Ухвала

від 10.02.2020 по справі 922/3899/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"10" лютого 2020 р.м.ХарківСправа № 922/3899/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Петрівське", с.Петрівське Харківської області 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: - ОСОБА_1 , м.Лозова Харківська області, - ОСОБА_2 , м.Лозова Харківської області, - ОСОБА_3 , с.Українське Харківської області до 1. Фізичної особи - підприємця Калашника Сергія Володимировича, м Лозова Харківської області, 2. Комунального підприємства "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради, смт.Солоницівка Харківської області про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію за участю представників:

позивача - Михайловин Д.В. (ордер ПТ№176401 від 26.12.2019 року, адвокат);

3-тіх осіб - не з`явилися;

відповідачів-1,2 - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

26.11.2019 року позивач - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Петрівське" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Калашника Сергія Володимировича та до Комунального підприємства "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав оренди земельних ділянок.

Позов обґрунтовано наступним.

Позивач є орендарем земельних ділянок на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області відповідно до договорів оренди, укладених з фізичними особами - власниками земельних ділянок: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Зокрема таких:

- 6323955700:01:000:0102, площею 5,6211 га,

- 6323955700:01:000:0356, площею 2,0813 га,

- 6323955700: 01:000:0368, площею З,5280 га,

- 6323955700:01:000:0001, площею 5,1536 га.

Договори оренди укладені в період 2010-2012 роки строком на 10 років та зареєстровані в Міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинені відповідні записи.

Позивач зазначає, що станом на момент звернення з позовом вказані договори оренди є дійсними, а право оренди ПОСП "Петрівське" - чинним.

У 2019 році позивачу стало відомо, що орендовані ним земельні ділянки перебувають в оренді ФОП Калашник С.В.

Отримавши інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач з`ясував, що у травні 2019 року за відповідачем-1 зареєстровано право оренди земельних ділянок, орендарем яких є позивач.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.11.2019 року позов було залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3899/19 за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 26.12.2019 року.

Також, господарського суду Харківської області від 12.12.2019 року та від 22.01.2020 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача власників спірних земельних ділянок - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2019 року задоволено клопотання позивача та витребувано у Міськрайонного управління у Лозівському районі та м.Лозова Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (64602, Харківська область, м.Лозова, вул.Привокзальна, 7, 2-й поверх) засвідчені копії: договору оренди земельної ділянки від 12 листопада 2010 року, розташованої на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, якій був присвоєний кадастровий номер 6323955700:01:000:0102, площею 5,6211 га, укладеного з ОСОБА_3 та зареєстрований в Міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова i Лозівському районі 31 травня 2011 року за №632390004000050; поземельної книги (чи іншого документа), де міститься запис від 31 травня 2011 року за №632390004000050 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 12 листопада 2010 року, розташованої на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, площею 5,6211 га, укладеного з ОСОБА_3 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.01.2020 року уповноважено керівника позивача Нехай Віктора Володимировича на отримання в Міськрайонному управлінні у Лозівському районі та м.Лозова Головного управління Держгеокадастру в Харківській області доказів, витребуваних ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2019 року по справі №922/3899/19.

Протокольними ухвалами суду підготовче засідання відкладалося з 26.12.2019 року на 22.01.2020 року, та з 22.01.2020 року на 10.02.2020 року.

10.02.2020 року Міськрайоним управлінням у Лозівському районі та м.Лозова Головного управління Держгеокадастру в Харківській області через позивача надано до суду за супровідним листом (вх.№3311) частина витребуваних судом документів.

Також, 10.02.2020 року позивачем надано до суду за супровідним листом (вх.№3313) відповідь на адвокатський запит, де зазначено про реєстрацію договорів оренди спірних земельних ділянок, укладених з ПОСМП "Петрівське" наступними громадянами: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , записи припинення дії договорів в Книгах реєстрації відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні 10.02.2020 року позовні вимоги підтримував, зазначав, що дана справа підлягає розгляду господарським судом, у зв`язку з заявленими вимогами до юридичної особи та ФОП, а в порядку цивільного провадження розглядаються його позов щодо визнання недійсними договорів оренди спірних земель, укладених відповідачем з 3-ми особами.

Відповідачі та 3-ті особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

З матеріалв справи, в тому числі, з витягу, наданого Міськрайоним управлінням у Лозівському районі та м.Лозова Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, та з відповіді на адвокатський запит вбачається, що власниками та орендодавцями спірних земельних ділянок є фізичні особи.

У постанові Верховного суду від 14.01.2020 року по справі №922/810/19 (де предметом позову є вимога ПрАТ про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором щодо реєстрації права оренди ТОВ на земельну ділянку, за наявності чинного договору оренди земельної ділянки, укладеного між ПрАТ і громадянкою, що, у свою чергу, унеможливлює здійснення державної реєстрації договору оренди землі до закінчення строку дії попереднього договору, допущено одночасну державну реєстрацію декількох прав оренди на одні й ті самі земельні ділянки) зазначено, що оскільки власник спірної земельної ділянки є фізичною особою, яка не має статусу підприємця, справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до п.6 ч.1 ст.20 ГПК України і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного суду України від 12.11.2019 року по справі №9202/40/19 (де як вбачається з предмета і підстав позову, заявлених позивачем, останній взяв в оренду у власників (фізичних осіб) земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільсько-господарського виробництва; під час дії договорів оренди, як стверджує позивач, ці фізичні особи (власники, орендодавці) уклали договори з відповідачами про надання їм права користування цими ж самими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), отже, позивач звернувся до суду за захистом свого права користування земельними ділянками, яке було порушено власниками цих земельних ділянок (треті особи) та відповідачами - ФОП шляхом укладення ними договорів про надання права користування цими ж самими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначено, що зазначені власники земельних ділянок є фізичними особами, які не мають статусу підприємців, що сторонами не заперечується. Саме з цих підстав справа у цьому спорі не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України та має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову- обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначений в порядку іншого судочинства.

Зокрема, відповідно до п.6 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та ФОП, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Для визначення юрисдикції цього спору визначальне значення мають: 1) статус сторін спору; 2) особливості майна, щодо прав на яке виник спір; 3) мета та характер реалізації цих прав сторонами спору, а не формальні ознаки зазначення в договорі назви сторони.

Суд покладається на правові висновки у вищезазначених постановах Верховного суду, оскільки в них зроблено висновок про застосування норм права щодо правовідносин, які є подібними тим, які є предметом розгляду в даній справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку із виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Суд враховує позицію Верховного суду, в якій зазначено, що розгляд справи з порушенням правил суб`єктної юрисдикції буде порушувати право особи на розгляд її справи судом, встановленим законом, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому позивач не позбавлений права на суд в порядку цивільного судочинства.

Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за ч.1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2-ю цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч.1 ст.20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Наведена норма (п.1 ч.1 ст.231 ГПК України) підлягає застосуванню у цій справі оскільки суд відкрив провадження за позовом, який подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, не обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції, не прийнявши до уваги суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін та 3-х осіб (фізичних осіб).

Оскільки фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (3-ті особи) є власниками спірних земельних ділянок, та одночасно орендодавцями даних земельних ділянок, де орендарем є позивач та відповідач-1, то предмет спору як і результат його вирішення безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідачів, а й вказаних фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Приписами ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Сторонами в цивільному процесі у відповідності до ч.2 ст.48 Цивільного процесуального кодексу України можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 20, 231, 234-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №922/3899/19 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст.254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 14.02.2020 р.

Суддя К.В. Аріт