Рішення

від 17.02.2020 по справі 910/17600/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2020Справа № 910/17600/19

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Дочірнього підприємства Ресторан Конкорд (вул. Пушкінська, буд. 42/4, м. Київ, 01004) до фізичної особи-підприємця Парубського Ігоря Георгійовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 106172,13 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Дочірнє підприємство Ресторан Конкорд , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Парубського Ігоря Георгійовича, в якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Парубського Ігоря Георгійовича на користь Дочірнього підприємства Ресторан Конкорд заборгованість в розмірі 106172,13 грн, з яких 100000,00 грн - заборгованість за договором № 18/09 від 18.09.2019 та 6172,13 грн - пеня за порушення строку оплати; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 18/09 від 18.09.2019 у зв`язку з чим наявна заборгованість у розмірі 100000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача із урахуванням пені у розмірі 6172,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такої) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 26.12.2019, про що свідчить реєстр поштового відправлення (https://ukrposhta.ua/).

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за юридичною адресою (вул. Відважних, буд. 34, м. Одеса, 65122) згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано не було, конверт з копією ухвали повернувся до суду із відміткою поштового повідомлення за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 п. 4 с. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку"рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і не вручена підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Тобто неотримання відповідачем поштової кореспонденції, надісланої судом за належною адресою, залежало виключно від суб`єктивної поведінки сторони.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що неотримання листів з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем та повернення її до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд справи у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.

31.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов розрахунок суми судових витрат позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

18.09.2019 між фізичною особою-підприємцем Парубським Ігорем Георгійовичем (замовник) та Дочірнім підприємством Ресторан Конкорд (виконавець) укладено договір № 18/09, за умовами якого виконавець на умовах договору зобов`язується організувати та провести для замовника ресторанне обслуговування, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги з організації та проведення обслуговування, а також вартість страв, вказаних в меню.

Для проведення обслуговування виконавець зобов`язується в інтересах замовника організовувати проведення обслуговування в місці, визначеному в п. 1.4. договору, розробити та затвердити у замовника меню за участю 250 осіб, з урахуванням можливостей та побажань замовника (п. 1.2. розділу 1).

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. розділу 1 договору сторонами визначено дату проведення обслуговування - 20.09.2019, місце проведення обслуговування - 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, ресторан MUR MUR .

Згідно із п. 2.1. розділу 2 договору договір вступає в силу із дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань по ньому.

Відповідно до розділу 3 договору загальна сума договору складає 283140,00 грн, в тому числі ПДВ 47190,00 грн. Замовник зобов`язується здійснити розрахунок за договором в наступному порядку: 50% від загальної суми договору замовник сплачує виконавцю до 20.09.2019; 50% від загальної вартості замовник сплачує виконавцю до 25.09.2019. Враховуючи специфіку послуг, що надаються, сторони погодили, що їх загальна вартість буде встановлена наступного дня після їх фактичного надання. В будь-якому випадку вартість послуг не може складати менше вказаної у пункті 3.1.

20.09.2019 позивачем та відповідачем складено і підписано акт № ОУ-0000019 здачі-прийняття робіт (надання послуг), за умовами якого виконавцем були проведені роботи по обслуговуванню заходу згідно меню в ресторані MUR MUR 20.09.2019 на загальну суму 234180,00 грн з ПДВ, при цьому сторони претензій одна до одної не мають.

20.09.2019 позивачем, на виконання умов договору, до сплати відповідачу виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000020 на суму 141570,00 грн та рахунок-фактуру № СФ-0000018 від 20.09.2019 на суму 92610,00 грн.

Зі змісту виписок з рахунку № НОМЕР_1 , UA 173005280000026003455040197, відритих в АТ ОТП Банк на ім`я позивача, 17.09.2019 відповідачем перерахованого на рахунок позивача в рахунок виконання договору 20000,00 грн, 20.09.2019 - 10210,00 грн та 62400,00 грн, 23.10.2019 - 10000,00 грн та 31570,00 грн, а всього на загальну суму 134180,00 грн.

Згідно із п. 5.3. розділу 5 договору замовник зобов`язаний провести розрахунок згідно умов договору.

Відповідно до п. п. 6.1., 6.3. розділу 6 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність за цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. У випадку порушення строку оплати відповідно до п. 5.3. даного договору замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

19.11.2019 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про стягнення заборгованості за укладеним договором № 18/09 від 18.09.2019 у розмірі 100000,00 грн.

Відповідно до гарантійного листа відповідача за вих. № 20/11 від 20.11.2019 останнім гарантовано оплату за обслуговування заходу 20.09.2019 за рахунком № СФ-0000020 від 20.09.2019 до 23.11.2019 у сумі 50000,00 грн та до 30.11.2019 у сумі 50000,00 грн.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов договору щодо повної оплати наданих послуг у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між сторонами укладено 18.09.2019 договір № 18/09, за умовами якого позивач (виконавець) на умовах договору зобов`язався організувати та провести для відповідача (замовника) ресторанне обслуговування, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги з організації та проведення обслуговування, а також вартість страв, вказаних в меню.

Позивачем виконано умови договору в частині надання послуг з організації заходу 20.09.2019 згідно меню в ресторані MUR MUR на загальну суму 234180,00 грн, про що сторонами складено та підписано акт № ОУ-0000019 здачі-прийняття робіт (надання послуг). Вказаний акт підписано відповідачем без зауважень та застережень, підписи сторін скріплені печатками, при цьому сторонами зазначено про відсутність претензій одна до одної.

На виконання зобов`язань відповідача щодо оплати наданих послуг останнім виставлено до сплати відповідачу рахунки № СФ-0000020 від 20.09.2019 на суму 141570,00 грн та № СФ-0000018 від 20.09.2019 на суму 92610,00 грн, а всього 234180,00 грн.

При цьому як вбачається з виписок з рахунку № НОМЕР_1 , UA 173005280000026003455040197, відритих в АТ ОТП Банк на ім`я позивача, відповідачем за вказаними рахунками сплачено суму грошових коштів у розмірі 134180,00 грн. Решти коштів в якості оплати за умовами договору у розмірі 100000,00 грн сплачено не було, що не заперечувалося відповідачем у гарантійному листі за вих. № 20/11 від 20.11.2019, згідно якого відповідач зобов`язався провести оплату коштів у розмірі 50000 грн до 23.11.2019, іншу частину у розмірі 500000 грн - до 30.11.2019. В той же час доказів сплати повної вартості наданих послуг відповідачем надано не було, заперечень щодо пред`явлених позовних вимог також не надано.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 100000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законодавчо кредитор має право вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повернення не тільки основного боргу, а й сплати пені.

Позивачем до сплати відповідачу нараховано суму пені у розмірі 6172,13 грн.

При цьому розрахунок пені здійснено з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період часу 26.09.2019 по 05.12.2019, в той час як умовами п. 6.3. розділу 6 договору сторонами погоджено, що сума пені складає 0,01 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, укладаючи договір № 18/09 від 18.09.2019 сторонами погоджено вказаний розмір пені, яка може нараховуватися у разі прострочення виконання зобов`язань з боку відповідача щодо строку оплати вартості наданих послуг, у зв`язку з чим саме визначений розмір пені на рівні 0,01% за кожний день прострочення має застосовуватися у разі порушення строків оплати вартості наданих послуг. Судом проведено належний розрахунок, за яким сума пені складає 710,00 грн.

Заперечень щодо вказаних нарахувань відповідачем не надано.

Крім того, позивачем 31.01.2020 до суду подано розрахунок суми судових витрат позивача, згідно якого витрати позивача на правничу допомогу у даній справі становлять 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Згідно із ч. 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ч. 1). Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2). При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2019 між Дочірнім підприємством Ресторан Конкорд та Адвокатським бюро Титикало та партнери укладено договір № 55 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу/представляти інтереси клієнта в усіх судах загальної юрисдикції, правоохоронних органах та інших органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування.

Відповідно до п. 3.1. розділу 3 договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар визначений в протоколі узгодження гонорару, який є додатком до даного договору.

Згідно протоколу узгодження гонорару (договірної ціни) за надання правової допомоги, а саме: підготовка позовної заяви клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар в розмірі 10000,00 грн.

13.12.2019 позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро Титикало та партнери складено і підписано акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого на виконання умов договору № 55 про надання юридичних послуг від 10.12.2019 адвокатське бюро надало клієнту юридичні послуги: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 18/09 від 18.09.2019 та розрахунок пені за порушення строку оплати договору № 18/09 від 18.09.2019 (тривалість 3 год.), при цьому відповідно до умов договору за підготовку позовної заяви клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар в розмірі 10000,00 грн, у зв`язку з цим вартість наданих послуг становить 10000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1178 від 26.12.2019 позивачем перераховано на користь Адвокатського бюро Титикало та партнери 10000,00 грн в якості оплати за юридичні послуги згідно договору № 55 від 10.12.2019.

Таким чином оскільки витрати відповідача на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Парубського Ігоря Георгійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Дочірнього підприємства Ресторан Конкорд (вул. Пушкінська, буд. 42/4, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 25288002) заборгованість у розмірі 100000 грн 00 коп, пеню у розмірі 710 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1822 грн 17 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп, а всього 112 532 (сто дванадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 17 (сімнадцять) коп.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2020.

Суддя В.О.Демидов