Рішення

від 05.02.2020 по справі 916/3545/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3545/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Лимар С.С. (директор), довіреність № 1, дата видачі : 14.12.18;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРО-СВ до відповідача - Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Благовіщенської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу про стягнення 67 956,87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРО-СВ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 3650/19) до відповідачів - Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Благовіщенської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу про стягнення 407 956,87грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "24" грудня 2019 р. о 10:30 год.

24.12.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив за вх.ГСОО№26639/19 на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

24.12.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява зав вх.ГСОО№26641/19 про уточнення позовних вимог (про зменшення розміру позовних вимог), відповідно до якої позивач вказує, що станом на 23.12.2019р. відповідачем було погашено основний борг у розмірі 340 000,00грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019р. було відкладено підготовче засідання на "16" січня 2020 р. о 12:30 год.

16.01.2020р. у судовому засіданні судом було протокольно задоволено заяву позивача про уточнення позовних вимог та зменшено розмір позовних вимог до 67 956,87грн. стягнення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2020р. закрито підготовче провадження у справі №916/3545/19 із призначенням справи до судового розгляду по суті на "28" січня 2020 р. об 11:20 год.

У судовому засіданні 28.01.2020р. господарським судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву до 05.02.2020р. о 11:00 год.

03.02.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.ГСОО№2741/20 про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення умов Договору та судового збору.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРО-СВ позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач - Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Благовіщенської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу заперечує проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

05 лютого 2020 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

06 червня 2018 року Приватне підприємство Агро-Адмірал (надалі Постачальник , Позивач ) та Благовіщенська філія державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (надалі Покупець , Відповідач ) уклали Договір поставки №35/18.

Відповідно до умов Договору поставки №35/18 від 06 червня 2018 року Приватне підприємство Агро-Адмірал зобов`язалось передати у власність Благовіщенській філії державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу біологічні засоби захисту рослин ( Товар ), а філія зобов`язалась прийняти та своєчасно оплатити товар згідно п.1.1. Договору.

Згідно п. 5.1. Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів та підписання накладних на передачу товару.

Згідно п. 4.1. Договору оплата за кожну партію товару здійснюється шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 100% передоплати, якщо інше не зазначається у специфікаціях до Договору.

Постачальником було поставлено Покупцю товар згідно Специфікації №1 від 06 червня 2018року, видаткової накладної №228 від 18 червня 2018 року на загальну суму 501 050,00грн.

Станом на 23 липня 2019 року згідно Акту звіряння Покупець відповідно до умов Договору мав заборгованість перед Постачальником за поставлені товари в розмірі 392 000,00 грн.

24 липня 2019 року - у зв`язку з реорганізацією Постачальника Сторони дійшли згоди про передачу заборгованості новому Кредитору - ТОВ СПЕЦАГРО-СВ . (копія договору про передачу заборгованості № 33/19 від 24.07.2019р. наявна в матеріалах справи)

За попередньою домовленістю сторонами ТОВ СПЕЦАГРО-СВ та Благовіщенська філія державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу було затверджено графік реструктуризації погашення заборгованості, а саме :

- до 26 вересня 2019 року - погасити 292 000,00 грн.;

- до 31 жовтня 2019 року - погасити 50 000,00 грн.;

- до 29 листопада 2019 року - 50 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 24.07.2019 року позивачем ТОВ СПЕЦАГРО-СВ на адресу відповідача направлена претензія вих.№4 від 24.07.2019 року про погашення заборгованості в розмірі 392 000,00грн. за поставлений товар.

Однак відповідь на претензію відповідачем не надано.

Також, 20.09.2019 року позивачем ТОВ СПЕЦАГРО-СВ на адресу відповідача направлена претензія вих.№18 від 20.09,2019 року про погашення заборгованості в розмірі 392 000,00грн. за поставлений товар.

24.09.2019 року на адресу позивача надійшла відповідь на претензію, відповідно до якої відповідач погодився погасити борг, однак просить розглянути економічно прийнятний для нього графік погашення боргу, а саме:

- до 31.09.2019 року зобов`язується погасити 92000,00грн.;

- до 31.10.2019 року зобов`язується погасити 100000,00грн.;

- до 31.11.2019 року зобов`язується погасити 100000,00грн.;

- до 31.12.2019 року зобов`язується погасити 100000,00грн..

Відповідно 25.09.2019 року позивачем ТОВ СПЕЦАГРО-СВ на адресу відповідача за вих.№19 від 25.09.2019 року було надано згоду про прийнятність даного вище графіка щодо погашення боргу, однак з деякими уточненнями по датах, а саме:

- до 27.09.2019 року зобов`язатися погасити 92000,00грн.;

- до 31.10.2019 року зобов`язатися погасити 100000,00грн.;

- до 28.11.2019 року зобов`язатися погасити 100000,00грн.;

- до 20.12.2019 року зобов`язатися погасити 100000,00грн..

07.10.2019 року Благовіщенська філія державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу погасила частину боргу, а саме: сплатила ТОВ СПЕЦАГРО-СВ частину боргу в розмірі 22 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 728 від 07.10.2019 року.

16.10.2019 року Благовіщенська філія державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу погасила частину боргу, а саме: сплатила ТОВ СПЕЦАГРО-СВ частину боргу в розмірі 30 000,00грн. згідно платіжного доручення № 739 від 16,10.2019 року.

З урахуванням чого, станом на 17.10.2019 року за відповідачем рахувалась основна заборгованість в розмірі 340 000,00грн.

Також, 12.12.2019р. Благовіщенська філія державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу погасила частину основного боргу, а саме: сплатила ТОВ СПЕЦАГРО-СВ частину основного боргу в розмірі 150 000,00грн. згідно платіжного доручення № 813 від 12.12.2019 року.

20.12.2019р. Благовіщенська філія державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу погасила частину основного боргу, а саме: доплатила ТОВ СПЕЦАГРО-СВ частину основного боргу в розмірі 190 000,00грн. згідно платіжного доручення № 826 від 20.12.2019 року.

Станом на 23.12.2019р. відповідачем було повністю погашено основну заборгованість у розмірі 340 000,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму пені у розмірі - 2 804,48 грн., суму 3% річних у розмірі - 16 826,91 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі - 48 325,48грн.

З урахуванням того, що відповідачем було погашено суму основного боргу та зменшено розмір позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРО-СВ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Благовіщенської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу про стягнення штрафних санкцій за порушення умов Договору у розмірі 67 956,87 грн.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного 06 .0 6.2018 року Договору поставки №35/18 та Договору №33/19 від 24.07.2019р. про передачу заборгованості новому Кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРО-СВ .

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем повністю було погашено основний борг у розмірі 340 000,00грн. двома платіжками 12.12.2019р. та 20.12.2019р.

Однак, як було встановлено судом та не спростовано сторонами, 25.09.2019р. листом №19 сторонами було погоджено графік погашення боргу, а саме:

- до 27.09.2019 року зобов`язатися погасити 92000,00грн.;

- до 31.10.2019 року зобов`язатися погасити 100000,00грн.;

- до 28.11.2019 року зобов`язатися погасити 100000,00грн.;

- до 20.12.2019 року зобов`язатися погасити 100000,00грн..

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням того, що сторонами було погоджено строк оплати заборгованості за поставлений товар, та враховуючи прострочення зобов`язання та не виконання його в строк, визначений погодженим графіком погашення боргу від 25.09.2019р. №19, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 67 956,87грн., з яких: пеня - 2 804,48грн., 3% річних - 16 826,91грн. та інфляційні витрати - 48 325,48грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 2 804,48грн. - пені, господарський суд зазначає.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування; чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарським судом Одеської області за допомогою системи "Ліга Закон" здійснено власний розрахунок пені, який здійснений з погодженого сторонами графіку погашення боргу та з урахуванням наданого позивачем розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача, а саме за період з 27.09.2019р. по 31.10.2019р. (сума боргу - 92 000,00грн. згідно графіку погашення боргу) на суму 2 875,95грн., за період з 31.10.2019р. по 28.11.2019р. (сума боргу - 192 000,00грн. згідно графіку погашення боргу) на суму 4 728,99грн., за період з 28.11.2019р. по 12.12.2019р. (сума боргу - 292 000,00грн. згідно графіку погашення боргу) на суму 3 720,00грн., за період з 12.12.2019р. по 20.12.2019р. (сума боргу - 202 000,00грн. згідно графіку погашення боргу) на суму 1 366,96грн. та встановлено її належний розмір в сумі 12 691,90 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 16 826,91грн. - 3% річних та 48 325,48грн. - інфляційних витрат, господарський суд зазначає.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, господарським судом Одеської області за допомогою системи "Ліга Закон" здійснено власний розрахунок 3% річних, який здійснений з погодженого сторонами графіку погашення боргу та з урахуванням наданого позивачем розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача, а саме за період з 27.09.2019р. по 31.10.2019р. (сума боргу - 92 000,00грн. згідно графіку погашення боргу) на суму 264,66грн., за період з 31.10.2019р. по 28.11.2019р. (сума боргу - 192 000,00грн. згідно графіку погашення боргу) на суму 457,64грн., за період з 28.11.2019р. по 12.12.2019р. (сума боргу - 292 000,00грн. згідно графіку погашення боргу) на суму 360,00грн., за період з 12.12.2019р. по 20.12.2019р. (сума боргу - 202 000,00грн. згідно графіку погашення боргу) на суму 149,42грн. та встановлено належний розмір в сумі 1 231,72грн.

Що стосується інфляційних витрат, господарським судом Одеської області за допомогою системи "Ліга Закон" здійснено власний розрахунок, який здійснений з погодженого сторонами графіку погашення боргу та з урахуванням наданого позивачем розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача, та встановлено належний розмір в сумі 432,00грн.

Отже, як позивачем так і відповідачем позивачем невірно розраховано штрафні санкції, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРО-СВ є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок суми пені, 3% річних та інфляційних витрат - підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРО-СВ до відповідача - Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Благовіщенської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу про стягнення 67 956,87 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8; код ЄДРПОУ 37884028) в особі Благовіщенської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (26423, Кіровоградська область, Благовіщенський район, с. Новоселиця, вул. Леніна, будинок 192; код ЄДРПОУ 41362210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРО-СВ (65029, м. Одеса, вул. Князівська, 3; код ЄДРПОУ 38798312) загальну суму - 14 355 /чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять/грн. 62 коп., з яких: пеня у розмірі - 12 691 /дванадцять тисяч шістсот дев`яносто одну/ грн. 90 коп., 3% річних у розмірі - 1 231 /одну тисячу двісті тридцять одну/ грн. 72 коп., інфляційні витрати у розмірі - 432 / чотириста тридцять дві/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 / одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/ грн. 00 коп.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 17 лютого 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут