Рішення

від 04.02.2020 по справі 1.380.2019.005683

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005683

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Надич М.О., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник - не з`явився

відповідача: представник - Козоріз О.О.

третьої особи: представник - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Червоноградського управління ГУ ДФС у Львівській області (тепер ГУ Державної податкової служби у Львівській області) за № 1593/53.12-18 про виключення з реєстру платника єдиного податку ТОВ Юридичний центр захисту прав власників ;

- вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення за № 1593/53.12-18 про виключення з реєстру платника єдиного податку ТОВ Юридичний центр захисту прав власників , оскільки підставою для прийняття такого рішення може бути лише акт перевірки. В той же час, лише у відповідь на звернення позивача 15.07.2019 року було надіслано акт перевірки від 27.06.2019 року №6/53-12-15/22405832, про який не йдеться у спірному рішенні, отже відповідач не дотримався вимог п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач стверджує, що рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку може бути винесено контролюючим органом не пізніше останнього дня другого з послідовних кварталів протягом яких був наявний податковий борг, проте у спірному рішенні відсутня дата його прийняття, отже наведене є свідченням, що спірне рішення прийнято з порушенням встановленого порядку і строку.

Позивач зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу про наявність податкового боргу у позивача, оскільки за 3 та 4 квартал 2018 року товариство сплатило авансові внески з податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.10.2018 року №149, від 25.01.2019 року №15 та від 18.04.2019 року №59, проте реквізити рахунку на який відбувалася сплата цих коштів були зазначені невірно, тому кошти були зараховані на сплату єдиного податку.

10.06.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення цих помилково сплачених коштів з рахунку єдиного податку на рахунок по сплаті податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки. 14.06.2019 року з ініціативи податкового органу позивач подав заяву про залишення заяви від 10.06.2019 року без розгляду, оскільки ТОВ Юридичний центр захисту прав власників вирішено сплатити повторно податок на нерухоме майно. Згідно платіжних доручень від 13.06.2019 року №83, від 18.06.2019 року №85 такий податок було сплачено за 3 та 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року.

Позивач стверджує, що допущена помилка не свідчить про несплату необхідних сум податку у визначений законом строк, якщо вона не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому.

02.12.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому додатково зазначено, що реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу лише за умови фактичної наявності податкового боргу, а не наявності такого боргу в інтегрованій картці платника податку.

Саме тому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення за № 1593/53.12-18 про виключення з реєстру платника єдиного податку ТОВ Юридичний центр захисту прав власників .

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву від 02.01.2020 року та від 03.02.2020 року про проведення судового засідання у відсутності представника позивача, просив позов задоволити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що за результатами камеральної перевірки ТОВ Юридичний центр захисту прав власників встановлено, що станом на 01.12.2018 року згідно інтегрованої картки платника податку, у позивача була наявна заборгованість на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Зазначене порушення встановлено в акті перевірки від 27.06.2019 р. №6/53.12-15/22405832, на підставі якого було анульовано реєстрацію позивача, як платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 30.06.2019 року за рішенням Головного управління ДФС у Львівській області № 1593/53.12-18, відповідно до

вимог п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України (у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення).

Відповідач зазначив, що по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки юридичних осіб Податковим кодексом України передбачений інший порядок сплати узгодженого грошового зобов`язання, зокрема пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України визначено, що юридичними особами цей податок сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Отже, ТОВ Юридичний центр захисту прав власників несвоєчасно сплачені задекларовані податкові зобов`язання по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 р., зокрема за III квартал 2018 року в розмірі 1436,15 грн. (граничний строк сплати 29.10.2018 р.) за IV квартал 2018 року в розмірі 1436,14 грн. (граничний строк сплати 29.01.2019 р.) та по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 р., зокрема за І квартал 2019 року в розмірі 1609,74 грн. (граничний строк сплати 29.04.2019 р.). У зв`язку з чим в інтегрованій картці платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виникла заборгованість.

Отже, рішення ГУ ДФС у Львівській області № 1593/53.12-18 про виключення з реєстру платника єдиного податку ТОВ Юридичний центр захисту прав власників прийняте з урахуванням вимог порядку реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку, встановлених ст. 299 Кодексу, є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

03.01.2020 року на адресу суду надійшли пояснення Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в яких третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з покликанням на нормативно-правове обґрунтування, вказує, що кошти на дохідні рахунки бюджету зараховуються відповідно до вказаних реквізитів платіжних доручень. В судове засідання представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 06 листопада 2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21 листопада 2019 року задоволено клопотання представника позивача та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції в Червоноградському міському суді Львівської області.

В судовому засіданні 09.01.2020 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик свідків, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Юридичний центр захисту прав власників було зареєстрована платником єдиного податку (3 група із ставкою єдиного податку 5 % до доходу).

27.06.2019 року посадовими особами Червоноградського управління Головного управління ДФС у області проведено камеральну перевірку щодо з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань ТОВ Юридичний центр захисту прав власників , яке є платником єдиного податку з юридичних осіб третьої групи за період з 28.12.2012 року по 30.06.2019 року, за результатами якої складено акт від 27.06.2019 №6/53.12-15/22405832.

Перевіркою встановлено наявність у позивача податкового боргу станом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема за III квартал 2018 року в розмірі 1436,15 грн. (граничний строк сплати 29.10.2018 р.), за IV квартал 2018 року в розмірі 1436,14 грн. (граничний строк сплати 29.01.2019 р.) та по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 р., зокрема за І квартал 2019 року в розмірі 1609,74 грн. (граничний строк сплати 29.04.2019 р.) та, відповідно, підстав для застосування наслідків, передбачених п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України та п.299.10 ст.299 ПК України

Червоноградським управлінням ГУ ДФС у Львівській області, на підставі виявлених порушень, прийнято рішення №1593/53.12-18 про виключення з реєстру платника єдиного податку ТОВ Юридичний центр захисту прав власників з 30 червня 2019 року.

В порядку адміністративного (досудового) оскарження цього рішення до Головного управління ДФС України та ДФС України позивачем надіслано скарги, результати розгляду даних скарг матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття спірного рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку, саме тому позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно із п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Положеннями пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

В силу приписів п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно із п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

У пункті 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Отже, контролюючий орган приймає рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Суд звертає увагу, що згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

У пункті 76.2 ст. 76 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, акт податкової перевірки є службовим документом і носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, які відображають в акті перевірки всі факти, пов`язані з порушеннями, допущеними платниками податків. Акт перевірки є основним джерелом, на підставі якого виноситься рішення контролюючим органом.

В той же час, суд констатує відсутність у спірному рішенні покликання на акт перевірки від 27.06.2019 року №6/53-12-15/22405832, а також відсутня дата його прийняття, що унеможливлює суд пересвідчить в тому, що виключення з реєстру платника єдиного податку проведено рішенням відповідача з дотриманням строків, передбачених п. 299.11 статті 299 ПК України.

Крім цього, за змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 2 п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ст. 294 ПК України).

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, податковим агентом, або представником платника податку (п.п. 38.1, 38.2 ст. 38 ПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що за 3 та 4 квартал 2018 року позивачем сплачено авансові внески з податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.10.2018 року №149, від 25.01.2019 року №15 та від 18.04.2019 року №59, проте реквізити рахунку на який відбувалася сплата цих коштів були зазначені невірно, тому кошти були зараховані на сплату єдиного податку.

Також, суд враховує, що позивачем вживались заходи щодо зарахування сплачених сум податку на вірний рахунок, так, 10.06.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення цих помилково сплачених коштів з рахунку єдиного податку на рахунок по сплаті податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки. Згідно платіжних доручень від 13.06.2019 року №83, від 18.06.2019 року №85 такий податок було повторно сплачено за 3 та 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року.

Суд погоджується з позицією позивача, що помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного податку свого обов`язку з огляду на положення Бюджетного кодексу України, Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 5 квітня 2001 року № 2346-III.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 Бюджетного кодексу України).

Згідно із частиною п`ятою статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 5 квітня 2001 року № 2346-III визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У даному випадку, на підставі встановлених обставин справи, невірне зазначення платником реквізитів рахунку не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк.

Судом встановлено, що в межах спірних правовідносин позивачем своєчасно сплачене податкове зобов`язання, яке зараховано до відповідного бюджету. Відтак, позивач, як платник податків вчинив дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету. Помилкове визначення під час сплати суми податкового зобов`язання казначейського рахунку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Податковим кодексом України строк, а відтак i для висновку про наявність підстав для виключення позивача з реєстру платника єдиного податку.

Наведена правова позиція викладена у постанові від 14 травня 2019 року у справі №813/1373/16 (адміністративне провадження №К/9901/19342/18) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яку суд враховує в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Крім цього, в силу положень п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, в той же час відповідачем таких доказів не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, п.2 ч.2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн. згідно платіжного доручення №145 від 23 жовтня 2019 року, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників (вул. Б.Хмельницького, 20а, м. Червоноград, Львівська область, 80102) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (вул. К. Левицького, 18, м. Львів, 79005) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Червоноградського управління ГУ ДФС у Львівській області №1593/53.12-18 про виключення з реєстру платника єдиного податку Товариство з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників (вул. Б.Хмельницького, 20а, м. Червоноград, Львівська область, 80102, код ЄДРПОУ 22405832) 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Повне рішення складено 14.02.2020 року.

Суддя Клименко О.М.