Рішення

від 11.02.2020 по справі 916/3793/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3793/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : не з`явився;

Від відповідача : не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-СОФТ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АЛВОНА ПЛЕНЕТ про стягнення 15 840,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ІТ-СОФТ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3911/19) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю АЛВОНА ПЛЕНЕТ про стягнення 15 840,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на "21" січня 2020 р. о 09:40 год.

10.01.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-СОФТ» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (за вх.ГСОО №436/20), у якому позивач просить суд здійснити розгляд справи №916/3793/19, за участю повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-СОФТ» у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити: Господарському суду Київської області, Господарському суду м. Києва, або Шевченківському районному суду м. Києва, або Шостому апеляційному адміністративному суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2020р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-СОФТ» від 10.01.2020р. вх.ГСОО№436/20 про проведення судового засідання по справі №916/3793/19 в режимі відеоконференції було задоволено та доручено Шевченківському районному суду м. Києва (03057. м. Київ, вул. Дехтярівська, 31-А) проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-СОФТ» у судовому засіданні при розгляді справи №916/3793/19, яке призначене господарським судом Одеської області на "21" січня 2020 р. о 09:40 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі судових засідань № 13 (5 поверх), тел. 0(482)307-970.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2020р. було відкладено судове засідання на "11" лютого 2020 р. о 11:00 год.

27.01.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.ГСОО№1795/20 про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю АЛВОНА ПЛЕНЕТ у судові засідання не з`явився, письмового відзиву не надав.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

11 лютого 2020 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 12 вересня 2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю ІТ-СОФТ (далі- позивач) замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю АЛВОНА ПЛАНЕТ (далі- відповідач) авіаквитки Київ- Мінськ - Москва- Мінськ- Київ на період з 17 вересня 2019 року по - 21 вересня 2019 року у кількості 2 (дві) штуки за ціною без ПДВ за один квиток - 7 920,00грн., що в загальній сумі за 2 (два) квитки становить - 15 840,00грн. без ПДВ.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок №А-02639 від 12 вересня 2019р. (копія рахунку наявна в матеріалах справи) на загальну суму без ПДВ - 15 840,00грн.

Позивачем було сплачено відповідно до рахунку №А-02639 від 12.09.2019р. загальну суму - 15 840,00грн. за авіаквитки, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №605 від 12 вересня 2019 року з відміткою про проведення платежу банком 12 вересня 2019 року.

Крім того позивачем зазначено, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки у спрощений спосіб, а саме шляхом виставлення рахунку з боку відповідача та оплати з боку позивача.

Однак відповідачем свого обов`язку виконано не було та не забезпечено позивача авіаквитками, кошти сплачені позивачем за авіаквитки відповідачу повернуті не було.

Також в матеріалах справи наявний лист №19 від 31 жовтня 2019р. направлений позивачем на адресу відповідача, з якого вбачається, що позивач просить відповідача повернути сплачені кошти у сумі 15 840,00грн., однак зазначений лист відповідачем залишено без відповіді.

Відтак, оскільки позивачем було замовлено авіаквитки на дати з 17 вересня 2019 року по 21 вересня 2019 року, строк виконання відповідачем свого зобов`язання не пізніше - 17 вересня 2019 року.

Враховуючи те, що позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки у спрощений спосіб та з урахуванням ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю АЛВОНА ПЛЕНЕТ своїх зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю ІТ-СОФТ і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 265 ГК України, За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно частин 1, 3 статті 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору поставки у спрощений спосіб, відповідач не виконав свого обов`язку, не забезпечив позивача авіаквитками, та не повернув кошти сплачені за авіаквитки позивачу.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-СОФТ відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-СОФТ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АЛВОНА ПЛЕНЕТ про стягнення 15 840,00 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛВОНА ПЛЕНЕТ (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, будинок 8; код ЄДРПОУ 39067413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-СОФТ (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-А; код ЄДРПОУ 31720124) заборгованість у розмірі 15 840 /п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна / грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 17 лютого 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут