Постанова

від 11.02.2020 по справі 440/3247/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 р.Справа № 440/3247/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представника позивача - Каневської Т. Г.,

представника відповідача - Орлової М. Є,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року, (головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, повний текст складено 06.11.2019 року) по справі № 440/3247/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Біопрепарат"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Біопрепарат" (далі - ТОВ "ТД-Біопрепарат", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 08.08.2019 р. :

- №0010401401 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 369 800,00 грн та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 92 450,00 грн;

- №0010411401 в частині зменшення позивачу від`ємного значення по податку на додану вартість у сумі 521 320,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.08.2019 р. №0010401401 в частині збільшення ТОВ "ТД-Біопрепарат" суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 462 250,00 грн, у тому числі 369 800 грн - за податковими зобов`язаннями та 92 450 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 08.08.2019 р. №0010411401 в частині зменшення ТОВ "ТД-Біопрепарат" від`ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 521 320 грн.

Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень рішень слугували висновки податкового органу про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ "ІК Біоневест-Агро", оскільки у останнього відсутні трудові ресурси та інші засоби для здійснення господарської діяльності, господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків. Крім того, по ланцюгу постачання контрагентом позивача податковим органом зроблено висновок про наявність "пересорту" у його постачальників, отже контрагент позивача та його контрагенти не мали наявних трудових ресурсів для виконання оформлених господарських операцій.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ " ІК Біоневест-Агро" мають реальний характер, підтверджені належними доказами, доводи податкового органу про відсутність трудових ресурсів у контрагента позивача та далі по ланцюгу постачання є припущеннями, не підтверджені належними доказами, а тому правомірно не взяті до уваги судом.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДФС у Полтавській області з 29.05.2019 р. по 11.06.2019 р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТД - Біопрепарат" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.07.2016 р. по 31.03.2019 р., за результатами якої складено акт від 26.06.2019 р. №831/16-31-14-01-10/40631391 (а.с. 13-30), за наслідком розгляду заперечень на який, податковим органом висновки акту викладено в іншій редакції та зазначено про порушення позивачем:

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, , п. 6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, , що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 531 320,00 грн, в т.ч. за 2018 в сумі 369 800,00 грн, за 1 квартал 2019 - 161 520,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2019 року в сумі 613 304,00 грн. (а.с. 38-53).

08.08.2019 р. ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0010401401, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 531 320,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 132 830,00 грн;

- №0010411401, зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в сумі 613 304,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №0010401401 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 369 800,00 грн та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 92 450,00 грн; податковим повідомленням-рішенням №0010411401 в частині зменшення від`ємного значення по податку на додану вартість у сумі 521 320,00 грн, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарської операції з ТОВ "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро" належними первинними документами, а тому збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 369 800,00 грн, зменшення позивачу від`ємного значення по податку на додану вартість у сумі 521 320,00 грн

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування з податку на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до п. 6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення

активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що в перевіряємому позивач мав господарські взаємовідносини з з ТОВ "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро".

30.03.2018 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро" (постачальник) укладено договір №03/03-18, відповідно до умов якого позивач придбав у постачальника біопродукцію (споразин, фітовіт, гаупсин -ІМВ, ековітал, екофосфорин, БіоСтимікс Універсальний, ксампан)(а.с.64-65).

Відповідно до п.п. 1.2, 21.1, 3.1 Договору найменування, кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в додатку №1 до даного Договору, який є невід`ємною його частиною. Покупець здійснює поетапну оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків постачальника, в строки та на умовах згідно Додатку №1 до даного Договору. Доставка товару проводиться автотранспортом постачальника на склад покупця за адресою: м. Глобине, туп. Автопарківський, 5 у строк, що визначений у Додатку №1 до даного Договору.

Згідно з додатком №1 до Договору, постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (споразин, фітовіт, гаупсин -ІМВ, ековітал, екофосфорин, БіоСтимікс Універсальний, ксампан) на загальну суму 3 578 280,00 грн.

Оплата товару здійснюється за графіком: до 10.04.2018 - 390 000,00 грн, до 10.05.2018 - 370 000,00 грн, до 10.06.2018 - 370 000,00 грн, до 10.07.2018 - 369 513,40 грн, останній платіж сплачується покупцем до 01.11.2018 в сумі, яка дорівнює економічному ефекту розрахованому у відповідності до додатків №4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 до цього Договору, але в будь-якому випадку не більше ніж 2 078 766,60 грн.

Поставки товару здійснювалися 13.04.2018 р., 18.04.2018 р., 02.05.2018 р., 04.05.2018 р., 22.05.2018 р., 08.06.2018 р., 05.07.2018 р.

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: договір, додатки до нього, сертифікати якості, паспорти відповідності, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж, оборотно-сальдову відомість (а.с.72-102, 117-122, 126-139).

24.11.2018 р. позивач здійснив часткове повернення товару ТОВ "ІК Біоінвест-Агро", а саме: фітовіт, біостимікс універсальний, ксампан на загальну суму 450 360,00 грн з підстав неналежної якості.

Факт повернення товару підтверджується накладною, довіреностями, квитанціями, розрахунками коригування до податкових накладних (а.с. 103- 116).

За умовами договору поставка товару здійснювалась силами постачальника, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Також судом встановлено, що позивач та його контрагент на час вчинення спірних операцій були зареєстровані як юридичні особи, платниками податку, має в користуванні складські приміщення, що підтверджується договором суборенди від 01.09.2017 р. № 170901/2М, укладеним між позивачем та ТОВ Агрофірма Мічуріна .

На підтвердження руху товару позивачем надано картки складського обліку матеріалів на складі.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що придбання позивачем товару у ТОВ "ІК Біоінвест-Агро", а також його подальша реалізація, було необхідне для здійснення господарської діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Факт подальшої реалізації продукції податковим органом не спростовується та не ставиться під сумнів.

Надані позивачем первинні документи не містять дефектів форми, змісту або походження , котрі в силу ст.9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", ст.44 ПК України , п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичних сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків , а відтак є належними та допустимими доказами реальності господарських операцій.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем витрати (оплата вартості придбаного товару) свідчать про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі єдиною підставою для висновку про безтоварність спірної господарської операції податковий орган посилається на відсутність трудових ресурсів у контрагента позивача та по ланцюгу постачання у контрагентів ТОВ "ІК Біоінвест-Агро".

Такі висновки ґрунтуються виключно на податковій інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах.

Колегія суддів зазначає, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагента суб`єкта господарювання основних засобів, трудових та виробничих ресурсів, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

При цьому, відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.

Разом з тим, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Отже судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, зокрема про наявність пересорту у його постачальників: ТОВ Клеоріс Інвест , ТОВ Стейнен Інвест , ТОВ Агро-М Альянс Груп , ТОВ Оріон Естейт , ТОВ Артеміда Енерджі , оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є беззапереченим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та оплати товарів підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, податку на прибуток підтверджується належними первинними документами.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ст.74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарська операція, спрямована на виконання вказаного правочину, дійсно відбулася, є економічно виправданою та відповідає основним видам господарської діяльності позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджена господарська операція по правочину між позивачем та контрагентом була реально здійснена, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, така операція пов`язана з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.08.2019 р. №0010401401 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 369 800,00 грн та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 92 450,00 грн; №0010411401 в частині зменшення позивачу від`ємного значення по податку на додану вартість у сумі 521 320,00 грн., є протиправними та правомірно скасовані судом.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року по справі № 440/3247/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 17.02.2020 року