Постанова

від 11.02.2020 по справі 914/343/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2020 р. Справа №914/343/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби, вих.№807/13-70-10/14 від 09.07.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2019 (повний текст рішення складено 19.06.2019, суддя Мазовіта А.Б.)

у справі № 914/343/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Сервіс", м. Львів

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівської митниці Державної фіскальної служби, м.Львів

про визнання договору оренди продовженим

представники сторін:

від позивача - Горпинюк І. Є.,

від відповідача - не з`явились,

від третьої особи - Рибак Н.Я.

22 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Консалтинговий центр "Сервіс" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - РВ ФДМ України по Львівські області) про визнання продовженим договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовано тим, що протягом місяця після закінчення строку дії договору ні ТзОВ Консалтинговий центр Сервіс , ні РВ ФДМ України по Львівській області не подавали заяву про зміну чи припинення договору оренди, що свідчить про його продовження договору на тих самих умовах та на той самий строк.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.06.2019 у даній справі позов було задоволено, визнано продовженим на строк з 31.12.2018 по 30.12.2023 на тих самих умовах, договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між РВ ФДМ України по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ "Консалтинговий центр "Сервіс" (орендар), в редакції договору від 30.12.2008, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я. за реєстровим номером 6447, із наступними змінами, що вносились 27.06.2014 та 27.11.2015. Поряд з тим, вказаним рішенням замінено РВ ФДМ України по Львівській області його правонаступником - РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження на тих самих умовах договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, оскільки позивач у строк, визначений ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не повідомлявся про припинення дії договору оренди від 01.10.2003 з наступними змінами. При цьому, суд встановив, що заява від 15.01.2019 за вих.№11-03-00367 про припинення дії договору оренди, на яку покликається відповідач, була надіслана позивачу на адресу: м. Львів, вул. Шафарика, 1/5, в той час, як належною адресою товариства, про яку був обізнаний відповідач, є: м.Львів, вул. Шафарика, буд.4, кв.5 .

Окрім того, суд першої інстанції своєю ухвалою від 29.05.2019 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі Державної фіскальної служби України як третьої особи без самостійних вимог не предмет спору, оскільки вказане клопотання не містило обґрунтувань того, яким чином рішення у справі може вплинути на її права, інтереси чи обов`язки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2019 у справі №914/343/19 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

У своїй апеляційній скарзі відповідач, зокрема, зазначив, що позивач не обґрунтував, в чому полягало порушення його прав та законних інтересів на момент подання позову. Також скаржник наголосив, що заяву про припинення дії договору було надіслано на юридичну адресу позивача, а саме: м. Львів, вул. Шафарика, 4/5. Поряд з тим, апелянт зазначив, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у залученні до участі у справі як третьої особи Державної фіскальної служби України, а також наголосило, що не подавало до суду першої інстанції клопотання про заміну відповідача його правонаступником, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно здійснив таку заміну, зважаючи на відсутність даних щодо припинення юридичної особи РВ ФДМУ по Львівській області.

Окрім того, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подала Львівська митниця ДФС, у якій просила вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Доводи та вимоги цієї апеляційної скарги ґрунтувалися на наступному:

1) суд першої інстанції не залучив до участі у справі ні Державну фіскальну службу України, яка є балансоутримувачем спірного майна, ні Львівську митницю ДФС, в оперативному управлінні якої перебуває це майно, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції;

2) суд першої інстанції, вказавши про скерування РВ ФДМ України по Львівській області заяви про припинення договору оренди нерухомого майна за невірною адресою позивача, не з`ясував чому це відправлення повернулося за закінченням терміну зберігання , а не з підстави неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача ;

3) Львівською митницею ДФС листом від 23.01.2019 №1555/10/13-70-03-04 було скеровано на правильну адресу позивача другий екземпляр заяви РВ ФДМ України по Львівській області про припинення договору оренди нерухомого майна. Вказаний лист був надісланий 24.01.2019, тобто, в межах одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у даній справі рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2019 було залишено без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях - без задоволення.

У своїй постанові суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів повідомлення орендаря про намір власника майна використовувати останнє для власних потреб та надіслання орендарю в місячний строк після закінчення договору оренди заяви про припинення договору оренди.

Крім цього, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби було закрито на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України у зв`язку з тим, що остання не є стороною договору оренди нерухомого майна, який позивач просив визнати продовженим, а рішення суду від 10.06.2019 не впливає на права чи обов`язки Львівської митниці ДФС.

Постановою Верховного Суду від 20.11.2019 касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби задоволено, ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 скасовано, справу № 914/343/19 передано на розгляд суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги Львівської митниці Державної фіскальної служби.

У своїй постанові від 20.11.2019 Верховний Суд зазначив, що зробивши висновок про те, що у спірній ситуації скаржник не був позбавлений права оперативного управління майном, суд апеляційної інстанції не врахував змісту такого права, яке включає володіння, користування та розпорядження майном, та тієї обставини, що умовами договору оренди нерухомого майна можливість продовження договору пов`язана з умовою відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном - Львівської митниці ДФС, до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати державне майно для власних потреб.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020, з огляду на положення ст. 137 ГК України, Закону України Про оренду державного та комунального майна , зміст пунктів 1.1 та 10.4 договору оренди нерухомого державного майна, продовження якого є предметом спору у даній справі, а також зважаючи на вказівки, які містяться у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у даній справі, Львівську митницю Державної фіскальної служби було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу третьої особи без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, покликаючись, зокрема, на таке:

1) суд належним чином дослідив усі докази, які стосувались обставин направлення заяви про припинення договору оренди від 15.01.2019 за вих. № 11-03-00367, яку за твердженням РВ ФДМ України по Львівській області направлялось ТзОВ Консалтинговий центр Сервіс ;

2) не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення доводи апеляційної скарги Львівської митниці ДФС про самостійне направлення нею другого екземпляра заяви про припинення договору оренди від 15.01.2019, оскільки:

- Львівська митниця ДФС не є стороною договору оренди, не є орендодавцем майна, а тому направлення нею будь-яких повідомлень орендарю, як стороні договору оренди, не має жодного правового значення. В жодних правових відносинах з Львівською митницею ДФС, ТзОВ Консалтинговий центр Сервіс , як орендар майна, не перебуває;

- доводи апеляційної скарги про те, що Львівська митниця ДФС направляла на адресу ТзОВ Консалтинговий центр Сервіс саме другий екземпляр заяви про припинення договору оренди нічим не підтверджено, оскільки апелянт не долучив до апеляційної скарги опису вкладення в цінний лист чи іншого документа, яким би було підтверджено що у конверті, в якому відправлялось рекомендоване відправлення за номером 7900057062335, містилась саме заява про припинення договору оренди від 15.01.2019 за вих. № 11-03-00367, складена Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області.

В судовому засіданні 04.02.2020 від позивача поступило клопотання про заміну апелянта Львівської митниці ДФС її правонаступником Галицькою митницею ДФС. На вказане клопотання апелянт подав письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вирішила відмовити в його задоволенні, оскільки апелянтом не доведено факту припинення юридичної особи Львівської митниці ДФС та набуття Галицькою митницею ДФС права оперативного управління спірним нерухомим майном.

В судове засідання, призначене на 11.02.2020, відповідач не забезпечив явку свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судових засідань у даній справі за адресою, відомості про яку містяться в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

В матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги третьої особи по суті, позиції сторін достатньо повно та зрозуміло викладено у документах, які наявні в матеріалах справи, а явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, з огляду на що колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Як було зазначено вище, рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2019 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у даній справі були ухвалені без залучення Львівської митниці ДФС як особи, в оперативному управлінні якої перебуває майно, що є предметом договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між РВ ФДМ України по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ "Консалтинговий центр "Сервіс" (орендар), в редакції договору від 30.12.2008, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я. за реєстровим номером 6447, із наступними змінами, що вносились 27.06.2014 та 27.11.2015.

Відповідним доводам Львівської митниці ДФС було надано оцінку та залучено її до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на підставі ухвали Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020.

Так, зокрема, у вказаній ухвалі зазначено про те, що у пункті 1.1 договору оренди нерухомого державного майна, продовження якого є предметом спору у даній справі, зафіксовано, що балансоутримувачем нерухомого майна є Державна фіскальна служба України, а саме майно перебуває в оперативному управлінні (користуванні) Львівської митниці ДФС України.

У пункті 10.4 договору передбачено, що такий продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна ), договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Відповідно до статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Крім цього, Закон України Про оренду державного та комунального майна (як в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і в чинній станом на даний час редакції) містить особливу процедуру укладення та продовження дії договорів оренди державного майна, яка передбачає залучення органів, уповноважених управляти цим майном та власників майна.

З огляду на наведені положення Господарського кодексу України, Закону України Про оренду державного та комунального майна , зміст пунктів 1.1 та 10.4 договору оренди нерухомого державного майна, а також зважаючи на вказівки, які містяться у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у даній справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції може вплинути на права та інтереси Львівської митниці Державної фіскальної служби України, оскільки така є органом, що здійснює оперативне управління майном, яке було передано в оренду позивачу.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що вказане судове рішення вже було предметом апеляційного перегляду згідно апеляційної скарги РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 рішення суду першої інстанції у даній справі було залишено без змін. При цьому, Львівська митниця ДФС є скаржником, апеляційна скарга якої на це ж рішення не розглядалася по суті.

Відповідно до ст. 272 ГПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

З огляду на положення п. 4 ч.3 ст. 277 ГПК України незалучення Львівської митниці ДФС до участі у даній справі є безумовною підставою для скасування ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій рішень у даній справі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги Львівської митниці ДФС, колегія суддів зазначає, що така містить частково аналогічні доводи, яким було надано оцінку судами попередніх інстанцій (щодо того, за якою саме адресою було направлено відповідачем заяву про припинення договору оренди), а також нові доводи (щодо необхідності з`ясування причин повернення відправнику заяви про припинення договору оренди, а також щодо самостійного направлення Львівською митницею ДФС заяви про припинення договору оренди).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2003 між РВ ФДМ України по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ "Консалтинговий центр "Сервіс" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого (з урахуванням наступних змін та доповнень) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, які розміщені в адмінбудинку митниці у місті Львові по вулиці Костюшка, 1, загальною площею 298,6 кв.м, що складаються з 1-го поверху площею 153,9 кв.м та підвалу площею 144,7 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 1 та перебувають на балансі Державної фіскальної служби України та в оперативному управлінні (користуванні) Львівської митниці ДФС.

До вказаного договору сторонами вносились зміни, зокрема, договором про внесення змін від 30.12.2008 договір викладено в новій редакції, договором про внесення змін від 27.06.2014 внесено зміни до розділів 1, 3, 10, договором про внесення змін від 27.11.2015 внесено зміни до розділів 1, 3, 10, 11.

Так, згідно з п. 10.1 договору (з урахуванням змін від 27.11.2015) останній діє протягом 5 років - з 31 грудня 2013 по 30 грудня 2018.

Разом з тим, договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору (п.10.4 договору з урахуванням змін від 27.11.2015).

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України).

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідно до ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Поряд з тим, у відповідності до ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Частиною 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (ч.3 ст.17 вказаного вище Закону).

У 2018 році відповідач надсилав позивачу листи (вих.№11-03-01536 від 12.03.2018, вих.№11-03-05020 від 08.08.2018) про неможливість продовження дії договору оренди, у зв`язку із наміром Державної фіскальної служби України використовувати орендоване майно для власних потреб. Вказані листи відповідач надсилав на адресу: м. Львів, вул.Б.Хмельницького, 105/6.

Водночас, із редакції договору від 07.06.2014 (а.с. 22-23, т.1) та листа позивача від 27.10.2011 (а.с. 84-85, т.1), адресованого відповідачу, вбачається, що позивач мав наступну адресу: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1. Також інформація про вказане місцезнаходження внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з вказаного реєстру від 26.11.2015, копія якого долучена до матеріалів справи.

Листом за вих.№4/11-18 від 25.11.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження дії договору оренди на новий п`ятирічний строк з 31.12.2018 до 30.12.2023.

16 січня 2019 року відповідач надіслав позивачу заяву вих.№11-03-00367 від 15.01.2019 про припинення дії договору оренди, у якій повідомлялося про закінчення терміну дії договору оренди та про неможливість його продовження, а також про необхідність повернення об`єкта оренди балансоутримувачу за актом приймання-передачі. Вказана заява надіслана на адресу м. Львів, вул. Шафарика, 1/5 (поштове відправлення з трек-номером №7900726058225).

Разом з тим, 08 січня 2019 року загальними зборами ТзОВ "Консалтинговий центр "Сервіс" прийнято рішення про зміну місцезнаходження товариства та визначення нового місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Шафарика, 4/5 . Інформація про зміну місцезнаходження позивача внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОПГФ від 09 січня 2019 року , копія якої долучена до матеріалів справи. Поряд з цим, листами від 11 та 16 січня 2019 року позивач повідомив відповідача про нове місцезнаходження за адресою м. Львів, вул. Шафарика, 4/5.

Листом за вих.№12.2.1-04-517 від 28.05.2019 року, АТ "Укрпошта" на запит представника позивача, повідомило, що відправлення №7900726058225 поступило на адресу: вул. Шафарика, 1/5 18.01.2019 і повернуто 19.02.2019 за закінченням терміну зберігання. Також додатково повідомило, що на адресу: м. Львів, вул. Шафарика, 4/5 рекомендованих відправлень не поступало. Слід також зазначити, що адреса, на яку відповідач надіслав заяву (вул. Шафарика, 1/5) не була юридичною чи фактичною адресою позивача до зміни його місцезнаходження.

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника про надіслання позивачу відповідачем протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору заяви про припинення договору. Докази надіслання заяви про припинення договору на адресу позивача - м. Львів, вул. Шафарика, 4/5 у матеріалах справи відсутні та третьою особою не надано.

При цьому, доводи третьої особи про необхідність з`ясування причини повернення відправлення №7900726058225, а саме, чому це відправлення повернулося за закінченням терміну зберігання , а не з підстави неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача , відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки вказана обставина немає значення для вирішення спору у даній справі, оскільки не спростовує факту надсилання заяви про припинення договору за неправильною адресою.

Стосовно твердження скаржника про те, що Львівською митницею ДФС листом від 23.01.2019 №1555/10/13-70-03-04 було скеровано на правильну адресу позивача другий екземпляр заяви РВ ФДМ України по Львівській області про припинення договору оренди нерухомого майна і вказаний лист був надісланий 24.01.2019, тобто, в межах одного місяця після закінчення терміну дії договору, колегія суддів зазначає наступне:

В розумінні пункту 10.4 договору підставами для непродовження його дії на новий строк могли бути: 1) заява однієї із сторін про припинення цього договору; 2) попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб. Слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), таке письмове повідомлення про намір використовувати майно для власних потреб мало би бути. не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Однак, в матеріалах справи немає належних доказів та вірогідних доказів направлення ДФС України чи Львівською митницею ДФС попередження щодо наміру використовувати нерухоме майно для власних потреб, яке би було надіслане позивачу до закінчення терміну дії договору оренди. Наявний в матеріалах справи лист ДФС України від 18.07.2018 не містить доказів його направлення.

Перенаправлення Львівською митницею ДФС заяви про припинення договору, яке було здійснено після закінчення строку дії договору не може вважатися попередженням в розумінні п.10.4 договору. Окрім цього, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що Львівська митниця ДФС направляла на адресу ТзОВ Консалтинговий центр Сервіс саме другий екземпляр заяви про припинення договору оренди не обґрунтовані, оскільки апелянт не довів вказаного факту належними та вірогідними доказами (описом вкладення в цінний лист чи іншим документом, яким би було підтверджено вміст конверта, в якому відправлялось рекомендоване відправлення за номером 7900057062335).

Беручи до уваги встановлені обставини, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та вірогідні докази повідомлення орендаря про намір власника майна використовувати останнє для власних потреб та надіслання орендарю в місячний строк після закінчення договору оренди заяви про припинення договору оренди.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Зважаючи на те, що в результаті розгляду апеляційної скарги Львівської митниці ДФС по суті, колегія суддів дійшла таких же висновків, як і Господарський суд Львівської області у своєму рішенні від 10.06.2019 та Західний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 20.08.2019, на підставі ст. 129 ГПК України, суд постановив, що судові витрати за розгляд даної справи в суді першої інстанції слід покласти на відповідача, а за розгляд апеляційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та Львівської митниці Державної фіскальної служби - залишити за скаржниками.

Керуючись ст. 52, 129, 269, 272, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області 10.06.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі №914/343/19 скасувати. Позов задоволити.

Визнати продовженим на строк з 31.12.2018 по 30.12.2023 на тих самих умовах договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Сервіс" (орендар), в редакції договору від 30.12.2008, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я. за реєстровим номером 6447, із наступними змінами, що вносились 27.06.2014 та 27.11.2015.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код 42899921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Сервіс" (м. Львів, вул. Шафарика, буд. 4, кв. 5, ідентифікаційний код 32568886) 1921,00 грн. судового збору.

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний тест постанови складено 17.02.2020.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік