Рішення

від 10.02.2020 по справі 910/16142/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 910/16142/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.А. Липі

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІОС - К" (вул. Предславинська, 34 Б,Київ 150,03150)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СГА ГРУП" (вул. Велика Арнаутська, будинок 40, Одеса, 65048)

про стягнення 131794,61 грн.;

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІОС - К" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "СГА ГРУП", в якому просить господарський суд: про стягнення 131794,61 грн., з яких 117204,13грн. - сума прострочених орендних платежів, 13556,24грн. - пеня та 1034,24грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору оренди № 2 від 01.06.2017р..

Ухвалою суду від 20.02.2019року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „адресат відсутній» . Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання не зявився але звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі позивача.

У судовому засіданні 10.02.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІОС - К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГА ГРУП" 01 червня 2017 року було укладено Договір оренди № 2 (далі - Договір) , за яким Орендодавець зобов`язався передати в Орендарю, а Орендар зобов`язався прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, які належать Орендодавцю на праві приватної власності, а саме деревообробний виробничий комплекс, загальною площею 3088,4 кв.м (далі - Приміщення), розташований за адресою: Київська обл., Макарівський р-н.,с. Фасівочка, вул. Кірова 26 та сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Згідно з п. 1.1. Договору, Приміщення передаються в оренду з метою розміщення деревообробного виробництва та Обладнання. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендодавець виконав свої зобов`язання за Договором належним чином та передав Приміщення, відповідно до Договору у користування Орендарю, а Орендар прийняв дані Приміщення, що підтверджується Актом прийому- передачі Приміщень від 01 червня 2017 року б/н .

Відповідно до п. 7.1. Договору з урахуванням п. 1 Додаткової угоди до Договору від 30.12.2017 року № 2, строк дії Договору починається з дня підписання Акту приймання-передачі та діє до 31 грудня 2018 року.

Як зазначає позивач, Відповідач продовжував користуватись орендними Приміщеннями до 06.09.2019 року включно, про що свідчать копії банківських виписок, що додаються . 06.09.2019 року Відповідач звільнив орендні Приміщення повідомивши про це Орендодавця.

Пунктом 2.1. Договору, що змінений Додатковою угодою до Договору від 01.11.2017 року № 1, яка не змінює інших положень Договору та є невід`ємною частиною Договору та має обов`язкову силу для Сторін (п. п. 2., 3. Додаткової угоди) встановлено, що розмір орендної плати за все Приміщення та Обладнання за один місяць становить 25000,00 грн. починаючи з 01.11.2017 року.

Згідно з п. 2.3. Договору, орендна плата сплачується у безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця і здійснюється на умовах попередньої оплати у термін з першого по п`яте число кожного місяця за поточний. Сплата орендної плати частинами не допускається.

Пунктом 2.6. Договору визначено, що Орендар також компенсує Орендодавцю витрати на комунальні послуги в розмірі вартості спожитої електроенергії та сплачується у відповідності з показниками електролічильників.

Пунктом 2.7. Договору, що доповнений Додатковою угодою до Договору від 30.06.2019 року № 3, встановлений обов`язок Орендаря компенсації витрат Орендодавця на фізичну охорону об`єкта оренди.

У відповідності з п. 5.1. Договору, Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та нести всі витрати з експлуатації об`єктів оренди.

Орендодавець листом від 13.09.2019 року № 2/09 повідомив Орендаря про заборгованість в частині сплати орендних платежів, комунальних платежів та витрат з експлуатації об`єктів оренди та пропонував підписати та повернути Акт виконаних робіт. Орендар отримав даний лист, що підтверджується відміткою з датою та підписом отримано на самому листі,однак заборгованість не сплатив та Акт виконаних робіт не повернув .

22.10.2019 Орендодавець вдруге звернувся до Орендаря з вимогою №22/10-19, що підтверджується доказами відправки, надіславши акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 21.10.2019 та вимагаючи сплатити заборгованість за час користування орендними Приміщеннями, а також повідомив про припинення Договору оренди. Однак Орендар залишив дану вимогу без належного реагування

Так, заборгованість Відповідача перед Позивачем за орендними платежами, з урахуванням компенсації витрат на комунальні послуги та експлуатацію об`єктів оренди станом на 12.11.2019 року становить 117 204, 13 грн.

Крім того, згідно п. 6.2 Договору оренди, у разі прострочення орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.

Оскільки, Орендар не виконав свої зобов`язання за Договором оренди, за порушення ним строків сплати орендних платежів на підставі п. 6.2. Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 13556,24грн.

Також, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1034,24грн.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Орендодавця, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 131794,61 грн., з яких 117204,13грн. - сума прострочених орендних платежів, 13556,24грн. - пеня та 1034,24грн. - 3% річних та судові витрати у розмірі 1976,92грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як зазначалось вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІОС - К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГА ГРУП" 01 червня 2017 року було укладено Договір оренди № 2 (далі - Договір) , за яким Орендодавець зобов`язався передати в Орендарю, а Орендар зобов`язався прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, які належать Орендодавцю на праві приватної власності, а саме деревообробний виробничий комплекс, загальною площею 3088,4 кв.м (далі - Приміщення), розташований за адресою: Київська обл., Макарівський р-н.,с. Фасівочка, вул. Кірова 26 та сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до п. 7.1. Договору з урахуванням п. 1 Додаткової угоди до Договору від 30.12.2017 року № 2, строк дії Договору починається з дня підписання Акту приймання-передачі та діє до 31 грудня 2018 року.

Слід зазначити, що Відповідач продовжував користуватись орендними Приміщеннями до 06.09.2019 року включно, про що свідчать копії банківських виписок, що додаються (Додаток № 8). 06.09.2019 року Відповідач звільнив орендні Приміщення повідомивши про це Орендодавця.

Разом з тим, у відповідності до статті 764 ЦК України, у разі якщо наймач (Орендар) продовжує користуватися майном після закінчення строку найма (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 статті 284 ГК України встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Таким чином, факт користування Орендарем Приміщеннями та факт сплати орендних платежів, а також відсутність заперечень з боку Орендодавця після закінчення дії Договору, переконливо свідчить про продовження дії Договору на тих самих умовах.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

22.10.2019 Орендодавець вдруге звернувся до Орендаря з вимогою №22/10-19, що підтверджується доказами відправки, надіславши акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 21.10.2019 та вимагаючи сплатити заборгованість за час користування орендними Приміщеннями, а також повідомив про припинення Договору оренди. Однак Орендар залишив дану вимогу без належного реагування.

За змістом частин 2, 3 ст. 653 ЦК України домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за користування майном у розмірі 117204,13грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних за прострочення оплати за користування майном у розмірі 1034,24 грн..

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати за користування майном у розмірі 1034,24 грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13556,24грн. - пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 6.2 Договору оренди, у разі прострочення орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 13556,24 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Враховуючи приписи законодавства, не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІОС - К" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "СГА ГРУП" (вул. Велика Арнаутська, будинок 40,Одеса,65048 код ЄДРПОУ 41271532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІОС - К"; (вул. Предславинська, 34 Б,Київ 150,03150, код 32707790) заборгованість в розмірі 117204 грн. (сто сімнадцять тисяч двісті чотири грн. 13 коп.), 13556грн. ( тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість грн. 24 коп.)- пені, 1034 грн. ( одна тисяча тридцять чотири грн. 24 коп.) - 3% річних та 1976,92 грн. (одна тисяча девятсот сімдесят шість грн. 92 коп. ) судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 17 лютого 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов