Постанова

від 13.02.2020 по справі 420/2927/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/2927/19

Головуючий в І інстанції: Аракелян М.М.

Дата та місце ухвалення рішення: 20.08.2019 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року по справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства Одесаобленерго до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства Одесаобленерго до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому позивач просив: скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000214910 від 16.01.2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000214910 від 16.01.2019 року про зобов`язання АТ Одесаобленерго сплатити штраф у розмірі 15134 грн. 55 коп. за порушення строків сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 07.11.2018 року подано звітну декларацію з податку на прибуток підприємства, яка прийнята та зареєстрована Державною фіскальною службою України за реєстраційним номером 9244074873.

У графі 19 цієї декларації визначено суму податку на прибуток, нараховану за результатами останнього (звітного) податкового періоду у розмірі 25641627 грн., а у графі 23 - суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахований за звітний податковий період, у розмірі 151347 грн. Графа 24 не заповнена, у зв`язку із чим, у графі 25 визначено суму грошового зобов`язання 151347 грн.

21.11.2018 року позивачем було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства, яка прийнята та зареєстрована Державною фіскальною службою України за реєстраційним номером 9257933652.

У графі 19 цієї декларації визначено суму податку на прибуток, нараховану за результатами останнього (звітного) податкового періоду у розмірі 25641627 грн., а у графі 23 - суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нараховану за звітний податковий період, у розмірі 151347 грн.

Разом з тим, у графі 24 визначено суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нараховану за попередній звітний податковий період, у розмірі 151347 грн.

Тому, у графі 25 уточнюючої декларації суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахованих за результатами останнього (звітного) податкового періоду визначено як 0 (рядок 23ПН-рядок 24).

08.01.2019 року Одеським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було проведено камеральну перевірку АТ Одесаобленерго щодо своєчасності сплати податку на прибуток підприємства за ІІІ квартали 2018 року, за результатами якої складено акт № 1/28-10-49-10/00131713/1.

Висновками перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства по податковій декларації № 9244074873 від 07.11.2018 року за ІІІ квартали 2018 року, що призвело до утворення податкового боргу у сумі 151345,53 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, 16.01.2019 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000214910, яким визначено штрафну санкцію за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 15134,55 грн. на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, у зв`язку із, порушенням п.п. 57.1 ст. 57 ПКУ (затримка сплати податку на 2 календарних дні).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час проведення перевірки та, як наслідок, під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не було повною мірою досліджено фактичні обставини та не враховано факт самостійного усунення платником податку недоліків (помилок) поданої декларації з податку на прибуток підприємства, що не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що слугує підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підставою для застосування до позивача штрафу оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням згідно наведених вимог ст. 126 Податкового кодексу України стали встановлені відповідачем під час камеральної перевірки обставини щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Так, відповідач вказує, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємства від 07.11.2018 року № 9244074873 за ІІІ квартал 2018 року позивачем визначено податкове зобов`язання у сумі 151347 грн., термін сплати до 19.11.2018 року.

Разом з цим, відповідачем встановлено, що вказана сума податкових зобов`язань позивачем фактично сплачена 21.11.2018 року, кількість днів затримки - 2, у зв`язку із чим, до позивача застосований штраф у сумі 15134,55 грн. (10%).

З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2018 року позивачем подано звітну декларацію з податку на прибуток підприємства, яка прийнята та зареєстрована Державною фіскальною службою України за реєстраційним номером 9244074873.

При цьому, у графі 19 цієї декларації визначено суму податку на прибуток, нараховану за результатами останнього (звітного) податкового періоду у розмірі 25641627 грн., а у графі 23 - суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахований за звітний податковий період, у розмірі 151347 грн. Графа 24 не заповнена, у зв`язку із чим, у графі 25 визначено суму грошового зобов`язання 151347 грн.

Поряд з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, 21.11.2018 року позивачем було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства, яка прийнята та зареєстрована Державною фіскальною службою України за реєстраційним номером 9257933652.

У графі 19 цієї декларації визначено суму податку на прибуток, нараховану за результатами останнього (звітного) податкового періоду у розмірі 25641627 грн., а у графі 23 - суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нараховану за звітний податковий період, у розмірі 151347 грн. Разом з тим, у графі 24 визначено суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нараховану за попередній звітний податковий період, у розмірі 151347 грн., тому, у графі 25 уточнюючої декларації суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахованих за результатами останнього (звітного) податкового періоду визначено як 0 (рядок 23ПН-рядок 24).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання вимог статті 50 Податкового кодексу України подано уточнюючу декларацію, якою виключено помилково відображені показники, які за позицією податкового органу несвоєчасно сплачені позивачем до бюджету.

Отже, податковим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов`язання на суму, яка зменшена позивачем шляхом подання уточнюючої декларації.

Відтак, об`єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 820/4177/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 803/1555/17, від 28 грудня 2018 року у справі № 826/4713/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 824/95/18-а.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в поданій апеляційній скарзі апелянтом лише наводяться висновки акта камеральної перевірки, проте, як вже зазначалось колегією суддів вказаним висновкам судом першої інстанції надано вірну оцінку. Будь-яких доводів щодо помилковості висновків суду першої інстанції за встановлених у справі обставин апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 17.02.2020 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька