Рішення

від 17.02.2020 по справі 904/5639/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020м. ДніпроСправа № 904/5639/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОНСТАНТА+"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АПОСТОЛІВСЬКЕ "ЗЕРНОПРОДУКТ"

про стягнення 743860,18грн., з яких 615845,17грн. на підставі договору поставки №16/05 від 16.05.5019, а саме 517680,00грн. основної заборгованості; 86885,14грн. пені; 7701,00грн. трьох процентів річних; 3580,03грн. інфляційних втрат та 128014,01грн. за договором поставки №30/05 від 30.05.2019, а саме 109296,10грн. основної заборгованості; 17190,91грн. пені; 1527,00грн. трьох процентів річних

Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОНСТАНТА+" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АПОСТОЛІВСЬКЕ "ЗЕРНОПРОДУКТ" (далі - відповідач) про стягнення 743860,18грн., з яких 615845,17грн. на підставі договору поставки №16/05 від 16.05.5019, а саме 517680,00грн. основної заборгованості; 86885,14грн. пені; 7701,00грн. трьох процентів річних; 3580,03грн. інфляційних втрат та 128014,01грн. за договором поставки №30/05 від 30.05.2019, а саме 109296,10грн. основної заборгованості; 17190,91грн. пені; 1527,00грн. трьох процентів річних.

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

16.05.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №16/05 (далі - договір №16/05).

На виконання умов договору №16/05 позивач передав у власність відповідача товар у повному обсязі, що підтверджується:

1. Видатковою накладною №РН-0000017 від 16.05.2019 та товарно-транспортною накладною №0000042 від 16.05.2019 на 28,010т;

2. Видатковою накладною №РН-0000019 від 23.05.2019 та товарно-транспортною накладною №0000044 від 23.05.2019 на 30,170т;

3. Видатковою накладною №РН-0000018 від 23.05.2019 та товарно-транспортною накладною №0000046 від 23.05.2019 на 45,880т;

4. Видатковою накладною №РН-0000020 від 23.05.2019 та товарно-транспортною накладною №0000048 від 23.05.2019 на 38,9900т.

За договором №16/05 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 643725,00грн. у кількості 143,050т.

Позивач надав відповідачу такі рахунки-фактури:

1. Рахунок-фактура №СФ-0000028 від 16.05.2019 на суму 126045,00грн. з ПДВ;

2. Рахунок-фактура №СФ-0000030 від 23.05.2019 на суму 135765,00грн. з ПДВ;

3. Рахунок-фактура №СФ-0000031 від 23.05.2019 на суму 206460,00грн. з ПДВ;

4. Рахунок-фактура №СФ-0000032 від 23.05.2019 на суму 175455,00грн. з ПДВ.

На виконання взятих на себе зобов`язань відповідач сплатив 126045,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №294 від 21.05.2019.

Отже, за договором №16/05 заборгованість відповідача перед позивачем складає 517680,00грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 28.05.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 86885,14грн.;

- три проценти річних за загальний період прострочення з 28.05.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 7701,00грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з 28.05.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 3580,03грн.

30.05.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №30/05 (далі - договір №30/05).

На виконання умов договору №30/05 позивач передав у власність відповідача товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000021 від 03.06.2019 та товарно-транспортною накладною №0000049 від 03.06.2019 на 24,840т;

За договором №30/05 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 109296,10грн. у кількості 24,840т.

Позивач надав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000033 від 03.06.2019 на суму 109296,10грн. з ПДВ.

Всупереч взятим на себе зобов`язанням відповідач оплату товару за договором №30/05 не здійснив.

Отже, за договором №30/05 заборгованість відповідача перед позивачем складає 109296,10грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 08.06.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 17190,91грн.;

- три проценти річних за загальний період прострочення з 08.06.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 1527,00грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з 08.06.2019 по 25.11.2019 на загальну суму -9,27грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5639/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019.

Ухвалою від 03.12.2019 позовну заяву залишено без руху.

16.12.2019 виявлені судом недоліки усунуто.

Ухвалою від 20.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчинюються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 20.01.2020.

08.01.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 08.01.2020 за вих.№15 в якій просить суд розглянути справи за відсутності представника відповідача. Крім того, повідомлено, що відповідач не має наміру подавати відзив .

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі , якщо судове засідання не проводиться.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 18.02.2020.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

17.02.2020 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу .

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Таким чином, предмет доказування - це коло фактів матеріально-правового значення, які підлягають встановленню для вирішення господарської справи по суті.

Можна виділити два основних підходи до визначення предмету доказування, які відповідають його розумінню у вузькому і широкому сенсі.

Предмет доказування у вузькому розумінні визначається як сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, тобто фактів, з якими закон пов`язує виникнення, зміну і припинення правовідносин між сторонами і на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Даний склад фактів визначається нормою права, яка регулює спірні правовідношення.

У широкому розумінні предмет доказування вміщує не тільки юридичні факти, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, але і інші обставини, без встановлення яких неможливо правильне вирішення справи і виконання судом інших задач господарського судочинства.

До предмету доказування у широкому розумінні можна віднести наступні групи фактів:

1. юридичні факти матеріально-правового характеру;

2. доказові факти;

3. юридичні факти процесуально-правового характеру (які визначають наявність у особи права на пред`явлення позову і здійснення інших процесуальних дій );

4. факти, які сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт підробки письмового доказу );

5. факти, встановлення яких необхідно суду для виконання попереджувальних і виховних задач господарського судочинства.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі:

1. Обставини укладання договору.

2. Природа договору.

3. Факт поставки товару.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

5. Штрафні санкції.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

ЩОДО ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ №16/05 від 16.05.2019.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АПОСТОЛІВСЬКЕ "ЗЕРНОПРОДУКТ" (далі - позивач, покупець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОНСТАНТА+" (далі - відповідач, постачальник), (разом іменовані - сторони) укладено договір №16/05 від 16.05.2019 поставки товару (далі - договір №16/05).

Предмет договору. За даним договором постачальник зобов`язується поставити у власність покупця сільськогосподарську продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та сплатити даних товар у погоджені сторонами строки (пункт 1.1 договору).

Ціна договору. Загальна вартість товару за договором з врахуванням ПДВ складає 675000,00грн. (пункт 2.3 договору).

Строк. Цей договір діє до 31.12.2019, якщо до настання даного строку одна зі сторін або обидві сторони не виконують (або частково виконують) свої зобов`язання згідно даного договору, дія договору продовжується до моменту виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань (пункт 7.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт поставки товару.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 643725,00грн., що підтверджується:

1. Видатковою накладною №РН-0000017 від 16.05.2019 на суму 126045,00грн. та товарно-транспортною накладною №0000042 від 16.05.2019 на 28,010т;

2. Видатковою накладною №РН-0000019 від 23.05.2019 на суму 135765,00грн. та товарно-транспортною накладною №0000044 від 23.05.2019 на 30,170т;

3. Видатковою накладною №РН-0000018 від 23.05.2019 на суму 206460,00грн. та товарно-транспортною накладною №0000046 від 23.05.2019 на 45,880т;

4. Видатковою накладною №РН-0000020 від 23.05.2019 на суму 175455,00грн. та товарно-транспортною накладною №0000048 від 23.05.2019 на 38,9900т.

Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умови оплати визначено пунктом 3.3 договору, а саме на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту постачання товару.

За видатковою накладною №РН-0000017 від 16.05.2019 на суму 126045,00грн. строк оплати настав 21.05.2019. Платіжним дорученням №294 від 21.05.2019 на суму 126045,00грн. відповідач здійснив оплату отриманого товару вчасно та у повному обсязі.

За видатковою накладною №РН-0000019 від 23.05.2019 на суму 135765,00грн., за видатковою накладною №РН-0000018 від 23.05.2019 на суму 206460,00грн., за видатковою накладною №РН-0000020 від 23.05.2019 на суму 175455,00грн. строк оплати настав 28.05.2019.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

Строк оплати є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 517680,00грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 517680,00грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

5. Штрафні санкції.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору визначено, що при несвоєчасній оплаті товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у період прострочки, від суми прострочення платежу за кожен день прострочки.

Позивач нарахував пеню за період прострочення з 28.05.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 86885,14грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та встановив, що останній містить помилку у даті початку розрахунку пені, а саме правильною датою початку розрахунку пені є 29.05.2019, з огляду на те, що 28.05.2019 є останнім днем для належного виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання.

Відтак, здійснивши розрахунок пені, господарський суд визнав правомірним розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача у сумі 85949,06грн.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за період прострочення з 28.05.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 7701,00грн.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав ; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення з 28.05.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 3580,03грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав ; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його неправильним.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано , що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, господарський суд встановив відсутність інфляційних збитків за період прострочення з червня 2019 року по жовтень 2019 року, у зв`язку з чим вимога про стягнення 3580,03грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

ЩОДО ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ №30/05 від 30.05.2019.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АПОСТОЛІВСЬКЕ "ЗЕРНОПРОДУКТ" (далі - позивач, покупець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОНСТАНТА+" (далі - відповідач, постачальник), (разом іменовані - сторони) укладено договір №30/05 від 30.05.2019 поставки товару (далі - договір №30/05).

Предмет договору. За даним договором постачальник зобов`язується поставити у власність покупця сільськогосподарську продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та сплатити даних товар у погоджені сторонами строки (пункт 1.1 договору).

Ціна договору. Загальна вартість товару за договором з врахуванням ПДВ складає 110000,00грн. (пункт 2.3 договору).

Строк. Цей договір діє до 31.12.2019, якщо до настання даного строку одна зі сторін або обидві сторони не виконують (або частково виконують) свої зобов`язання згідно даного договору, дія договору продовжується до моменту виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань (пункт 7.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт поставки товару.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 109296,10грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000021 від 03.06.2019.

Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умови оплати визначено пунктом 3.3 договору, а саме на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту постачання товару.

За видатковою накладною №РН-0000021 від 03.06.2019 на суму 109296,10грн. строк оплати настав 06.06.2019.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

Доказів оплати товару в сумі 109296,10грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 109296,10грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

5. Штрафні санкції.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору визначено, що при несвоєчасній оплаті товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у період прострочки, від суми прострочення платежу за кожен день прострочки.

Позивач нарахував пеню за період прострочення з 08.06.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 17190,91грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив здійснив власний перерахунок пені та визнав правомірним розмір у сумі 17098,10грн.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за період прострочення з 08.06.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 1527,00грн.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав ; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню через помилки у розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Додатковим свідченням визнання боргу відповідачем перед позивачем у розмірі 626976,10грн. є Акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.11.2019, який підписано повноважними представниками сторін. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2019 по справі №916/1727/17.

Щодо заяви відповідача від 08.01.2020 за вих.№15.

По-перше, справа №904/5639/19 розглядається за правилами письмового провадження без виклику сторін, а отже неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

По-друге, подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України). Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався . Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 11157,90грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №1507 від 25.11.2019 на суму 11157,90грн.

Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 11088,72грн., з урахуванням того, що 99,38% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 220, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОНСТАНТА+" (28000, Кіровоградська обл., місто Олександрія, ВУЛИЦЯ 6-ГО ГРУДНЯ, будинок 27, кімната 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38840552) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АПОСТОЛІВСЬКЕ "ЗЕРНОПРОДУКТ" (53800, Дніпропетровська обл., Апостолівський район, місто Апостолове, ВУЛИЦЯ КАРЛА МАРКСА, будинок 100; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24243434) про стягнення 743860,18грн., з яких 615845,17грн. на підставі договору поставки №16/05 від 16.05.5019, а саме 517680,00грн. основної заборгованості; 86885,14грн. пені; 7701,00грн. трьох процентів річних; 3580,03грн. інфляційних втрат та 128014,01грн. за договором поставки №30/05 від 30.05.2019, а саме 109296,10грн. основної заборгованості; 17190,91грн. пені; 1527,00грн. трьох процентів річних задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АПОСТОЛІВСЬКЕ "ЗЕРНОПРОДУКТ" (53800, Дніпропетровська обл., Апостолівський район, місто Апостолове, ВУЛИЦЯ КАРЛА МАРКСА, будинок 100; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24243434) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОНСТАНТА+" (28000, Кіровоградська обл., місто Олександрія, ВУЛИЦЯ 6-ГО ГРУДНЯ, будинок 27, кімната 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38840552) 517680,00грн. (п`ятсот сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят грн. 00 коп.) основної заборгованості; 85949,06грн. (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять грн. 06 коп.) пені; 7701,00грн. (сім тисяч сімсот одна грн. 01 коп.) трьох процентів річних; 109296,10грн. (сто дев`ять тисяч двісті дев`яносто шість грн. 10 коп.) основної заборгованості; 17098,10грн. (сімнадцять тисяч дев`яносто вісім грн. 10 коп.) пені; 1527,00грн. (одна тисяча п`ятсот двадцять сім грн. 00 коп.) трьох процентів річних; 11088,72грн. (одинадцять тисяч вісімдесят вісім грн. 72 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АПОСТОЛІВСЬКЕ "ЗЕРНОПРОДУКТ" (53800, Дніпропетровська обл., Апостолівський район, місто Апостолове, ВУЛИЦЯ КАРЛА МАРКСА, будинок 100; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24243434) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОНСТАНТА+" (28000, Кіровоградська обл., місто Олександрія, ВУЛИЦЯ 6-ГО ГРУДНЯ, будинок 27, кімната 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38840552) 936,08грн. пені; 3580,03грн. інфляційних втрат; 92,81грн. пені відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 17.02.2020.

Суддя І.В. Петренко