Рішення

від 12.02.2020 по справі 640/19702/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 року м. Київ № 640/19702/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства "Правекс Банк"

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

про визнання протиправним та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (надалі - суд) звернулось Акціонерне товариство "Правекс Банк" (надалі також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (надалі також - відповідач) про визнання противними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачеві у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру України та відкриття Поземельної книги щодо належних АТ Правекс банк земельних ділянок, що розташовані в м.Молочне, Сакського району, Автономної Республіки Крим.

Відповідачем надано відзив, в якому зазначив, що станом на 2014 року в архіві територіальних органів Держземагентства в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на земельні ділянки, розташовані на території Автономній Республіці Крим, зберігалися в паперовому вигляді Поземельні книги, книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а також документація із землеустрою, відомості з яких повинні містити в собі Поземельні книги в електронному вигляді.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з грудня 2013 по лютий 2014 року став власником 13 земельних ділянок, які розташовані на території Автономної Республіки Крим Сакському районі, Молчненської сільської ради в с.Молочному та мають кадастрові номера 0124384700:01:001:0182, 0124384700:01:001:0271, 012384700:01:001:0239, 0124384700:01:001:0176, 0124384700:01:001:0240, 012384700:01:001:00074, 012484700:01:001:0077,012384700:01:001:0098, 0124384700:01:001:0270, 0124384700:01:001:0141, що підтверджується свідоцтвами та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

22.06.2018 АТ Правекс Банк звернувся Міжрегіонального управління Держгеокадастру у м.Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з заявою про внесення до Поземельної книги та Державного земельного кадастру України відомостей про 13 земельних ділянок, належних АТ Правекс Банк на праві приватної власності.

Відповідач, листом від 11.07.2018 за №32-21-0.171-183/118-18 повідомив позивача про неможливість задоволення запиту оскільки відсутні відомості Державного реєстру земель та місцевого фонду документації із землеустрою про земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території Автономної Республіці Крим, що унеможливлює внесення відомостей до Державного земельного кадастру України та відкриття на них Поземельних книг.

Позивач не погоджуючись з наданою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України від 07.07.2011 №3613-VI Про Державний земельний кадастр (далі - Закон №3613-VI).

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №3613-VI державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону №3613-VI, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок).

Відповідно до п.116 Порядку, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку (серед іншого, інформація про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

Згідно з частиною третьою статті 25 Закону України Про Державний земельний кадастр Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі.

За інформацією з Державного земельного кадастру на спірні земельні ділянки Поземельні книги в електронній (цифровій) формі не відкриті.

Щодо Поземельних книг у паперовій формі повідомляємо наступне.

До 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок та правовстановлюючих документів на них у складі державного реєстру земель, надання відомостей з нього здійснювалися територіальними органами Держземагентства України за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 202 Земельного кодексу України, Державний реєстр земель складався з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідні документи Державного реєстру земель зберігаються в архівах територіальних органів Держгеокадастру.

Як зазначає відповідач, станом на лютий 2014 року в архівах територіальних органів Держземагентства в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на земельні ділянки, розташовані на території Автономної Республіки Крим, зберігалися в паперовому вигляді Поземельні книги, книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а також документація із землеустрою, відомості з яких повинні містити в собі Поземельні книги в електронному вигляді.

Зазначені архівні документи у паперовому вигляді до Міжрегіонального управління Держгеокадастру у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим від територіальних органів Держземагентства в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не передавались.

Таким чином, у відповідача відсутня можливість встановити, чи відкриті в паперовому вигляді Поземельні книги на зазначені ділянки.

Відповідно до п.116 Порядку, що у разі коли до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про зареєстровану раніше земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, такі відомості (зміни до них) вносяться до неї після її відкриття відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Пунктом 52 Порядку встановлено, що до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі додаються електронні копії документів, що є підставою для внесення відомостей до неї.

Згідно з п.53 Порядку Поземельна книга в паперовій формі відкривається шляхом роздрукування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відповідної Поземельної книги в електронній (цифровій) формі.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про Державний земельний кадастр при відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).

Згідно ч.4 ст.24 Закону України Про Державний земельний кадастр для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

- документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Відсутність відомостей Державного реєстру земель та місцевого фонду документації із землеустрою щодо земельних ділянок стосовно яких позивач звертався з клопотанням від 22.06.2018 №1958/11-06 унеможливлює внесення інформації до Поземельних книг та Державного земельного кадастру про зазначені земельні ділянки, а також відкриття Поземельних книг на такі земельні ділянки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.38 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами, зокрема, у формі витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру.

Пунктом 1 ч.2 ст.38 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено, що витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Згідно з п.10 ч.1 даної статті відмова у наданні відомостей з Державного земельного кадастру надається у разі, якщо у Державному земельному кадастру відсутні запитувані відомості.

Тобто, відповідач при розгляді заяви позивача діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправність дій відповідача та з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Акціонерному товариству Правекс Банк відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій