Рішення

від 13.02.2020 по справі 914/2464/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2020 Cправа № 914/2464/19

За позовом : Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ,

до відповідача: Приватного підприємства Приватна фірма по ремонту та обслуговування житла Лапаївка , м. Львів,

про стягнення 64'775,83 грн.,

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Муравець О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Приватного підприємства Приватна фірма по ремонту та обслуговування житла Лапаївка про стягнення 64'775,83 грн., з яких: 42'792,41 грн. основного боргу, 8'214,62 грн. пені, 3'745,28 грн. трьох відсотків річних та 10'023,52 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором постачання природного газу за №5220/1617-БО-21 від 10.10.2016р. виконував із порушенням встановленого п. 6.1 договору строку. Зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.11.2019р. справу № 914/2464/19 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.12.2019 року позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.01.2020 року.

Протокольною ухвалою від 09 січня 2020 р. Господарський суд Львівської області відклав розгляд справи на 03 лютого 2020 р. Ухвалою від 09 січня 2020 року Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України викликав відповідача та повідомив про дату, час і місце підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 03.02.2020 розгляд справи відкладено на 13 лютого 2020 р. для надання можливості відповідачу подати докази сплати суми, що слугувала предметом спору у даній справі.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проте 03.02.2020 подав заяву у якій інформував суд про зайнятість повноважного представника в інших судових засіданнях стороною яких є НАК Нафтогаз України , просить розгляд справи здійснювати без участі представника, за наявними в матеріалах справи доказами.

У судове засідання 13.02.2020 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог суду не виконав, доказів, що підтверджують оплату суми, заявлену у позовній заяві не подав.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідачем, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 13.02.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

10.10.2016 року Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (правонаступником якого є АТ НАК Нафтогаз України , постачальник) та Приватним підприємством Приватна фірма по ремонту та обслуговування житла Лапаївка (споживачем) укладено договір №5220/1617-БО-21 постачання природного газу. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 р. по 31.03.2017 р. (включно) природний газ обсягом до 89,8,00 тис. куб метрів.

Відповідно до п.3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з підземних сховищ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом прийому -передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 5'916,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% (1'183,20 грн.). Усього до сплати разом з ПДВ - 7'099,20 грн. (п.5.2. договору).

Пунктом 5.4 договору сторони встановили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Упродовж 2016-2017 р. сторонами укладено ряд додаткових угод до договору. Додатковими угодами до договору умови договору, зокрема щодо предмету договору, кількості та фізико-хімічних показників газу та ін. викладено в новій редакції.

У 2016-2017 роках позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 321'972,20 грн. Факт виконання позивачем своїх обов`язків за договором визнаний відповідачем та підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 р. на суму 37'966,20 грн., актом від 30.11.2016 р. на суму 54'399,25 грн., актом від 31.12.2016 р. на суму 60'215,23 грн., актом від 31.01.2017 р. на суму 56'048,21 грн., актом від 28.02.2017 р. на суму 42'959,82 грн., актом від 31.03.2017 р. на суму 35'351,11 грн., актом від 30.04.2017 р. на суму 35'032,06 грн. Вказані акти підписані без зауважень уповноваженими особами сторін та скріплені печатками відповідних юридичних осіб.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором.

У пункті 8.2 договору передбачено, що разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Додатковою угодою №1 від 27.10.2016 р. до договору сторонами погоджено відповідальність споживача щодо прострочення оплати у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку Україн, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Додатковою угодою №6 від 31.03.2017 р. до договору сторонами погоджено відповідальність споживача щодо прострочення оплати у розмірі 16,4% річних.

Пунктом 10.3 договору сторони визначили строк, у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист свої прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, тривалістю у п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 31 березня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору з наступними змінами відповідно до додаткової угоди №6 до договору від 31.03.2017 р.).

Позивач, керуючись згаданим положенням договору, заявив до стягнення з відповідача 42'792,41 грн. основного боргу та 8'214,62 грн. пені за несвоєчасну оплату боргу. Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3'745,28 грн. 3% річних та 10'023,52 грн. інфляційних втрат. Вказані нарахування позивачем проведено із врахуванням здійснених відповідачем платежів у відповідні періоди.

Додатковою угодою №1 від 15.01.2018 р. до договору сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків. Зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (положення ч.1 ст. 626 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №5220/1617-БО-21 постачання природного газу від 10.10.2016 р. з додатковими угодами до нього.

Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем умов договору на суму 42'792,41 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, яка кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що оплату за поставлений згідно актів приймання-передачі природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором. Вказана обставина підтверджується витягом операцій по рахунку позивача та копіями банківських виписок про операції по рахунку позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 8'214,62 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (в редакції додаткової угоди №1 від 27.10.2016 р. - 21%), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Додатковою угодою №6 від 31.03.2017 р. до договору сторонами погоджено відповідальність споживача щодо прострочення оплати у розмірі 16,4 % річних.).

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України імперативно визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає заявлена позивачем сума пені у розмірі 8'214,62грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3'745,28 грн. 3% річних і 9'923,70 грн. інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Приписами ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що такі є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 3'745,28 грн. визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 9'923,70 грн. інфляційних втрат, а не 10'023,52 грн., оскільки позивач помилково здійснив додаткове нарахування інфляції на уже нараховану інфляцію на заборгованість, що існувала у попередньому періоді та була частково оплачена відповідачем у наступному місяці. Тобто основна заборгованість зменшувалася, тому нараховувати інфляційні втрати слід було лише на суму основної заборгованості (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 р. у справі № 924/532/19).

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які встановлені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 42'792,41 грн. основного боргу, 8'214,62 грн. пені, 3'745,28 грн. 3% річних та 9'923,70 грн. інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 7010905 від 21.11.2019 р. на суму 1'921,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1'918,04 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Приватна фірма по ремонту та обслуговування житла Лапаївка (79066, м. Львів, вул. Сихівська, 9/39а; код ЄДРПОУ 30388472) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 42'792,41 грн. основного боргу, 8'214,62 грн. пені, 3'745,28 грн. 3% річних, 9'923,70 грн. інфляційних втрат та 1'918,04 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.02.2020

Суддя Яворський Б.І.