Рішення

від 10.02.2020 по справі 560/4185/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/4185/19

РІШЕННЯ

іменем України

10 лютого 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В.

за участю:секретаря судового засідання Вересняк А.А. представника позивача: Дідича А.М. представника відповідача: Калужської Н.О. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" (далі - позивач, ТОВ "Маяк, платник податків) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 05.12.2019 №0002161413, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2019 №0002151413, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області, в частині збільшення грошового зобов`язання на суму 89886 грн, у тому числі за грудень 2018 року на суму 26219 грн, за січень 2019 року на суму 28945 грн, за лютий 2019 року на суму 34722 грн, а також суму застосованих штрафних санкцій 445,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення спрямовані на застосування до нього, як платника податків, не передбаченого законом обов`язку на додаткове оподаткування.

Вказав, що реальність господарської операції щодо придбання шроту соняшникового у ТОВ "Індустрпостач", рух активів та зміни майнового стану платника податків підтверджуються первинними та іншими документами, які не мають дефектів форми, змісту або походження та відповідають вимогам законодавства.

Звернув увагу на те, що контролюючим органом підтверджено факт використання у діяльності ТОВ "Маяк" шроту соняшникового у кількості, що відповідає поставці ТОВ "Індустрпостач".

Позивач також вважає безпідставними висновки контролюючого органу щодо порушення строків реєстрації податкових накладних при реалізації товарів кінцевим споживачам не платникам ПДВ за готівку. Оскільки в податкових накладних, які складаються на постачання звільнені від ПДВ та постачання, що оподатковуються за ставкою ПДВ 0%, відсутня база для нарахування штрафу в будь-якому разі, так як сума ПДВ у таких податкових накладних, незалежно від того, чи вони надаються чи не надаються покупцю дорівнюватиме нулю.

При цьому, позивач зауважив, що різне та неоднозначне трактування податкових норм зі сторони контролюючих органів з приводу застосування штрафу на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України зумовлює доцільність застосування принципу презумпції правомірності рішень платника податку (підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України).

Порушеним також вважає принцип стабільності, оскільки до 01.01.2017 положеннями пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлювалася відповідальність за порушення строків реєстрації лише тих податкових накладних, що надаються отримувачу (покупцю), а з 01.01.2017 розширено її дію та, фактично, погіршено становище платника податку.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.12.2019 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання, з урахуванням ухвали суду від 24.12.2019, на 20.01.2020.

До суду 10.01.2020 надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Маяк" на дату проведення перевірки в окремих випадках не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за щоденними підсумками операцій при здійсненні постачання товарів кінцевим споживачам (які не є платниками податку), розрахунки за які проведені через реєстратори розрахункових операцій у період з 01.01.2017 по 30.06.2019 на загальну суму 4897851,66 грн, у т.ч. ПДВ 816308,61 грн з типом причини "11" - складена за щоденними підсумками операцій. Тому порушено вимоги пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу та, відповідно, накладено на позивача штраф згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Вказав на безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту господарської операції по придбанню шроту соняшникового на загальну суму 539313,60 грн в т.ч. ПДВ 89885,60 грн, оскільки перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з постачання (продажу) ТОВ "Індустрпостач" на адресу ТОВ "Маяк" шроту соняшникового на суму 539313,60 грн, в т.ч. ПДВ 89885,60 грн, у зв`язку з відсутністю активу на дату постачання, джерела його законного введення в обіг та/або реально задекларованого виробництва. Також не підтверджено легальність руху товарів в "ланцюгу" постачання від виробника до ТОВ "Маяк".

Крім того, відповідно до товарно-транспортних накладних перевезення шроту соняшникового здійснювало ТОВ "Мобільна логістична компанія". Проте, на підставі податкової звітності, що зареєстрована в базі даних ДПС України, перевіркою зроблено висновок, що фактично ТОВ "Мобільна логістична компанія" не проводило транспортування шроту в загальній кількості 80,4 тони від місць їх зберігання ТОВ "Індустрпостач" або легального виробництва до виробничих площ ТОВ "Маяк" у зв`язку з відсутністю власних чи орендованих транспортних засобів чи трудових ресурсів (водії) для виконання транспортних перевезень.

Звернув увагу на те, що перевіркою не заперечується факт, що ТОВ "Маяк" використовувало у власній господарській діяльності шрот соняшниковий, проте його не поставляло ТОВ "Індустрпостач". За реквізитами цього суб`єкта господарювання оформлено первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні) з метою формування податкового кредиту ТОВ "Маяк" та, як наслідок, мінімізації сплати податку на додану вартість.

Зазначив, що ТОВ "Маяк" зареєструвавши розрахунок коригування №558 від 01.11.2018 до податкової накладної №2439 від 31.10.2018 на суму ПДВ (-) 1782,33 грн, який виписаний ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", не відобразило у декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року коригування податкового кредиту на суму ПДВ (-) 1782,33 грн і не зменшено податковий кредит на вказану суму. Як наслідок, в порушення підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України платником завищено податковий кредит на суму 1782 грн.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.01.2020 клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області про розгляд справи в порядку загального провадження залишено без задоволення.

До суду 20.01.2020 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю. Додатково зазначив, що акт перевірки не містить інформації про те, що діяльність ТОВ "Індустрпостач" визнана фіктивною, їх установчі документи та реєстрація не оскаржені, не скасовані.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. В акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ "Маяк" як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру його контрагента.

Крім того, у позивача наявні первинні документи, які в силу положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, та які досліджувалися відповідачем і підтверджують реальні та очевидні зміни в активах ТОВ "Індустрпостач", можливості товариства здійснювати господарську діяльність в розрізі реального часу, наявності майна, трудових та інших ресурсів.

Вважає, що маючи безперервний та ритмічний характер постачання товару, що не спростовано відповідачем, позивач скористався своїм правом відносно частини своїх покупців на складення та реєстрацію саме зведеної податкової накладної на здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна. Посилання представника відповідача на те, що за перевіряємий період платник податків складав податкові накладні за щоденними підсумками операцій відносно частини своїх покупців є безпідставними, оскільки дані обставини не позбавляють ТОВ "Маяк" права і на складення зведених податкових накладних.

Судове засідання 20.01.2020 відкладено на 03.02.2020.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2020 задоволено клопотання представника відповідача про витребування документів.

У судовому засіданні 03.02.2020 оголошено перерву до 10.02.2020.

До суду 09.02.2020 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав на помилковість твердження позивача про те, що висновок про недійсність операцій з поставки товару є неправомірним у зв`язку з відсутністю в акті перевірки інформації стосовно фіктивності діяльності ТОВ "Індустрпостач". Вважає, що позивач не врахував того, що підставою для цього висновку стало дослідження під час перевірки джерела походження товару, а саме вивчалося питання як щодо самостійного виготовлення контрагентом шроту соняшникового так і щодо придбання зазначеного товару у інших суб`єктів господарювання. Перевіркою також не підтверджено факт перевезення товару від ТОВ "Індусвтрпостач" до ТОВ "Маяк".

Також вказав, що відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №815/2995/17, нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагентів є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації свої господарської діяльності, зокрема, у вигляді непідтвердженості права на формування у податковому обліку витрат і податкового кредиту.

Представник позивача у судовому засіданні 10.02.2020 уточнив позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, аналогічних наведеним в позовній заяві та в відповіді на відзив. Також визнав правомірність застосування штрафних санкцій на суму 445,50 грн.

Уточнені позовні вимоги прийняті до розгляду судом.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, ідентичних викладеним у відзиві та в запереченнях.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

ТОВ "Маяк" зареєстрований як юридична особа 29.02.2000. Основними видами діяльності, зокрема, є: розведення великої рогатої худоби молочних порід (код КВЕД 01.41); розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів (код КВЕД 01.42); розведення коней та інших тварин родини конячих (код КВЕД 01.43); розведення свиней (код КВЕД 01.46); розведення інших тварин (код КВЕД 01.49); змішане сільське господарство (код КВЕД 01.50); допоміжна діяльність у рослинництві (код КВЕД 01.61); допоміжна діяльність у тваринництві (код КВЕД 01.62); післяурожайна діяльність (код КВЕД 01.63); виробництво м`яса (код КВЕД 10.11); виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (код КВЕД 10.91).

У період часу з 16.09.2019 по 11.10.2019 на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області від 13.09.2019 №74 та від 13.09.2019 №75, відповідно до статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1 та 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІІІ квартал 2019 року, на підставі наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.09.2019 №70, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Маяк" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, валютного законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2019, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи №0127/2201-05-13/03789778 від 04.11.2019 (далі - акт перевірки №0127/2201-05-13/03789778 від 04.11.2019), відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ "Маяк", зокрема:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 91668 грн, в тому числі по періодах: за листопад 2018 року в сумі 1782 грн, за грудень 2018 року в сумі 26129 грн, за січень 2019 року в сумі 28945 грн, за лютий 2019 року в сумі 34722 грн;

- пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 8, 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267, в результаті чого не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за щоденним підсумком операцій при здійсненні постачання товарів кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проведені за готівку через реєстратори розрахункових операцій у періоді з 01.01.2017 по 30.06.2019 на загальну суму 4897851,66 грн, у тому числі ПДВ 816308,61 грн.

За змістом акту перевірки №0127/2201-05-13/03789778 від 04.11.2019 ТОВ "Маяк" у періоді, який перевірявся, був платником, зокрема, податку на додану вартість.

Позивач подав заперечення до акту перевірки №0127/2201-05-13/03789778 від 04.11.2019. Про результати його розгляду Головне управління ДПС у Хмельницькій області повідомило позивача листом від 02.12.2019 №12812/10/22-01-05-03, за змістом якого вказані висновки контролюючого органу залишено без змін.

На підставі наведених висновків, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 05.12.2019 №0002161413, яким у зв`язку з встановленням відсутності складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкових накладних / розрахунків коригування на суму ПДВ 816308,61 грн згідно з статтею 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 408154,31 грн;

- від 05.12.2019 №0002151413, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 114585 грн, у тому числі 91668 грн - за податковими зобов`язаннями, 22917 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, вважаючи податкове повідомлення рішення від 05.12.2019 №0002161413 та від 05.12.2019 №0002151413 в частині збільшення грошового зобов`язання на суму 89886 грн та застосованої суми застосованих штрафних санкцій 445,50 грн протиправними, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 05.12.2019 №0002151413 в частині збільшення грошового зобов`язання на суму 89886 грн та застосованої суми застосованих штрафних санкцій 445,50 грн слугували висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Суть порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з текстом акту перевірки від №0127/2201-05-13/03789778 від 04.11.2019, полягає у тому, що позивач завищив податковий кредит на суму 89886 грн внаслідок відображення по бухгалтерському обліку господарських операцій з ТОВ "Індустрпостач" по придбанню шроту соняшникового на суму 89886 грн, в тому числі за грудень 2018 року в сумі 26219 грн, за січень 2019 року в сумі 28945 грн, за лютий 2019 року в сумі 34722 грн, що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності суб`єктів господарювання. Як наслідок, до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 22471,50 грн згідно з пунктом 123.1 стаття 123 Податкового кодексу України у розмірі 25% від суми податкового зобов`язання (89886 грн).

Досліджуючи правомірність наведених висновків контролюючого органу, суд зазначає та враховує наступне.

Між ТОВ "Індустрпостач" (продавець) та ТОВ "Маяк" (покупець) 18.10.2018 укладено договір поставки №34, відповідно до умов якого:

- продавець зобов`язується передати у певні строки або строк покупцеві у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його за встановленою вартістю товару (пункт 1.1);

- продавець поставляє покупцю товар окремими партіями; на кожну партію товару оформляється окрема видаткова накладна, рахунок-фактура та якісне посвідчення, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.2);

- усі терміни договору, умови поставки, ризики визначаються відповідно до міжнародних правил поставки Інкотермс-2010 (пункт 1.3);

- найменування товару: згідно видаткової накладної на кожну партію поставки товару (пункт 2.1);

- одиниця виміру: метрична тонна (МТ) (пункт 2.2);

- кількість: згідно видатковій накладній яка є невід`ємною частиною даного договору (пункт 2.4);

- ціна за одну метричну тонну і сума товару на кожну партію товару визначається згідно видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору (пункт 3.1);

- оплата здійснюється відповідно рахунків, що дійсні до сплати три банківські дні, або дійсні безстроково якщо була передплата (пункт 3.2);

- датою поставки товару вважається дата прибуття товару в пункт поставки разом з відвантажувальними документами, зазначеними в п.6.2 цього договору (пункт 4.2);

- навантаження та транспортування товару зі складу продавця здійснюється за домовленістю сторін (пункт 4.5);

- форма оплати: безготівковий розрахунок (пункт 5.1);

- термін оплати вказується в рахунках-фактурах на кожну відвантажену партію товару (пункт 5.3);

- зобов`язанням продавця є забезпечити поставку товару відповідно до умов поставки (розділ 4) даного договору (пункт 6.1);

- при поставці товару продавець зобов`язаний надати наступні супровідні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства та видані відповідними органами: документ, що підтверджує якість товару, видаткова накладна, товарно-транспортні накладні (пункт 6.2);

- договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019; по закінченню терміну дії договору, він автоматично пролонговується на невизначений термін, якщо одна із сторін у письмовій формі не заявить намір його розірвати (пункт 12.8).

На виконання умов договору від 18.10.2018 №34 за реквізитами ТОВ "Індустрпостач" виписано видаткові накладні:

- від 07.12.2018 №132, товар - шрот соняшниковий в кількості 22,7 т по ціні з ПДВ 6930 грн на загальну суму 157311 грн, у тому числі ПДВ 26218,50 грн;

- від 24.01.2019 №28, товар - шрот соняшниковий в кількості 25,39 т по ціні з ПДВ 6840 грн на загальну суму 173667,60 грн, в тому числі ПДВ 28944,60 грн;

- від 27.02.2019 №84, товар - шрот соняшниковий в кількості 32,3 т по ціні з ПДВ 6450 грн на загальну суму 208335 грн, у тому числі ПДВ 34722,60 грн.

За реквізитами ТОВ "Індустрпостач" виписані податкові накладні:

- від 07.12.2018 №134 кількість 22,7 тон на загальну суму 157311 грн в тому числі ПДВ 26218,50 грн;

- від 24.01.2019 №31 кількість 25,39 тон на загальну суму 173667,60 грн, у тому числі ПДВ 28944,60 грн;

- від 27.02.2019 №87 кількість 32,3 тон на загальну суму 208335 грн, у тому числі ПДВ 34722,60 грн.

Згідно з квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні зареєстровані в зазначеному реєстрі, а саме податкова накладна №87 від 27.02.2019 - 12.03.2019, податкова накладна №134 від 07.12.2018 - 20.12.2018, податкова накладна №31 від 24.01.2019 - 04.02.2019.

За отримані товари ТОВ "Маяк" сплачено кошти у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: №91 від 01.02.2019 на суму 173667,60 грн, №246 від 13.03.2019 на суму 208335 грн, №2375 від 21.12.2018 на суму 157311 грн.

На підтвердження транспортування товару від ТОВ "Індустрпостач" до ТОВ "Маяк" надано товарно-транспортні накладні:

- від 27.02.2019 №270291, перевізник ТОВ "Мобільна логістична компанія", транспортний засіб ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , замовник, вантажовідправник ТОВ "Індустрпостач", пункт навантаження Кіровоградська обл., м. Долинська;

- від 21.01.2019 №210193, перевізник ТОВ "Мобільна логістична компанія", транспортний засіб ДАФ НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , водій ОСОБА_2 , замовник, вантажовідправник ТОВ "Індустрпостач", пункт навантаження Дніпропетровська обл., м. Кривий ріг;

- від 06.12.2018 №061285, перевізник ТОВ "Мобільна логістична компанія", транспортний засіб ДАФ НОМЕР_5 / НОМЕР_6 , водій ОСОБА_3 , замовник, вантажовідправник ТОВ "Індустрпостач", пункт навантаження м. Запоріжжя.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Приписи статті 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, реквізити первинних документів визначені в пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Таким чином, господарські операції для визначення бази оподаткування мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на відсутність у ТОВ "Мобільна логістична компанія" власних чи орендованих транспортних засобів та трудових ресурсів (водіїв) для виконання транспортних перевезень, та, як наслідок, не проведення ним транспортування шроту соняшникового в загальній кількості 80,4 тони від місць їх зберігання ТОВ "Індустрпостач" або легального виробництва до виробничих площ ТОВ "Маяк", суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки, зокрема, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Наголошуючи на тому, що відповідно до баз даних ДПС України перевіркою не встановлено факту трудових та цивільно-правових відносин водіїв-перевізників, зазначених в наведених товарно-транспортних накладних, із ТОВ "Мобільна логістична компанія", Головне управління ДПС у Хмельницькій області вказувало на відсутність повідомлення про прийняття працівників на роботу відповідно до вимог статті 24 Кодексу законів про працю України та інформації про виплачені доходи згідно БД ДПС України за ознаками доходу 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі), 102 (дохід виплачений за цивільно-правовими договорами) або 127 (інший дохід). Також відповідач вказав на відсутність власних чи орендованих транспортних засобів у зв`язку з тим, що за даними регіонального сервісного центру МВС у Хмельницькій області, зазначені в товарно-транспортних накладних від 27.02.2019 №270291, від 21.01.2019 №210193 та від 06.12.2018 №061285, транспортні засоби та напівпричіпи перебувають у власності фізичних осіб, які не перебувають у трудових чи цивільно-правових відносинах з ТОВ "Мобільна логістична компанія" за винятком напівпричіпа із державним номерним знаком НОМЕР_4 , який не зареєстрований за жодним автотранспортним засобом.

Суд зазначає, що відповідач не врахував зміст пункту 6.1 договору поставки №34 від 18.10.2018, відповідно до якого обов`язок забезпечити поставку товару належить ТОВ "Індустрпостач". Разом з цим, згідно з пунктами 4.2 та 6.2 зазначеного договору саме контрагент позивача (продавець) надає ТОВ "Маяк" товарно-транспортні накладні.

Крім того, товарно-транспортні накладні є обов`язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.11.2018 року у справі № 822/6312/15.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, договір поставки №34 від 18.10.2018 ні за назвою, ні за змістом, не є договором перевезення.

Суд зважає на те, що отримання ТОВ "Маяк" шроту соняшникового в загальній кількості 80,4 тони не заперечується контролюючим органом. Натомість, не підтвердження зв`язку ТОВ "Мобільна логістична компанія" з водіями та транспортними засобами, зазначеними в товарно-транспортних накладних від 27.02.2019 №270291, від 21.01.2019 №210193 та від 06.12.2018 №061285, не є належними та допустимими доказами відсутності реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Індустрпостач".

Щодо наявності шроту соняшникового у ТОВ "Індустрпостач" в акті перевірки №0127/2201-05-13/03789778 від 04.11.2019 зазначено, що вказаний контрагент позивача не є виробником будь-якої продукції. Відповідно до баз даних ДПС, до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форми 20 ОПП) за 2018-2019 роки ТОВ "Індустрпостач" не подавались. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, виробничі потужності, зокрема, і завод по виробництву олії, офісні приміщення, земельні ділянки у ТОВ "Індустрпостач" відсутні.

Крім того, відповідач зауважив, що відповідно до посвідчень про якість на шрот соняшниковий №260293 від 26.02.2019, №210193 від 21.01.2019 та №061285 від 06.12.2018, реалізований позивачу товар виготовлявся в період з 04.12.2018 по 26.02.2019.

Суд, надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, вказує на те, що посвідчення про якість не являються первинними документами, на підставі яких платник формує податковий кредит.

Крім того, суд зазначає, що частиною 1 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно з частиною 4 статті 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом аналізу вказаних норм слідує, що якість товару, який поставляється повинен засвідчити саме постачальник, а не покупець. Зазначений висновок також кореспондується з положеннями пункту 6.2 договору поставки №34 від 18.10.2018.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №808/2360/17 (адміністративне провадження №К/9901/47560/18).

Крім того, Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справі №820/4648/13-а, від 16.01.2018 у справі №826/1398/14, від 18.01.2018 у справі №2а-3404/12/1370 та від 18.01.2018 у справі №2а-13944/12/2670 дійшов висновку про те, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів.

Викладеним також заперечується посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №815/2995/17.

Відповідач також вказав на те, що згідно з узагальненою податковою інформацією, наданою Головним управлінням ДФС у Чернігівській області від 09.08.2019 №40/14/41731572 щодо ТОВ "Індустрпостач", останнім задекларовано придбання номенклатури шрот соняшниковий у таких контрагентів: ТОВ "Центрагруп" в кількості 30,3 т в грудні 2018 року (03.12.2018); ТОВ "Готем-Трейд" в кількості 25,39 т в січні 2019 року (21.01.2019); ТОВ "Зерномлин" в кількості 32,3 т в лютому 2019 року (27.02.2019).

ТОВ "Центрагруп" за даними Єдиного реєстру податкових накладних задекларовано придбання номенклатури "шрот соняшниковий" від ТОВ "Агроіндустрія КР" у кількості 45 т в жовтні 2018 року (08.10.2018). При цьому, ТОВ "Агроіндустрія КР" задекларував придбання номенклатури "шрот соняшниковий" від ТОВ "Елтис" у кількості 50 т в вересні 2018 року (03.09.2018). ТОВ "Елтис" задекларував придбання номенклатури "шрот соняшниковий" від ТОВ "Акомпанілд" у кількості 71,46 т в серпні 2018 року (31.08.2018). Проте, ТОВ "Акомпанілд" не придбавало номенклатуру "шрот соняшниковий", а сформувало податковий кредит у серпні 2018 року виключно за рахунок придбання тютюнових виробів.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Зерномлин" задекларувало придбання номенклатури "шрот соняшниковий" від ТОВ "Лайт енерджі" в кількості 32,3 т в лютому 2019 року (29.02.2019). ТОВ "Лайт енерджі" задекларувало придбання номенклатури "шрот соняшниковий" від ТОВ компанія "Сарекс" у кількості 32,3 т в жовтні 2018 року (31.10.2018). Проте, ТОВ компанія "Сарекс" вказану номенклатуру не придбавала. Податковий кредит за січень-серпень 2018 року сформований за рахунок інших товарних позицій (транспортні послуги, послуги в зоні митного контролю, електроенергії). За вересень 2018 року податковий кредит сформовано за рахунок товарної позиції "обробка даних та перевидача сертифікату відкритого ключа ЕЦП", а за жовтень 2018 року податковий кредит не формувався.

Відповідач також послався на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про те, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018171090000055 від 14.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України. Так, за змістом ухвали Київського районного суду м. Полтави від 13.05.2019 у справі №552/959/19 ТОВ "Готем-Трейд" є фігурантом кримінального провадження за фактом фіктивного надання послуг суб`єктам господарської діяльності реального сектору економіки за рахунок проведення по бухгалтерському та податковому обліку фінансово-господарських взаємовідносин, що містять ознаки безтоварності, що дозволяє платникам реального сектору економіки ухилятися від сплати податків. У цьому судовому рішенні зазначено, що ТОВ "Індустрпостач" є одним із підприємств, яке скористалося послугами підприємств, які входять до транзитно-конвертаційної групи, та відображало фінансово-господарські взаємовідносини із "фіктивними" підприємствами.

Статтею 61 Конституції України закріплений принцип індивідуальної юридичної відповідальності.

Відповідно до стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 70 рішення Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначено, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", позивач та його контрагенти, а також контрагенти його контрагентів є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи. Тому позивач та контрагенти позивача, а також контрагенти його контрагентів є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Суд зауважує, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на реальність господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Отже, притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених статтею 228 Цивільного кодексу України та статтями 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов`язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об`єктивного та суб`єктивного критеріїв.

Так, об`єктивний критерій полягає у встановленні в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже, наведені відповідачем підстави не можуть слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Зазначені висновки також містяться у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.

При цьому, акт перевірки №0127/2201-05-13/03789778 від 04.11.2019 не містить посилання на матеріали, надані слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області, які б містили аналіз дотримання ТОВ "Маяк" податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Крім того, суд зважає на те, що при проведенні вказаного аналізу ланцюгу придбання шроту соняшникового контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з`ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді.

Суд зазначає, що оскільки укладений з контрагентом правочин не визнаний владним суб`єктом нікчемним чи недійсним у судовому порядку, а з огляду на сукупність доказів, цей правочин явно та однозначно не відповідає ознакам нікчемних правочинів згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України та відповідно до статей 207 і 208 Господарського кодексу України, тому в силу статей 215, 216, 234, 235, 236 Цивільного кодексу України контролюючий орган не мав управлінських повноважень для іншої кваліфікації проведених у межах цих правочинів операцій до набрання законної сили судовим рішенням про визнання цих правочинів фіктивними або удаваними.

Разом з тим, відповідач не надав належних доказів фіктивності ТОВ "Маяк". Натомість позивач надав докази належного виконання постачальником своїх обов`язків за договором поставки №34 від 18.10.2018.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину, а діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Відповідач не надав доказів, які б свідчили про придбання ТОВ "Маяк" шроту соняшникового без співвідношення до ділової мети позивача. Натомість, господарські взаємовідносини та номенклатура придбаного товару відповідає видам діяльності ТОВ "Маяк".

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Таким чином, суд вважає безпідставними твердження відповідача щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Індустрпостач" та, як наслідок, оформлення документів (видаткових та податкових накладних) з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість, у зв`язку з таким придбанням.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Суд підтвердив обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання товару позивачем у ТОВ "Індустрпостач", на які ТОВ "Маяк" посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач, отримавши від ТОВ "Індустрпостач" податкові накладні від 07.12.2018 №134, від 24.01.2019 №31 та від 27.02.2019 №87, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, які засвідчують факт придбання товару (шрот соняшниковий), та оплативши їх вартість, відніс податок на додану вартість, сплачений в їх ціні, до податкового кредиту звітного періоду.

Таким чином, наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2019 № 0002151413 в частині збільшення грошового зобов`язання на суму 89886,0: - за грудень 2018 року на суму 26219,0 грн; - за січень 2019 року на суму 28945,0 гри; - за лютий 2019 року на суму 34722,0 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв`язку з встановленням реальності господарських операцій з постачання (продажу) ТОВ "Індустрпостач" на адресу ТОВ "Маяк" шроту соняшникового на суму 539313,60 грн, в т.ч. ПДВ 89885,60 грн, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій на суму 22471,50 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.12.2019 №0002151413 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 445,50 грн, суд зазначає наступне.

Суть порушення ТОВ "Маяк" вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з текстом акту перевірки від №0127/2201-05-13/03789778 від 04.11.2019, полягає у тому, що позивач завищив податковий кредит на суму 1782 грн в тому числі за листопад 2018 року на суму 1782 грн в результаті не відображення суми коригування податкового кредиту згідно з розрахунком коригування №558 від 01.11.2018 до податкової накладної №2439 від 31.10.2018 на суму ПДВ (-) 1782,33 грн. Як наслідок, до ТОВ "Маяк застосовано штрафні санкції в сумі 445,50 грн згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 25% від суми податкового зобов`язання (1782 грн).

Суд зазначає, що в жовтні 2018 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на надані послуги з розподілу природного газу виписано ТОВ "Маяк" податкову накладну від 31.10.2018 №2439 на суму 28569,61 грн, у тому числі ПДВ 4761,61 грн, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.11.2018. Зазначену податкову накладну позивач включив до складу податкового кредиту за жовтень 2018 року.

У листопаді 2018 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" виписано розрахунок коригування №558 від 01.11.2018 до податкової накладної №2439 від 31.10.2018 на суму ПДВ (-) 1782,33 грн по причині - зміна кількості. Цей розрахунок коригування ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" включило до Додатка 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість" та до р.7 Декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року. Зазначене зумовило зменшення податкових зобов`язань ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" за листопад 2018 року на 1782,33 грн.

У свою чергу ТОВ "Маяк" зареєструвало розрахунок коригування №558 від 01.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.11.2018. Проте, позивач не включив розрахунок до додатка 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість" до Декларації та до р.14 Декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

При цьому, за змістом пункту 10 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, додатком до декларації є розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1).

Таким чином, ТОВ "Маяк" зареєструвавши розрахунок коригування №558 від 01.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.11.2018, але не відобразивши у Декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року коригування податкового кредиту на суму ПДВ (-) 1782,33 грн, завищило податковий кредит на суму ПДВ (-) 1782,33 грн.

Суд також зважає на те, що позивач не оскаржує правомірність висновків відповідача щодо порушення підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, проте вважає протиправним нарахування штрафу за вказане порушення. Водночас, без встановлення наявності факту правопорушення неможливо визначити правомірність застосування штрафних санкцій.

Разом з цим, у судовому засіданні 10.02.2020 представник позивача визнав правомірність застосування штрафних санкцій в розмірі 445,50 грн та, як наслідок, підтвердив вчинення ним порушення вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2019 №0002151413 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 445,50 грн.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 05.12.2019 №0002161413 слугували висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 8, 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267.

Суть порушення позивачем вказаних вимог, згідно з текстом акту перевірки від №0127/2201-05-13/03789778 від 04.11.2019, полягає у тому, що позивачем не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за щоденним підсумком операцій при здійсненні постачання товарів кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проведені за готівку через реєстратори розрахункових операцій у період з 01.01.2017 по 30.06.2019 на загальну суму 4897851,66 грн, у тому числі ПДВ 816308,61 грн.

Вирішуючи питання про правомірність оскарженого індивідуального акту, суд встановив наступне.

За змістом пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Вимоги до граничних строків реєстрації податкових накладних визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Так, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом 4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, та не заперечувалось сторонами, податкові накладні відображені в акті перевірки були складенні та виписані на кінцевих споживачів, що не є платниками податку на додану вартість, а тому не підлягали наданню отримувачу (покупцю).

Приписами пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу.

Податкові накладні не підлягали наданню отримувачу (покупцю), оскільки реалізація товару відбувалася кінцевим споживачам не платникам ПДВ, а тому, жоден з контрагентів позивача не зазнав шкоди через не включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Оскільки в податкових накладних, які складаються на постачання звільнені від ПДВ та постачання, що оподатковуються за ставкою ПДВ 0%, відсутня база для нарахування штрафу в будь-якому разі, так як сума ПДВ у таких податкових накладних, незалежно від того, чи вони надаються чи не надаються покупцю дорівнюватиме нулю.

Згідно з листами Державної фіскальної служби України від 16.03.2016 №5733/6/99-99-19-03-02-15 та від 17.02.2016 №3567/6/99-99-10-03-02-15 за несвоєчасну реєстрацію / відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, які не підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість (складені на неплатника ПДВ), штрафні санкції не передбачені.

Таким чином, у контексті цієї спірної ситуації суд зазначає, що на момент здійснення реєстрації підсумкових податкових накладних, виписаних на неплатників ПДВ, що не підлягають видачі покупцю ТОВ "Маяк", керувалось нормативно-правовими документами, що діяли на момент реєстрації таких податкових накладних.

Слід вказати, що перше офіційне роз`яснення від Державної фіскальної служби України щодо застосування санкцій за несвоєчасну реєстрацію ПК/РН, виписаних на неплатника ПДВ, що не підлягають видачі покупцю надано у листі від 03.03.2017 №709/4/99-99-15-03-02-13.

У вказаному листі Державна фіскальна служба України дійшла висновку, що штрафні санкції, визначені пунктами 120-1.1 та 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних: що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, та/або що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Проте, Міністерство фінансів України, яке має формувати податкову політику, у листі №11310-09-10/10306 від 14.04.2017, за результатами розгляду листа Державної фіскальної служби України від 03.03.2017 №709/4/99-99-15-03-02-13 вказав про те, що у разі порушення платником податку граничного строку реєстрації або відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених при визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу до такого платника податку застосовуються штрафні санкції визначені відповідно до статті 120-1 Кодексу, крім податкових накладних, складених відповідно до підпункту "б" пункту 198.5 статті 198 Кодексу.

Суд зазначає, що таке трактування не відповідає нормам Податкового кодексу України, оскільки до 01.01.2017 штрафні санкції за порушення реєстрації податкових накладних згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України накладалися тільки за порушення реєстрації тих податкових накладних, які видавались покупцям - платникам податку на додану вартість.

Різне та неоднозначне трактування податкових норм зі сторони контролюючих органів призводить до того, що з винятків до яких не застосовується штраф за не реєстрацію податкових накладних виключаються штрафи, які не можуть бути накладені в принципі, тобто ті які видаються покупцям та оформлені на операції, які звільнені від оподаткування, або обкладаються за нульовою ставкою, оскільки щодо них накласти штрафи згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України неможливо, у зв`язку із відсутністю бази для накладання штрафу .

Таким чином, реєстрація податкових накладних, які не видаються і не потрібні покупцю неплатнику ПДВ не має жодного сенсу, оскільки система електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - CEA ПДВ) призначена для безперервного оперативного контролю формування важливої складової бюджету країни - податку на додану вартість. Головною метою впровадження CEA ПДВ є запобігання зловживань шляхом незаконного отримання відшкодування ПДВ із бюджету.

Система електронного адміністрування ПДВ не вносить кардинальних змін в загальні принципи стягування ПДВ, затверджені Податковим кодексом України.

Отже, ПДВ - кредит по операціях з неплатниками податку та по операціях на умовний продаж ніхто не відшкодовує, а тому, застосовувати штрафні санкції на такі операції, які не призводять ні до податкових ям, ні до відшкодування ПДВ-кредиту є недопустимим.

У зв`язку з неоднозначним трактування пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, слід керуватись принципом презумпції правомірності рішень платника податку (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), який полягає в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, серед принципів податкового законодавства України визначено, принцип стабільності (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), тобто зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Так, редакція пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України з 01.01.2017 в розширює її дію та фактично погіршує становище позивача.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, зокрема, покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

Зазначеним правом і скористався позивач та склав зведені податкові накладні.

Викладене свідчить, що безпідставність висновків відповідача про те, що ТОВ "Маяк" не склало та не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за щоденним підсумком операцій при здійсненні постачання товарів кінцевому споживачеві (який не є платником податку).

Таким чином, слід визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 05.12.2019 № 0002161413, прийняте Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. В пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden) Європейський суд з прав людини визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Викладене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994 визначено, що статтю 6 пункт 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 05.12.2019 № 0002161413, прийняте Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2019 № 0002151413, прийняте Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області, в частині збільшення грошового зобов`язання на суму 89886,0: - за грудень 2018 року на суму 26219,0 грн; - за січень 2019 року на суму 28945,0 гри; - за лютий 2019 року на суму 34722,0 грн., а також суму застосованих штрафних санкцій на суму 22471,50 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" судовий збір в сумі 1921,0 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17 лютого 2020 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" (вул. Незалежності, 6,Денисівка,Білогірський район, Хмельницька область,30242 , код ЄДРПОУ - 03789778) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя Г.В. Лабань