014, №280314/13 від 28.03.2014, №280314/14 від 28.03.2014, №280314/15 від 28.03.2014, №280314/16 від 28.03.2014, №280314/17 від 28.03.2014, №280314/18 від 28.03.2014, №280314/19 від 28.03.2014, №280314/20 від 28.03.2014, №280314/21 від 28.03.2014, №280314/22 від 28.03.2014, №280314/23 від 28.03.2014, №170414 від 17.04.2014, №170414/1 від 17.04.2014, №170414/2 від 17.04.2014, №251014 від 25.04.2014, №251014/1 від 25.04.2014, №251014/2 від 25.04.2014, №251014/3 від 25.04.2014, №251014/4 від 25.04.2014, №251014/5 від 25.04.2014, №251014/6 від 25.04.2014, №251014/7 від 25.04.2014, №251014/8 від 25.04.2014, №251014/9 від 25.04.2014, №251014/10 від 25.04.2014, №261014 від 26.04.2014, №261014/1 від 26.04.2014, №261014/2 від 26.04.2014, №261014/3 від 26.04.2014, №261014/4 від 26.04.2014, №261014/5 від 26.04.2014, №271014 від 27.04.2014, №271014/1 від 27.04.2014, №271014/2 від 27.04.2014, №291014 від 29.04.2014, №291014/1 від 29.04.2014, №281014 від 28.04.2014, №281014/1 від 28.04.2014, №281014/2 від 28.04.2014, №281014/3 від 28.04.2014, №281014/4 від 28.04.2014.

Суд звертає увагу, що у позивача на час розгляду справи наявні всі первинні документи по господарським взаємовідносинам із зазначеними вище контрагентами, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами. Контрагенти позивача на час здійснення операцій перебували на обліку в податкових органах та не припинені, мали усі необхідні реквізити відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств . Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення сум сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та валових витрат.

Наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи досліджені судом та встановлено їх відповідність вимогам ст.ст. 1, 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що визначає їх як первинні документи, які підтверджують господарські операції позивача з контрагентом.

Натомість, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, в чому існує невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а отже не спростовано відповідність первинних документів вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, факт реальності господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даних господарських операції, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Отже, суд доходить висновку про їх відповідність вимогам ст.ст. 1, 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що визначає їх як первинні документи, які підтверджують господарські операції позивача з контрагентом

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції на час дії спірних відносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції на час дії спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з положенням п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (в редакції на час дії спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на час дії спірних відносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, зокрема, складаються із витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції на час дії спірних відносин) визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 139.1.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції на час дії спірних відносин) не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов`язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Відповідно до вимог п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції на час дії спірних відносин) не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на час дії спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на час дії спірних відносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на час дії спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на час дії спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Позивач та його контрагент на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначення, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Суд бере до уваги, що ані відповідачем при проведенні перевірки, ані представником відповідача при розгляді справи по суті, первинні документи позивача щодо господарських відносин з його контрагентами не спростовані, не встановлено їх дефектність чи неналежність як доказів здійснення господарської діяльності.

Отже, при реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, позивач мав право на включення вартості товарів, робіт, придбаних у названих контрагентів, до складу валових витрат, мав право на формування податкового кредиту.

Натомість, податковий орган дійшов висновку про неможливість фактичного виконання контрагентами позивача господарських операцій з виконання підрядних робіт та поставки товарів. Такі висновки ґрунтуються на даних Актів про неможливість проведення зустрічних звірок у зв`язку з не знаходженням контрагентів позивача за місцем реєстрації, порушення ними податкової дисципліни.

Однак, суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів. Не виконання норм податкового законодавства контрагентами позивача не може бути підставою позбавлення права позивача на формування податкового кредиту.

В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

Доводи ж податкового органу щодо непідтвердження руху товарів, робіт по ланцюгу базуються виключно на інформації, отриманій з податкових баз даних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із контрагентами.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа №820/3119/17), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 21.11.2018 (справа №823/103/17), від 11.04.2019 (справа №П/811/1761/16), від 16.05.2019 (справа №2а-12327/11/2670).

Окремі дефекти первинних документів не можуть свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами та, як наслідок, про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та складу валових витрат за такими господарськими операціями.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність акта про неможливість проведення зустрічної звірки, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, зокрема, щодо нереальності операцій, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.09.2019 (справа №826/15850/17) та від 22.11.2019 (№817/2887/14).

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов`язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Крім того, щодо отриманої податкової інформації необхідно зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих оспорюваних повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а оскаржувані повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи, що останній день складення повного тексту рішення суду припадає на 16.02.2020 (неділя), то керуючись ч.6 ст.120 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст рішення суду складено в перший робочий день - 17.02.2020.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватне акціонерне товариство Енергопромбуд до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2015 №0003381501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2015 №0003362201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2015 №0003371501.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 17.02.2020.

Суддя О.В. Маковська