Рішення

від 13.02.2020 по справі 906/1288/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1288/19

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: Семенюк В.Г., дов. від 04.02.2020 № 9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Нікон"

до Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28"

про стягнення 24 364,55 грн

Процесуальні дії по справі.

Приватне підприємство "Нікон" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Центральна районна аптека № 28" 14221,50 грн інфляційних та 8222,05 грн 3 % річних.

Підставою позовних вимог позивач вказує на несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відповідачем за договором позики від 20.06.2011.

Ухвалою від 21.12.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті суд призначив на 20.01.2020.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 13.02.2019.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору позики від 20.06.2011 щодо своєчасного повернення отриманих відповідачем коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору відповідачу було надано безпроцентну позику у сумі 300000,00 грн, що встановлено та підтверджується рішеннями господарського суду Житомирської області №5/5007/701/12; №906/873/17 та № 906/1121/18. Однак дані рішення відповідачем не виконано, кошти за вказаним договором не повернуті.

Позивач зсилаючись на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не виконане боржником не припиняє правовідносини сторін за договором позики та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, на підставі ст.525, 526, 599, 611, 652 ЦК України заявляє до стягнення з відповідача 8222,05 грн 3% річних та 14221,50 грн інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Ухвала Господарського суду Житомирської області від 20.01.2020, яка направлялась відповідачу на юридичну адресу (11603, Житомирська область, м. Малин, вул.М.Грушевського, 6А), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" свідчить, що рішення не вручено з причин, що не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії, а отже судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Житомирської області.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки сторін в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідач не скористався, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України, правом на участь представника у судовому засіданні.

З огляду на те, що неявка в засідання суду представників сторін та неподання відповідачем письмового відзиву у встановлений ч.1.ст. 251 ГПК України, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В судовому засіданні від 13.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20 червня 2011 року між Приватним підприємством Нікон (позикодавець, позивач) та Комунальним підприємством "Центральна районна аптека № 28" (позичальник, відповідач) укладено договір безпроцентної цільової позики, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, позикодавець передає у користування позичальнику грошові кошти (позика) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, а позичальник зобов`язується використати зазначену позику за цільовим призначенням і повернути її позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим договором.

На виконання вищевказаного договору позики ПП "Нікон" у період з 20 червня по 28 липня 2011 року перерахувало Комунальному підприємству "Центральна районна аптека №28" грошові кошти на загальну суму 300000,00 грн.

Відповідач в порушення умов вказаного договору не здійснив повернення коштів. Сума заборгованості Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" перед Приватним підприємством "Нікон" становить 285000,00грн.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.08.2012 у справі №5/5007/701/12 (а.с.11-13), згідно якого з Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" на користь Приватного підприємства "Нікон" стягнуто 285000,00грн заборгованості, 1995,00грн інфляційних втрат за період з січня по березень 2012 року, 3562,50грн 3% річних за період з 01.01.12 по 31.05.12, 21916,80грн пені, 6249,49грн витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення судом видано наказ №5/5007/701/12 від 30.08.2012 (а.с.14).

З огляду на те, що рішення суду від 09.08.2012 у справі №5/5007/701/12 виконано не було, позивач звернувся у 2017 році до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 422851,12 грн пені, 45220,15 грн 3% річних та 333564,00 грн інфляційних втрат за період з 14.06.2012 по 27.09.2017, що не охоплений рішенням суду у справі №5/5007/701/12.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.11.2017 у справі №906/873/17 позов Приватного підприємства "Нікон" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" за період з 14.06.2012 по 27.09.2017 27146,00грн інфляційних, 45 220,15грн 3% річних, 4 085,49грн витрат по сплаті судового збору (а.с. 15-17).

На виконання зазначеного вище рішення суду 27.11.2017 видано відповідний наказ (а.с. 18).

Крім того, рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.01.2019 у справі № 906/1121/18 стягнуто з Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" за період з 28.09.2017 по 10.12.2018 25406,10грн інфляційних, 10283,42 грн 3% річних,1660,49грн судового збору (а.с. 19-21).

Позивач вказує, що судові накази по зазначеним рішенням суду були подані на виконання до ВДВС Малинського РУЮ, однак станом на день звернення до суду не виконані.

Враховуючи, що відповідач рішення суду від 09.08.12 у справі №5/5007/701/12 в частині сплати основного боргу не виконав, зсилаючись на норми ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 8222,05 грн. 3% річних за період з 11.12.2018 по 26.11.2019 та 14221,50 грн. інфляційних за період з листопада 2018 по серпень 2019 року.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно із статтею 11 ЦК України підстрою виникнення цивільних прав і обов`язків є зокрема договори та інші правочини, а також рішення суду.

За змістом частин 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.08.2012 у справі №5/5007/701/12 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 285000,00грн.

За приписами статті 129-1 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.02; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

За змістом ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в силу ч.4 ст.75 ГПК України, обставини щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 285000,00грн, встановлені рішеннями суду у справах №5/5007/701/12, № 906/873/17 та № 906/1121/18, не потребують доказування.

Як зазначено вище, предметом даного позову є стягнення з відповідача 4221,50грн інфляційних втрат за період з листопада 2018 по серпень 2019 року та 8222,05грн 3% річних за період з 11.12.2018 по 26.11.2019, що не охоплений рішеннями суду у справах №906/873/17 та №906/1121/18.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Отже, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки.

Так, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Поряд з цим, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв`язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов`язань за договором.

Враховуючи викладені обставини, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань за невиконання грошового зобов`язання в сумі 285000,00 грн.

Згідно розрахунку позивача (а.с.8-9) останнім заявлено до стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 14221,50грн (за період листопад 2018- серпень 2019) та 3% річних (за період з 11.12.2018 по 26.11.2019) в сумі 8222,05грн обраховані на суму простроченої заборгованості 285000,00грн.

Здійснивши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" перерахунок інфляційних втрат (за період листопад 2018 - серпень 2019), суд встановив, що обґрунтований розмір інфляційних за даний період становить 14210,90грн.

В частині стягнення 10,60грн інфляційних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" розрахунок 3% річних за період з 11.12.2018 по 26.11.2019, суд встановив, що 3% річних нараховані обґрунтовано та підлягають задоволенню на суму 8222,05грн.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач заперечень стосовно заявлених позовних вимог та доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 22432,95, з яких: 8222,05грн 3% річних та 14210,90грн інфляційних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 10,60грн інфляційних.

Виходячи з приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір покладається на відповідача у сумі 1921,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Центральна районна аптека № 28 (11603, Житомирська область, місто Малин, вул. Грушевського, 6А, ідентифікаційний код 01976967)

на користь Приватного підприємства Нікон (11600, Житомирська область, місто Малин, вул. Винниченка, 20, ідентифікаційний код 24705099):

- 14 210,90 грн. інфляційних втрат;

- 8222,05 грн. 3% річних;

- 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.02.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- до справи

2-3- сторонам (рек.з пов)