Постанова

від 10.02.2020 по справі 820/1303/16

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 р.Справа № 820/1303/16

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.10.19 року по справі № 820/1303/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК"

до Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд зобов`язати Західну об`єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області виконати покладений законом обов`язок і подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а саме Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, висновок про суми відшкодування податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" за вересень 2014 року з урахуванням уточненої податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року в сумі 3 780 961 грн., що підлягає зарахуванню на рахунок ТОВ "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року по справі №820/1303/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" . Зобов`язано відповідача подати до Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, висновок про суми відшкодування податку на додану вартість ТОВ "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" за вересень 2014 року з урахуванням уточненої податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року в сумі 3 780 961 грн., що підлягає зарахуванню на рахунок ТОВ "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ТОВ "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року набрала законної сили та позивачем отримано виконавчий лист по даній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 року було замінено боржника по справі №820/1303/16 Західну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на її правонаступника Центральну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року було замінено боржника по справі №820/1303/16 Центральну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на її правонаступника Головного управління ДФС у Харківській області.

На адресу Харківського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" надійшла заява про зміну способу виконання судового рішення, в якій позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 у справі №820/1303/16 встановивши належним способом виконання судового рішення наступний - стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" (код ЄДРПОУ 36060876, вул.Велика Панасівська, буд.216, м. Харків, 61017) заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 3780961,00 грн. (три мільйони сімсот вісімдесят тисяч дев`ятсот шістдесят одна грн. 00 коп.)

В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначив, що судове рішення не виконане, оскільки спосіб відщкодування з бюджету заборгованості з ПДВ шляхом направлення висновку не відповідає способу захисту прав позивача і не передбачений Податковим кодексом України. Стверджує, що належним способом захисту його прав є саме стягнення з Державного бюджету на його користь заборгованості по бюджетному відшкодуванню.

24 жовтня 2019 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду заяву представника позивача про зміну способу виконання судового рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Змінено спосіб і порядок виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від18.05.2016 у справі №820/1303/16 встановивши належним способом виконання судового рішення наступний - стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 3780961,00 грн.

Відповідач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення відмовити.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність викладених висновків обставинам справи. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №826/7380/15, стверджує, що у позивача відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу вказав на неможливість виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року по справі №820/1303/16 без зміни порядку та способу її виконання. З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №826/7380/15 вважає, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача є стягнення з Державного бюджету України на його користь заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, посилаючись на викладені доводи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що відповідач по справі був належним чином повідомлений про час та дату слухання справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про зміну способу і порядку виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 у справі №820/1303/16, суд першої інстанції виходив з того, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на його користь заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №826/7380/15, які враховуються судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 129-1 Конституції України та стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно частини першої статті 378 КАС за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини третьої статті 378 КАС підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, положення КАС визначають умови, виконання яких є обов`язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-394а14 та в постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 у справі №820/1303/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, було зобов`язано Західну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подати до Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, висновок про суми відшкодування податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" (ідентифікаційний код 36060876) за вересень 2014 року з урахуванням уточненої податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року в сумі 3 780 961 грн.

На виконання постанови суду по справі № 820/1303/16 від 18.05.2016р. видано виконавчий лист про зобов`язання Центральної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області подати до ГУ Державної казначейської служби у Харківській області висновок про суми відшкодування податку на додану вартість ТОВ Ніко Преміум Донецьк за вересень 2014 року з урахуванням уточненої податкової декларації за лютий 2015 року в сумі 3 780 961,00 грн., що підлягає зарахуванню на рахунок ТОВ Ніко Преміум Донецьк .

24 листопада 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Білоконовим О.В. відкрито виконавче провадження № 52985535 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду № 820/1303/16 від 15.11.2016р.

Доказів виконання рішення суду від 18.05.2016 матеріали справи не містять.

Так, стягувач просить суд змінити спосіб виконання зазначеного судового рішення, а саме шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 3780961,00 грн.

На адвокатський запит в інтересах ТОВ Ніко Преміум Донецьк Державною фіскальною службою України надана відповідь за № 1914/4/99-99-12-03-02-13 від 12.06.2017р., у якій зазначено, що з 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1797-УІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , яким внесено зміни до кодексу, зокрема в частині бюджетного відшкодування податку на додану вартість запроваджено: ТИМЧАСОВИЙ РЕЄСТР заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу.

Щодо тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ДФС України повідомляє, що пунктом 56 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України визначено, що до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Разом з цим, на сьогодні жодним нормативно-правовим актом не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та структуру такого реєстру.

Згідно з відповіді на адвокатський запит ТОВ Ніко Преміум Донецьк`від 12.12.2017р. № 5873/Ш/20-40-12-02-20 Головним управлінням ДФС у Харківській області повідомлено, що на виконання завдання Державної фіскальної служби України щодо проведення інвентаризації залишків невідшкодованих сум податку на додану вартість з метою наповнення Тимчасового реєстру заяв на повернення сум бюджетного відшкодування за заявами, поданими до 01 лютого 2016 року, за якими станом на поточну дату суми податку невідшкодовані з бюджету Головним управлінням ДФС України у Харківській області надано відповідну інформацію в розрізі податкових декларацій та залишків невідшкодованого податку на додану вартість по наступним підприємствам зокрема: ТОВ Ніко Преміум Донецьк , податковий номер 36060876, у сумі 3 780 961 грн., задекларованої відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань, з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 року від 15.12.2014р. № 9072156940.

На час надання відповіді на рівні ДФС вживаються заходи щодо наповнення Тимчасового реєстру заяв на повернення сум бюджетного відшкодування за заявами, поданими до 01 лютого 2016 року, за якими станом на поточну дату суми податку не відшкодовані з бюджету та удосконалення механізму відшкодування сум ПДВ за заявами, які внесені до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з моменту набрання рішенням законної сили у даній справі, а саме 06.07.2016 року, судове рішення не виконане, що є неприпустимим та призводить до порушення прав позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2014 року з урахуванням уточненої податкової декларації за лютий 2015 року в сумі 3 780 961,00 грн.

При цьому, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

За судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження , за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Таким чином, виходячи із зазначених вище норм, а також звертаючи увагу на те, що судове рішення у справі набрало законної сили, а належні докази зупинення його виконання у матеріалах справи відсутні, податковим органом не виконано вимоги, встановлені пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, щодо подання протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання судового рішення, яке набрало законної сили до ГУ ДКС України у місті Києві висновку щодо суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на користь ТОВ "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" за лютий 2015 року в сумі 3 780 961 грн.

За правовою позицією Верховного Суду України (постанови від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14) порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Відтак стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно з правовою позицією Верховного Суду України визнано неналежним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнано зобов`язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2018 на підставі пункту 8 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передав справу № 826/7380/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 відступила від цього висновку Верховного Суду України та зазначила, що на момент виникнення спірних правовідносин надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податку на отримання з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Відповідно до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом пункту 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення спірних правовідносинах; постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 N26), яким визначено механізм їх взаємодії, протягом п`яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету. Такий же спосіб захисту слід застосовувати в разі безпідставної відмови платнику у бюджетному відшкодуванні.

З огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача підстав для зміни способу виконання рішення суду, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №826/7380/15.

При цьому, колегія суддів зауважує, що значений у судовому рішенні (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року по справі №820/1303/16), спосіб його виконання виявився неефективним.

Таким чином, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини щодо невиконання податковим органом судового рішення, яке набрало законної сили, у визначений ним спосіб, найбільш ефективним та таким, що унеможливлює подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо порушення прав суб`єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, та, відповідно, зведе до мінімуму необхідність повторного звернення до суду, у тому числі, через невиконання або неналежне виконання рішення суду, є спосіб захисту порушеного права останнього саме шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 3780961,00 грн.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права , а отже, як майно (див. mutatismutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатись такою, що має легітимне очікування , якщо для такого права в національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatismutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26.06.2014 (SukhanovandIlchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Верховенство права як основоположний принцип адміністративного судочинства визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що реальне виконання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, можливо виключно шляхом зміни способу його виконання на стягнення на користь ТОВ "НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК" із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування ПДВ у сумі 3780961,00грн.

За змістомп. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з частиною 1статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі № 820/1303/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 17.02.2020 року