Рішення

від 14.02.2020 по справі 910/15616/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2020Справа № 910/15616/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія

Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична

станція

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Альмак

про стягнення 288.889,57 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

06.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Альмак про стягнення 288.889,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір поставки товару № 677(2)18УК від 16.11.2018, відповідно до умов якого позивач був зобов`язаний здійснити поставку товару у строк до грудня 2018 року. Проте відповідачем порушено строки встановлені договором, а саме здійснено часткові поставки 29.01.2019 та 04.06.2019 на загальну суму 1.628.524,80 грн. Позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату нарахованих штрафних санкцій. Враховуючи те, що відповідачем не було виконано вимоги претензії, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останнього 288.889,57 грн, з яких: 187.459,57 грн пені та 101.430,00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15616/19 від 11.11.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

22.11.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/15616/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.05.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7, оф. 509 (номер відправлення 0103052338690), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.11.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 02.12.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 23.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103052338690, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 07.02.2020 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 02.12.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом прийнято рішення у інший ніж встановлений вказаною вище нормою строк, у зв`язку з недопущенням порушення права відповідача подати відзив на позовну заяву, а отже на думку суду у розумний строк.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2018 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальність Торговий дім Альмак (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 677(2)18УК/53-121-01-18-07433 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар (прокладка Н05.27.100.01, прокладка Н05.27.100.02, ущільнення торцеве Н05.35.143.00СБ, ущільнення торцеве Н05.35.146.00СБ) загальною вартістю 1.628.524,80 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору строком поставки товару визначено грудень 2018 року.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставку товару своєчасно не здійснив, в зв`язку з чим має сплатити пеню в розмірі 187.459,57 грн та штраф в розмірі 101.430,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 11.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє на протязі одного року з моменту укладання.

Пунктом 3.1 договору вартість договору становить 1.357.104,00 грн, крім того ПДВ 271.420,80 грн. Загальна суму договору складає 1.628.524,80 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ФНКОТЕРМС - 2010 на умовах DDP - м. Енергодар, вантажоодержувач: ЗВ ВП Складське господарство , вул. Промислова, 133, м. Енергодар Запорізька обл., (склад № 5).

Згідно п. 4.2 договору поставка товару відбувається в строки згідно з п. 1.2 договору.

04.02.2019 позивач направив відповідачу претензію № 28-23/2578 від 04.02.2019, в який вимагав поставити товар загальною вартістю 1.628.524,80 грн із ПДВ, а також сплатити пеню в розмірі 40.713,12 грн нараховану станом на 25.01.2019 включно.

Вказана претензія задоволена частково, а саме сплачено пеню в розмірі 40.713,12 грн нараховану станом на 25.01.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 232 від 29.03.2019.

17.05.2019 позивач направив відповідачу претензію № 28-23/10691 від 17.05.2019, в якій вимагав поставити товар загальною вартістю 1.449.000,00 грн із ПДВ, а також сплатити пеню в розмірі 159.928,57 грн та штраф в розмірі 101.430,00 грн. Вказана претензія залишена без задоволення.

В подальшому 10.07.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 28-23/14862 від 10.07.2019, в якій позивач просив оплатити пеню і штраф за прострочення поставки товару за весь час прострочення по договору на загальну суму 288.889,57 грн. Вказана претензія залишена без задоволення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем, як постачальником здійснено поставку продукції за видатковими накладними № 1 від 29.01.2019 на суму 179.524,80 грн, № 4 від 04.06.2019 на суму 1.449.000,00 грн, загалом на суму 1.628.524,80 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статт 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення зазначених строків постачання або недопоставку товару постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 (тридцяти) днів, постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% (семи) від вартості недопоставленого товару. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язань.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умовами п. 7.2 договору сторони не передбачили інший розмір пені та штрафу, що не суперечать вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Оскільки прострочення з постачання товару мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 187.459,57 грн пені та 101.430,00 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Альмак (04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7, оф. 509, код ЄДРПОУ 416848000) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661; адреса підрозділу: 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) 187.459 (сто вісімдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 57 коп. пені, 101.430 (сто одна тисяча чотириста тридцять) грн 00 коп. штрафу, 4.333 (чотири тисячі триста тридцять три) грн 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова