Рішення

від 11.02.2020 по справі 904/6027/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

б

11.02.2020м. ДніпроСправа № 904/6027/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Гаркуші К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трелакс-Пак", м. Кропивницький, Кіровоградська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агрофудлогістик", м. Дніпро

про стягнення основного боргу, 3% річних, пені в загальній сумі 221 331, 08 грн

Представники:

від позивача: Томашевська М.В., довіреність б/н від 04.02.2020

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трелакс-Пак" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агрофудлогістик" (далі - відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 321 898,48 грн; 3% річних в сумі 4 261,27 грн; пені в сумі 45 171,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 28/05/19 від 28.05.2019 в частині здійснення розрахунку за поставлену продукцію.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.01.2020.

13.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трелакс-Пак" надійшла заява про зменшення позовних вимог до 221 331, 08 грн (171 898,48 грн- заборгованість за договором, 4261,27 грн - 3% річних, та пеня в розмірі 45171,33 грн.), в зв`язку з сплатою відповідачем заборгованості у розмірі 150 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №177 від 13.12.2019, платіжним дорученням №178 від 16.12.2019, платіжним дорученням №186 від 26.12.2019 та платіжним дорученням №192 від 09.01.2020.

Відповідно до ч.4 статті 22 ГПК України, позивач в праві до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач подав заяву про зменшення позовних вимог дотримавшись норм чинного законодавства, з огляду на викладене, судом прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трелакс-Пак" про зменшення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 11.02.2020.

06.02.2020 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог вих. №2/02 від 04.02.2020 до 111 331,08 грн в зв`язку зі сплатою відповідачем на користь позивача частину боргу, заявленого в позовній заяві, що підтверджується платіжним дорученням №195 від 17.01.2020 на суму 50 000 грн, платіжним дорученням №173 від 29.01.2020 на суму 10 000 грн та платіжним дорученням №177 від 03.02.2020 на суму 50 000 грн.

Відповідно до пункту 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що заява про зменшення позовних вимог подана позивачем після закриття підготовчого провадження по справі та призначення судового розгляду по суті, а отже заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Трелакс-Пак" про зменшення позовних вимог долучена судом до матеріалів справи, проте до розгляду не прийнята.

06.02.2020 позивач надіслав до суду клопотання №1/02 від 04.02.2020 про повернення судового збору, в якому просить суд в зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог з 221 331,08 грн до 171 898,48 грн повернути з державного бюджету на користь позивача надмірно сплачений судовий збір за платіжним дорученням №2001 від 12.12.2019 в розмірі 3 467,98 грн. Суд долучив клопотання про повернення судового збору до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 11.02.2020, з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав. Ухвала про відкриття провадження у справі направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агрофудлогістик" (49000, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2А) поштовим відправленням №4930010865826, яке було повернуто до Господарського суду Дніпропетровської області з приміткою АТ "Укрошта" "за закінченням встановленого строку зберігання".

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агрофудлогістик" (49000, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2А) поштовим відправленням №4930011067346 згідно з реєстром №280 згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Дніпропетровській області з повідомленнями від 22.01.2020.

Згідно з інформацією про відстеження поштового відправлення на офіційному сайті АТ "Укрпошта", з 24.01.2020 поштове відправлення №4930011067346 знаходиться "у точці видачі/доставки", на даний час не вручено.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на вищевикладене, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення сторін про здійснення розгляду даної справи.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16.

За приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 11.02.2020 оголошення вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трелакс-Пак" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ СІНЕРГІЯ", найменування якого було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агрофудлогістик" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №28/05/19 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача пакувальний матеріал (далі-продукція), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію (п.1.1. договору)

Відповідно до п.1.2 Договору конкретне найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у товарних накладних та/або специфікаціях до Договору.

За умовами пункту 2.1 Договору, продавець продає покупцю продукцію за договірними цінами. Ціна за одиницю Продукції, що поставляється за цим Договором, визначається сторонами у товарних накладних та/або специфікаціях оплата продукції здійснюється у розмірі 100% відтермінування до 45 календарних днів з моменту відвантаження продукції. Продукція підлягає оплаті покупцем згідно вартості визначених у видаткових накладних та/або специфікаціях (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування Покупцем суми вартості партії продукції в безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок Продавця, зазначений в Договорі та/або рахунку-фактурі.

Відповідно до п.3.6 Договору датою отримання партії товару покупцем вважається дата підпису видаткової накладної та/або специфікації покупцем.

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством і умовами даного Договору ( пункт 6.1 Договору)

Відповідно до п. 9.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторін від виконання обов`язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію згідно з видатковими накладними №485 від 03.07.2019, №528 від 18.07.2019, №552 від 29.07.2019 на загальну суму 926 898,48 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (арк.с.19-21) та товарно-транспортними накладними (арк.с. 22-24).

Враховуючи умови договору, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату поставленої продукції в такі строки:

- за видатковою накладною №485 від 03.07.2019 - в строк до 19.08.2019 (останній день строку - 17.08.2019, який є вихідним днем (субота), а отже відповідно до частини 5 ст.254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку на оплату є перший робочий день - 19.08.2019);

- за видатковою накладною №528 від 18.07.2019 - в строк до 02.09.2019 (останній день строку - 01.09.2019, який є вихідним днем (неділя), а отже відповідно до частини 5 ст.254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку на оплату є перший робочий день - 02.09.2019;

- за видатковою накладною №552 від 29.07.2019 - в строк до 12.09.2019.

Проте відповідач здійснив оплату отриманої продукції частково, в сумі 755 000,00 грн, та з порушенням строку, встановленого п. 2.1. Договору, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (арк.с. 27-46, 62-66).

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 11.01.2020 становила 171 898, 48 грн.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором №28/05/19 поставки від 28.05.2019 в частині розрахунку за отриману продукцію та просить суду стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 171 898,48 грн, 3% річних в сумі 4 261, 27 грн, пеню в сумі 45 171, 33 грн, що і є причиною виникнення цього спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору, факт поставки продукції, строк оплати, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати продукції.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Судом встановлено, що строк оплати продукції є таким, що настав.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 11.01.2020 становила 171 898,48 грн.

Після 11.01.2020 відповідач частково сплатив основний борг в сумі 110 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №195 від 17.01.2020, №173 від 29.01.2020, №177 від 03.02.2020.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи часткову сплату відповідачем основного боргу в процесі розгляду справи, провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 110 000,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи викладене, оскільки господарським судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строків розрахунку за поставлену позивачем продукцію, беручи до уваги часткову оплату відповідачем заборгованості в процесі розгляду справи, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково, в сумі 61 898,48 грн .

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, оскільки позивачем невірно визначений початок періоду прострочення (не враховано, що останній день строку оплати продукції, поставленої за видатковою накладною №485 від 03.07.2019 - 17.08.2019 - є вихідним днем (субота), а отже відповідно до частини 5 ст.254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку на оплату є перший робочий день - 19.08.2019, відповідно нарахування 3% річних має здійснюватися з 20.08.2019; останній день строку оплати продукції, поставленої за видатковою накладною №528 від 18.07.2019 - 01.09.2019 - є вихідним днем (неділя), а отже відповідно до частини 5 ст.254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку на оплату є перший робочий день - 02.09.2019, відповідно нарахування 3% річних має здійснюватися з 03.09.2019), позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 4 166,65 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за заявлений період, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно правильним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, в сумі 1 709,63 грн.

Пунктом 6.3. договору сторони встановили, що у разі порушення строку оплати партії продукції, покупець зобов`язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня , від суми заборгованості за поставлену партію продукції за кожний розпочатий день (добу) прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 45 171,33 грн за загальний період прострочення з17.08.2019 по 12.12.2019.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Оскільки законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції, передбачені договором.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 44 160,15 грн за загальний період прострочення з 20.08.2019 по 12.12.2019, оскільки, як було зазначено вище, позивачем невірно визначений початок періоду прострочення зобов`язання з оплати поставленої продукції.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 3 303, 38 грн.

Судом встановлено, що при зверненні з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 321 898,48 грн; 3% річних в сумі 4 261,27 грн; пені в сумі 45 171,33 грн позивачем був сплачений судовий збір в сумі 5 569,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2001 від 12.12.2019 (а.с.2019).

В той же час, в зв`язку з поданням заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги були зменшені до 221 331,08 грн, розмір судового збору має становити 3 319,97 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору в розмірі 2 250,01 грн підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агрофудлогістик" (49000, м. Дніпро, вулиця Данила Галицького, 2А код ЄДРПОУ 42411635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЛАКС ПАК" (25014, Кіровоградська область, м. Кропівницький, вулиця Руслана Слободянюка, будинок 15, код ЄДРПОУ 31562569) основний борг в сумі 61 898, 48 грн (шістдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто вісім гривень 48 копійок), 3 % річних в сумі 4 166, 65 грн (чотири тисячі сто шістдесят шість гривень 65 копіойк), пеню в сумі 44 160, 15 грн (сорок чотири тисячі сто шістдесят гривень 15 копійок), судовий збір в сумі 3 303, 38 грн (три тисячі триста три гривні 38 копійок).

Закрити провадження у справі в частині стягнення 110 000, 00 грн основного боргу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.02.2020

Суддя А.Є. Соловйова