Рішення

від 15.11.2019 по справі 371/1651/17

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.11.2019 Єдиний унікальний № 371/1651/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м. Миронівка

ЄУН 371/1651/17

Провадження № 2/371/383/19

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Семерей Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Відділ у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про виділення земельної частки (паю) в натурі,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року за ним визнано право на земельну частку (пай) середній розміром 4,19 в умовних кадастрових гектарах у колективному сільськогосподарському підприємстві імені Шевченка села Шандра Миронівського району Київської області.

19 серпня 2016 року він звернувся із письмовою заявою до Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області про надання йому викопіровки щодо розташування земельної частки (паю) відповідно до рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року та виділення в натурі земельної ділянки.

Листом № 86 від 23 серпня 2016 року Шандрівська сільська рада Миронівського району Київської області повідомила, що вільних земельних ділянок для виділення на території Шандрівської сільської ради не має. Для вирішення питання йому було запропоновано звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Листом від 09 листопада 2016 року Головне управління Держгеокадастру в Київській області повідомило, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації за межами населених пунктів.

20 січня 2017 року він звернувся з письмовою заявою до Миронівської районної державної адміністрації, у відповідь на що йому роз 'яснено, що підставами для виділення земельних ділянок на місцевості власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

28 квітня 2017 року Миронівською районною державною адміністрацією надіслано лист, в якому зазначено, що у судовому рішенні не вказано з якої категорії земель має бути виділена земельна ділянка, яка була б передана йому у користування у разі її відсутності у КСП імені Шевченка села Шандра Миронівського району Київської області.

Відмова у вирішенні питання виділення земельної частки була викладена також у листі Миронівської районної державної адміністрації від 1 вересня 2017 року.

12 вересня 2017 року він звернувся до Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області, на що отримав відповідь з інформацією про те, що його попередньо повідомлено про відсутність вільних земель запасу чи резерву на території Шандрівської сільської ради немає, рекомендовано звернутися до інших сільських рад, де є вільні землі для ведення сільськогосподарського товарного виробництва.

12 жовтня 2017 року він надіслав повторного листа до Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області та в черговий раз отримав негативну відповідь.

Просив зобов`язати Миронівську районну державну адміністрацію виділити йому в натурі із земель запасу чи резервного фонду сільськогосподарського призначення, розташованих на території Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області, земельну частку (пай) розміром 4,19 в умовних кадастрових гектарах, право на яку визнане рішенням Миронівського районного суду від 21 червня 2016 року.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року відкрито провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, подали до суду заяви про розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача Миронівської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності та відзив на позовну заяву (заперечення проти позову) в якому вказав, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позову вказав, що відповідно до рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) середнім розміром 4,19 умовних кадастрових гектарів у колективному сільськогосподарському підприємстві імені Шевченка села Шандра Миронівського району Київської області.

20 січня 2017 року від ОСОБА_1 надійшло звернення про виділення в натурі на місцевості земельної ділянки орієнтовною площею 4,19 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області.

Миронівською районною державною адміністрацією направлено копію відповіді відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області.

29 березня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Миронівської районної державної адміністрації із заявою про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки.

На його звернення Миронівська районна державна адміністрація надала вмотивовану відповідь про те, що згідно довідки Шандрівської сільської ради від 23 серпня 2016 року № 86 при паюванні, яке було проведено у 1996-2000 роках, було розподілено весь земельний фонд КСП імені Шевченка, резервний фонд і частину земель запасу розподілено між паями працівників і пенсіонерів соціальної сфери села, частина земель виділена громадянам Чорнобильського поселення для ведення особистого господарства, вільних земельних ділянок для виділення під земельний пай на території Шандрівської сільської ради немає.

В рішенні не вказано, з якої категорії земель має бути виділена земельна ділянка, яка була б передана ОСОБА_1 у користування у разі її відсутності у колективному сільськогосподарському підприємстві імені Шевченка села Шандра Миронівського району Київської області.

У листі від 4 серпня 2017 року позивач висловив вимогу, що у разі неможливості надати земельну частку (пай) із земель колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, земельна ділянка має бути надана із земель резерву, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Миронівська районна державна адміністрація надала вмотивовану відповідь (лист від 1 вересня 2017 року) та вказала, що районні державні адміністрації згідно статті 122 ЗК України мають обмежені повноваження щодо передачі земельних ділянок у власність, повноваження щодо розпорядження землями резерву та запасу відсутні.

Відповідно Закону України Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) повноваження щодо виділення земельних ділянок, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільським господарським кооперативам належить сільським, селищним, міським радам та районним державним адміністраціям.

Разом, з тим, у постанові Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ зазначено, що при неможливості надати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Також, під час передачі земель у колективну власність створюється резервний фонд землі, який використовується для передачі в приватну власність або надання в користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств, або які переселяються в сільську місцевість для постійного проживання.

Відповідно до вимог Закону України від 6 вересня 2012 року № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності з 1 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Пунктом 6 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади щодо передачі у власність або користування земельних ділянок за межами та в межах населеного пункту, а саме: сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів належить до виключної компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Змінами, внесеними Законом України № 5245-УІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності районні державні адміністрації були позбавлені повноважень щодо передачі земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Відповідні повноваження були передані Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин. В даному випадку - Головному управлінню Держгеокадастру у Київській область.

Із зазначеного випливає, що районні державні адміністрації мають обмежені повноваження щодо передачі земельних ділянок у власність. Тому Миронівською районною державною адміністрацією не порушено право позивача ОСОБА_1 на виділення земельної частки (паю) у зв`язку з відсутністю земель колективної власності та відсутністю у районної державної адміністрації повноважень щодо надання земельної ділянки за рахунок земель резерву чи запасу.

Вимоги позивача щодо надання земельної ділянки за рахунок земель резерву чи запасу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю в Миронівської районної державної адміністрацій відповідних повноважень.

Представник відповідача Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області в судове засідання не з`явився, в поданій до суду заяві сільський голова Шевченко С.І. просив розгляд справи проводити у відсутності представника сільської ради та зазначив, що позов не визнає, так як на території Шандрівської сільської ради вільних земельних ділянок для ведення товарного виробництва станом на 14.05.2019 не має, всі земельні паї розташовані за межами населеного пункту села Шандра, такими землями розпоряджається Держгеокадастр у Київській області.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явився, в наданих до суду поясненнях, вважає, що пред`явлений позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Керуючись статтями 121, 122 ЗК України Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Головне управління передає земельні ділянки у власність громадянам у порядку визначеному статтею 118 ЗК України.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Стаття 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначає, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Стаття 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Разом з тим, згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 зі змінами Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при неможливості надати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Відповідно до статті 5 вищезазначеного Закону визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), а саме: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету та інше.

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Отже рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є підставою для прийняття рішення районною державною адміністрацією про виділення земельної частки (паю) з земель запасу або резервного фонду земель.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені наступні факти.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) середнім розміром 4,19 в умовних кадастрових гектарах у колективному сільськогосподарському підприємстві імені Шевченка села Шандра Миронівського району Київської області.

Такі обставини підтверджені рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року (а.с.,а.с. 8,9).

19 серпня 2016 року позивач звернувся із письмовою заявою до сільського голови Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області, в якій просив повідомити про результати розгляду виконкомом його заяви від 12 липня 2016 року про надання викопіровки щодо розташування земельної частки (паю) відповідно до рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року (а.с.12).

Листом № 86 від 23 серпня 2016 року Шандрівська сільська рада Миронівського району Київської області повідомила, що вільних земельних ділянок для виділення на території Шандрівської сільської ради не має. В ході паювання резервний фонд та частина земель запасу були розподілені. З посиланням на Наказ Держземагентства України від 09 квітня 2013 року № 142 та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області для вирішення поставленого питання йому було запропоновано звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (а.с. 13).

За рекомендацією сільської ради 30 жовтня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Київській області. Просив надати відповідному територіальному органу дозвіл на передачу земельної ділянки йому у власність (а.с. 14).

Листом від 09 листопада 2016 року Головне управління Держгеокадастру в Київській області повідомило, що паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Після проведення масової реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств держава передала вищезазначені землі у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам. Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації за межами населених пунктів. Надання відповідного дозволу не входить до повноваження Головного управління (а.с.15).

20 січня 2017 року позивач звернувся з письмовою заявою до Миронівської районної державної адміністрації, просив вирішити питання про виділення йому земельної частки, на яку набув право за судовим рішенням, в натурі (а.с.16).

10 березня 2017 року позивачу надано відповідь за № 59/06/14-1098 з додатком листа відділу Дєржгеокадастру у Миронівському районі Київської області від 17 лютого 2017 року, в якому вказано, що, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) , підставами для виділення земельних ділянок на місцевості власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. (а.с.,а.с. 17,18).

28 квітня 2017 року позивач отримав з Миронівської районної державної адміністрації листа за № 59/06/14-1831, в якому зазначено, що відповідно до рішення Миронівського районного суду, яким за ним визнано право на земельну частку (пай) розміром 4,19 в умовних кадастрових гектарах, не вказано з якої категорії земель має бути виділена земельна ділянка, яка була б передана йому у користування у разі її відсутності у колективному сільськогосподарському підприємстві імені Шевченка села Шандра Миронівського району Київської області (а.с. 19).

04 серпня 2017 року позивач знову звернувся до Миронівської районної державної адміністрації із письмовою завою, в якій вказав, що саме у їхній компетенції вирішення питання про виділення в натурі земельної ділянки за рахунок земель запасу чи резервного фонду інших сільських рад Миронівського району Київської області. 01 вересня 2017 року листом Миронівської районної державної адміністрації № 59/06/14-3689 позивачу відмовлено у вирішенні заявленого питання (а.с., а.с. 20, 21).

12 вересня 2017 року з вимогою виконати судове рішення позивач звернувся до Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області. У відповідь на звернення він отримав лист № 140 від 5 жовтня 2017 року з інформацією про те, що при формуванні позову до суду в 2016 році він звертався з відповідним запитом, на що вони в свою чергу повідомили, що вільних земель запасу чи резерву на території Шандрівської сільської ради немає. На даний час на території сільської ради за межами села залишились землі запасу для огородництва та ведення особистого селянського господарства, які були виділені громадянам та своєчасно не приватизовані ними. Позивачу рекомендовано звернутися до інших сільських рад, де є вільні землі для ведення сільськогосподарського товарного виробництва. (а.с.,а.с. 22, 23).

12 жовтня 2017 року позивач повторно надіслав листа до Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області з вимогою про виділення йому в натурі земельної ділянки, на яку він відповідно до рішення Миронівського районного суду має право, з посиланням на норму закону щодо їхньої компетенції у вирішення даного питання. Листом № 159 від 14 листопада 2017 року його повідомлено про відсутність вільних земель (а.с., а.с. 24,25).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що у позові належить відмовити з огляду на таке.

Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Отже, зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель власникам земельних часток (паїв).

За нормою статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Встановлено, що на території Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області відсутні нерозпайовані землі колективної власності колишнього КСП імені Шевченка.

Тобто на час звернення позивача із заявою про виділення земельного паю в натурі були відсутні вільні земельні ділянки в частині ріллі, які належали КСП імені Шевченка, з яких могла бути виділена земельна ділянка в натурі.

Оскільки усі землі КСП імені Шевченка в частині ріллі вже розпайовані та виділені громадянам в натурі (на місцевості), позивач має право на отримання земельної ділянки із земель резерву (запасу).

Відповідно до частин 10 та 11 статті 25 ЗК України, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Юридичними підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості), згідно зі статті 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (у редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду) було рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Для прийняття такого рішення необхідно, щоб власник земельної частки (паю) виявив бажання виділити її у натурі (на місцевості). Виявлення такого бажання власника виражається у формі письмової заяви, яку він подає до відповідного органу місцевого самоврядування чи органу державної влади.

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - поза їх межами.

Статтею 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) було передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

На неодноразові звернення позивача рішення відповідної сільської ради чи районної державної адміністрації про виділення земельної частки (паю) в натурі не було прийнято з мотивів відсутності вільних земель та відповідних повноважень.

Відповідно до частини одинадцятої статті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся до суду за його захистом.

Право позивача на земельну частку (пай) встановлено рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року, яке має преюдиційне значення, а повноваження щодо реалізації права позивача на земельну ділянку частку (пай) в силу вимог частини четвертої статті 122 ЗК України із земель резервного фонду були покладені на ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Позовні вимоги про зобов`язання виділити в натурі земельну частку (пай) позивачем звернені до Миронівської районної державної адміністрації Київської області.

Такі вимоги не є обґрунтованими.

Законом України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , який набув чинності з 01 січня 2019 року, розділ Х Перехідна положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 21 такого змісту: Установити, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності .

Так, наразі, відповідно до статті 3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Враховуючи вищевикладене, на даний час повноваження районної державної адміністрації щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) виключені.

За нормою статті 5 Закону сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

За правилами статті 9 Закону розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) здійснюється на підставі відповідної документації із землеустрою.

Так, відповідно до статті 11 Закону, встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 13 Закону визначено використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі, якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

З аналізу вищезазначених норм закону вбачається, що підставою для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) на час звернення позивача до суду було рішення сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, на час розгляду справи - рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Висновки за результатами розгляду

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках доказів.

Матеріали справи містять лише листування позивача з Шандрівською сільською радою Миронівського району Київської області, Миронівською районною адміністрацією Київської області, будь-яких рішень щодо вирішення питання про виділення позивачу земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) останніми не приймалось.

Після прийняття закону, яким конкретизовано порядок використання зазначеної категорії земель, позивач до органу місцевого самоврядування не звертався, відповідне рішення не приймалось.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16 квітня 2004 року при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов`язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай). В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та обставин справи вбачається, що звернення позивача до суду з даним позовом є передчасним, без вирішення питання законності (незаконності) дій, бездіяльності, рішень відповідача щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості).

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а також зазначати, яке конкретно рішення ними повинно бути прийнято.

Відповідно до положень частини 1 статті 20 ЦК України, позивачу належить виключне право вибору способу судового захисту свого права та він здійснює його на свій власний розсуд.

Проте, в силу вимог статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виділення (не виділення) земельної частки (паю) позивачу відповідачами при вищевикладених обставинах в силу вимог Земельного кодексу України та Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування.

У даному випадку суд вважає належним способом захисту прав позивача визнання незаконними (законними) дій, бездіяльності, рішення відповідача щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) на підставі судового рішення, однак даних вимог позивачем до жодного з відповідачів заявлено не було.

Таким чином, всі встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 264, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Відділ у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про виділення земельної частки (паю) в натурі відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 22 лютого 1999 року Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Шандрівська сільська рада Миронівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04358848, місцезнаходження : Київська область, Миронівський район, село Шандра, вулиця Шевченка, 100.

Миронівська районна державна адміністрація Київської області, код ЄДРПОУ 23579267, місцезнаходження : будинок під номером 58, вулиця Соборності, місто Миронівка, Київська область.

Третя особа:

Відділ у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, адреса місцезнаходження : Київська область, місто Миронівка, вулиця Соборності, 58.

Дата складання повного тексту судового рішення 25 листопада 2019 року.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О.Капшук